Максим Гольдарб: Ключовим словом для миру є «переговори»

Підсумки міжнародної конференції «Досвід балканських країн в мирному врегулюванні конфліктів».

Хорватія – колись частина Югославії, країни, що не так давно припинила існувати на карті світу. На її місці з’явилося кілька інших держав. Все це відбулося не мирним шляхом: загинули тисячі людей, десятки тисяч стали біженцями, втративши власні оселі. Вже кому, як не колишнім югославам, а сьогоднішнім сербам, албанцям, косоварам, хорватам, знати й розуміти причини подій, що трапились із їх батьківщиною, володіти знаннями про те, що потрібно зробити для примирення між людьми, для досягнення миру, для припинення війни. Сьогодні нові балканські держави живуть у мирі. Живуть вони в повному спокої і любові? Навряд чи, взаємні претензії повністю не зняті, але так чи інакше – це мир. А поганий мир кращий за хорошу війну, це аксіома.

Саме тому форум про мир в Україні був організований В. Новинським у Хорватії.

Останнім часом у нашій країні все більших обертів набирає рух за встановлення миру. Переважна більшість українців його прагне, люди розуміють, що продовження братовбивчої війни – шлях у небуття. І для країни, і для її громадян.

Мирному руху, природному бажанню людей жити в мирі в Україні, протистоїть набагато менша за кількістю, але озброєна, багата партія війни, представлена, до великої біди, сьогоднішньою владою, її охоронними парамілітарними загонами, продажними пропагандистами й ЗМІ, які борються за подальше продовження бійні на Сході, розпалюють її, наживаються на ній.

І цю страшну, але реальну «особливість» сьогоднішньої України потрібно було донести до Євросоюзу, пояснити його представникам, що великою помилкою є вважати «мирними» наміри української влади, довіряти їй у цьому питанні. Пояснити Європі потребу партії війни за всяку ціну не допустити до участі в найближчих виборах президента та парламенту в Україні жителів Донбасу. І переконати європейських функціонерів блокувати всілякі її мілітаристські дії й рішення.

Крім того, безцінним є досвід наших добрих сусідів щодо встановленню миру на своїй землі. У конференції Балкани представляли відомі політики, журналісти, політологи Південної Європи та Австрії. Особливо цікаво було слухати тих, хто свого часу брав безпосередню участь як у бойових діях, так і в подальшому примиренні воюючих сторін.

Так, ключовим словом для миру є «переговори». Ті, хто хочуть досягти миру, сідають за стіл переговорів. З будь-ким, хоч із дияволом, подобається тобі чи ні, але, якщо хочеш миру, сідаєш і починаєш домовлятися. Ти говориш – тебе слухають, вони кажуть – ти слухаєш. Так досягається мир.

Друге: всі парамілітарні підрозділи не можуть існувати самі по собі. Це проекти держави або дуже багатих людей, які їх фінансують. Немає фінансування та немає захисту від закону – немає збройних формувань, які є двигуном жорстокої кривавої війни.

Третє: для того, щоб досягти миру, сторони домовляються про передачу на якийсь час державних, в першу чергу поліцейських, функцій, третій, незаангажованій стороні, світовому спостерігачеві, припустімо, структурі ООН. Вона ж здійснюватиме Головне управління «гарячою» територією до її «охолодження». Також обов’язковою є амністія для всіх учасників конфлікту, крім військових злочинців, які вчинили злочини проти людяності.

Далі: для легітимації волі людей, що живуть на території конфлікту, там вирішуються, організовуються і проводяться вибори до органів влади. Люди обирають тих, кому вони вірять, і неважливо, подобається це Уряду чи ні.

Резюме: я повернувся додому втомлений, але з упевненістю, що нас там почули. З однозначним внутрішнім знанням, що мир в Україні встановимо, як би партія війни тому не опиралася. З упевненістю щодо найближчого миру на нашій землі, однозначною перемогою над війною.

(Свій короткий виступ на конференції закінчив словами: «Європа, полюби Україну»).