Безробіття – страшне слово для працездатної людини

Сьогодні був на круглому столі, присвяченому безробіттю та проблемам виходу з “безробітної” кризи.

Перше враження: чиновники від Мінсоцполітики (заступник міністра Валерій Юрченко та заступник голови Служби зайнятості Сергій Кравченко) – професіонали, що підходять до своєї роботи справді по-державницьки. Уже одна цифра, озвучена ними, – зниження за два останні місяці кількості безробітних із 19 до 13 на одне місце – цілком хороший показник того, що позитивні зрушення є, у системі зайнятості відбуваються позитивні зміни.

«Але!», – казав класик, і я повторюся: «АЛЕ!».

На жаль, цим фахівцям доводиться стикатися і вирішувати, лікувати, якщо хочете, наслідки. Потрібно ж розбиратися з причинами, і першою з них є знищення економіки країни. Наразі це професійно виконують Уряд, парламент, Нацбанк. Наведу всього декілька цифр:

1) більш ніж на 30 % впала торгівля;

2) у середньому на чверть просіли основні виробничі галузі;

3) реальний ВВП дорівнює ВВП десятирічної давності;

4) золотовалютні резерви країни – це кредити МВФ;

5) експорт та імпорт знизилися на третину, нам нічого й нікуди продавати, і наші не можуть собі дозволити купувати імпортні товари;

6) купівельна спроможність зменшилася в рази, заощадження людей «успішно» вимиваються.

Сюди також можна додати девальвовану гривню, втрачені заощадження; військовий конфлікт, який збільшує міграцію, в тому числі трудову.

Тільки уявіть: всього лише за рік на 110 тис. зменшилася кількість підприємств. Як за таких обставинах, при такому недержавному управлінні очікувати поліпшення ситуації на ринку праці? Де людям працювати, якщо закривається бізнес?

Хороший заступник міністра, навіть спільно з толковим керівником служби зайнятості нічого не можуть зробити, якщо всі їхні починання відкидаються вищими посадовими особами країни, які абсолютно не зацікавлені в її процвітанні. Дуже складно гасити вогонь, коли перші особи держави підкидають у нього дрова та ще й підливають туди масла. Тому на сьогодні люди, відповідальні за ринок праці, можуть тільки латати проблеми – їм не під силу вирішувати їх у комплексі.

Висновок, як і раніше, один: якнайшвидше перезавантаження влади збереже Україну, дозволить їй реанімуватися, почати поступальний рух уперед. Не більше й не менше.