Зливи, які охоплюють більшість територій України, стають черговими перевірками для комунальників. Кількість публікацій у засобах масової інформації з масштабами пригод приголомшує, тому потребує деякого роз’яснення ситуація з благоустроєм територій у частині роботи вуличної каналізації.
Дощова каналізація або зливова каналізація – інженерна система, яка складається з дощоприймальних колодязів, дощоприймачів, дощоприймальних жолобів, труб, пісковловлювачів. Зливова каналізація призначена для збору та відведення води від атмосферних опадів та інших стічних вод. Облаштовується на проїзних частинах доріг, прибудинкових територіях, інколи приєднує воду з дахів будинків, тротуарів, майданчиків тощо.
Атмосферні опади, що стікають із дахів будівель, негативно впливають на фундамент споруд, сприяють розмиванню ґрунту біля будинку, створюють на прибудинковій території калюжі. Для того щоб уникнути вищевказані неприємності, застосовують зливову каналізацію, яка відводить дощові і талі води з території приватних територій, дахів споруд і будівель. Ще однією важливою сферою використання дощової каналізації є відведення вод із тротуарів і дорожніх покриттів, оскільки утворені калюжі ускладнюють пересування і руйнівно впливають на асфальтове покриття.
Вода з системи зливової каналізації відводиться або в придорожні канали, водойми, або в колектор без застосування додаткового очищення. Як виняток можна назвати дощову каналізацію промислових підприємств та інших об’єктів, де велика ймовірність забруднення стічних вод.
За способом відведення талої води розрізняють три типи дощової каналізації:
- відкритого типу – дощові води відводяться за допомогою відкритих каналів та лотків;
- закритого типу – дощова вода, яка стікає, збирається водогінними лотками, що входять у конструкцію доріг і тротуарів, і через особливі колодязі (дощоприймачі) надходять у мережу підземних трубопроводів, по якій вона сплавляється в найближчі тальвеги, природні водойми або очисні споруди;
- змішаного типу – в якій частина елементів відкритої мережі замінюється закритими підземними колодязями.
Дощова каналізація складається з таких елементів: жолоби, канали, лотки для транспортування води, лотки для збору вод з поверхні, трубопроводи, очисні споруди.
Водоприймачі призначені для збору дощової і талої води. Вони встановлюються під жолобами, з яких сходить вода з дахів будинків, близько доріжок, майданчиків, тобто в тих місцях, де можна провести локальний збір води.
Але основою всієї системи все-таки є труби. Зазвичай вони прокладаються від водоприймачів у бік встановленого збірного колодязя, а це, як показує практика, найнижче місце на ділянці. На сьогодні для прокладки використовуються різні труби: сталеві, пластикові, азбестові. Раніше навіть застосовувалися керамічні труби. Але фахівці на сьогодні перевагу віддають пластиковим аналогам. Вони менше схильні до впливу негативних факторів, тому, обираючи труби для зливової каналізації, варто звернути на них увагу.
Що стосується колодязів, то на сьогодні можна для їхнього спорудження використовувати різні методи та матеріали. Наприклад, збірна конструкція із залізобетонних кілець, з цеглин або блоків, готовий варіант із пластикової ємності.
Відповідно до п. 3.41 ДБН В.2.5-75:2013 «КАНАЛІЗАЦІЯ ЗОВНІШНІ МЕРЕЖІ ТА СПОРУДИ» система дощової (зливної) каналізації – це система каналізації, що складається з комплексу мереж та інженерних споруд (елементів благоустрою) для приймання, відведення та очищення поверхневих стічних вод.
Відповідно до п. 3.45 централізована система каналізації – система каналізації, що складається з комплексу мереж та інженерних споруд, для збирання та очищення стічних вод, перероблення відходів із цих споруд та відведення у водні об’єкти очищених вод (без комплексу мереж і споруд системи дощової каналізації).
Який же стан систем дощової каналізації в Україні? Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щороку проводить моніторинг та аналіз даних щодо стану зливової системи в населених пунктах. Станом на 2012 рік загальна протяжність вулиць із твердим покриттям в Україні становила 167 тис. км. Тільки 7,6 тис. км вулиць, або 4,5 % від загальної їх протяжності, обладнані системою зливової каналізації. Сумарна протяжність систем зливової каналізації становить 7 тис. км. Решта вулиць (159 тис. км, або 95,5 % від загальної протяжності вулиць із твердим покриттям), зливовою каналізацією взагалі не обладнані.
