Що не так у тарифоутворенні та соціальній політиці Уряду?

Протягом останнього часу в ЗМІ публікується чимало інформації про розвиток державного газовидобутку та скорочення імпорту блакитного палива.
Так,  найбільша державна газовидобувна компанія «Укргазвидобування» днями повідомила про відкриття чергового родовища в Харківській області з вивченими запасами в 200 млн куб. м газу, перспективні ресурси, оцінені УкрНДІгаз, – понад 2 млрд куб. м.
А за п’ять місяців цього року Україна знизила імпорт газу в 1,8 рази (на 2 млрд 612,2 млн кубів) проти торішніх показників, кажуть в «Укртрансгазі».
Втім, усе це, чомусь, ніяк не позначається на вартості блакитного палива для українців – більше того, очікується подальше підвищення ціни на газ. Йдеться про «встановлення єдиної ціни» для населення та промисловості на рівні зараз – 11 тис. грн за тисячу кубів, а з жовтня – до 14 тис. грн.
Наразі, нагадаємо, українці разом із підприємствами ТКЕ сплачують 6,96 тис. грн за тисячу кубічних мерів.

Україна – газовидобувна країна з відмінним потенціалом видобутку

Загалом у нашій країні відкрито 402 родовища газу, із них 387 – на суші, а 15 – на шельфах Азовського і Чорного морів. Підтверджені запаси газу в цих родовищах становлять понад 900 млрд м3.
Крім того, загальні поклади газу, за якими потрібно провести геологорозвідку, за попередніми даними, сягають 5,6 трлн м3.
У минулому році «Укргазвидобування» підписало два контракти з хорватською компанією Crosco Integrated Drilling & Well Services Ltd на буріння 12 нових свердловин у Полтавській області. Цьогоріч держпідприємство відкрило декілька родовищ у Харківському регіоні.
Проте, незважаючи на те, що полтавчани, харків’яни або сумчани можуть спостерігати видобуток газу фактично з вікна свого будинку, платити за газ, видобутий у них «у дворі», доведеться, виходячи з ціни на «німецькому хабі» і вартості його доставки з Німеччини через Словаччину, як це встановлено сьогодні Кабміном.
Для розуміння, за останній рік Україна видобула 20,8 млрд м3 газу при обсягах споживання населення і ТКЕ – в 15,8 млрд м3. Країна видобуває достатньо газу для населення і ТКЕ – тільки підтверджених запасів вистачить на 50 років, а непідтверджених (за якими потрібно здійснити геологорозвідку) – більш ніж на 350 років.
Однак, незважаючи на це, вартість українського газу формується, виходячи не з собівартості його видобутку та вартості транспортування по Україні, а ціни на «німецькому хабі» і вартості доставки з Німеччини (за формулою «Дюссельдорф +»), хоча ніякого відношення до Німеччини наш газ не має.  Відповідно до вказаної формули Уряд зобов’язаний переглядати вартість газу для населення кожні півроку, залежно від зміни цін на біржі, що прописано в меморандумі з МВФ 2017 року (пункт 24).

Імпортний газ – промисловості

Імпортний газ, за паритетом із яким сьогодні розраховують тариф для населення, необхідний насамперед промисловим споживачам. Протягом  останніх чотирьох років спостерігається різкий обвал показників промислового виробництва – як наслідок, і споживання газу промисловістю (сумарне скорочення споживання – 42 %):

Як бачимо, з 2014 по 2016 рр. обсяг імпорту скоротився на 43 %. Торік він збільшився в порівнянні з 2016 роком на 27% у зв’язку з рекордними обсягами транзиту російського газу в Європу та збільшеними з цієї причини обсягами технологічного споживання газу.
У 2018 році Україна за перші п’ять місяців скоротила транзит газу на 8,8 %, промислове споживання не збільшується – обсяг імпорту газу за перші 5 місяців знизився в 1,8 рази.

Крім ціни на газ, у МВФ є питання до субсидіювання

Окрім перегляду ціни на газ, МВФ вимагає від України також і змінити порядок субсидіювання – на думку кредиторів, в нас на це витрачається надто багато коштів.
Разом з тим, тарифи вже є непідйомними для 60 % населення, а в разі їх пропонованого підвищення ціни газу, ЖК-послуги будуть не по кишені, за оцінкою «Публічного аудиту», для 90 % населення. Ще чотири роки тому 91 % людей самостійно оплачували свої рахунки і не потребували допомоги від держави, а ті 9%, які по неї зверталися, отримували  вчасно та в необхідному розмірі. Сьогодні вже не 9%, а 59% населення просять у держави «подачки» у вигляді субсидії.
За ці чотири роки борги населення за ЖКП збільшилися в 3,7 разів (із 11,5 до 42,7 млрд грн), а борги держави за субсидіями – більше ніж у 60 разів (з 0,49 до 30 млрд грн).
Хоча в Бюджеті–2018 і маємо рекордний розмір на субсидії (71 млрд грн), за січень–квітень він уже вичерпаний на 86,5%, а залишку в  9,5 млрд грн (13,5%) вистачить хіба на літній період. Тому в масовому скороченні субсидій криються не благі наміри Уряду встановити справедливість між споживачами та нівелювати зловживаннями – просто нічим латати діри в бюджеті.
На цьому тлі, уже в геометричній прогресії, зростають комунальні борги – наразі вони перевищують 40 млрд грн. Так, середній борг на кожного жителя України (включаючи дітей) відповідає близько 1 тис. грн, причому, він зростає  щомісяця.
Тому й вигадують у міністерствах нові способи «стимулювання громадян не створювати заборгованості по оплаті за комунальні послуги».  Уряд не в змозі відкрито заявити про помилки в тарифоутворенні і соціальній політиці, які спричинили сьогоднішнє критичне становище в сфері, і ось чому, нібито з метою підготовки до монетизації (а не через відсутність грошей у бюджеті), Кабмін посилює правила отримання субсидій, починає масові перевірки і скорочує число одержувачів на 20 %.
Монетизація ж можлива тільки в разі відсутності боргів, наявності грошей у бюджеті та при своєчасних розрахунках – як із бюджету, так і далі – від населення до постачальників послуг.
Із поточним рівнем боргів на всіх рівнях монетизація в принципі неможлива. Наприкінці квітня 2018 року Уряд тільки розрахувалося з боргами за субсидіями за 2017 рік, а до кінця цього року борги орієнтовно сягнуть 50 млрд грн.
Населення не може чекати 3–4 місяці, поки будуть  перераховані «живі» гроші для оплати ЖК-послуг – розрахунки мають здійснюватися місяць у місяць, без боргів і затримок: не надійдуть гроші від Уряду – людям буде нічим платити постачальникам послуг, а ті відключать послугу й нарахують пеню. Накопичувати десятки мільярдів боргів, переносити їх із року в рік, як це робить Уряд зараз, вже не вийде.

«Тепер же Уряд “ламає голову” над тим, як виконати вимоги МВФ щодо підвищення ціни на газ для населення і при цьому залишитися в своїх кріслах, хоча має всі можливості не підвищувати, а навпаки, знизити її – цілком обґрунтовано та об’єктивно.

Тому при теперішньому підході до формування тарифів на газ, скільки б свердловини не пробурили в Полтаві, Сумах чи Харкові, скільки б газу не добули, дешевшим для населення він не буде»,  резюмує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.