АГРАРНИЙ ФОНД – ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ ЧИ ДЖЕРЕЛО ЗБАГАЧЕННЯ

За 2013–2014 роки основним джерелом надходження валюти в країну стає не продукція хімічної, металургійної чи енергетичної галузей, а товари, які належать до групи сільськогосподарської та харчової промисловості. Загалом такі висновки є закономірними, оскільки за відсутності інвестицій у модернізацію виробництва, технологічні процеси та науково-дослідну діяльність, навіть при такій значній девальвації національної валюти, продукція основних галузей українського виробництва є застарілою та неактуальною на західних ринках. Завдяки кліматичним умовам та українському чорнозему, які є природним надбанням України, продукти харчування та продукція сільськогосподарських виробників України завжди користуються попитом серед споживачів за кордоном – перш за все завдяки своїй високій якості та одночасно низькій вартості.

Україна в особі президентів та міністрів постійно наголошує про державну підтримку національних сільськогосподарських виробників, звітується про багатомільярдні інвестиції, в тому числі й урядові, в цю галузь. Для регулювання та контролю за вкладеними державними коштами Кабінет Міністрів України створив різні державні підприємства, бюджетні установи і таке інше. Як приклад, можна навести такі організації, як ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ПАТ «Національна акціонерна компанія ”Украгролізинг”», Український державний фонд підтримки фермерських господарств та інші. Усі ці державні підприємства та установи отримали в свій час і продовжують отримувати з державного бюджету мільярди гривень. Проте який ефект від діяльності таких організацій, чи виконують вони свої основні статутні цілі чи працює зворотна віддача, коли підприємства повинні повернути бюджету запозичені кошти? Відповідь у більшості випадків буде однозначною – ні, не працює.

У цьому досліджені спеціалісти «Публічного аудиту» вирішили проаналізувати діяльність державної організації «Аграрний фонд», визначивши, якою була мета створення, які результати діяльності Фонду за останні роки, скільки витрачається коштів на утримання підприємства, та надавши висновки про доцільність існування такої організації з точки зору підтримки національного сільгоспвиробника.

ДСБУ «Аграрний фонд» – гарантія продовольчої безпеки України

На сьогодні в Україні існує два аграрних фонди:

1. Державна спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд» (далі – ДСБУ «Аграрний фонд», ДСБУ);
2. Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (далі – ПАТ «Аграрний фонд»).

ДСБУ «Аграрний фонд» була утворена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2024 № 543 «Про Аграрний фонд». Основними завдання бюджетної установи є:

• проведення цінової політики в агропромисловому секторі економіки;
• формування державного інтервенційного фонду об’єктів державного цінового регулювання виключно для здійснення товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку;
• виконання від імені держави функції кредитора на період дії режиму заставних закупівель окремих об’єктів державного цінового регулювання;
• виконання бюджетних програм, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Іншими словами, Аграрний фонд створювався для підтримки продовольчої безпеки країни, сільгоспвиробників та стабільних цін на внутрішньому ринку, а не з метою отримання доходу чи прибутку від такої діяльності. Основним його завданням були закупівля зерна за форвардними програмами (за передплатою) і реалізація борошна за цінами, що нижчі від ринкових, для виготовлення «соціального» хліба.

Фінансування ДСБУ Аграрний фонд здійснюється за чотирма бюджетними програмами:

1. КПКВК 2801560 «Формування Аграрним фондом державного інтервенційного фонду, а також закупівлі матеріально-технічних ресурсів для потреб сільгосптоваровиробників»;
2. КПКВК 2801250 «Витрати Аграрного фонду пов’язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об’єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду»;
3. КПКВК 2801120 «Повернення коштів, наданих на формування Аграрним фондом державного інтервенційного фонду, а також для закупівлі матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників»;
4. КПКВК 2801310 «Організація і регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу та забезпечення діяльності Аграрного фонду».

