Ціни на газ та електроенергію в Україні та країнах ЄС порівнювати не можна

Євростат опублікував ціни на газ і світло в країнах ЄС.
«Завдяки новим даним, замовленим у регламенті (ЄС) 2016/1952, Євростат тепер може розрахувати середньозважену ціну, яка відображає загальне споживання домашніх господарств», – йдеться в повідомленні.
Ціни на світло і газ в ЄС можуть змінюватися залежно від низки умов попиту й пропозиції, зокрема з огляду на геополітичну ситуацію, національний енергетичний баланс, мережеві витрати і погодні умови.
Серед 24 держав-членів, які представили дані, ціна за кіловат-годину побутового газу (в тисячі кубів європейського газу приблизно 9,5–10 МВт*год), як правило, нижча, ніж ціна на побутову електроенергію, і в 2017 році вона коливалася від 3 (Румунія) до 12 центів (Швеція). У більшості з держав, що надали дані, ціна нижча 8 центів за кіловат-годину.
Аналіз «Публічного аудиту»
Напередодні підвищення ціни на газ в Україні, що заплановане на 1 вересня 2018 року, українська влада вирішила в черговий раз нагадати жителям України, що вони вкрай мало платять за газ, світло та інші комунальні послуги, продемонструвавши дані Євростату.
При цьому «Публічний аудит» вкотре нагадує, що застосування європейських механізмів ціноутворення на газ, електроенергію та інші ЖК-послуги та енергоресурси є неприйнятним для України, оскільки наша країна перебуває на останньому місці за рівнем доходів населення в Європі, близько 60 % населення не здатні оплатити навіть нині чинні тарифи, а основне – українського газу вистачає для потреб населення, тому вартість «блакитного палива» не можна прив’язуватися до імпортної ціни.
За інформацією Євростату, в переважній більшості країн ЄС електроенергія обходиться у 10–20 євроцентів за 1 кВт/год, в Україні ж – від 3 до 5 євроцентів.
Ціна на газ у більшості країн ЄС досягає 80 євроцентів за 10 кВт/год (1 м3 газу), в Україні – 1 куб. газу (10 кВт/год) коштує населенню 22 євроцентів.
Якщо не заглиблюватися в питання доходів, ціноутворення, якості послуг, рівня сервісу й відповідальності монополій, прав і можливостей споживачів в Україні і в країнах ЄС, порівнюючи тільки ціни, що зазвичай і робить влада, то прийдешнє підвищення тарифів може здатися цілком обґрунтованим.
Однак, якщо звернути увагу на декілька ключових фактів, то й ті тарифи, що наразі встановлені в Україні, здаватимуться необґрунтовано високими, не кажучи вже про плановане підвищення.
  1. Україна, на відміну від країн ЄС, які повністю залежні від імпорту газу, є газодобувної країною з хорошими запасами «блакитного палива».
Газу власного видобутку вже три роки поспіль вистачає для повного покриття потреб населення:

  1. Видобуток газу на 75 % сконцентрований у руках держави і на 25 % – приватних газодобувних компаній. При цьому держава наділена всіма необхідними повноваженнями (ліцензування, дозвільні документи на розробку родовищ, оподаткування, рентні платежі тощо) для «переконання» приватних видобувачів відпускати газ населенню за доступною людям і в той же час рентабельною ціною.
  2. Відповідно до офіційної фінансової звітності за 2017 рік ПАТ «Укргазвидобування», акції якого на 100 % належать державі, чітко видно, що собівартість газу власного видобутку в 2017 році становила 2 926,0 грн на 1 тис. м3.
При цьому у структурі собівартості в 2 926 грн податків – на 1893 грн, це 64,7 %. Без них витрати «Укргазвидобування» торік становили 1033 грн на 1 тис. м3.
І навіть із таким рівнем оподаткування компанія виходить на ціну газу в 2926 грн за тис. м3, населенню ж цей газ продають за формулою «Дюссельдорф +», що введена Урядом Гройсмана, за 6 957 грн/тис. м3, яку замість того, щоб знизити, планують ще підвищити на 50–70 %.
  1. Можливості європейських і українських споживачів у плані вибору постачальника послуги, гарантії якості поставленого енергоресурсу або послуги, захисту прав споживачів, рівня сервісу, відповідальності та можливості захистити свої права – аж ніяк не можна поставити в один ряд.
При цьому влада постійно апелює до того, що побутові споживачі природного газу можуть самостійно обирати постачальника – мовляв, таке право навіть закріплене в ЗУ «Про ринок природного газу», про нього часто згадують представники Кабміну і третіх осіб під час засідань у тарифній справі, яка за позовом «Тарифної мобілізації» тягнеться третій рік.

Проте, погодьтеся: закріплення права в законі та декларування його ще не означає, що воно може бути реалізоване на ділі.
  1. Нарешті, те, що найбільш важливо, – рівень доходів в Україні та Європі (середня з/п брутто):

«Немає дії, яку б “Публічний аудит” не застосував у правовому полі для поломки: позов до суду за ціною на газ, позови щодо тарифів на тепло в різних регіонах України, позов про неконституційність НКРЕКП, звернення до ЄСПЛ. Ми закликали нардепів звернутися в Конституційний Суд, щоб вирішити проблему з незаконно діючою Нацкомісією з регулювання ринку енергетики та комульнальних послуг. Вимагали створити Слідчу комісію у Верховній Раді. Проте судові справи спеціально затягуються, а Уряд з місяця у місяць готує людей до чергового підвищення тарифів», – резюмує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.