Тема офшорного скандалу не вщухає вже понад місяць – ще б пак, журналісти знайшли в документах офшорне досьє на 12 колишніх і діючих президентів і прем’єрів, 128 політиків з Євросоюзу, Бразилії, Китаю, України, Сербії, Азербайджану, Росії та інших країн.
Уже, приміром, заявив про свою відставку міністр індустрії, промисловості і туризму Іспанії Хосе Мануель Сорія після того, як його ім’я пов’язали з офшорним скандалом; аналогічно вчинив глава Служби примусового виконання судових актів Вірменії, генерал-майор юстиції Мігран Погосян, Глава австрійського банку Hypo Vorarlberg Міхаель Грахаммер.
Стосовно українських перспектив та місцевого «розбору польотів», у цьому питанні, як акцентують спеціалісти «Публічного аудиту», дуже важливо розмежувати морально-етичну, соціальну та законну складову.
Зокрема, важливо розуміти зміст ситуації саме з юридичної точки зору, адже наявність компанії офшорної юрисдикції не є злочином – це просто спосіб для бізнесу заощадити на сплаті податків.
«Якщо теперішній чиновник є бенефіціаром офшорної компанії, і право на отримання частини від прибутку за рахунок участі в статутному капіталі такої компанії він отримав до вступу на держслужбу, при цьому всі доходи і структуру власності задекларував, то в цьому немає нічого протизаконного», – розповідає заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.
За його словами, морально-етичне, соціальне неприйняття або засудження, викликане нерозумінням, неосвіченістю або «правильної подачею» ЗМІ, не має впливати на законну складову, бо якщо з точки зору закону людина не скоїла злочинів, то й відповідальність (кримінальна, адміністративна) не має наступати – презумпцію невинності ніхто не скасовував.
Разом з тим ніхто не скасовував політичної відповідальності, яка має високий ступінь у всіх розвинутих країнах світу. «Там, де розуміння громадянського суспільства – не порожній звук, і політики несуть всю повноту відповідальності перед своїми виборцями, вони після подібних скандалів відмовляється від подальшого виконання своїх посадових обов’язків, навіть незважаючи на відсутність порушення закону, адже йдеться про величезний репутаційний провал – такого суспільство не пробачає», – коментує фахівець.
Він додає, що в Україні цим і не пахне: політичної відповідальності немає, а втрати рейтингів вітчизняних високопосадовців не лякають, бо українці досить швидко відходять та вже до виборів забудуть, що було декілька місяців тому.
Разом з тим, щоб зробити об’єктивний висновок із цієї ситуації, він має базуватися не на основі журналістських «розслідувань», а ґрунтуючись на аналізі оригіналів документів, які повинні робити уповноважені органи. «У будь-якому випадку, правомірність дій українських чиновників мають перевіряти з точки закону, а не з точки зору журналістської оцінки», – резюмують у «Публічному аудиті».
