Держборг України: «Публічний аудит» спрогнозував два сценарії на кінець цього року

На засіданні в середу, 22 серпня, Кабінет Міністрів схвалив оновлену Середньострокову стратегію управління державним боргом. У Мінфіні заявляють, що держборг до кінця року скоротиться до 60 % при прогнозі в 62 %, повідомляє Korrespondent.net.
Ухвалення стратегії на 2018–2020 роки обумовлено необхідністю визначення основних заходів для зниження його обсягу. Вона передбачає встановлення на законодавчому рівні цілей, завдань і заходів із управління державним боргом у середньостроковій перспективі.
Як заявив прем’єр-міністр Володимир Гройсман, обслуговування держборгу обходиться Україні в 130 млрд грн щорічно.
«Ми тільки на обслуговування витрачаємо 130 млрд грн щорічно. Тільки обслуговування за відсотками. Ми за такі періоди повинні 30 млрд грн повернути», – сказав прем’єр.
Аналіз «Публічного аудиту»
За даними Мінфіну, сукупний державний (прямий) і гарантований державою борг у доларовому вираженні становить $ 76,29 млрд, або 64 % від прогнозного ВВП. Критичне співвідношення держборгу до ВВП (вище 60 %) – результат насамперед  економічної політики останніх років.
Економічний спад від початку 2014 року та  істотна девальвація гривні призвели до стрімкого зростання відношення державного боргу до ВВП України: з 40 % (в 2013 р.) до 81 % (за підсумками 2016 року). Внаслідок реструктуризації частини боргу в 2015 році, а також у зв’язку з маніпуляціями під час підрахунку номінального й реального ВВП (у результаті зміни методики НБУ під час розрахунку приватних грошових переказів, про що «Публічний аудит» писав раніше), співвідношення держборгу до ВВП вдалося знизити до 72 % в 2017 році, що, втім, залишається одним із найвищих показників у Східній Європі.
Крім того, Уряд Гройсмана був досить активним позичальником на зовнішніх ринках, де за два роки позичено $ 5,5 млрд, тоді як, до прикладу, за період із 2010 по 2014 років зовнішні запозичення становили $ 4 млрд.
Станом на 30 червня 2018 року зовнішні запозичення сягали  $ 47,2 млрд (62 % від загального держборгу), що в 2,6 рази більше поточного рівня валютних запасів країни. Ці $ 47,2 млрд включають $ 9,6 млрд гарантованого державою боргу, решта – прямий борг України у вигляді єврооблігацій або облігацій зовнішньої державної позики (близько $ 17,5 млрд), а також позики в міжнародних організацій ($ 16,6 млрд, включаючи єврооблігації, розміщені під гарантії США), інша заборгованість ($ 3,5 млрд).
Внутрішній борг – $ 29,1 млрд ОВДП (762 млрд грн), що становить майже 38 % від загального держборгу. Із них більше половини (56 %) перебувають у власності НБУ (прихована емісія гривні призводила до накопичення дисбалансів, які в результаті спричинювали інфляцію й девальвацію). Близько третини ОВДП (36 %) – у власності державних банків (левова частка була випущена для докапіталізації цих банків), решту –  8 % – тримають комерційні банки, українські фізособи і юридичні компанії, а також нерезиденти.
За даними Мінфіну станом на 19 липня 2018 року, до кінця року за зовнішніми боргами необхідно виплатити $ 3,7 млрд. У цілому ж Україна протягом 2019–2022 років має сплатити за рахунок погашення й обслуговування зовнішніх зобов’язань $ 18,1 млрд.
Втім, відсутність прогресу в програмі МВФ, негативна макроекономічна ситуація, постійні політичні потрясіння – все це не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості українських єврооблігацій. В таких умовах запозичення на зовнішніх ринках може виявитися надзвичайно дорогим або, що більш імовірно, взагалі не відбудеться через відсутність попиту на українські цінні папери з боку приватних кредиторів.
Крім того, у зв’язку зі зміною кон’юнктури на фінансових ринках, міжнародним кредиторам тепер невигідно кредитувати Україну. Як тільки вартість фондування в доларах почала збільшуватися через нові, вищі, ставки ФРС, країни, що розвиваються, почали гостро відчувати проблеми з рефінансуванням: західні банки закривають кредитні ліміти.
Низький рівень чистих міжнародних резервів (ЗВР за вирахуванням зобов’язань перед нерезидентами) – $ 7 млрд – свідчить про відсутність у НБУ достатньої кількості ліквідних коштів для підтримки нацвалюти. Водночас відсутність реальних джерел для поповнення ЗВР в умовах прогнозованого КМУ на кінець року торгового дефіциту на рівні $ 7,7 млрд вказує на високі майбутні ризики, пов’язані з неможливістю обслуговувати виплати за зовнішніми зобов’язаннями.
Як прогнозують спеціалісти «Публічного аудиту», вірогідним сценарієм для України на кінець року є реструктуризація зобов’язань або технічний дефолт. Це дозволить знизити боргове навантаження, але при цьому може спровокувати підвищення попиту на іноземну валюту. Погашати валютні борги за рахунок тільки внутрішніх запозичень буде неможливо: на ринку просто недостатньо вільної гривневої і валютної ліквідності. При цьому друкування нових грошей зумовить розкручування інфляції, посилення девальваційного тиску на гривню. Більше того, зовнішні ринки запозичень для України на довгі роки будуть закриті, що стримуватиме економічний розвиток у майбутньому, а також поставить під питання подальшу співпрацю зі США і ЄС, погашення кредитів яких заплановане, починаючи з 2019 року.
На тлі наближення виборів така ситуація буде використана опозицією проти правлячої влади, що вдарить по її рейтингам набагато сильніше, ніж втілення низки непопулярних реформ, резюмують у «Публічному аудиті».