Транзит газу: Берлін висуває Києву умови, з якими він не може впоратися

Берлін висунув Києву умову щодо транзиту газу. Так,  за словами офіційного представника Уряду Німеччини Штеффена Зайберта, Україна повинна забезпечити довгостроковий транзит газу через свою територію за допомогою модернізації газотранспортної системи (ГТС).
Він не став розкривати подробиці розмови канцлера ФРН Ангели Меркель з президентом РФ Володимиром Путіним в минулу суботу в резиденції Мезеберг, сказавши, що вони були «довірчими». При цьому представник Уряду нагадав, що позиція Берліна залишається незмінною: Україна повинна зберегти роль транзитера газу і після завершення будівництва газопроводу «Північний потік–2», йдеться на сайті «Укрінформу».
Аналіз «Публічного аудиту»

Безсумнівно, Берлін піднімає тему транзиту російського газу через Україну у  зв’язку з недавніми переговорами Меркель та Путіна, де однією з ключових тем було завершення проекту «Північний потік–2», незважаючи на загрози американських санкцій. І РФ, і ФРН, зацікавлені в реалізації проекту, оскільки він комерційно вигідний обом країнам, тому останні й шукають варіанти для «виведення» потоку з-під удару Штатів.

Стосовно України, то й Меркель (на прес-конференції з Путіним в суботу), і тепер представник Уряду Штеффен Зайберт, по суті, формально виконують обов’язкову програму, запевнюючи в збереженні за Україною статусу транзитера. Проте про обсяги такого транзиту, а власне, саме це є найпринциповішим для України питанням, який швидше за все буде мізерним, ніхто не згадує.

Так, обсяг транзиту російського газу через українську ГТС за останні чотири роки виглядав так:

2014 рік – 62,2 млрд м3;

2015 рік – 67,1 млрд м3;

2016 рік – 82,2 млрд м3;

2017 рік – 93,5 м3

Торішній обсяг забезпечив Україні дохід у $ 3 млрд.

До речі, в далекому 1998 році наша країна була взагалі топовим транзитером, прокачуючи через свою газотранспортну систему до 141 млрд м³ у рік.

За підсумками семи місяців 2018 року транзит газу скоротився до 50,9 млрд м3, що на 4,2 % (на 2,2 млрд м³) менше, ніж за аналогічний період 2017 року.

На сьогодні питання обсягів транзиту є спірним: «Газпром» місяць тому подав позов про розірвання контракту на транзит, оскільки він не планує перекачувати ті обсяги, які передбачені договором. Як вказував його глава Олексій Міллер раніше, російська газова компанія готова перенаправляти через Україну 10–15 млрд м³ газу в рік. Втім, це фактично означає «вбивство» української транзитної ГТС.

Збільшення обсягів транзиту через Україну в липні поточного року пов’язане з тимчасовими технічними роботами в РФ: газопровід «Північний потік» у Балтійському морі повністю зупинився на планово-попереджувальний ремонт у період із 17 до 30 липня, у результаті чого транзит газу через Україну в місячному вираженні показав плюс 13 %. Однак після завершення ремонтних робіт він знову скоротився.

Поки Берлін говорить про транзитну роль України, компанія Nord Stream–2 початку укладати перші труби в рамках спорудження газопроводу «Північний потік–2» на території Німеччини.

Причому, судячи з усього, німецькі чиновники вже тепер розуміють, що Україна не в змозі модернізувати власну ГТС на висунутих їй умовах.  Так, виходячи з раніше озвучених тез глави «Нафтогазу» Коболєва, на модернізацію української газо-транспортної системи, доведення її до європейських стандартів треба близько 10 років, а сума потенційних інвестицій вимірюється мільярдами доларів. З огляду на те, що Німеччина та інші країни ЄС вкладають кошти в «Північний потік–2», в модернізацію української ГТС європейські партнери грошей можуть і не виділити.

Як результат, на сьогодні ризик втрати Україною статусу транзитної країни дуже великий; переговори між «Газпромом» і «Нафтогазом»  – у глухому куті, а європейські країни-учаснику будівництва «Північного потоку–2» за фактом нашій країні в цьому питанні не союзники. Втрата Україною з 2020 року транзиту газу означає мінус 3% ВВП, або близько $ 3 млрд у рік доходів до державної казни.