Зразок конституційного подання щодо низки положень ЗУ «Про освіту»

«Публічний аудит» розробив для народних депутатів зразок Конституційного подання до КС із проханням визнати неконституційними окремі положення освітньої реформи.

 ЗАВАНТАЖИТИ ДОКУМЕНТ МОЖНА ТУТ.

До Конституційного Суду України

вул. Жилянська, 14, Київ-33, 01033

Суб’єкта права на конституційне подання:

__ (_______________)

народних депутатів України

Уповноважені за дорученням:

народні депутати України:

_____________________________ (посв. №____),

_____________________________ (посв.№_____).

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ

про визнання такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) абзаців  3, 4, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про освіту» №2145-VIII від 05.09.2017 року (джерело офіційного видання: Голос України, 2017, 09, 27.09.2017 N 178-179)

Відповідно до статей 150, 152 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 50–52 Закону України «Про Конституційний Суд України», звертаємось до Конституційного Суду України з цим Конституційним поданням та просимо розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності):

положень абзаців 3, 4, 5 ч.1 ст.7 Закону України “Про освіту” №2145-VIII від 05.09.2017 року (офіційно опублікований у виданні: Голос України, 2017, 09, 27.09.2017 N 178-179).

Обґрунтування.

В абзаці другому ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про освіту» зазначено, що держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту», особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Згідно з положеннями абзацу четвертого ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту» особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Як зазначається в абзаці 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту», особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Таким чином, вищезгадані положення ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту» гарантують представникам національних меншин України право на навчання на мові відповідної національної меншини лише на рівні дошкільної та початкової освіти, а представникам корінних народів — право на навчання мовою корінного народу на рівні дошкільної та загальної середньої освіти.

Тобто, ЗУ «Про освіту», зокрема, ст. 7 про мову освіти не гарантує національним меншинам право на отримання загальної середньої, професійно-технічної, професійної, вищої, позашкільної та післядипломної освіти мовою національної меншини, так само не гарантує корінним народам право на отримання початкової, професійно-технічної, професійної, вищої, позашкільної і післядипломної освіти мовою корінного народу.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 10 Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 року зі змінами і доповненнями (офіційне опублікування у виданні Урядовий кур’єр, 1996, 07, 13.07.96 N 129 — 130), в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

На нашу думку, такі поняття, як «вільний розвиток мови» і «захист мови» національної меншини включає не лише не заборону її використання і вивчання, але й використання як мови навчання для представників національних меншин на всіх рівнях освіти, передбачених національним законодавством.

Відповідно гарантування представникам національних меншин права на отримання лише дошкільної та навчальної освіти мовою національної меншини не зможе забезпечити її вільний розвиток та захист, а тому положення абзацу 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту» не відповідають положенням ст. 10 Конституції України щодо захисту і розвитку мов національних меншин.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 53 Конституції України громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови в державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Вищевказані положення Конституції України не містять у собі обмежень щодо гарантування представникам національних меншин права на отримання освіти рідною мовою лише на деяких рівнях освіти, як це передбачено абзацами 3 та 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту».

У силу цього положення абзаців 3 та 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про освіту» не відповідають положенням ч. 5 ст. 53 Конституції України, звужуючи гарантоване нею право на отримання освіти рідною мовою лише до деяких її рівнів (дошкільна та початкова для представників національних меншин, і дошкільна та загальна середня — для корінних народів).

Більше того, ст. 11 Конституції України передбачено, що держава сприяє, зокрема, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Водночас, гарантування представникам національних меншин і корінних народів права на отримання лише деяких рівнів освіти рідною мовою не сприятиме розвитку їх самобутності, і, відповідно, не відповідає положенням ст. 11 Конституції України.

Більш того, можна стверджувати, що спірні положення ст. 7 ЗУ «Про освіту», а саме абзаци 3 і 4 ч. 1 ст. 7 вказаного закону, ставлять в нерівне положення між собою представників національних меншин і корінних народів України у питанні права на отримання освіти рідною мовою.

Щодо цього, по-перше слід зазначити, що статтею 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» №2494-XII від 25.06.1992 року (офіційно опубліковано у виданні Відомості Верховної Ради України, 1992, №  36 (08.09.92), ст.  529) дається досить нечітке визначення поняттю «національна меншина», під яким розуміється група громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Вказаний закон (як і інші) не містить в собі конкретизований перелік таких національних груп громадян України, які відносяться до національних меншин.

В той же час, законодавством України взагалі не надано визначення поняття «корінного народу».

Попри це, саме корінним народам положеннями ст. 7 ЗУ «Про освіту» гарантоване право на отримання рідною мовою дошкільної і загальної середньої освіти, тоді як національним меншинам — лише дошкільної та початкової.

Таким чином, представники корінних народів матимуть гарантовану законом можливість отримувати освіту рідною мовою більш тривалий час , тобто до більш зрілого віку особи (дошкільна та загальна середня освіта) порівняно з представниками національних меншин (дошкільна та лише початкова освіта), а тому законом створені не рівні умови для отримання освіти рідною мовою національним меншинам і корінним народам, а значить в різній мірі гарантується розвиток, збереження, використання мов національних меншин і корінних народів.

Водночас, відповідно до ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

  Згідно з ч. 1 ст. 152 Конституції України,  закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Враховуючи це, вважаємо, що положення абзаців 4 і 5 ч. 1  ст. 7 ЗУ «Про освіту» також не відповідають положенням ст. 24 Конституції України.

Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (частина друга, третя статті 8 Конституції України)

Враховуючи наведене вище, відповідно до статей 150, 152 Конституції України, статті 1, п.1 ч.1 статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України», керуючись статтями 50, 51, 52, 57,  Закону України «Про Конституційний Суд України»,

ПРОСИМО:

визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення абзаців третього, четвертого і п’ятого частини першої статті сьомої Закону України «Про освіту» № 2145-VIII від 05.09.2017 року (Голос України, 2017, 09, 27.09.2017 № 178-179).

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням доручаємо народним депутатам України:

– ____________________________ (відомості про уповноваженого представника: адреса: __________________________; телефон__________, адреса електронної пошти:____________________ );

– _______________________________(відомості про уповноваженого представника: адреса:_____________________________, телефон________________,  адреса електронної пошти:___________________).

Додаток:

  1. Текст Закону України «Про освіту» №2145-VIII від 05.09.2017 року (Голос України, 2017, 09, 27.09.2017 N 178-179).
  2. Примірники № 2, № 3 цього конституційного подання та додатків до нього.

п/п

Прізвище, ім’я та по батькові Номер посвідчення Підпис