Фахівцями Громадської організації «Публічний аудит» проведено дослідження питань курсових коливань на валютному ринку України, причин падіння вартості національної грошової одиниці, ефективності дій Національного банку України для стабілізації ситуації.

4

Фахівці Громадської організації «Публічний аудит» в цьому дослідженні вирішили проаналізувати стан валютних коливань на ринку Україні, їх наслідків для населення, з’ясувати та дослідити основні макроекономічні показники, дії регулятора, які до цього призвели.
Так, протягом останніх тижнів міжбанківський валютний курс гривні, після декількамісячної лихоманки, побиття історичних рекордів падіння від 13,5 до 15 грн. за 1 американський долар (курс продажу на міжбанківському валютному ринку станом на 23.09.14), демонструє відносну стабільність, «укріпившись» на рівні 12,95 грн. за 1 американський долар.
Принаймні, так виглядають статистичні показники, які оприлюднюються кожного дня.
Однак, пересічним українцям, не з чуток, відомо, що ця ціна американського долара, при наявності потреби у придбанні, для населення є недоступною та не відповідає ринковим реаліям.
Так, п.3 Постанови правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» № 591 від 22.09.14, дозволено купувати одній особі в один операційний (робочий) день валюту у сумі, що не перевищує в еквіваленті 3 000 гривень у межах однієї банківської установи (близько 225 доларів США).
До цього моменту такі операції відповідно до Постанови правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно- правових актів Національного банку України» № 540 від 29.08.14 дозволялось проводити на суму, що не перевищувала б в еквіваленті 15 000 грн.
Нажаль, доводиться констатувати, що і перша, і друга Постанови, в зазначеній частині, є скоріше панічними, декларативними та нежиттєздатними і, в першу чергу, тому, що в реальному житті придбати в касі банку 1000 $ (до 22.09.14) чи 225 $ (після 22.09.14) якщо не неможливо, то вкрай важко.
В такій ситуації, згідно законів ринкової економіки, якщо є попит, необхідно його задовольнити пропозицією. Якщо такий попит незадовольняється офіційними установами, тоді його задовольнять неофіційні, або так званий «чорний ринок», оператори якого готові продати-купити в будь-якому обсязі іноземну валюту, без пред’явлення паспорту, еквівалентних обмежень, зборів до Пенсійного фонду і т.д. При цьому, ціни «валютчиків» значно відрізняються від тих, які ми спостерігаємо на міжбанківському валютному ринку, в обмінних пунктах банківських установ, не говорячи про офіційний курс НБУ.
Таке явище, як «чорний ринок», з яким Голова НБУ закликала боротись спільними зусиллями всі правоохоронні органи, не є новим для України, він існував завжди. Однак раніше, різниця з офіційним чи міжбанківським курсом на ньому складала від 5 до 15 коп. на 1 доларі.
При фіксованій курсовій політиці НБУ протягом останніх декількох років, якщо офіційний курс становив 7,99 грн./1$, на «чорному ринку» його можна було продати у середньому по 8, 05 – 8,15 грн.
В поточному році, починаючи з лютого 2014 року, різниця між офіційним курсом гривні до долара США та курсом на «чорному ринку» почала складати від 1 до 1,5 грн.
Протягом останнього тижня вересня 2014 року придбати американську валюту у «валютчиків» можна було в діапазоні від 14,2 до 14,7 грн. за 1 $.
За таких умов українці, в силу власних потреб (акумулювання заощаджень в стійкій валюті, придбання рухомого чи нерухомого майна, поїздки у відрядження та на відпочинок за кордон, обмін грошових коштів, отриманих за системами грошових переказів від заробітчан) вимушені звертатись до послуг гравців «чорного ринку».
По-перше, при продажі долара це економічно вигідніше: банківські установи, з вказівки НБУ, пропонують це зробити за курсом 12,95 грн./1$, «чорний ринок» – 14-14,1 грн./1$.
По-друге, у випадку, коли є необхідність у придбанні іноземної валюти, ситуація дещо інша: про економічну доцільність в даному випадку мова йти не може, однак діє значно важливіший фактор, про який далі.
Кожна людина, яка рахує гроші, шукає те, що йому потрібно, там, де це коштує дешевше, тому абсолютно логічним став би вибір на користь офіційного пункту обміну валют при банківській установі, якби не одне, найбільш вагоме «АЛЕ», – у цих установ ВІДСУТНЯ ГОТІВКА. Не говорячи вже про згадані раніше обмеження при проведенні таких операцій, пенсійний збір, при яких придбання 1000$ може, в кращому випадку, перетворитись на марафон із зупинками мінімум в 5 банківських установах протягом дня.
Як наслідок, маємо ситуацію, коли продати валюту просто економічно вигідніше на «чорному ринку», а придбати її в необхідному обсязі більше ніде.