Крім цього, до 2013 року в державному бюджеті України закладалися кошти для кредитування Аграрного фонду. Міністерство фінансів випускало облігації внутрішніх позик на обумовлену в бюджеті суму, і за рахунок цих коштів зі спеціального фонду бюджету надавався кредит Міністерству аграрної політики та продовольства. Міністерство, в свою чергу, передавало всю суму Аграрному фонду, який за рахунок цих коштів фінансував формування державного інтервенційного фонду та закупівлю матеріально-технічних засобів для потреб сільгоспвиробників. Наприкінці кожного року за рахунок отриманої виручки Аграрний фонд повинен був вертати суму кредиту Мінагрополітики, а воно, в свою чергу, гасити борг перед бюджетом.

У 2011–2012 році таким чином Міністерство взяло кредитів на суму 7,6 млрд грн, із них Аграрний фонд отримав 4 млрд грн, решта залишилась у розпорядженні Мінагрополітики. У підсумку, за висновками Рахункової палати, кошти в державний бюджет не були повернуті (http://ua.korrespondent.net/business/economics/1592312-ministerstvo-prisyazhnyuka-bere-v-byudzheti-milyardni-krediti-ne-povertayuchi-yih-forbes).

Для оцінки діяльності установи в 2012–2014 роках проаналізуємо, як Аграрний фонд ефективно витрачав бюджетні кошти для виконання свого безпосереднього завдання – підтримки стабільності цін на продукцію сільгоспвиробників на внутрішньому ринку.

Фінансування видатків ДСБУ «Аграрний фонд» за 2012–2014 роки (млн грн)*

*за даними Держказначейства України

Відповідно до даних таблиці можна зробити висновок, що з чотирьох бюджетних програм, передбачених для фінансування Аграрного фонду, тільки дві виконувалися установою майже на 100 % (програма на утримання фонду та програма, за якою витрачаються кошти на зберігання, перевезення, переробку та експорт запасів продукції інтервенційного фонду). Отже, фінансування Аграрного фонду здійснювалося заради існування такої установи та утримання запасів, які вже були закуплені фондом у попередні періоди.

Ключове профільне завдання Аграрного фонду – формування державного інтервенційного фонду та закупівля матеріально-технічних ресурсів для потреб сільгосптоваровиробників – установою виконувалося на низькому рівні. Максимальний відсоток використання коштів на формування інтервенційного фонду спостерігався в 2012 році (31 %), але вже у 2014 році він склав лише
0,3 %.

Про що може свідчити такий низький рівень виконання?

По-перше, про те, що в країні стабільні ціни на продукти харчування першої необхідності, зокрема хліб, борошно, цукор та інші. Отже, мала б бути відсутня потреба у формуванні інтервенційного фонду і втручання держави в цей процес. Між тим, це не так, продукти харчування за останній період підвищилися в декілька разів.

По-друге, про незацікавленість вітчизняних сільгоспвиробників у державних кредитах на закупівлю, приміром, пального чи насіння для посівної кампанії, що також малоймовірно, оскільки вони постійно скаржаться про відсутність фінансової підтримки з боку держави.

Статистика середніх цін по Україні за 2012–2014 роки на продукти харчування демонструє їх щорічне зростання.

Середня вартість окремих продуктів харчування першої необхідності, грн*

*за даними Мінекономрозвитку України

Так, вартість хліба і борошна пшеничного в 2014 році, в порівнянні з 2012 роком, збільшилася більш ніж на третину, а ціна цукру взагалі зросла в 1,7 рази. Серед об’єктивних причин такого подорожчання, крім девальвації гривні та політичної нестабільності в країні, не менш важливим є відсутність впливу держави на цей процес за допомогою запасів інтервенційного фонду, які спромігся накопичити Аграрний фонд, і саме в цій ситуації мала б проявитися його роль.

Якби на складах Фонду була достатня кількість пшениці, жита, борошна, цукру, за відповідним дорученням Уряду ці запаси потрапили б на споживчий ринок, наситили його, тим самим стримали інфляційну хвилю та стабілізували б ціни. Однак цього не відбулось.

Крім того, потрібно окремо зупинитися на питанні повернення Аграрним фондом у державний бюджет коштів, які йому були надані для закупівлі продукції в державний інтервенційний фонд та придбання матеріально-технічних ресурсів для сільгоспвиробників. Перед керівництвом бюджетної установи Урядом ставилося завдання в період 2012–2014 років повернути на користь держави раніше отримані 12,2 млрд грн. Натомість було повернуто лише 2,6 млрд грн, або 21 % від плану. Виникають питання: чому не повернули і куди подівся залишок коштів у 9,6 млрд грн? У 2015 році, за даними Держказначейства, за перші вісім місяців Аграрний фонд повернув державі лише 3 млн грн при поточному плані 1,5 млрд грн.

