Промвиробництво у листопаді скоротилося на 0,9% – Держстат

Об’єми промислового виробництва в Україні в листопаді цього року у порівнянні з аналогічним місяцем минулого року скоротилися на 0,9 %, інформує Держстат.
Кумулятивне зниження індексу промислового виробництва від початку року становило 10,5 %, що корелюється з падінням виробництва основних галузей економіки: видобувна промисловість – на 4,5 %; переробна промисловість – -8,7 %, машино будівництво – -19,5 %. Скорочення промвиробництва було викликане погіршенням кон’юнктури на зовнішніх ринках, ремонтними роботами на кількох виробництвах, а також ускладненням вантажних перевезень.
У цілому промвиробництво в Україні в кількісному вимірі впало з кінця 2013 р. на 26,6 %, що відповідає загальній динаміці падіння реального ВВП за відповідний період. В останні роки в багатьох базових галузях промисловості спостерігається спад, у результаті якого страждає насамперед українська економіка. Так, за останні чотири роки в гірничовидобувній промисловості падіння становило 20 %, в металургії – 28,9 %, у машинобудівництві – 40 %.
За даними Держстату, об’єм реалізованої продукції промисловості за січень–жовтень 2018 року сягав $ 75,2 млрд (27,8% продукції експортовано), що в 1,5 рази менше, ніж за аналогічний період 2013 року ($ 114,1 млрд).
У зв’язку з кількісним скороченням виробництва фіксується ріст цін виробників у промисловості. Зокрема, за період із січня по листопад 2018-го спостерігається зростання цін на 14,7 % (металургія – +8,4 %, машинобудівництво – +13 %, енергетика – +24,7 %). Зростання цього індексу свідчить про падіння конкурентоздатності вітчизняних товарів, а також може стати провісником вищих показників споживацької інфляції.
«Іншими словами, його зміни є раннім інфляційним індикатором», – коментує аналітик «Публічного аудиту» Дмитро Ляшок.
Спеціаліст виокремлює такі ключові проблеми розвитку промислової економіки: відсутність дешевого кредитування (висока облікова ставка); значне податкове навантаження, адміністративний тиск і відсутність прозорої судової системи (корупційні фактори); соціально-політична нестабільність у країні; воєнний конфлікт на території Донбасу; високий рівень зношення основних фондів виробництва. «Саме ці фактори відштовхують як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів вкладати у промисловість, перетворюючи країну в постачальника дешевої сировини»,– акцентує він.
Водночас керманичі країни, замість оптимізації існуючих економічних процесів, намагається отримати максимальний результат із теперішньої моделі, яка не спрямована на розвиток, а дозволяє виключно тимчасово забезпечити «роздуті» потреби та зберегти владу.