«Газові війни» – від шантажу до компромісів

«Нафтогаз» готовий знизити суму нового позову до Росії з приблизно $ 12 млрд до менш ніж двох, якщо «Газпром» збереже транзит газу через територію країни після 2019 року і доходи від нього залишаться на колишньому рівні. Про це заявив виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко у Facebook.

Для цього «Газпром» повинен укласти новий транзитний договір із відокремленим оператором української газотранспортної системи, а не продовжити угоду з «Нафтогазом», що завершується наприкінці 2019 року. Як запасний варіант розглядається тільки укладення нової угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом» на операції своп.
Оскільки пан Вітренко постійно інформує про перебіг подій у «Нафтогазі» за допомогою свого Facebook, і українські ЗМІ його часто тиражують, багато хто вже заплутався, про які справи йдеться – «Публічний аудит» розкладає все по поличках.

Йдеться про спір між «Нафтогазом» і «Газпромом» про транзит газу за контрактом ще 2009 року. За словами менеджера української компанії, право «Нафтогазу» вимагати перегляд тарифу передбачено в самому контракті. У 2018 році НАК подала заяву до «Газпрому» (досудове врегулювання спору) з вимогою переглянути транзитний тариф із 13 березня 2018 року до кінця 2019 року на суму $ 11,8 млрд (плюс відсотки). За суттю вимог йдеться про різницю між тим, що Україна отримала за транзит і могла б отримати за тарифами, які переглянули (накшталт втраченої вигоди).  Нібито перегляд транзитного тарифу подібний до перегляду ціни на газ, який здійснив попередній арбітраж на вимогу «Нафтогазу» (спір на $ 2,6 млрд): як і тоді, українська компанія зазначає, що в порівнянні з 2009 роком відбулися істотні зміни в порядку формування транзитних тарифів, і український транзитний тариф поки не відповідає рівню транзитних тарифів на європейському ринку. Тобто, якщо жодних коригувань не роботи (ні на середню відстань, ні на завантаженість, ні на діаметр труби), а просто порівнювати опубліковані номінальні ставки плати за транзит газу через європейські країни з тарифом, розрахованим за формулою в транзитному контракті з «Газпромом», то різниця перевищить $ 11,8 млрд.

До речі, ще під час розгляду іншого спору в Стокгольмі на $ 2,6 млрд (який Україна виграла в першій інстанції, а наразі слухається апеляція «Газпрому») українська компанія просила вирішити і долю вимог на $ 11,8 млрд, але арбітраж не розглядав це питання по суті з процесуальних причин. Саме тому в «Нафтогазі» підготували вищезазначену заяву до «Газпрому» як засіб досудового врегулювання спору про перегляд тарифу, який відповідає усім процесуальним вимогам (економічне обґрунтування, розрахунки тощо), і спрямували його в «Газпром» 18 березня 2018 року.

Перш ніж подати всі документи вже на розсуд арбітражу, як це й передбачено контрактом, відбулися двосторонні переговори між «Нафтогазом» та «Газпромом», які в принципі завершилися без успіху.

«Наразі складається ситуація, що контракт на транзит газу завершується менш, ніж через два місяці, а нова угода – відсутня. Україна тільки тепер розпочала імплементацію вимог ЄС щодо так званого анбалдінгу (розподіл «Нафтогазу» на дві окремі компанії: транзитера та постачальника газу споживачам), і часу для переговорів майже не залишається», – коментує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.

На його переконання, керівництво НАКу, здається, зробило все можливе, аби збереження нашою країною транзиту та отримання близько $ 2 млрд щороку до українського бюджету не відбулося, а тому наразі від шантажу потрібно переходити до пошуку компромісів.