Законопроект 1210: чим обернеться підвищення ренти для українських металургів

Законопроект № 1210 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» уже встиг викликати неабиякі дискусії в публічному просторі та неабияк налякати платників податків. «Публічний аудит» пояснює, як, ганяючись за збільшенням податкових надходжень, парламентарі насправді отримують прямо протилежний ефект на прикладі залізорудної промисловості та металургійного комплексу.
Так, залізорудна промисловість у нашій країні є крупним платником податків до бюджетів усіх рівнів. Наприклад, торік вітчизняні підприємства з видобутку залізної руди перерахували понад 19,4 млрд грн податків і зборів. Із 2012 до 2018 рр. надходження до держказни від ренти за видобуток руди збільшилися майже в 5 разів. Рентна плата на видобуток корисних копалин сягала 3,48 млрд грн.
Законопроектом № 1210, по-перше, пропонується збільшити ставку ренти на видобуток залізної руди з 8 % (на поточний рік її тимчасово встановили на рівні 8,8 %) до 10 %. Наразі вона й так є однією з найвищих у світі: в Росії – 4,8 %, Австралії – 3,5 %, у Казахстані – 2,8 %, ПАР – 0,5 %.
По-друге, передбачається змінити підхід до формування бази оподаткування при підрахунку рентних платежів на видобуток залізної руди. Депутати хочуть збільшити нижній поріг рентабельності видобутку залізорудної сировини з 14–25 % до розміру не нижче подвійної облікової ставки НБУ (мінімум 33 %). Також у розрізі бази для оподаткування, замість вартості видобутої руди, парламенту запропоновано затвердити ціну на готову продукцію.
«Прийняття вказаних ініціатив призведе до збільшення собівартості вітчизняної продукції і падіння її конкурентоспроможності», – прогнозує економіст «Публічного аудиту» Дмитро Ляшок.
За даними PricewaterhouseCoopers, частина рентних платежів в Україні при ухваленні законопроекту № 1210 становитиме захмарні 22 %, тоді як в Австралії – 11,4 %, Казахстані – 10,6 %, Бразилії – 8,5 %, Канаді – 8,4 %, Китаї – 4,4 %, а в Росії – взагалі 2,5 %. За попередньою оцінкою Державної регуляторної служби, значне податкове  навантаження на гірничо-видобувні підприємства призведе до відтоку щонайменше $ 435 млн інвестицій та втрати близько 40 тис. робочих місць.

Для українських залізорудних компаній одним із основних ринків збуту є Китай. Витратна частина при експорті українського концентрату сюди становить $ 55/т (собівартість – $ 30/т, логістика – $ 25/т). За даними експертів, із урахуванням нової ренти витрати сягатимуть понад $ 60/т.
Нинішні котирування руди на Далянській товарній біржі (з поставкою в січні 2020 року) становлять 652 юані (приблизно $ 91,2). На сінгапурської біржі жовтневі сировинні контракти – $ 91,98 за тонну. Нинішнє ціноутворення поки дозволяє конкурувати вітчизняній залізорудній промисловості, але, беручи до уваги високу волатильність цього ринку, українські виробники можуть виявитися поза ним. За прогнозами Citigroup, ціни до кінця 2020 року  впадуть до 75 $/тонну і продовжать зниження до 55 $/тонну. У результаті може зупинитися частина виробництва, оскільки ми втратимо китайський та величезну частину європейського ринку.
Говорячи про «надприбутки» українських залізорудних компаній (ключовий привід для підвищення ренти), парламентарі «забувають» про капітальні інвестиції, необхідні для підтримки та розвитку виробництва. Таким чином, намагаючись вилучити «надприбутки», нардепи погіршують можливості для інвестування й підвищують ризик неповернення уже взятих кредитів.
За рекомендаціями МВФ, розподіл частин від економічної вигоди від видобутку корисних копалин між державою і надрокористувачем має бути на рівні 40/60. Проте у випадку з аналізованим законопроектом цей паритет порушиться: відсоток вигоди держави збільшиться до 87 %, а галузі знизиться до 13 %, що позбавить видобуток економічної доцільності.
У результаті це може призвести до таких наслідків:
– втрата ВВП – 4,3%  (генерація гірничодобувної галузі);
– скорочення експорту – $ 3,03 млрд (експорт руди за 2018 рік);
– бюджетні втрати – 19,4 млрд грн;
– скорочення працівників, а також зростання соціальної напруженості в трудових колективах – під ударом опиняться понад 40 тис. осіб (ЦГЗК – 5,2 тис. співробітників, ІнГЗК – 5,3 тис., Північний ГЗК – 7,2 тис., ЗЗРК – 4,6 тис., ПолтГОК – 8 тис. і т. д);
– постраждає також бюджетоформувальна металургійна галузь; скоротиться кількість залізничних перевезень; стануть уразливими підприємства, які обслуговують гірничодобувну галузь.
Залишається під загрозою і стимулююча рента на природний газ (6 % і 12 % залежно від глибини залягання покладу), скасування якої означає порушення державою стабілізаційного застереження щодо незмінності ставок ренти для нових свердловин протягом 5 років. Це зумовить згортання програм буріння компаніями, що, відповідно, зменшить обсяги власного видобутку та матиме незворотні негативні наслідки для газовидобувної галузі та енергонезалежності країни. Зокрема, за 20 місяців дії вказаних законодавчих норм було закладено 185 нових свердловин, 65 із яких пробурили приватні компанії, третина з яких – глибокі (більше 5 км), що забезпечило додатковий видобуток 1 млрд куб. м газу. Для порівняння, у 2017 році (до введення стимулюючої ренти) приватні добувачі пробурили всього 22 свердловини.

«Такі законопроекти, випущені з конвеєра, сирі й недоопрацьовані, дуже дорого обійдуться українській економіці: як для бізнесу, так і для держави в цілому. Адже необдумане підвищення ренти може спричинити прямі втрати і навіть припинення роботи залізорудної галузі, а не збільшення податкових надходжень», – резюмує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.