Незважаючи на те, що керівництво Аграрного фонду щороку не поспішало повертати до державної скарбниці тимчасово отримані бюджетні кошти, Уряд продовжував надавати йому фінансовий ресурс для формування інтервенційного фонду шляхом закупівлі продукції на внутрішньому ринку. За 2012–2014 роки обсяг такого фінансового ресурсу сягнув 2,9 млрд грн, тобто Фонду знову було надано на 300 млн грн більше, ніж він спромігся повернути державі.

Така зацікавленість урядовців у безповоротному фінансуванні Аграрного фонду може пояснюватися зовсім не намаганням останніх стабілізувати ціни на продукти першої необхідності, що мав забезпечувати Фонд. Тут спрацьовує інше бажання – незаконне збагачення за рахунок держави, а саме: лобіювання конкретних постачальників продукції для потреб інтервенційного фонду та майбутніх покупців запасів Аграрного фонду – великих зернотрейдерів, діяльність яких жодним чином не пов’язана з державним ціновим регулюванням. Саме про це було зазначено в звіті Рахункової палати в 2011 році і що в підсумку стало наслідком неефективного використання 1,4 млрд грн державних коштів.*

*(http://www.ac-rada.gov.ua/doccatalog/document/16740480/Zvit_2011.pdf).

Зі слів тодішнього Голови Рахункової палати Валентина Симоненка, «під час проведення закупівель зернової продукції до державного інтервенційного фонду Аграрний фонд застосував процедуру закупівлі в одного учасника, погодивши такі дії з Мінекономіки. Підприємству-посереднику, що не є сільськогосподарським товаровиробником, з держбюджету було авансовано
65 % коштів від загального обсягу, спрямованого на закупівлю зернових. Це дало йому можливість провести поставку 73,3 % від закуплених до державного інтервенційного фонду зернових культур. Водночас безпосередні сільськогосподарські товаровиробники до формування державного інтервенційного фонду не були залучені.

Більше того, Аграрний фонд, з дозволу Кабміну, проводив реалізацію зернових культур окремим зернотрейдерам, що не було пов’язано з державним ціновим регулюванням. Близько 70 % зерна інтервенційного фонду реалізовано у 2010 році шести підприємствам, які отримали квоти на експорт зерна» (http://tyzhden.ua/News/18369).

Станом на сьогоднішні ситуація не змінилася. Сучасний Аграрний фонд продовжує політику лобіювання визначених постачальників і фінансує в рамках форвардних закупівель великі агрохолдингі, а не малі та середні підприємства, як це передбачено програмою. У сезоні 2014–2015 (осінь–весна) 50 % від загального обсягу форвардних закупівель або половина коштів програми Фонду опинилася в розпорядженні підприємств агрохолдингу, який пов’язують із власником збанкрутілих банків «VAB» та «Фінансова ініціатива» (http://www.epravda.com.ua/publications/2015/09/24/560857/).

Крім того, що цей агрохолдинг став одним із найбільших продавців збіжжя для Фонду, його підприємства також активно викуповували зерно в Аграрного фонду. За вісім місяців 2014–2015 маркетингового року обсяг закупівель зерна становив 72 % від усіх угод на постачання. Причому, деколи Аграрний фонд продавав зерно за цінами нижче, ніж закуповував.

Так, із 21 до 26 січня 2015 року одне з підприємств агрохолдингу придбало 191 тис. тонн пшениці шостого класу за середньою ціною 2 510 грн за тонну. Водночас, за даними «АПК-інформ», пропозиція в цей період становила
2 800 грн (http://www.epravda.com.ua/publications/2015/04/30/540875/). Таким чином, тільки на цій угоді Аграрному фонду було завдано збитків на понад
55 млн грн.

Тому відповідь на питання, куди ж подівся залишок неповернутих державі коштів у розмірі 9,6 млрд грн криється саме в непрозорій і неефективній діяльності самого Аграрного фонду та його очільників, які спромоглися за період існування установи накопичити такий значний борг, який навряд чи буде погашено.

