«Публічний аудит» постійну увагу приділяв питанню підготовки НАК «Нафтогаз України» до опалювального сезону, а саме закачуванню природного газу в ПГС.
Цей процес було розпочато ще в середині літа. І основною його проблемою був пошук вільних фінансів.
На шляху до цього Кабінету Міністрів України було надано гарантії НАК «Нафтогаз України» під зовнішні запозичення на суму $1 млрд, оголошувались закупівлі послуг міжнародних компаній у пошуку іноземних фінансових інституцій для відкриття кредитних ліній тощо. Як результат, вдалося з очікуваних $ 1,5 млрд залучити тільки 300 млн від ЄК.
Загалом, що не дивно, це є наслідком низьких переддефолтних кредитних рейтингів України загалом та «Нафтогазу» зокрема, що є визначальним для інвестиційних фінансових організацій.
Рятувати ситуацію, чомусь, взявся не Міністр енергетики та вугільної промисловості, до безпосереднього відання якого належать ці питання, а Міністерство фінансів, очільник якого звернулася на початку тижня до країн G7 із проханням профінансувати закупівлю російського газу.
Проте вже в середу голова НБУ на зустрічі з банкірами заявила, що НАК «Нафтогаз України» отримає $ 300 млн від Європейського банку реконструкції та розвитку і $ 200 млн від Міжнародної фінансової організації IFC.
При цьому досить цікавими з точки зору платоспроможності НАКу та валютного ринку України були інші її слова, що за останні чотири місяці «Нафтогаз» на міжбанку викупив $ 700 млн, а НБУ – $ 1,3 млрд.
Таким чином, Національний банк України використовуючи обмежуючи механізми, може створити на міжбанківському валютному ринку ситуацію, за якої той же «Нафтогаз» може викупити валюту в необхідних обсягах, не створюючи значного тиску на стійкість гривні.
Однак за 4 місяці НАК спромігся викупити тільки $ 0,7 млрд, що свідчить про відсутність операційних коштів у гривні внаслідок зменшення платежів та зростання заборгованості.
До цієї інформації доречно навести позицію Мінсоцполітики: «Система субсидій буде ефективно працювати лише тоді, коли місцеві органи влади, на яких покладене завдання вчасно і в повному обсязі оформлювати субсидії, зрозуміють, що для них це сьогодні питання номер один», – сказав Міністр Розенко.
«Станом на сьогодні понад 2 млн. 700 тис. українських родин вже скористалися новою системою субсидій. У цей час рік тому в системі субсидій перебувало лише 450 тис. родин. Тобто ефективність системи субсидій внаслідок проведення реформи вдалося підвищити більше ніж у 5 разів», – наголосив він.
Водночас, за словами Міністра, ситуація з оформленням субсидій за регіонами надзвичайно різна. «У Сумській, Кіровоградській, Житомирській, Вінницькій та Донецькій областях ситуація найкраща. Великі проблеми в Миколаївській, Чернівецькій, Закарпатській, Луганській та Одеській областях. Призначення тут на рівні 45 % від наших прогнозів, а то й нижче», – повідомив очільник Мінсоцполітики.
Такі висловлювання дають можливість побачити загальну статистику людей, які в країні є соціально незахищеними та з власних доходів не можуть оплатити комунальні послуги.
Середній склад родин – 3 особи; 2,7 млн родин вже оформили субсидії. Цілком ймовірно, що до початку опалювального сезону таких родин буде близько 4 млн, а це 12 млн українців, тобто 28 % населення в країні потребують соціального захисту, вдумайтеся.
У цивілізованій країні така статистика говорила б чиновникам вищого рангу не про успіх системи субсидій, а про повний провал, фіаско в частині забезпечення конституційних прав громадян на достатній рівень життя та оплати праці.
З викладеного, в поєднанні з інформацією про збільшення обсягу видатків у 2016 році на фінансування субсидій удвічі, до 40 млрд грн, вбачається, що заяви Уряду та Президента України про припинення дотування НАК «Нафтогаз України» не є істинними, бо насправді змінився тільки механізм, а компанія як не була самодостатнім суб’єктом господарювання, так і не є.
