Колись, за Сталіна, його Генеральний прокурор-кат Вишинський стверджував, що «визнання – цариця доказів». І вся репресивна машина працювала виключно за цим принципом. Тобто, людина «визнавала» провину, що вона є «англійським/японським/ французький шпигун» (як – зрозуміло: з відбитими нирками, селезінкою, вирваними нігтями, поламаними руками та ногами), підписувала відповідний папір, де також «викривала» й інших у скоєнні таких же злочинів. А потім найчастіше цю людину страчували…
До ...
>>