Як ситуація навколо «Привату» позначиться на фінансовій стабільності України

Підвищення ймовірності реалізації ризиків, пов'язаних з націоналізованим «Приватбанком» і втратою незалежності Національного банку, може змусити НБУ відповідно реагувати монетарними інструментами. Про це йдеться в опублікованому на сайті регулятора витягу з протоколу засідання Комітету з монетарної політики від 24 квітня, повідомляє «УНІАН». Так, регулятор із 26 квітня знизив облікову ставку на 0,5 п. п. – до 17,5 % річних.
Про можливі сценарії, які найближчим часом розгортатимуться навколо «Приватбанку» та оцінку «Публічним аудитом» монетарної політики НБУ – в аналітиці громадських аудиторів.
Востаннє регулятор змінював облікову ставку 25 травня 2017 року – з 13 % до 12,5 %. Відтак, зафіксувавши зростання інфляційних процесів, регулятор вирішив провадити політику підвищення облікової ставки до 18 %. Максимальне історичне її значення на рівні 30 % річних діяло в Україні з 04.03 по 28.08.2015.
Основним ризиком для збільшення облікової ставки в НБУ називають судові процеси щодо незаконної націоналізації «Приватбанку», яку ініціювали посадові особи регулятора. Між тим, якщо націоналізацію банку таки визнають незаконною в судовому порядку, держава поверне собі  держоблігації на суму 155 млрд грн, а колишні акціонери будуть змушені поповнити капітал за власні кошти, що їх не дуже цікавить. Наразі йдеться про те, що вони наполягають на компенсації у $ 2 млрд.
Разом із тим, у грудні 2017 року «Приватбанк» подав до Лондонського суду на своїх колишніх власників. Позивачі стверджують, що бізнесмени вивели з банку близько $ 1,9 млрд, здійснивши низку незаконних операцій із уявними кредитами. При цьому Лондонський суд видав наказ про всесвітній арешт активів  Коломойського та Боголюбова і шести компаній, які їм, імовірно, належать або перебувають під їх контролем.
«Судячи з усього, колишні акціонери намагаються створити умови для підписання мирової угоди, внаслідок чого держбанк відмовиться від позовних вимог у  Лондонському суді», – коментує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
Реалізація такого сценарію не вплине на суттєву зміну нинішньої макроекономічної ситуації в країні. Натомість завдяки підвищенню облікової ставки НБУ намагається мобілізувати додаткові доходи в бюджет (в умовах високого бюджетного дефіциту) та рефінансувати поточну заборгованість за більш високими ставками.
У цілому від початку року Мінфін розмістив ОВДП на суму 118,92 млрд грн, із яких цінні папери в національній валюті – 79,92 млрд грн, в іноземній – $ 1,37 млрд та 40,7 млн євро. При цьому державні цінні папери розміщені зі строком обігу менше 1 року (98,1 %), а ставка за облігаціями, номінованими у гривні, – 19 %, у доларі – 6,6–7,4 %. Мінфін і надалі планує здійснювати розміщення, оскільки у 2019 році на погашення та обслуговування державного боргу передбачено 461 млрд грн. Із них 282 млрд грн – на внутрішній борг і близько 179 млрд грн ($ 6,6 млрд зовнішніх боргів) – на зовнішній. Тобто, 42 %  видатків державного бюджету буде спрямовано на обслуговування боргу.
Висока облікова ставка є також основним каталізатором рекордних прибутків для банків України. Частина активів, вкладених банками у зазначені цінні папери, становить понад 54 % від загальних працюючих активів банків. Для порівняння, в інших країнах світу (в Україні до 2014 року) цей показник відповідає рівню 20–30 %.
За оцінкою «Публічного аудиту», монетарна політика Нацбанку з підвищення облікової ставки призвела до припинення банками кредитування реального сектора економіки (рівень кредитування економіки становить лише 15 % ВВП), що деструктивно вплине на економічні процеси в майбутньому. При цьому вітчизняна банківська система на сьогодні має критичну частину проблемних кредитів у структурі активів – 54,56 % (станом на 01.2014 – 18 %).
Фахівці оганізації стверджують, що основним ризиком для реалізації визначеної монетарної політики НБУ (цикл зниження облікової ставки) є ризики щодо залучення достатньої кількості коштів для фінансування бюджетного дефіциту (зменшення ставки купону за державними облігаціями зменшить інтерес інвесторів). У той же час економіка на сьогодні не має можливості генерувати додаткові доходи для забезпечення фінансової стабільності. Крім того, рецесія світової економіки та падіння цін на сировинних ринках посилять дефолтні ризики України.