Боргова політика України та держоблігації для політиків

За останнім повідомленням Мінфіну, Україна збільшила суму випуску десятирічних єврооблігацій на $ 350 млн із терміном погашення 1 листопада 2028 року, повідомляють у Мінфіні; процентна ставка за купоном – 9,75 %.

Влада намагається перед виборами залучити додаткові позикові кошти, щоб не допустити технічного дефолту напередодні виборів, позаяк внутрішніх ресурсів для виплат немає, а цьогоріч на погашення та обслуговування державного боргу передбачено 417 млрд грн ($ 6,6 млрд зовнішніх боргів).
Про боргову політику вітчизняної влади – у матеріалі «Публічного аудиту».
Восени 2018 року наша країна розмістила євробонди загальним обсягом у $ 2 млрд. Залучені кошти були спрямовані на фінансування дефіциту бюджету, а також на викуп короткострокових єврооблігацій на $ 725 млн із терміном погашення в лютому 2019 року.
Ставка за розміщеними облігаціями становила 9,5–9,75% річних, треба сказати, що такий високий рівень властивий для країн із слабкою економікою та низькими кредитними рейтингами.
На минулому тижні міжнародне агентство Fitch підтвердило низьку рейтингову оцінку – В- (вкрай недостатній рівень кредитоспроможності), що свідчить про високу спекулятивність українських євробондів. Тому нове розміщення цінних паперів на $ 350 млн відбулося також за дуже високою ставкою – 9,75 %.
Для порівняння, на початку лютого 2019 року Узбекистан зробив розміщення своїх єврооблігацій на $ 1 млрд із рекордним попитом. Ставка за 5-річними паперами становила 4,75 %, за 10-річними – 5,375 %. При цьому номінальний ВВП країни за підсумками 2018 року становив усього $ 48 млрд. Ціна російських державних єврооблігацій із погашенням у 2030 році відповідає прибутковості в 3,61 % річних.
Зважаючи на те, що організатором випуску останніх єврооблігацій на $ 350 млн виступив JP Morgan, основними покупцями цінних паперів були приватні фонди з управління активами, які надають повну конфіденційність своїм клієнтам.

«Дуже висока ймовірність, що нинішні представники влади самі й купували вказані цінні папери, аби захистити капітали в іноземних юрисдикціях та отримати високі відсотки», – коментує економіст «Публічного аудиту» Дмитро Ляшок.

До недавнього часу держава намагалася залучати валютні кошти за рахунок збільшення внутрішнього боргу (валютні ОВДП). У січні–лютому Мінфін розмістив ОВДП на суму 59,7 млрд грн, із яких валютні папери – $ 885,5 млн (ставка – 6,5 %) та 33,3 млн євро (4,5 %). При цьому державні цінні папери розміщені зі строком обігу менше 1 року (98,1 %).
Основними покупцями валютного держборгу на внутрішньому ринку виступають держбанки, із загального портфелю валютних ОВДП на них припадає 80 %.
Проте наразі держбанки вже не можуть активно кредитувати Мінфін, оскільки самі потребують валюту через великі виплати за власними єврооблігаціями (Ощадбанк – $ 425 млн, Укрексімбанк – $ 375 млн), тому влада й змушена позичати кошти на зовнішніх ринках за дуже високими ставками.

«Така боргова політика держави є вкрай неефективною, що суттєво збільшує боргове навантаження на економіку. Якщо Україна не зможе погасити або реструктуризувати свої зовнішні зобов’язання, на неї очікує технічний дефолт, наслідки якого призведуть до фінансової дестабілізації (відтік іноземного капіталу, девальвації національної валюти, закриття зовнішніх позикових ринків)», – резюмує Ляшок.