Транзитні провали уряду Гончарука

Без укладення з Росією контракту про транзит газу в Європу вартість блакитного палива в Україні збільшилася б у 3‑4 рази, заявив прем’єр-міністр України Олексій Гончарук, виступаючи у Верховній Раді зі звітом про роботу Уряду за півроку.
За його словами, щоб укласти угоду, довелося виконати дуже багато роботи. «У нас закінчувався контракт із росіянами з 1 січня, існував серйозний ризик, що ми втратимо цей транзит. А це був би дуже великий удар по економіці і серйозне подорожчання енергетичних ресурсів як для підприємств, так і для громадян. Якби цей контракт не був підписаний, за деякими підрахунками, ціна газу для української економіки була б в 3–4 рази вищою. Це було б набагато гірше, ніж є зараз», – сказав прем’єр.
Гончарук розповідає про транзитний контракт, як про своє неймовірне досягнення, завдяки якому він врятував не лише Україну, а й Європу, яка могла залишитися без російського газу. При цьому він не згадує, що ризик припинення транзиту виник саме при його урядуванні, чого не було при жодному попередньому Уряді. Про це в аналітиці «Публічного аудиту».
Про факт закінчення чинного контракту на транзит із Росією знали всі – це не було несподіванкою. Проте, якщо всі попередні уряди завчасно підписували новий контракт, то Кабмін Гончарука дотягнув до останнього дня, чим поставив під загрозу енергетичну безпеку й України, і Європи, а це явно не є досягненням.
Протягом усього 2019 року Росія заявляла про готовність продовжити контракт, вимагаючи від України владнати судові спори. Від української ж сторони безперервно звучали ультиматуми та претензії, але в результаті, домовившись про продовження транзиту, «Нафтогаз» узяв зобов’язання відкликати позов проти «Газпрому» до Стокгольмського арбітражу на загальну суму $ 12,25 млрд. Якщо національна компанія відмовилася від претензій, то навіщо було ризикувати й тягнути час до останнього, не погоджуючись на ці умови впродовж всього року?
Підписання ж власне транзитного контракту не є жодним досягненням. Такий контракт Україна має з Росією з 1992 року, коли після розпаду СРСР було підписано першу угоду «Про транзит газу через територію України» (до цього транзит теж був, але це була одна країна).
Не можна вважати досягненням й обсяги транзиту, передбачені новим контрактом.
За договором 1992 року обсяг транзиту російського газу в Європу і Молдову становив 100 млрд м3 на рік. Останні 9 років цей обсяг періодично то падав, то збільшувався, але двократного скорочення обсягів, які передбачає новий контракт, починаючи з 2021 року, не було ніколи:
2011 рік – 104,2 млрд м3;
2012 рік – 84,3 млрд м3;
2013 рік – 86,1 млрд м3;
2014 рік – 62,2 млрд м3;
2015 рік – 67,1 млрд м3;
2016 рік – 82,2 млрд м3;
2017 рік – 93,5 млрд м3;
2018 рік – 86,8 млрд м3;
2019 рік – 89,6 млрд м3;
2020 рік – 65 млрд м3;
2021 рік – 40 млрд м3;
2022 рік – 40 млрд м3;
2023 рік – 40 млрд м3;
2024 рік – 40 млрд м3.
Як бачимо, укладені наприкінці кінці 2019 року контракти передбачають зменшення транзиту: цьогоріч – більш ніж на 20 млрд м3, а в 2021–2024 роках – на 40 млрд м3.