При цьому тепер з точки зору монополіста стає зрозумілим, чому не відбувається перегляд тарифів для населення.
Судіть самі: тариф встановлений на рівні 7 200 грн/1000 куб. м, ціна імпорту на сьогодні – еквівалент 5 800 грн (і це не беручи до уваги навіть національний видобуток).
Здавалося б, є підстави для зниження тарифу, але це за умови, якби держава не компенсовувала різницю з бюджету через субсидії, називаючи це адресною допомогою сім’ям.
Тому, якщо тариф зменшити, то й сума компенсацій пропорційно зменшиться, а так, НКРЕКП зберігаючи тариф, що на 1500 грн вищий за ринкову ціну, дозволяє НАК «Нафтогаз України» отримує додаткові кошти для покриття дефіциту.
Таким чином, під прикриттям допомоги громадянам насправді продовжує відбуватися завуальоване фінансування «Нафтогазу». Нічого по суті не змінилося – тільки схема.
Продовжуючи тему енергетики, зазначимо, що НКРЕКП встановила для ДП «Енергоринок» на вересень ціну закупівлі імпортованої з Росії компанією «Укрінтеренерго» електроенергії в розмірі 950,1 грн/МВт-година (без ПДВ).
Про це йдеться в постанові №2274 від 3 вересня.
У той же час середня ціна електроенергії виробництва теплової генерації протягом серпня, за якою її закуповує на внутрішньому ринку ДП «Енергоринок», згідно з даними підприємства, становила 972,33 грн/Мвт- година (без ПДВ). Таким чином, імпортна електроенергія в Україні обходитиметься у вере сні дешевше за елект роенергію власного виробництва. З огляду на це напрошується виключно одне питання: можливо, щось не так саме на стадії виробництва електроенергії в Україні, на стадії формування її собівартості, і варто для початку вирішити саме цю проблему, а вже потім піднімати тарифи для населення в 6 етапів?
Ще однією цікавою новиною цього тижня у сфері енергетики України виявилося повідомлення НАК «Нафтогаз України» про те, що компанія не буде підписувати контракт із новим керівником ПАТ «Укрнафта» Марком Роллінзом без позначення в ньому зобов’язань по виплаті компанією дивідендів державі.
«Умови контракту з новим главою «Укрнафти» не узгоджені протягом 1,5 місяця через позицію Роллінза щодо виключення з контракту зобов’язань і його персональної відповідальності за виконання рішень двох зборів акціонерів в частині виплати дивідендів. Він також категорично проти включення до контракту зобов’язань щодо сплати податкової заборгованості. Без включення таких обов’язкових умов ні НАК, ні міністр, ні Кабмін контракт з Роллінзом не підпишуть», – сказали представники компанії.
Пригадаймо як у липні з помпезністю, рівнозначною перемозі у спортивному змаганні, святкували обрання пана Роллінза на посаду керівника «Укрнафти».
Його попередників звинувачували в діяльності в інтересах міноритарних акціонерів, а що роблять самі? Людину обрали за професійними якостями, на конкурсі, не ставлячи додаткових умов щодо виплати дивідендів, погашення заборгованості тощо.
А сьогодні вимагають вчинити дії в інтересах іншого акціонера, при тому, що обраний керівник жодного дня не пропрацював на підприємстві та не володіє ситуацією щодо його фінансово-господарською діяльності й стану. Обов’язок керівника діяти в інтересах підприємства, виконувати, в тому числі, бюджетні зобов’язання, забезпечувати прибутковість діяльності, а не бути маріонеткою акціонерів, навіть державних.
Додаткові умови при працевлаштуванні, які не були такими на стадії конкурсу, не можуть та не повинні бути включені в контракт.
Тому позиція Роллінза є обґрунтованою, а позиція НАКу може завершитися новим конкурсом на посаду глави компанії
