Що пропонує українцям новий Виборчий кодекс

Спікер Верховної Ради України Андрій Парубій заявив, що парламент зможе прийняти новий виборчий кодекс вже під час цієї літньої сесії. За словами Парубія, прийняття Виборчого кодексу є одним із заключних зобов'язань ВР цього скликання.
«Публічний аудит» проаналізував основні новели виборчого кодексу, перша з яких – скасування мажоритарки.
Так, згідно з положеннями законопроекту, виборчий бюлетень на виборах народних депутатів України включатиме дві пропозиції:
«Підтримую виборчий список політичної партії за порядковим №»;
«Підтримую кандидата в народні депутати України від цієї політичної партії за порядковим №».
Наприкінці кожного речення розміщуються по два трафарети для вписування цифр – порядкового номера партії в переліку партій-суб’єктів виборчого процесу, затвердженого ЦВК. Назви партій розміщуються в порядку їх номерів, визначених жеребкуванням ЦВК, які не можуть бути змінені протягом виборчого процесу.
Кандидатом у народні депутати може бути виборець (громадянин України, дієздатний), який у день голосування на виборах депутатів досяг 21 року і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути кандидатом на загальнонаціональних виборах особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Висунення кандидатів можливе тільки від політичних партій, які мають регіональні організації не менш ніж у 14 адміністративно-територіальних одиницях. Кандидат може висуватися тільки від однієї політичної партії. Партія може висунути кандидатом у депутати особу, яка є її членом, або позапартійну особу. Висунення кандидатів у депутати партією і формування виборчих списків здійснюється на її з’їзді (зборах, конференції). Формується  єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі, з якого далі укладаються регіональні списки кандидатів у депутати в кожному виборчому регіоні, який має включати не менше п’яти кандидатів.
Кожен кандидат у депутати, включений у загальнодержавний виборчий список, має належати до одного з регіональних виборчих списків. Він не може бути в двох або більше різних регіональних виборчих списків партії.
Черговість (порядкові номери) кандидатів у загальнодержавному виборчому списку та в регіональних визначається на з’їзді (зборах, конференції) партії. При формуванні вказаних списків партія повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місцях із першого по п’яте, з шостого по десяте і т. д.) кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі).
Виборча квота – кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата.
Виборча квота вираховується так:
основна кількість голосів, поданих на підтримку регіональних списків партій (які подолали 4 % бар’єр) / ділиться на загальну кількість депутатів ВРУ, визначених Конституцією (450).
Наприклад, за партії, які подолали 4-відсотковий бар’єр, всього віддали 10 млн голосів. Таким чином, виборча квота дорівнюватиме 22,2 тис. голосів (10 млн / 450).
Встановлення кількості депутатів за результатами голосування в регіонах
Кількість депутатських мандатів = кількість голосів виборців, поданих у виборчому регіоні на підтримку відповідного регіонального виборчого списку / ділиться на виборчу квоту.
Отже, у кожному з 27 виборчих регіонів мандати розподіляються між регіональними списками партій, що подолали 4 % бар’єр, пропорційно кількості голосів виборців, поданих на підтримку списку партії. Фактично, в округах люди також голосуватимуть за конкретних кандидатів, які представлятимуть інтереси громади в парламенті.
При рівному відсотку голосів місце отримує кандидат, розташований вище в регіональному виборчому списку кандидатів від партії.
Наприклад, у Запорізькій області за партію проголосувало 240 тисяч виборців – виборча квота (на вищеподаній аналогії) дорівнює 22,2 тис. голосів. Таким чином, ця партія від Запорізької області отримала 10 місць у парламенті (240 тис. / 22,2 тис.).
ЦВК встановлює кількість голосів, відданих на підтримку регіонального списку партії, які залишилися невикористаними при розподілі мандатів у виборчому регіоні, шляхом віднімання від загальної кількості голосів за партію добутку виборчої квоти на кількість мандатів (за регіоном).
Наприклад, в області за партію проголосувало 240 тис.  осіб, квота дорівнює 22,2 тис. голосів, партія отримала 10 місць у парламенті. Невикористане число голосів – 18 тис. Розраховано так: 240 тис. – (22200 * 10).
За такою схемою ЦВК встановлює кількість невикористаних голосів, поданих за кожну прохідну партію (в області та по всій країні).
Потім ЦВК вираховує загальну кількість мандатів, отриманих кандидатами від усіх партій у виборчому регіоні.
Шляхом застосування квоти і даних про тих, хто проголосував за партію у виборчому регіоні ЦВК встановлює загальну кількість мандатів, розподілених у всіх виборчих регіонах за регіональними списками.
Число розподілених мандатів у регіонах віднімається від загального складу ВРУ, таким чином визначається число мандатів, що підлягає розподілу в загальнодержавному виборчому окрузі.
Для визначення кількості голосів, отриманих партією за загальнодержавним виборчим округом, кількість невикористаних голосів за партію по всій країні ділиться на виборчу квоту. Ціла частина такого поділу – це кількість мандатів, які отримали кандидати від партії по ОВК.
Наприклад, у кожному регіоні у партії 15 тис. невикористаних голосів, всього 27 регіонів, виборча квота – 22,2 тис. голосів. Кількість мандатів, отриманих партією по ОВК, дорівнює 18. Розраховано так: 15000 * 27 = 405 тис. (загальна кількість невикористаних голосів).
405 тис./22,2 тис. = 18,24.
Залишок після коми використовується таким чином: партії, загальнодержавні списки яких мають великі порівняно з іншими залишки після ділення, отримують по одному додатковому мандату (такий розподіл мандатів закінчується після розподілу всіх, хто лишився в парламенті).
Обраними від партії вважаються кандидати, включені в загальнодержавний список у кількості, що відповідає кількості мандатів, отриманих партією, у порядку їх черговості в загальнодержавному списку партії. При цьому кандидати, обрані у відповідних виборчих регіонах, із загального списку партії виключаються і не враховуються при розподілі мандатів в ОВК.

«Система доволі складана на перший погляд, розібратися в її плюсах та мінусах вдасться лише після виборів. Стосовно застосування Виборчого кодексу, слід зазначити, що навіть за умови його ухвалення влітку, навряд чи його застосують  на виборах народних депутатів цьогоріч, оскільки ЦВК не встигне підготувати свої документи  відповідно до Кодексу.

Крім того, можливо, Перехідні положення Кодексу міститимуть новий строк набрання ним чинності (наразі у редакції до 2 читання зазначено про 1 січня 2018 року) після обговорення всіх правок, аби відтермінувати набуття його сили, оскільки нинішні мажоритарники, очевидно, не дадуть голоси за кодекс у випадку його застосування на найближчих виборах, адже вони хочуть знову пройти до парламенту за теперішньою системою», – резюмує юрист «Публічного аудиту» Володимир Тарчинський.