Економічний прогноз Всесвітнього банку на 2020 рік: що буде з Україною?

Всесвітній банк прогнозує незначне збільшення темпів зростання світової економіки з 2,4 % у 2019 році до 2,5 % у 2020 році. 

Про це йдеться в доповіді банку, передають «Відомості». Згідно з його даними, економіка виросте в 2021 році на 2,6 %, у 2022 році – до 2,7 %. У червневому прогнозі «Світового банку» йшлося про більш високі темпи зростання: 2,7 % у 2020 році, 2,8 % у 2021 році. 

Передбачається, що в групі країн із розвиненою економікою зростання сповільниться до 1,4 % у 2020 році (1,6 % у 2019 році). Для країн із ринками, що формуються, і країн, що розвиваються, темпи зростання збільшаться з 3,5 % в 2019 році до 4,1 % у 2020 році, але це зростання не буде повсюдним.
За даними PwC, зростання світової економіки за паритетом купівельної спроможності цьогоріч становитиме всього 3,4 %, що нижче середніх темпів зростання ВВП, починаючи з 2000-х років (3,8 %).
Основні ризики подальшого сповільнення міжнародної економіки:
– різке уповільнення зростання ВВП усіх провідних економік, насамперед, США і Китаю;
– наростаюча невизначеність у торгових переговорах між США і Китаєм;
– жорсткість мит в американо-китайські торгівлі (перш за все страждають переробні галузі, які відчувають перебої в поставках);
– тривале зниження індексів нових експортних замовлень – інтегрального показника ділової активності;
– дефляційні процеси та спад промислового виробництва в провідних економіках ЕС;
– сукупність тривожних факторів у Китаї: зростання дефіциту бюджету, нестійкість банківської системи, перевищення загального боргу країни до її ВВП на 300 %;
– екстремально високе співвідношення величини американського корпоративного боргу до EBITDA (обсяг прибутку до вирахування витрат із виплати відсотків і податків);
– перевищення дохідності короткострокових американських облігацій над прибутковістю довгострокових (в очікуванні світової рецесії інвестори «скидають» короткі папери);
– ключові світові центробанки не мають у своєму розпорядженні необхідного запасу міцності, щоб продовжувати знижувати ключову ставку.
IHS Markit Composite PMI  (Індекс менеджерів із закупівель формується лондонською консалтинговою компанією IHS Markit) є одним із найбільш оперативних показників динаміки економіки, який базується на оригінальних даних опитування, зібраних із представницької групи, – близько 2100 виробничих фірм. Вказаний показник у листопаді знизився до 48,1 %.
Стосовно Єврозони, то вперше з 2012 року її економіка опинилася в зоні slight recession (незначна рецесія), відповідно до класифікації чотирьох фаз ділового циклу. Якщо в 2020 році діловий клімат у Німеччині, Іспанії, Австрії та Фінляндії продовжить погіршуватися, є велика ймовірність того, що на континент зійде повномасштабна рецесія.

Раніше Світова організація торгівлі (СОТ) назвала ескалацію напруженості в торговельних відносинах між найбільшими економіками світу основною причиною уповільнення зростання глобальної торгівлі. СОТ погіршила свій прогноз збільшення обсягу світової торгівлі в 2019 році до всього 1,2 % у порівнянні з очікуваними в квітні 2,6 %. Якщо прогноз виправдається, темпи зростання стануть мінімальними з 2009 року.
Особливу тривогу викликає ситуація в Китаї, де посилюється дефіцит бюджету, експорт перебуває в негативній зоні вже п’ятий місяць, а інфляція в 4,5 %, схоже, йде з-під контролю влади, якій завжди вдавалося стримувати зростання цін.
Нарешті, стрес-тест, який провів Народний банк Китаю, підтвердив нестійкість місцевої банківської системи: за найгіршого сценарію, за яким зростання ВВП становить 4,15 % (наразі – 6,2 %) збанкрутують 17 із 30 великих і середніх банків із загальним обсягом активів близько $ 20 трлн.
Темпи зростання ВВП в Китаї сповільнюються, у той же час Сполучені Штати свою хронічно перегріту економіку цілеспрямовано охолоджують. І ось ці два процеси відбуваються паралельно, вони можуть почати резонувати один із одним, що призведе до глобальної рецесії.
Однією з ключових та фундаментальних фінансових проблем у світі сьогодні є критичне збільшення світової закредитованості – відношення держборгу країн до сумарного ВВП досягло 230 %, що значно вище, ніж до фінансової кризи. У світі накопичилося $ 188 трлн боргу.
Найбільший рівень держборгу мають США – $ 23 трлн (78 % від ВВП США), і його розмір щорічно збільшується приблизно на $ 1 трлн. Перед інавгурацією Трампа держборг США становив $ 19,9 трлн. Високі його рівні мають також Японія – $ 12 трлн і Китай – $ 6,2 трлн; обсяг заборгованості Франції, Німеччини, Італії та Великобританії наприкінці 2018 року перебував у діапазоні від $ 2,4 до 2,7 трлн. Слід зазначити, що більшість країн звикли жити в борг, оскільки їх бюджети рік у рік формуються з дефіцитом (не більше 3 %). В умовах низьких відсоткових ставок обслуговувати такі борги й перекладати проблеми на майбутнє не дуже зручно.
Обсяг сукупного боргу (державний та корпоративний) у світі досяг рекордних $ 248 трлн (320 % від світового ВВП). За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), на сьогодні в світі на 12 % ВВП більше боргів, ніж у період пікового боргового циклу під час фінансової кризи в 2009 році. У середньому світовий борг перевищує $ 87 тис. у розрахунку на людину, що більш ніж у 2,5 рази перевищує середній дохід у розрахунку на душу населення. Найбільшими боржниками є США ($ 52 трлн), Китай ($ 26,2 трлн) і Японія ($ 20 трлн) – найбільші економіки світу. Світова економіка вже не може продуктивно користуватися боргами.
Причина тривожного зростання боргів – політика виходу з економічного колапсу під час світової фінансової кризи та політична реакція на цю кризу, а також швидке зростання витрат на ринках, що розвиваються, і в країнах, що розвиваються, внаслідок чого виникли бюджетні дисбаланси, а також політика протекціонізму й погіршення світової торгівлі.

Основний індикатор стану ринків, що розвиваються, – індекс MSCI Emerging Markets – від початку 2019 року впав приблизно на 9 %, тоді як у минулому році індикатор збільшився більш ніж на 30 %. Крім того, національні індекси промислової політики та ділових очікувань основних економік світу демонструють негативні значення.
Уповільнення зростання глобальної економіки й збереження напруженості у світовій торгівлі в майбутньому обернуться складнощами для ланцюжків поставок і подальшої економічної інтеграції в масштабах планети. У свою чергу, українська економіка надзвичайно вразлива до світової рецесії. Основні доходи вітчизняної економіки формуються за рахунок експорту неготової продукції, яка в кризових умовах найшвидше втрачає ціну. Скорочення валютної виручки в поєднанні з високими боргами вже не вперше можуть відкинути нашу економіку на багато років назад.