Чому Україна більше не претендує на митний союз із ЄС

Україна відмовилася від ідеї створення митного союзу з ЄС, але розраховує на спрощення митних процедур. Про це у вівторок, 21 січня, заявив віце-прем'єр із питань євроінтеграції Дмитро Кулеба. 

Він назвав ключові пріоритети, які Україна відстоюватиме в ході засідання Ради асоціації, що відбудеться в Брюсселі 28 січня. Так, він назвав інтеграцію в енергетичний і цифровий ринки ЄС, отримання «промислового безвізу», а також створення «нового порядку денного в сфері юстиції та свободи».
«Публічний аудит» розповів, що означало б приєднання України до митного союзу з ЄС, а також окреслив ситуації з товарообігом в нашій державі.
По-перше, необхідно зазначити, що поняття «митний союз» означає наступну форму економічної інтеграції після створення зони вільної торгівлі. Країни, що беруть участь у такому форматі, мають однакові митні ставки для всіх третіх держав і (теоретично) повністю відкривають свої ринки один перед одним. Для України підписання митного союзу з ЄС означало б:
  • повне синхронізування свого митного законодавства з ЄС;
  • перехід на стандарти технічного, санітарного та фітосанітарного регулювання;
  • перехід на загальні з ЄС правила походження товарів із 3-х країн та визначення митної вартості;
  • торгівля з ЄС стає безмитною;
  • зникає прикордонний митний контроль у взаємній торгівлі з країнами-членами ЕС;
  • в торгівлі з третіми країнами Україна переходить на митні ставки, встановлені для країн-членів ЄС.
На перший погляд, таке поглиблення економічної співпраці українських виробників із європейськими компаніями, усунення зайвих перепон для нарощення взаємного товарообігу має тільки стимулювати виробництво вітчизняної продукції, залучити Україну до глобальних європейських ланцюжків зі створення додаткової вартості, а єдині технічні стандарти, відсутність митного оформлення та контролю, дешева українська робоча сила мали б заохотити європейців до збільшення обсягів інвестицій до нашої країни. Однак поряд із такими позитивними змінами митний союз несе в собі цілу низку негативних наслідків. По-перше, іноземні інвестори, безумовно, братимуть до уваги гармонізований митний режим, але для них вирішальним фактором для вкладення своїх коштів в українську економіку буде загальна політична і соціально-економічна ситуація в країні, відсутність чи наявність відкритого військового протистояння, захист прав власності, судова система. Тому сучасний стан справ в Україні навряд чи переважить усі «плюси» можливого митного союзу з ЄС, щоб сюди ринули інвестиційні потоки з країн-членів Союзу.
По-друге, приєднання до митного союзу з ЄС автоматично означало б відмову від нині чинних угод про вільну торгівлю з іншими країнами. На сьогодні, крім ЗВТ із ЄС, в Україні діють аналогічні угоди з державами СНД, ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Швейцарія, Норвегія), Канадою, Грузією, Македонією, Чорногорією, Ізраїлем, ведуться перемовини з Туреччиною, Сінгапуром. Більшість із цих країн, окрім частини пострадянських держав, уже мають угоду про вільну торгівлю з ЄС: це мало б означати, що вони також дотримувалися такого режиму з Україною після її вступу до європейського митного союзу. Однак на практиці, зазвичай, ця відмова не означає, що країна зможе автоматично отримати режим вільної торгівлі з тими країнами, що мають аналогічний режим із ЄС. Як приклад, Туреччина після підписання митного союзу з ЄС була вимушена відкрити свій ринок для товарів із Мексики через те, що вона має вільну торгівлю з Євросоюзом, але піти на аналогічну лібералізацію для турецьких товарів  Мексика відмовилася. Тому цілком ймовірно, що таким чином Україна втратить переваги (більш низькі/нульові мита) з країнами СНД (Білоруссю, Вірменією, Азербайджаном, Казахстаном та іншими державами Центральної Азії), які представляють традиційні ринки збуту українських товарів та послуг, а головне, де є попит на вітчизняну продукцію.
Київ уже втратив можливість вільно торгувати з РФ через введення обопільних перепон, внаслідок чого обсяг взаємного товарообігу обвалився з $ 37,9 млрд у 2013 році до $ 9,4 млрд за 11 місяців 2019 року, або більш ніж у 4 рази. Прихильники подальшого скорочення торгівлі з Росією на користь Європи апелюють тим, що втрата російського ринку компенсувалась європейським. Так, справді, починаючи з 2014 року, спостерігається стала тенденція до щорічного збільшення товарообігу з країнами Європи – з $ 38,01 млрд до майже $ 42 млрд за 11 місяців минулого року, або 41,7 % від загального обсягу торгівлі України. Як бачимо, за останні 5 років цей обсяг не надто й збільшився, більше того, він навіть не досяг позначки 2013 року в $ 45,1 млрд. «Публічний аудит» уже неодноразово зазначав про некоректність порівняння обсягу торгівлі з РФ як країною і Європейським союзом, який є Союзом 28 держав. Також не слід забувати, що основною статтею українського експорту в країни ЄС є продукція агропромислового комплексу, чорної металургії з низькою доданою вартістю, а по суті, йдеться про зерно та сталевий прокат. У той же час, на ринках країн колишнього СРСР великим попитом користувалися промислові товари, продукція вітчизняного машинобудування, літакобудування, легкої промисловості.
По-третє, в Україні бюджетоутворюючим податком є ПДВ. У держказні на 2020 рік закладено надходження за ним у розмірі 446 млрд грн, із яких 78 %, або 349,5 млрд грн, ‑ ПДВ, нарахований на імпортовані в Україну товари. У ЄС діють зовсім інші ставки податку. Якщо в Україні, базова ставка – 20 % і нульова при експорті, то в ЄС базова становить не нижче 15 %, пільгова – не нижче 5 %, спеціальна знижена – 12 %. Крім того, сам процес оподаткування відбувається за місцем виникнення обігу. Операції в межах митного союзу,  як і при експорті за його межі, обкладаються нульовою ставкою. Таким чином, податок сплачує кінцевий споживач товару, а отже, це стане наслідком скорочення так званого «імпортного» ПДВ, або прямого «вбивства» вітчизняного виробника з відповідним скороченням обсягів сплати податку на прибуток. Для України ціна питання може сягати десятки мільярдів недоотриманих бюджетних надходжень.
І останнє, четверте. Заявлена колишнім президентом Порошенком у 2017 році під час щорічного послання до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України ініціатива про поглиблення економічної інтеграції з Євросоюзом шляхом створення митного союзу між сторонами, за словами тодішньої заступниці міністра Микольської, «європейська сторона прийняла до відома». Іншими словами, європейці й не мали наміру найближчим часом відкривати свої ринки, оскільки наявна сьогодні форма торгово-економічного співробітництва з Україною дозволяє їм мати вільний доступ на український ринок і шляхом квотуванням та мит регулювати доступ українським продавцям на свій ринок без особливих втрат для власних європейських виробників.