Поступове згортання співпраці з МВФ має стати ключовою метою для України

Протягом періоду співпраці з МВФ та іншими міжнародними кредитними організаціями економіка України згорталася, і цей процес триває. Причиною цього є умови, на яких Фонд надає кредити досі.

У період отримання кредитних коштів замість розвитку економіки спостерігалося падіння номінального ВВП як фактичного індикатора стану економіки. Так, для її зростання завдяки міжнародним кредитам держава повинна направляти позикові кошти на фінансування цільових бюджетних програм (бюджетне стимулювання), що має сприяти розвитку певних галузей (як-от: будівництво, виробництво), підвищуючи ділову активність. Погашатися зобов’язання перед Фондом повинні за рахунок зростання податкових надходжень від зростання економіки.

Однак МВФ вимагає виконання умов, які стримують економічне зростання (скорочення видаткової частини бюджету, підвищення облікової ставки, зростання житлово-комунальних тарифів, реалізацію реформ, внаслідок яких економіка згортається). Виконуючи вимоги Фонду, дії влади призводять до падіння економіки – натомість тіло кредиту збільшується, а отже, виникає необхідність подальшої співпраці з МВФ на невигідних та незручних для України умовах, інакше дефолт.

За останні чотири роки співпраці з МВФ Україна отримала $ 13 млрд, але не змогла вийти з рецесивного стану:

  •  кумулятивне падіння ВВП – 14 %;

  • падіння номінального ВВП (в дол. США) – в 2 рази;

  • кумулятивна інфляція – 126 %;

  • падіння експорту – в 1,8 рази;

  • падіння ЗВР – на 8 %;

  • девальвація гривні – в 3,3 рази.

Загалом за увесь період співпраці з МВФ (із 1994 року) Україна отримала $ 31,3 млрд.

Історія відносин України та МВФ

Рік Назва програми Фактично отримано $ Умови програми
1994 Механізм фінансування системних змін 763 млн Зниження темпів інфляції, зменшення різниці між офіційним і ринковим обмінним курсом, підвищення реальних процентних ставок.
1995–1998 Stand by 1 935 млн Уповільнення інфляції до 1 % у місяць. Для цього Уряд мав скоротити дефіцит бюджету до 3,3 % від ВВП, наростити імпорт, а також скасувати частину податкових виключень, скоротити субсидії, уповільнити падіння ВВП до 10 % у рік.
1998–2002 Механізм розширеного фінансування 1 591 млн Україна обіцяла забезпечити 4 % зростання ВВП і не перевищити 7 % інфляції до 2001 року.
2008–2009 Stand by 10 600 млн Введення гнучкого валютного курсу, посилення незалежності Нацбанку, виведення з ринку проблемних банків і рекапіталізація життєздатних, коригування політики в енергетичному секторі та сфері соціального захисту.
2010–2013 Stand by 3 390 млн Уряд зобов’язався впроваджувати реформи, змінюючи податкову та пенсійну системи, енергетичний сектор, реалізуючи заходи щодо зміцнення незалежності НБУ та реабілітації банківської системи. Ці вимоги Фонду, по суті, залишилися тими ж, що й для попередньої програми.
2014–2015 Stand by 4 300 млн Уряд України погодився обмежити практику спрощеного оподаткування, скасувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, підвищити ціни на ЖКП та підвищити пенсійний вік, здійснити оздоровлення банківської системи, реформи в газовій сфері, скорочення бюджетних витрат.
2015– т/в Програма розширеного фінансування 8 700 млн Україна взяла на себе зобов’язання завершити виведення з ринку неплатоспроможних банків, приватизувала найбільший комерційний «Приватбанк», висловила намір легалізувати видобуток бурштину й азартні ігри, обіцяла здійснити пенсійну реформу, «розширивши» коридор віку виходу на пенсію, розділити тарифи на газ і його доставку, скасувати мораторій на продаж землі.
Разом 31 279 млн

Так, загальний борг України перед МВФ станом на 31.10.2017 становив $ 14,43 млрд, або 30,2 % від загального зовнішнього боргу. Крім того, зовнішніми кредиторами України є також: Міжнародний банк реконструкції та розвитку – $ 5,37 млрд, Європейське співтовариство – $ 3,31 млрд.

Слід зазначити, що МВФ здійснює виплати Україні у вигляді спеціальних прав запозичення (СПЗ) – це штучний резервний і платіжний засіб, що емітується МВФ.

Оскільки Україна має доволі великі зобов’язання перед МВФ, останній уже не надає ліквідні кошти (долари, євро), замінюючи їх СПЗ, які зараховуються до ЗВР.