ПАТ «Аграрний фонд»: основна мета – отримання прибутку

Порядок втручання держави в цінове регулювання на окремі види сільськогосподарської продукції за допомогою державних інтервенцій Аграрного фонду чітко виписані в ст. 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Державна аграрна інтервенція – продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності.

У ст. 9 вищезазначеного Закону зазначено, що з метою забезпечення продовольчої безпеки Аграрний фонд формує державний інтервенційний фонд, який стосовно кожного об’єкта державного цінового регулювання не може бути меншим, ніж 20 % обсягів їх річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період. Перелік таких об’єктів державного цінового регулювання щорічно встановлює Кабінет Міністрів України відповідною постановою.

Як бачимо, в 2013–2014 роках Аграрний фонд мав здійснювати вплив на ціни соціально важливих видів продуктів (борошна, цукру, гречки і т. д.), але цього не відбувалося; що завадило Аграрному фонду виконувати свої безпосередні функції?

Відповіддю, на переконання «Публічного аудиту», на це питання є існування в Україні клону Аграрного фонду – ПАТ «Аграрний фонд». Акціонерне товариство засноване Кабінетом Міністрів України 22.04.2025 Постановою № 364, 100 % його акцій належить державі. Статутний капітал нового «Аграрного фонду» був сформований шляхом випуску 50 тис. простих іменних акцій номінальною вартістю по 100 тис. грн. Передбачалося, що всі цінні папери викупить держава, наділивши у такий спосіб установу потужним статутним капіталом. Кошти знайшлися за рахунок збільшення державного боргу шляхом випуску Міністерством фінансів України п’ятирічних облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) на 5 млрд грн із відсотковою ставкою не вище 14,3 % річних та обміну їх на акції Аграрного фонду.

Очікувалося, що обидва аграрних фонди деякий час діятимуть паралельно, а потім бюджетну організацію «Аграрний фонд» ліквідують і всі функції візьме на себе акціонерне товариство.

Колишній голова Аграрного фонду Ігор Якубович пояснював, що завдяки такій трансформації Фонд стане більш самостійним, гнучким. За словами чиновника, спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд» фінансується виключно з казначейських рахунків, що нібито не дає змоги ефективно виконувати йому свої функції. Мовляв, бувають ситуації, коли через соціальні виплати та розрахунки з бюджетниками аграрії вчасно не отримують грошей за форвардними контрактами. Натомість, перетворившись на ПАТ, Аграрний фонд, як і будь-яке підприємство, зможе самостійно обслуговувати свої операції, одержуючи гроші та перераховуючи їх, коли це буде необхідно (http://www.lesovod.org.ua/node/17913).

Говорячи це, Ігор Якубович опустив питання мети створення і діяльності акціонерного товариства. Кінцева мета будь-якого підприємства, в тому числі й державного, це отримання прибутку. А як Фонд може продемонструвати свою прибутковість та економічну ефективність? Для цього є лише один шлях — продавати куплену в аграріїв продукцію за цінами, значно вищими від закупівельних. Проте це розходиться з філософією установи, мета якої полягає у гарантуванні продовольчої безпеки та стабільності, в тому числі цін, на ринку сільгосппродукції й харчів. Задля цього Аграрний фонд має створювати свої запаси за ринковими цінами, а реалізовувати — за нижчими, щоб збити ажіотаж. Отже, регулювання внутрішнього ринку не може бути для фонду прибутковою діяльністю.

На підтвердження цього в Постанові КМУ від 24.07.2024 р. № 698 «Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» зазначено, що метою діяльності Товариства є створення сприятливих умов для розвитку сільського господарства, функціонування ринку сільськогосподарської продукції, підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, а також одержання прибутку від провадження господарської діяльності відповідно до законодавства. Жодного слова про забезпечення продовольчої безпеки держави, про зобов’язання створення державного інтервенційного фонду об’єктів державного цінового регулювання – ці функції залишилися у ДСБУ «Аграрний фонд».

