Чому Україна – постачальник дешевої сировини?

В Україні експорт продукції з доданою вартістю у 2018 році знизився на 3,3 % – до $ 5,7 млрд, свідчать дані аналітичного відділу Ради з питань експорту продовольства (UFEB).
Чому Україна залишається сировинним придатком, що потрібно для нарощення продукції з доданою вартістю – в аналітиці «Публічного аудиту».
За даними НБУ, за 11 місяців 2018 року (статистичні дані за грудень 2018 не опубліковані) український експорт у цілому становив $ 39,5 млрд, що на 9 % більше, ніж за аналогічний період попереднього року (імпорт – $ 51,3 млрд, або +15 %). При цьому дефіцит зовнішньої торгівлі збільшився до $ 11,8 млрд, або 9,8% від прогнозного ВВП на кінець року, що на 42,1 % більше, ніж за аналогічний період 2017 року. Відповідно до вказаної тенденції реальні значення дефіциту за підсумками 12 місяців можуть досягти критичного показника у $ 13 млрд (11 % ВВП).
У структурі нашого експорту, за даними НБУ, на першому місці – продукція АПК із показником у $ 16,7 млрд, або 42,5 % у загальній структурі; на другому – металургійного, у $ 10,53 млрд, або 26,6 % у загальній структурі (на $ 1,5 млрд більше, ніж за аналогічний період 2017 року). При цьому, до прикладу, на машинобудування припадає $ 2,7 млрд, або 6,9 %.
Фундаментальна проблема полягає в тому, що Україна експортує товари з низькою доданою вартістю (аграрна продукція) і не підтримує ті галузі економіки, які могли б давати країні значні доходи.
За підсумками 2018 року було відправлено зерна на $ 7,2 млрд, що на 11 % більше, ніж за 2017 рік. При цьому експорт готової продукції з зерна становив всього-на-всього $ 268 тис. (0,6 % у загальній структурі експорту) – на 9 % менше, ніж у 2017 році.
Кумулятивний індекс промисловості свідчить, що переробна промисловість за підсумками 2018 року опустилась на 9,8 %. Це найбільше падіння за останні три роки, що корелюється з темпами спаду експорту продукції з доданою вартістю.
Промвиробництво в Україні в кількісному вимірі знизилося з кінця 2013 на 23 %, що також відповідає загальній динаміці падіння реального ВВП. Експорт раніше основних бюджетоформуючих галузей скоротився до критичного рівня (хімічна промисловість – мінус 61,6 %; металургія – мінус 42,3 %, машинобудування – мінус 38,6 %) – це та картина, яка свідчить про реальний стан економіки.

«Внаслідок зміни курсу торгової політики географічна структура товарообігу почала формуватися на користь країн ЄС. Україна переважно експортує в ЄС неготову продукцію – за установленими квотами. Завдяки ЗВТ європейські виробники можуть поставляти безмитно свою готову продукцію. Тому негативне сальдо в торгівлі з ЄС за 11 місяців 2018 року сягнуло $ 4 млрд», – коментує економіст «Публічного аудиту» Дмитро Ляшок.

Він звертає увагу на те, що замість розвитку внутрішньої економіки, накопичені кошти вимиваються з країни через збільшене споживання імпортних неконкурентоспроможних товарів споживання, а це призводить до посилення девальваційних процесів.
Відсутність дешевого кредитування, величезна податкове навантаження, адміністративний тиск, відсутність прозорої судової системи, соціально-політична нестабільність у країні, військовий конфлікт на території Донбасу, зношеність основних фондів у виробництві відштовхують зовнішніх і внутрішніх інвесторів розглядати Україну для інвестицій, перетворюючи нашу країну на постачальника дешевої сировини.