Фактично ми отримуємо тільки розстрочку, за якою МВФ нараховує відсотки. Так, за підсумками 2017 року Україна виплатила 858,7 млн спеціальних прав запозичення – $ 1,268 млрд. При цьому Україна отримала протягом року лише один транш на $ 1 млрд.

За чинною програмою розширеного фінансування, що діятиме з березня 2015 до березня 2019 року, наша країна може претендувати на отримання $ 17,5 млрд. На сьогодні отримано тільки $ 8,7 млрд чотирма траншами.

Україна протягом 2018–2022 рр. повинна виплатити в рахунок погашення та обслуговування зовнішніх зобов’язань $ 28,7 млрд. Тому в найближчій перспективі вона нікуди не подінеться від МВФ та кредиторів ЄС – інакше на Україну очікує дефолт зі всіма його наслідками.

При цьому кредити видаються на досить жорстких умовах: підвищення тарифів на ЖКП; скорочення бюджетників; впровадження пенсійної (в тому числі й через підвищення пенсійного віку) та земельної реформ; закриття або націоналізація проблемних банків та ін.

Єдина мета, на яку Україна може витрачати мільярди, – це спрямовувати їх у золотовалютні резерви;  вилучати ж звідти кошти також дозволяється тільки за однієї умови – для погашення попередніх боргів.

Тому плата за реструктуризацію боргів для України дуже велика (відсотки за користування кредитом), а у випадку дефолту Україна буде відрізана від зовнішнього фінансування, що істотно ускладнить економічне управління.

Економічні наслідки для України

Чисті міжнародні резерви НБУ (міжнародні резерви за вирахуванням зобов’язань перед нерезидентами) на кінець листопада 2017 року становили $ 6,6 млрд (на кінець 2013 року – $ 15,2 млрд).

Крім того, прогноз дефіциту поточного рахунку, за даними НБУ, в 2017 році становив $ 4,5 млрд (4,4 % ВВП). Однак у разі подальшої негативної кон’юнктури на міжнародних ринках (має відкладений ефект у зв’язку з ф’ючерсними контрактами) і з огляду на наслідки від блокади Донбасу платіжний дефіцит може збільшитися, що призведе до посилення девальваційного тиску.

У разі провалу реструктуризації за найближчими виплатами, на Україну очікує переддефолтний стан – як наслідок, національна валюта істотно девальвує, іноземний капітал виводитимуть із території держави, що спричинить макроекономічний колапс.

Девальвація нацвалюти в періоди співпраці з МВФ

 

Курс на початок періоду, грн

 

Курс на кінець періоду, грн

Девальвація  

Отримано кредитних коштів,

млрд дол.

1996–1998 1,75 2,6 48,50 % 1,9
1998–2002 2,6 5,48 110 % 1,6
2008–2009 5,05 8,04 60 % 10,6
2014–2016 1778 6879 220 % 11,7

 

Ще одним негативним фактором від співпраці з МВФ є прямо пропорційна девальвація національної валюти до наявних траншів. Так, одержані кредити мали б гарантувати стабільність національної валюти. Однак кредитні кошти, номіновані в СПЗ, фактично не могли бути спрямовані на підтримку нацвалюти, при цьому відсотки на борги нараховувалися в ліквідній валюті (дол. США).

Слід зазначити, що Україна також співпрацює й з іншими міжнародними кредиторами. Так, у минулому році ми отримали від Європейського банку реконструкції та розвитку 581 млн євро, посівши третє місце серед одержувачів кредитів. Торік ЄБРР видав кредити на рекордну суму – 9,7 млрд євро, 2016 році – 9,4 млрд євро.

На відміну від МВФ, ЄБРР вкладає капітал переважно в приватні підприємства і муніципальні проекти – як правило, спільно зі своїми комерційними партнерами.

Банк здійснює в Україні кредитування за різними напрямами, пріоритетні – енергетика та енергозбереження, транспорт і зв’язок, а також муніципальна інфраструктура.

При фінансуванні Банк звертає увагу на структуру угоди, заставою за якою, як правило, є товар, що купується. Визначальний фактор для оцінки ризику – зовнішньоекономічний досвід позичальника, а також надійність його контрагентів, у зв’язку з чим ЄБРР переважно співпрацює з великими підприємствами-експортерами, які отримують валютну виручку.

Так, українські підприємства можуть отримати фінансування у формі кредитів строком від одного до трьох років під 8–12 % річних.

Встановлений Асоціацією британських банкірів індекс LIBOR (найпоширеніша в світі середньозважена процентна ставка за короткостроковими міжбанківськими кредитами) за 12-місячними позиками становить 2,21% (станом на 18.01.2018).

