Новий Виборчий кодекс, підписаний президентом Володимиром Зеленським у грудні, підвищив розмір застав для кандидатів і партій на виборах усіх рівнів майже в 40 разів у порівнянні з кампанією 2015 року.
До ухвалення Виборчого кодексу розміри виборчих застав регулювалися трьома різними законами: «Про вибори президента», «Про вибори народних депутатів» та «Про місцеві вибори». Проте з набуттям Кодексом сили (з 1 січня 2020 року) вказані закони припинили діяти – відтепер місцеві вибори, які за Конституцією мають відбутися в останню неділю жовтня цього року, мають бути організовані за Кодексом: за пропорційною системою (відкриті списки), прохідний бар’єр для участі в розподілі депутатських мандатів для списків партій – 5 %, міській голова обирається простою більшістю голосів незалежно від явки на виборах.
Значні зміни Виборчий кодекс вніс у питання застави на місцеві вибори, точніше до її суми.
Так, відповідно до Ст. 225 Кодексу організація партії, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати обласної, міської ради, на посаду міського голови, а також особа, яка висувається кандидатом на посаду міського голови (йдеться про міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб) шляхом самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів до обласної, міської виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати та на посаду міського голови вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок виборчої комісії грошову заставу з розрахунку чотири розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу, на кожні 10 тисяч виборців відповідного єдиного обласного, міського виборчого округу для кожного виду виборів окремо. На сьогодні чотири розміри МЗП – це 18 892 грн, які і є орієнтиром для вирахування суми.
Враховуючи наведену у Кодексі формулу можливо порахувати, що для участі у виборах міського голови Києва доведеться заплатити 4 млн грн (148 тис. євро), Харкова – 1,9 млн грн (70 тис. євро), Дніпра – 1,3 млн грн (48 тис. євро), Одеси – 1,3 млн грн (48 тис. євро), Львова – 1 млн грн (37 тис. євро). Більше того, за умови висунення на місцевих виборах кандидатів у депутати всіх обласних центрів та великих міст, їх мерів, політичній партії треба буде внести грошову заставу на суму щонайменше 88 млн грн (3,2 млн євро). При цьому відповідно до офіційної інформації Держстату України середня заробітна плата у м. Київ на кінець 2019 року становить 16 тис. грн (592 євро), у Дніпрі – 11 тис. грн (407 євро), в Одесі – 9,4 тис. грн (348 євро), у Харкові – 9,2 тис. грн (340 євро), у Львові – 9,3 тис. грн (344 євро). Якщо брати за галузями, то середньомісячна заробітна плата у сфері охорони здоров’я – 7 тис. грн (260 євро), освіти – 8 тис. грн
(296 євро), сільського господарства – 9 тис. грн (333 євро), транспорту – 12 тис. грн (444 євро).
Наприклад, для того, щоб вчителю з Одеси тільки висунути свою кандидатуру на посаду міського голови вказаного міста, йому потрібно внести заставу в розмірі 185 власних заробітних плат. Зрозуміло, що це нереально. Водночас, відповідно до поширеної у ЗМІ аналітики, грошова застава на виборах у країнах Європи (Великобританія, Франція, Австрія тощо) не перевищує третини середньомісячної заробітної плати по країні.
Наведена ситуація призведе до того, що українські політичні партії, які не отримують фінансування з державного бюджету України та не перебувають у залежності від різних олігархічних груп, не зможуть бути повноцінними учасниками виборчого процесу з підстав умисно створених владою штучних перепон.
При цьому грошова застава, внесена організацією партії, яка висунула кандидатів у депутати, повертається тільки в разі, якщо за підсумками виборів організація партії отримала право на участь у розподілі депутатських мандатів. Відповідний суб’єкт внесення отримує назад грошову заставу, якщо за результатами місцевих виборів його визнано обраним міським головою.
Усе це йде врозріз із положеннями статей 24 та 38 Конституції України, відповідно до яких в Україні забороняються будь-які обмеження для громадян на основі майнового стану, а кожна особа має право бути обраною до органів лади, так і міжнародних документів, зокрема статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
