Як прем’єр маніпулює зі зниженням комунальних тарифів

Прем'єр-міністр Олексій Гончарук назвав 20 міст, у яких будуть переглянуті тарифи на тепло. Про це він повідомив у своєму Telegram-каналі.

За словами глави Уряду, сума в платіжках буде меншою майже на 30 % в Луцьку, Дніпрі, Маріуполі, Житомирі, Кривому Розі, Білій Церкві, Бучі, Обухові, Херсоні, Кропивницькому, Черкасах, Сіверодонецьку, Полтаві, Рівному, Сумах, Тернополі, Харкові, Чернівцях, Чернігові та Києві.
Тарифи на опалення та гарячу воду, про які йде мова, напряму залежать від вартості газу. Якщо остання збільшується, ідуть вгору й тарифи на тепло та гарячу воду; якщо знижується, відповідно, опускаються і тарифи на вказані послуги.
Базовою величиною, з якої складаються тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, є теплова енергія, вартість якої на 70–80 % (залежно від виробника) включає ціну на блакитне паливо.

Далі до вартості теплової енергії додаються інші витрати – в результаті отримуємо тарифи на централізоване опалення та постачання гарячої води, але ціна на газ у будь-якому разі  залишається основною складовою витрат цих послуг.

Ціна на газ для виробників теплової енергії (надання послуг із опалення та постачання гарячої води населенню) згідно з прейскурантом «Нафтогазу» становила:
з березня 2018 року – 5930,40 грн (із ПДВ);
у листопаді 2018 року – 7482,61 грн (із ПДВ);
у травні 2019 року – 7188,00 грн (із ПДВ);
у червні 2019 року – 6664,67 грн (із ПДВ);
у липні 2019 року – 5886,81 грн (із ПДВ);
у серпні 2019 року – 5584,25 грн (із ПДВ);
у вересні 2019 року – 5392,36 грн (із ПДВ);
у жовтні 2019 року – 5127,31 грн (із ПДВ);
у листопаді 2019 року – 5878,80 грн (із ПДВ);
у грудні 2019 року – 5132,03 грн (із ПДВ).
Після того, як у листопаді 2018 року вартість блакитного палива газу для виробників теплової енергії пішла вгору з 5930,40 грн до 7482,61 грн, НКРЕКП та місцева влада миттєво підвищили тарифи на опалення та гарячу воду для постачальників цих послуг.
Середній тариф по Україні на послугу централізованого опалення збільшився з 1314 грн до 1535,8 грн за Гкал.
Тариф на опалення без лічильника – з 31,4 грн до 38,7 грн за 1 м кв.
Вартість куба гарячої води – з 77 грн до  92 грн.
Разом із тим, ціна на газ для виробництва теплової енергії, починаючи з травня 2019 року, знижувалась, а разом із нею щомісячно мали зменшуватися й тарифи на опалення та гарячу воду, але цього не відбувалося.
Влада, на жаль, спочатку переймалася виборами, потім – призначеннями і розпродажем держави, а тому своєчасно не ініціювала перегляд тарифів на опалення й гарячу воду. Монополісти ж, скоротивши витрати через здешевлення газу, також не поспішали ініціювати перерахунок тарифів у бік зменшення, отримуючи від населення зайві кошти. Внаслідок такої бездіяльності українці по сьогодні сплачують платежі, які розраховані, виходячи з вартості газу на листопад 2018 року – 7482,61 грн, хоча наразі при виробництві теплової енергії вона становить 5132,03 грн.
Ініційоване Урядом «зниження тарифів» – це запізніла реакція на падіння цін на енергоносії і спроба постфактум виправити свою бездіяльність, яка призвела до переплат на суму понад 1 млрд грн.
Зменшення тарифів на опалення у січні 2020 року – це, звісно, добре, але Гончарук, чомусь, не розповідає, що воно мало відбуватися щомісяця вже з травня, і в опалювальний сезон ми мали ввійти вже зі значно меншими тарифами, а не очікувати менших сум у комунальних платіжках, як подарунка до Нового року.
Крім того, прем’єр нічого не згадує про тарифи на гарячу воду, які також мали б знижуватися, як і на опалення, вже з травня – після здешевлення газу.
Мовчить він і про перерахунок, який мають реалізувати монополісти:
  • за гарячу воду, починаючи з травня 2019 року по сьогодні;
  • за опалення – від початку опалювального сезону по сьогодні.
Загальна сума перерахунку по країні може сягати понад 1 млрд грн: вона залежить від обсягу фактично спожитих послуг кожним домогосподарством за вказаний період.
Крім того, Гончарук замовчує причини затягування процесу зниження тарифів більше, ніж на півроку, та про посадових осіб, які сприяли цьому своєю бездіяльністю або навмисним створенням умов для такої затримки.
У підсумку можна сказати, що влада намагається перетворити природне зниження тарифів, пов’язане зі світовими трендами падіння цін на газ, у фарс, акцентуючи увагу лише на самому факті зниження, не пояснюючи людям реальних причин цих процесів. Зрозуміло, якщо Уряд скаже людям правду, він не зможе далі імітувати власні досягнення.
Для того щоб завести Гончарука у глухий кут із його тарифним піаром, достатньо   трьох простих запитань:
  • тарифи на опалення залежать від вартості газу, а вартість газу для виробників цих послуг – від її ринкової вартості. То що було зроблено владою для зниження ринкової вартості газу?
  • Можливо, Уряд збільшив обсяг власного видобутку газу, зробив енергоефективними будинки українців чи змінив принцип розрахунку тарифів, прив’язавши їх до собівартості газу власного видобутку, замість біржових цін?
  • Що буде з тарифами, якщо ринкова вартість газу становитиме не 5000 грн, а 10 000 грн чи 14 000 грн?
Із теперішнім зниженням комунальних тарифів можна провести таку аналогію: у США розпочалася криза, долар полетів вниз відносно інших валют, у тому числі й до гривні, а Гончарук бив би себе кулаком у груди і переконував, що це український Уряд знизив курс долара. Вартість блакитного палива історично впала на 30 % у всьому світі, і Гончарук до цього жодним чином не причетний.
Місцева влада, НКРЕКП та монополісти не квапилися з приведенням цін на опалення та гарячу воду у відповідність до нової ціни на газ, а Гончарук лише підштовхнув їх до цього своєю Постановою.