Верховний суд підтвердив висновки «Публічного аудиту» щодо незаконності позбавлення пенсій переселенців

Верховний суд визнав незаконною відмову Пенсійного фонду сплачувати пенсії переселенцям.
Так, Бахмутське управління Пенсійного фонду просило скасувати рішення Верховного Суду від 3 травня цього року, яким були визнані неправомірні дії Пенсійного фонду, що позбавив пенсії переселенку з непідконтрольної території Лідію Мельникову. У результаті ВС постановив відновити виплати пенсіонерці від дати їх припинення – 1 квітня 2017 року.
Позов був поданий 15 січня 2018 року. 20 лютого 2018 суддя Донецького окружного адміністративного суду передала до ВС подання про розгляд зазначеної справи як зразкової, оскільки в суді перебувало 226 аналогічних справ із вимогами до Пенсійних фондів відновити виплати.
При винесенні рішення Суд виходив ось із чого.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види заслужена завдяки попередній роботі, і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави по відношенню до тих громадян, які набули права на отримання пенсії.
У ч. 1 Ст. 49 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) визначено перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, і він є вичерпним. Згідно ж позиції відповідача, виплата пенсії з 1 квітня 2017 року «була припинена в зв’язку з проведенням верифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного проживання», але законом № 1058-IV не передбачена така підстава для припинення або призупинення виплати пенсії.
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що, виходячи з правової та соціальної природи пенсій, право громадян на їх тримання не може залежати від такої умови, як постійне проживання в Україні. Держава (відповідно до конституційних принципів) зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначено пенсію, – в Україні чи за її межами.
На це вказує і практика ЄСПЛ: право на пенсію та її отримання не може бути пов’язане з місцем проживання людини. Свобода пересування й свобода вибору місця проживання гарантуються Ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
ВС також вказав, що спроба відповідача посилатися на постанову Кабміну від 1 жовтня 2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 8 червня 2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не базується на положеннях Ст. 49 Закону № 1058-IV, які мають вищу юридичну силу: «Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підмінюють або суперечать законам України».
У преамбулі Закону № 1058-IV прямо вказано, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Суд зазначає, що відсутність підтвердження фактичного проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії. Наявність у позивача статусу ВПО (внутрішньо переміщеної особи) вимагає від пенсіонера, на відміну від інших громадян України, здійснення додаткових дій, не передбачених законами про пенсійне забезпечення, зокрема: ідентифікації особистості, надання заяви про відновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, Пенсійний фонд порушив право позивачки на отримання пенсії, тоді як це право є об’єктом захисту за Ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Втручання в право пенсіонерки-переселенки на мирне володіння пенсією Суд постановив таким, що не ґрунтується на Законі.
З огляду на викладене, ВС визнав, що припинення виплати пенсії було здійснено не в спосіб, передбачений Законом № 1058-IV. З точки зору положень Ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод мало місце втручання в право власності позивача, і воно було незаконним.
Напередодні Велика палата ВС відхилила апеляцію Пенсійного фонду і залишила в силі рішення ВС (як першої інстанції за зразковою справою). Рішення Суду буде застосовуватися як прецедент для всіх подібних позовів переселенців до органів Пенсійного фонду.
Тож, як резюмують у «Публічному аудиті», позитивно, що ВС підтвердив висновки незалежних аудитоорів, зроблені відразу після прийняття Кабміном рішення про верифікації одержувачів пенсій із числа ВПЛ, що такі дії однозначно суперечать Конституції та міжнародним документам.

«У подальшому (після зміни влади) потрібно ставити питання про відповідальність тих чиновників, які розробляли і приймали документи, що порушують основні права українських громадян», – переконаний керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.