Facebook об’єднує людей, і це безсумнівно. Багато хороших людей, діяльних, розумних, тямущих, познайомилися або дізналися один про одного з його допомогою. Але є й інша сторона медалі. Facebook дав можливість проявляти себе різному «непотребу», дну нашої цивілізації.
Тим, хто в звичайному житті: вдома, на роботі, на службі, в бізнесі, в сім’ї, на вулиці, в інституті, в школі — були і є нікчемними, нецікавими, збоченими, боязкими і підлими. Для нереалізованих, злих і заздрісних людей соцмережа — єдина віддушина, щоб показати своє нутро. Виплеснути назовні ненависть до інших людей і навколишнього світу.
Вони радіють загибелі людей, вони радіють війні, яка йде в країні, вони аплодують чужому болю, їм дуже хочеться руйнувань, тому що це єдине середовище, в якому вони відчувають себе більш-менш комфортно. Їм потрібні горе, проблеми інших, це їхня їжа, повітря. Вони ніколи і нічого не створювали і не створять, тому що не вміють.
Вони знаходять таких, як самі, об’єднуються, сміються, паскудять, обмовляють, виють і скачуть натовпом, виливають один одному і на всіх свою погану суть і жовч.
Таке життя. Така віртуальна реальність, соцмережа. Але добре те, що ці поганці, в принципі, на більше не здатні: віртуальність — їхнє все. Саме тому нормальним людям не потрібно звертати на них увагу. Потрібно уявити, що це просто пилюка, бруд після дощу. Терпіння і віри нам!
