КСУ вирішив не аналізувати закон про статус Донбасу

Конституційний Суд України відмовився розглядати закон про особливий статус Донбасу. Про це в понеділок, 27 січня, повідомила прес-служба КСУ. «Винесено постанову Великої палати КСУ про відмову у відкритті конституційного провадження», – йдеться в повідомленні.
На сайті Суду ухвала поки що відсутня. Згідно зі ст. 62 ЗУ «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон)  підставами для відмови у відкритті конституційного провадження у справі є:
1) звернення до Суду неналежним суб’єктом;
2) неналежність до повноважень Суду питань, порушених у конституційному поданні;
3) невідповідність конституційного подання встановленим вимогам;
4) неприйнятність конституційної скарги;
5) втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України;
6) наявність рішення, висновку Суду щодо того самого предмета конституційного подання.
Можна припустити, що суд, відмовляючи у відкритті провадження, вказав про невідповідність конституційного подання встановленим вимогам. Іншими словами, це суто процедурне порушення. Відповідно до ч. 5 Ст. 66 Закону ухвала Великої палати про відмову у відкритті конституційного провадження у справі є остаточною.
Із позицією суду можна погодитися, оскільки по тексту подання реально не має суттєвих посилань на те, які саме статті Конституції порушено законом про особливий статус Донбасу та в який саме спосіб, і тільки міститься опис історій про окупацію частини території України та переписування низки статей Основного Закону.
У самому поданні до КСУ йдеться про звернення 53 депутатів VIII скликання (серед яких уся фракція «Самопомочі») від 19 липня 2019 року щодо розгляду закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей».
Спеціальний Закон по Донбасу датований ще 2014 роком – він голосувався парламентом VII скликання, де більшість належала «Партії регіонів». Як зазначено в преамбулі документа, визначається тимчасовий порядок організації місцевого самоврядування, діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей із метою створення умов до якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення правопорядку, конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для повернення жителів у вимушено залишені місця постійного проживання, їх реінтеграції, а також для відновлення життєдіяльності в населених пунктах Донецької і Луганської областей, розвитку територій.
Спочатку особливий порядок на території двох зазначених областей мав вводитися на три роки (тобто, до вересня 2017 року) і передбачав він таке:
– недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб-учасників подій на території Донецької, Луганської областей;
– право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької та Луганської областей із мови, яку він вважає рідною; вибору мови спілкування; вільного користування російською і будь-якою іншою мовою в суспільному та приватному житті; вивчення і підтримки російської та будь-якої іншої мови, їх вільний розвиток і рівноправність;
– введення особливого порядку призначення керівників органів прокуратури та судів – органи місцевого самоврядування, які беруть участь у вирішенні цих питань;
– введення відмінного від загального економічного режиму, здійснення господарської та інвестиційної діяльності, спрямованої на відновлення об’єктів промисловості, транспортної та соціальної інфраструктури, житлового фонду, переорієнтацію промислового потенціалу, створення робочих місць, залучення інвестицій і кредитів для відновлення та розвитку об’єктів, розташованих в окремих районах Донецької та Луганської областей;
– щорічне передбачення в законі про Державний бюджет України видатків, які спрямовуються на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;
– сприяння органів виконавчої влади розвитку в окремих районах Донецької і Луганської областей транскордонного співробітництва, спрямованого на вирішення загальних проблем розвитку, посилення і поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів із адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації на основі угод про транскордонне співробітництво, що укладаються територіальними громадами, органами місцевого самоврядування;
– створення в окремих районах Донецької і Луганської областей рішенням міських, селищних, сільських рад загонів народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах цих районів.
Безсумнівно, завдяки реалізації вищезазначених положень Закону, які є дуже правильними, реінтегрувати нині непідконтрольні території Донбасу було б цілком можливо. Проте пролонгація дії вищезазначеного Закону – мізер від того, що потрібно ще зробити.
Наприкінці грудня 2019 року дію закону пролонговано до кінця 2020 року, але за цим треба і далі виконати серйозну роботу. Так, усі перераховані в Законі пункти для Донбасу почнуть діяти за умови обрання органів місцевого самоврядування відповідно до Конституції України (передбачає так звана формула Штайнмаєра), чого без припинення відкритої фази конфлікту зробити неможливо. Фактично, і Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, і Мінські угоди, сходяться в одне: проведення виборів на Донбасі. Тільки після цього вдасться отримати контроль на кордоні та отримати широкі повноваження для двох областей. Крім того, аби надати такі широкі повноваження Донбасу, треба внести зміни і до Конституції (фактично закріпивши автономію), для чого знадобиться доволі багато часу (зміни голосуються на двох сесіях).
Ключовим моментом у всьому цьому є також можливість Зеленського жорстоко протистояти внутрішнім викликам і натискам Порошенка та його поплічників, адже, як тільки виникне законопроект про зміни до Конституції щодо автономії Донбасу, так звана опозиція знову скликатиме людей на Майдан, аби не дати реалізувати мирний план та заробити політичні бали на темі війни. Останні виступи Зеленського на двох міжнародних майданчиках вказують на те, що він починає «прогинатися» як під західних кураторів, так і службовців часів Порошенка, а за таких умов реінтеграція Донбасу нереальна.