Фінансова звітність товариства про результати роботи за 2014 рік чітко вказує, що основна мета діяльності – це отримання прибутку, який за підсумками минулого року становив 666,4 млн грн. Яким чином ПАТ може отримати такий прибуток? Тільки в тому разі, коли воно продає продукцію за вищими цінами, ніж купує в сільгоспвиробників.

Звіт про фінансові результати ПАТ «Аграрний фонд» за 2013–2014 роки*, тис. грн

* http://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/54048/165/templ

Ще в листопаді 2014 року в дослідженні причин росту цін на хліб у Києві та Київській області (http://publicaudit.com.ua/reports-on-audit/doslidgennya-rosty-cin-na-hlib/) спеціалісти «Публічного аудиту» зазначали, що держава в особі Уряду перетворила Аграрний фонд у структуру, яка займається суто наповненням спеціального фонду державного бюджету і не виконує своєї безпосередньої функції – державного цінового регулювання (за підсумком 2014 року ПАТ «Аграрний фонд» сплатив до державного бюджету 333 млн грн дивідендів). Відповідно до Постанови КМУ від 27.12.2024 № 1128 Аграрний фонд має продавати борошно хлібопекарським підприємствам за минулорічними цінами закупівлі зерна і так стримувати подорожчання хліба та хлібобулочних виробів на ринку.

27 серпня 2014 року Уряд прийняв Постанову № 381, якою вносить зміни до попереднього рішення в частині формулювання рецептури хліба і хлібобулочних виробів. Якщо раніше борошно, яке закуповувалося в Аграрного фонду, можна було використовувати для виготовлення продукції, яка користується попитом і випікається за складною рецептурою, то відтепер хлібопекарські підприємства можуть викупати борошно у Фонду лише для виготовлення хліба за простою рецептурою. Проте такий хліб не користується попитом серед населення, його рентабельність сягає мінус 40 %. Таким чином, хлібопекарські підприємства припинили купувати борошно в Аграрного фонду, що дозволило йому в 2014 році вийти на ринок і розпродати цей запас зерна за ринковими цінами, в тому числі й на експорт.

Знову ж таки, ця зміна в законодавстві не наблизила Аграрний фонд до виконання своєї основної мети – стримування подорожчання вартості продуктів першої необхідності, яким і є хліб та хлібобулочні вироби.

Крім того, Уряд, надавши право керівництву ПАТ самостійно приймати рішення та вільно розпоряджатися коштами на рахунках банків, без втручання Держказначейства, створив і продовжує створювати корупційні ризики вимивання грошей із підприємства.

У звіті Робочої групи Верховної Ради України з перевірки оприлюднених Держфінінспекцією повідомлень про фінансові порушення, а також інші факти зловживань у державному секторі економіки, зазначено найбільш суттєві виявлені порушення в ПАТ «Аграрний фонд» (http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=55480):

• розміщення в лютому 2014 року грошових коштів у розмірі 2 млрд 69 млн грн на депозиті ПАТ «Брокбізнесбанк» (банк Курченка). На сьогодні відбувається процедура ліквідації вказаного банку, у зв’язку з чим повернення вкладу є практично неможливим;
• статутний капітал ПАТ «Аграрний фонд» було сформовано облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Під час подій на Майдані ТОВ «Інвестиційний капітал», під керівництвом В.А. Гонтаревої, від імені ПАТ «Аграрний фонд» на підставі брокерського договору продало ПАТ «Брокбізнесбанк» ОВДП на умовах зворотного викупу на суму 2 млрд грн. Кошти від продажу ОВДП були залишені на депозитному рахунку ПАТ «Брокбізнесбанк», в якому через 10 днів після цього було введено тимчасову адміністрацію;
• розміщення грошових коштів на депозиті ПАТ «Державний земельний банк». На сьогодні відбувається процедура ліквідації вказаного банку, у зв’язку з чим повернення вкладу є практично неможливим;
• нестача 0,1 тис. тон масла на суму 4,8 млн грн на ПАТ «Жашківський маслозавод»;
• нестача 479,623 тон зерна, яке зберігалось на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Партизанський елеватор» на суму 777,8 тис. гривень.

Таким чином, держава в особі Уряду створила нову структуру, наділивши її значною суму бюджетних коштів, чим фактично створила джерело додаткового заробітку не для країни, а для окремих осіб, які безпосередньо нею управляють.