Крім того, зважаючи на очікувану девальвацію нацвалюти (за підсумками 2018 року очікується + 11 %), українським підприємствам ефективніше формувати кредитний портфель в гривні. За даними НБУ, за підсумками 2017 року середньозважена кредитна ставка для бізнесу в нацвалюті становила 15,4 %, в іноземній валюті – 7,2%, що нижче пропонованих кредитів іноземних інвесторів.

Однак в умовах монетарної політики, коли бюджетний дефіцит фінансується за рахунок емісії ОВДП (прибутковість – 16,1 %), банки вкладають вільну ліквідність у державні цінні папери, внаслідок чого бізнес позбавлений внутрішніх кредитних ресурсів.

Тому фінансування ЄБРР українських проектів під гарантії держави і високі відсотки є дуже вигідним для банку, бо таку прибутковість на території розвинених країнах отримати неможливо. При цьому каталізатором вказаної ситуації стала монетарна і бюджетна політики НБУ й Мінфіну, в результаті чого в країні відсутній дешевий кредитний ресурс для підприємств, які повинні забезпечувати зростання економіки та добробуту населення.

Важливим фактором співробітництва України з міжнародними кредитними організаціями є інвестиційна привабливість. Після виходу на фінансовий ринок міжнародних кредитних організацій зі своїми програмами іноземні інвестори виявляють високу зацікавленість у таких ринках. Однак в Україні приватні інвестори не почали вкладати кошти, бо дефолтні ризики залишаються дуже суттєвими, а програми міжнародних організацій на території України стосуються в основному реструктуризації раніше взятих зобов’язань.

Фактично, за 11 місяців 2017 року Україна отримала $ 2,1 млрд чистих прямих інвестицій (27 % – переоформлення боргу в статутний капітал), тоді як за відповідний період 2016 року інвестиції становили $ 3,2 млрд (63 % переоформлення боргу). Слід зазначити, що обсяг прямих інвестицій у 2011 становив $ 7 млрд; у 2012 році – $ 7,2 млрд; у 2013 – $ 4 млрд.

Прямі інвестиції в 2017 році без врахування операцій банків із переоформлення боргу в статутний капітал дорівнювали лише $ 1,4 млрд, що на 15 % більше минулорічних обсягів, але значно менше від показників 2013 року. Крім того, вказані надходження не співмірні з тим відтоком інвестицій, який відбувався в період із 2014 по 2016 рр. та становив $ 16,048 млрд.

В умовах падіння економіки та нестабільної політичної ситуації приватні іноземні інвестори не готові вкладати в економіку України, оскільки спостерігаються високі дефолтні ризики. Тому єдиним інструментом здійснення зовнішніх виплат за боргами є співпраця з міжнародними кредитними організаціями.

Так, станом на 30.11.2017 сукупний держборг становив  $ 76,33 млрд (2,046 трлн грн, або 72% від запланованого номінального ВВП на 2017 рік).

Крім того, згідно з прийнятим Законом про держбюджет на 2018 рік граничний розмір сукупного держборгу визначено на рівні 2 746,8 (держборг – 1 999,3 млрд грн, гарантований – 747,5 млрд грн).

Прогнозний розмір номінального ВВП на 2018 рік становить 3 332,3 млрд грн. Тому максимальне співвідношення держборгу до ВВП може сягнути  82,4 %.

Підвищення граничного розміру держборгу пов’язано з тим, що за зовнішніми позиками Україна має виплатити в 2018 році $ 11 млрд (виплати за прямим та гарантованим боргом), що створить величезний попит на валюту на внутрішньому ринку, особливо в разі можливих труднощів із подальшою реструктуризацією боргів.

Крім того, за розрахунками КМУ, сальдо торгового балансу зросте до $ 7,7 млрд (6,9 % від прогнозного ВВП), який доведеться фінансувати за рахунок позикових коштів.

Слід зазначити, що рівень сукупного державного боргу (на 01.12.2017) офіційно становив 72 % від прогнозованого рівня ВВП. Збільшення цього показника до 83 % є критичним сигналом, адже в умовах можливого подальшого економічного падіння ресурси для повернення боргів зменшуватимуться, а отже, збільшуватимуться дефолтні ризики за українськими зобов’язаннями.

Тому програма співпраці з МВФ, яка діє сьогодні, – неефективна та потребує перегляду. Її поступове згортання має стати ключовою метою нашої країни. Нагромаджені борги слід реструктуризувати на значні терміни, а нарощення золотовалютних резервів слід здійснювати шляхом отримання валютної виручки від експорту, а не за рахунок запозичених коштів.