Потрібно одночасно скасовувати депутатську, суддівську та президентську недоторканність – «Публічний аудит»

КСУ схвалив скасування депутатської недоторканності – на закритому засіданні в середу, 6 червня, Суд дійшов висновку, що ця пропозиція відповідає Конституції. Про це повідомляє Судово-юридична газета.

Таке рішення суд прийняв після звернення парламенту про надання висновку щодо відповідності законопроекту № 6773 (про внесення змін до Конституції України в частині скасування депутатської недоторканності) вимогам Ст. 157 і Ст. 158 Конституції України.

Аналіз «Публічного аудиту»

Таким чином, законопроект № 6773 може бути розглянутий парламентом. Нагадаємо, він був внесений депутатами різних груп (підписалося понад 100 депутатів) ще в липні 2017 року. У пояснювальній записці йдеться, що депутатська недоторканність є бар’єром між людьми і народними депутатами, а єдиний носій влади – все-таки народ, від імені якого парламентарі здійснюють керівництво державою. Інститут депутатської недоторканності був створений з метою забезпечення свободи політичної діяльності, але в Україні він дискредитований, оскільки по суті перетворився в гарантію безкарності, – на хвилі суспільних настроїв у нашій країні виникла нагальна необхідність скасувати депутатську недоторканність.
Щодо розгляду зазначеного питання Конституційним судом, то він вже неодноразово висловлював думку про депутатську недоторканність. Зокрема, КСУ у своїх висновках від 10 вересня 2008 року № 2-в/2008, від 1 квітня 2010 № 1-в/2010, від 27 серпня 2012 № 2-в/2012 визнавав законопроекти про внесення змін до Конституцію України щодо обмеження депутатської недоторканності відповідними вимогами статей 157 і 158 Конституції.
У законопроекті №6773 передбачається виключити як Ч.1  Ст.80 Конституції України (народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність), так і Ч. 3 (народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані). Раніше депутати, подаючи подібні законопроекти, зазначену Ч. 3 Ст. 80 скасовувати не хотіли, що за фактом означало збереження недоторканності перед правоохоронною системою. Новий законопроект у цій частині більш радикальний.
Загалом депутатський імунітет означає недоторканність парламентаріїв, тобто їх повний захист від арешту й судового переслідування. Однак такий захист не має абсолютного значення: допускається судова відповідальність депутатів за вчинення цивільного правопорушення без застосування таких заходів, як арешт і позбавлення волі. Дещо інше значення має депутатський імунітет у разі залучення депутата до кримінальної відповідальності.
Так, у Нідерландах, Великобританії та інших англомовних країнах фактично не існує недоторканності депутатів у сфері кримінально-правових відносин. Проте в більшості країн депутати не можуть бути заарештовані й притягнуті до відповідальності без згоди парламенту під час сесії (Ірландія, Японія, Норвегія та США). Свою згоду парламент дає на основі рекомендації однієї з постійних комісій (мандатної, з питань депутатської етики, імунітету і т. д.) або спеціально створеної тимчасової комісії. Якщо депутата притягають до кримінальної відповідальності в міжсесійний період, то поліція і суд зобов’язані повідомити про це керівництво парламенту.
У деяких країнах встановлено додаткові обмеження депутатського імунітету. Найчастіше вони полягають у тому, що згода парламенту на затримання або арешт депутата непотрібна, якщо за скоєний ним злочин передбачено кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк: не менше шести місяців (Фінляндія), не менше двох років (Швеція), більше трьох років (Португалія), не менше п’яти років (Хорватія). У Білорусі та Казахстані депутатський імунітет не поширюється на тяжкі злочини.
Також у парламенті, крім вищевказаного депутатського законопроекту № 6773, є і президентський – № 1776 «Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)», який був зареєстрований у Верховній Раді ще в січні 2015 року. Верховна Рада спрямувала вказаний законопроект до КСУ для аналізу, де він отримав позитивний висновок (від 16 червня 2015 року № 1-в/2015). Положення законопроекту визнані такими, що відповідають вимогам Ст. 157 і 158 Основного Закону. Разом із тим, Конституційний Суд зробив низку застережень до положень законопроекту у частині недоторканності суддів, і  після цього депутати не розглядали вказаний проект закону.
Стосовно суддів, Порошенко все-таки досяг своєї мети, коли в червні 2016 року Верховна Рада проголосувала за закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», зробивши суддівську владу залежною від Банкової. Тепер, маючи прямий і непрямий вплив на Вищу раду правосуддя, гарант має право одноосібно призначати та звільняти суддів.
Стосовно нардепів, тут поки що все не так однозначно. Ще рік тому Порошенко вказував на необхідність термінового голосування ВР за закон про зняття депутатської недоторканності. По-перше, виступаючи за зняття недоторканності, він демонструє закордонним партнерам (у першу чергу) та простим українцям (у другу чергу) свій чіткий намір боротися з корупцією в найвищих ешелонах влади. По-друге, втративши недоторканність, парламентарі стануть «слухняними» маріонетками в руках президента. Маючи абсолютний вплив на суддівську й правоохоронну системи (крім НАБУ), керівнику Банковій не завдасть особливих труднощів примусити народних обранців голосувати за потрібні йому законопроекти.

У цілому фахівці «Публічного аудиту» переконані, що напрям на обмеження недоторканності дуже правильний, але він помилковий без комплексного підходу – у відношенні й Президента, і народних депутатів, і суддів, – інакше буде порушена система стримувань і противаг.