Безумовно, в історії ДСБУ «Аграрний фонд» також є багато скандальних історій із розкраданням державного майна. Наприклад, як оприлюднено в звіті тієї ж Робочої групи серед найбільш суттєвих порушень:

• виявлено 10 контрагентів, які відсутні за місцем реєстрації та за якими сумарно рахується дебіторська заборгованість 6,6 млн грн. По ряду інших підприємств неможливо підтвердити розмір дебіторської заборгованості;
• не відображення в обліку нарахованих штрафних санкцій призвело до заниження дебіторської заборгованості в обліку Аграрного фонду на суму
  20 млн грн;
• за зберігачем ДП «Нафком Агро» обліковується пшениця у кількості 27,7 тис. тон, вартістю 46.5 млн грн, яка відсутня у місці зберігання;
• нестача зерна на суму 922 тис. грн на ДП «Новотроїцький елеватор»;
• у цілому нестача рахується по 26 підприємствам в кількості 271,7 тис. тон зерна.

Проте суми цих порушень у рази менші, ніж у ПАТ «Аграрний фонд», і пов’язані вони переважно з розкраданням чи простроченням розрахунків контрагентів, що виникли від дій або бездіяльності третіх осіб, а не з вини керівництва установи, на відміну від правління акціонерного товариства, яке одноосібно ухвалило рішення про розміщення коштів на депозитних рахунках у приватних банках, які в подальшому були признані неплатоспроможними.

Станом на вересень 2015 року ПАО «Аграрний фонд» перебрало від ДСБУ «Аграрний фонд» майже всі функції, крім інтервенцій. Також товариство викупило всю зернову групу в бюджетної установи, залишивши в розпорядженні останньої лише цукор у кількості понад 144 тис. тонн (http://ab.org.ua/agrarniy-fond-dopomozhe-u-strimuvanni-tsin-na-tsukor/).

Таким чином, у державному бюджеті України, починаючи з 2013 року, коли виникло ПАТ «Аграрний фонд», витрачалися та продовжують витрачатися кошти на утримання бюджетної установи «Аграрний фонд», діяльність якої наразі полягає в забезпеченні схоронності цукру на складах, претензійно-позовної роботи з дебіторами та представлення інтересів у судових органах. У 2013 році на забезпечення діяльності Аграрного фонду було витрачено
16,6 млн грн, у 2015 році передбачено витратити 7,8 млн грн, із яких на заробітну плату з нарахуваннями передбачено 7,3 млн грн. Про невиправданий рівень заробітних плат у співробітників Фонду зазначено в матеріалах ревізії Держфінінспекції діяльності установи в період 2013–2014 років та I кварталі 2015 року: «Незважаючи на невиконання ДСБУ «Аграрний фонд» функцій щодо формування державного інтервенційного фонду, 26 працівникам у жовтні – листопаді 2014 року було виплачено понад 400 відсотків премій. Порушення законодавства призвело до збитків 0,7 млн грн».

Крім того, ревізія встановила, що протягом 2010–2014 років у держкомпанії було зафіксовано нестачу 380,7 тис. тонн продукції загальною вартістю 1,2 млрд грн.

(http://www.ukrinform.ua/ukr/news/agrarniy_fond_likviduyut_nestacha__milyard_z_gakom_a_premiii__400_2077005)

За підсумками ревізії Держфінінспекція надала свої рекомендації, однією з яких було ліквідувати ДСБУ «Аграрний фонд», передавши його функції ПАТ «Аграрний фонд».

Пропозиція фінансової інспекції про ліквідацію в черговий раз підтримала намагання чиновників Мінагрополітики позбавитися зайвої бюджетної «квазіустанови», яка спромоглася за 2013–2015 роки «проїсти» понад 35 млн грн державних коштів тільки на своє утримання та втратити власне майно на суму 1,2 млрд грн. При цьому абсолютно не було виконано основної функції, заради якої Фонд, власне, й утворювався.

