Україна має погасити $ 27 млрд боргу. Як до цього готується Уряд?

Протягом наступних чотирьох років Україна повинна погасити $ 27 млрд боргу, розповів прем'єр-міністр Володимир Гройсман в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна». 

Він зазначив, що на теперішньому етапі країна не може без зовнішньої підтримки впоратися з таким боргом, який здійснює великий тиск на економіку, а тому необхідне міжнародне фінансування для проходження боргового піку 2019–2020 років. За словами прем’єра, після чергового траншу Міжнародного валютного фонду для України ставка запозичення істотно знизиться.
Аналіз від «Публічного аудиту»
Станом на 31 грудня 2017 року сукупний держборг України становив $ 76,31 млрд (2,14 трлн грн), або 72% від номінального ВВП. Критичне співвідношення держборгу до ВВП (вище 60%) – це результат економічної політики, яка триває з 2014 року. Співвідношення держборгу до ВВП із 2010 по 2014 рр. коливалося в діапазоні 36–40 %.
Із 2016 по 2017 рр. загальний держборг збільшився з $ 65,5 млрд до $ 76,3 млрд. При цьому за два роки Кабмін позичив на зовнішніх ринках $ 5,5 млрд, тоді як за період 2010–2014 рр. зовнішні запозичення сягнули $ 4 млрд.
У період правління уряду Яценюка–Яресько було списано $ 3 млрд зовнішнього боргу в обмін на ВВП-варранти (вид боргових цінних паперів). Власники цих паперів зможуть отримувати виплати двічі на рік у період між 2021 і 2040 рр. Причому, сума виплат залежатиме від темпів зростання ВВП України. Тож, уже сьогодні, шляхом маніпуляцій із підрахунком номінального ВВП створюються умови для виплат за ВВП-варрантами, а тому списання боргів має умовний характер.
«З кожним роком Україна повинна платити все більше за обслуговування держборгу (у бюджеті на 2018 рік передбачено 130 млрд грн, або 14,3 % видаткової частини загального фонду). Так, економіка не може генерувати додаткові доходи для виплат за боргами, і керівництву країни залишається тільки реструктурувати попередні борги або брати нові. Усе це – на більш вигідних саме для інвестора умовах. А результатом цього є збільшення обслуговування боргу», – розповідає провідний аналітик «Публічного аудиту» Дмитро Ляшок.
Експерт нагадує, що протягом 20192022 рр. Україні потрібно виплатити в рахунок погашення та обслуговування зовнішніх зобов’язань $ 27 млрд. Для цього Уряду слід забезпечити притік валютних коштів для погашення взятих зобов’язань.
«Важлива деталь – міжнародні фінансові організації надають кредити за низькими ставками (програма stand-by – 3 %) і на тривалий термін. Якщо міжнародні фінансові донори припинять видавати Україні нові кредити, підвищаться її суверенні дефолтні ризики», – додає Ляшок.
Фахівець вказує, що в зв’язку з цим керівництво нашої держави шукає будь-які механізми для отримання кредитів, але умови, за якими їх надають, зумовить істотне збільшення боргового навантаження в майбутньому.
Альтернативним механізмом для залучення зовнішніх кредитів стало розміщення Україною єврооблігацій і ОВДП із високою ставкою купона. Слід врахувати, що портфельні інвестори по-справжньому зацікавилися нашою країною тільки після суттєвого підвищення НБУ облікової ставки (з 12,5 % до 17 %), яке вилилося в зростання прибутковості ОВДП до 17–17,5 % річних. Інтерес у інвесторів викликає висока за європейськими нормами ставка. За підсумками 2016–2017 рр. доходи, отримані від розміщення ОВДП, становиди 168 млрд грн, $ 4,8 млрд і 0,3 млрд євро.
Відповідно до держбюджету–2018, сукупний держборг на кінець року затверджений на рівні $ 94,4 млрд (2,746 млрд грн при затвердженому середньорічному курсі долара у  29,1 грн) – це 82% від прогнозного ВВП.
«Плановане збільшення сукупного держборгу пов’язано з високими виплатами за раніше взятими зобов’язаннями, негативним зовнішньоторговельним балансом і майбутніми витратами на виборчі кампанії», – зазначає Ляшок.

Тому, за висновком «Публічного аудиту», сьогоднішня політика залучення позикових коштів під високі відсотки в короткостроковій перспективі допоможе виконати зобов’язання за зовнішніми виплатами, але в довгостроковій –  очікуються дефолтні ризики країни через посилення боргового  навантаження по виплаті за відсотками. При цьому сьогоднішній макроекономічний стан не дозволяє країні генерувати доходи, в рахунок яких можна погашати зовнішні зобов’язання.