Проте чому урядовці не квапляться з ліквідацією ДСБУ «Аграрний фонд»? По-перше, напевне, тому, що в бюджетної установи відкрито багато судових справ, сума претензій по яких становить близько 1 млрд грн, а в процесі ліквідації всі ці справи треба довести до логічного завершення, тому брати на себе відповідальність за це ніхто не наважується. По-друге, з ліквідацією Аграрного фонду необхідно буде передати його функції ПАТ «Аграрний фонд», у тому числі функцію відповідальності за продовольчу безпеку держави шляхом формування державного інтервенційного фонду кожного об’єкта державного цінового регулювання, яких станом на 2014–2015 роки Уряд погодив у кількості 10. Для цього необхідно провести зміни в законодавчих актах. Для формування інтервенційного фонду підприємству доведеться заморожувати частину своїх власних коштів на закупівлю й поповнення його запасів, в іншому випадку – шукати інші джерела додаткових обігових коштів, у тому числі за рахунок державного бюджету.

Крім того, проведення державних аграрних інтервенцій не завжди передбачає продаж за цінами, що вищі, ніж було придбано, а отже, товариство нестиме збитки, що не може собі дозволити жодне підприємство незалежно від форми власності.

Висновки:

1. З 2005 року в Україні існує бюджетна установа «Аграрний фонд», головна мета створення якої була підтримка продовольчої безпеки країни, сільгоспвиробників та стабільних цін на внутрішньому ринку. На виконання цих завдань з державного бюджету було виділено не один мільярд гривен, які в підсумку не забезпечили ані стримування цін на продукти харчування, ані підтримку вітчизняного сільгоспвиробника. Проте кошти, які виділялися на утримання самої структури, витрачалися в повному обсязі, тільки в 2013-2015 роках їх обсяг склав понад 35 млрд грн.
2. В 2013 році Уряд створив клон ПАТ «Аграрний фонд», мета діяльності якого, як будь-якого підприємства, це отримання прибутку. Задля цього товариству було виділено 5 млрд грн з державного бюджету. Акціонерне товариство за державні кошти закуповувало продукцію у сільгоспвиробників за низькою ціною, а продавало за ринковою або вище, ніж ринкова, тим самим отримуючи прибуток, який за підсумками 2014 року склав 666,4 млн грн. Крім цього, попереднє керівництво спроміглося втратити більше 2 млрд грн, розмістивши їх на рахунках збанкрутілих банків.
3. Заснування ПАТ повністю знівелювало роль і мету діяльності ДСБУ «Аграрний фонд». Урядовці, які мають вплив на ПАТ «Аграрний фонд», в пошуку додаткового заробітку, не звертають увагу на невтручання держави на процеси забезпечення цінової стабільності продуктів харчування першої необхідності. Більше того, держава в особі Уряду перетворила ПАТ «Аграрний фонд» в структуру, яка займається суто наповненням спеціального фонду державного бюджету і не виконує своєї безпосередньої функції – державне цінове регулювання. Аграрний фонд перестав формувати державний інтервенційний фонд, в розмірі 20 % кожного об’єкту державного цінового регулювання, як того вимагає Закон України, тим самим підриваючи продовольчу безпеку країни
4. Відсутність в Україні установи, організації, яка б здійснювала державні аграрні інтервенції для стримування росту цін на такі продукти, як борошно, цукор, гречка, молоко, масло, в кінці кінців призведе до виходу з-під контролю держави питань забезпечення населення продуктами харчування першої необхідності.

Пропозиції:

1. ліквідація ДСБУ «Аграрний фонд» з обов’язковою передачею функції державних аграрних інтервенцій ПАТ «Аграрний фонд» шляхом прийняття відповідних змін до діючого законодавства, регламентуючого діяльність ПАТ «Аграрний фонд»;
2. повна передача всіх вимог і зобов’язань ліквідованої бюджетної установи до ПАТ «Аграрний фонд»;
3. розмежувати діяльність ПАТ «Аграрний фонд» на дві складові, забезпечення продовольчої безпеки держави і отримання прибутку, надавши пріоритет саме в стримані зростання цін на продукти першої необхідності за рахунок державних інтервенцій на аграрному ринку;
4. ініціювати відміну Постанови КМУ від 28.08.2024 № 381 та відновлення поставок від Аграрного фонду борошна на підприємства для випікання основних видів хліба та хлібобулочних виробів з метою недопущення подальшого зростання відпускних цін на цю продукцію.

ГО «Публічний аудит»