Очищення каналізації необхідно проводити періодично, і добра робота у минулому році не гарантує відмінного стану зливових вуличних мереж у цьому році – зливова каналізація засмічується постійно. Утримання зливових систем у населених пунктах – безпосередня відповідальність органів місцевого самоврядування. Як і всі системи життєзабезпечення, система поверхневого водовідведення потребує належного фінансування її утримання. За попередніми підрахунками станом на 2012 рік на покращення стану зливової системи необхідно було 2,3 млрд грн. Зокрема, на будівництво – 1,7 млрд грн, капітальний ремонт – 395 млн грн, поточний ремонт – 105 млн грн, утримання – 113 млн грн.
Відповідно до звіту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України станом на кінець 2015 року загальна протяжність вулиць в Україні у 2015 році становила 99,4 тис. км, з якої 7,2 тис. км (7,3 % від їх загальної протяжності) обладнані системою зливової каналізації, протяжність якої становить 6,6 тис. км, а 5,6 тис. км обладнані мережею централізованого (комунального) водовідведення до якої поступають зливові води.
Решта вулиць – майже 80 тис. км, що становить 80,4 % від їх загальної протяжності, взагалі не обладнані зливовою каналізацією.
Протягом 2015 року зливову каналізацію було очищено повністю (100 %) у Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Рівненській, Тернопільській, Харківській та Чернівецькій областях, в той час найгірший стан очищення зливових систем – у Київській (6,25 %), Луганській (9,65 %) та Дніпропетровській (11,68 %) областях.
У середньому по Україні показник очищення зливової каналізації у 2015 році становить майже 60 %. Це говорить про те, що рівень проведення заходів із утримання зливових систем знаходиться на низькому рівні.
За кошти місцевих бюджетів у 2015 році на будівництво, капітальний, поточний ремонти, утримання та очищення зливової системи було витрачено майже 160 млн грн, в тому числі на будівництво – 27,6 млн грн, на капітальний ремонт – 40,8 млн грн, на поточний ремонт – 27,3 млн грн, а на утримання та очищення зливової каналізації 64,2 млн грн.
За рахунок зазначених коштів збудовано майже 10 км зливової каналізації, проведено капітальний ремонт 127 км, відремонтовано 3,3 тис. км та очищено майже 3951 км зливової каналізації.
Загальна потреба у фінансуванні заходів у 2016 році, спрямованих на покращення стану зливової системи, становить майже 5,3 млрд грн. Ця сума включає потреби у фінансуванні будівництва в розмірі – 4,7 млрд грн, капітального ремонту – майже 408 млн грн, поточного ремонту – 72,3 млн грн та утримання зливової каналізації – 94,3 млн грн.
Ці кошти необхідні для будівництва майже 2 тис. км зливової каналізації, проведення капітального ремонту 259 км, а також проведення поточного ремонту – 4,8 тис. км зливової системи.
Якщо порівняти витрачені кошти у 2015-му навіть з планом на 2016 рік побачимо жахливе недофінансування потреб вуличних зливних систем.
Отримуємо наступну картину:
- в Україні тільки 7 % вулиць обладнані зливовою каналізацією;
- у 2015 році очищено 3951 км зливової каналізації, або половина від всіє протяжності, хоча очищення повинно проводитись періодично всюди;
- витрачається:
- на будівництво менше – 1 % від потреби;
- на капітальний ремонт – 10 %;
- на поточний ремонт – 30 %;
- на утримання близько – 70 %.
Зливова каналізація у Києві
Яка ситуацією зі зливовою каналізацією у Києві. Можливо сказати, що одна з найкращих в Україні, у порівнянні з іншими регіонами, але далеко не ідеальна.
Відповідно до інформації КК «Київавтодор», на його балансі перебуває 830,7 км систем закритої зливової каналізації, яка утримується 12 комунальними підприємствами. До системи також входить 29723 од. зливоприймачів та 13787 оглядових колодязів. Роботи з очищення тривають постійно: в поточному році станом на кінець липня очищено 21626 од. зливоприймачів та 9343 оглядових колодязів, відремонтовано відповідно 992 та 631 одиниця.
Протягом 2013–2015 років на утримання, капітальний або поточний ремонт вуличної зливної каналізації витрачено коштів на суму 34,2 млн грн, а саме:
- 26,1 млн грн – очищення оглядових колодязів та зливоприймачів;
- 4,1 млн грн – поточний ремонт.
Загалом характеристика столичної вуличної мережі така:
- протяжність вулиць – 1666,80 км;
- протяжність зливової каналізації – 831,20 км;
- вулиці, обладнані зливовою каналізацією від загальної протяжності вулиць, – 49,87 %.
Тобто, майже 50 % вулиць Києва обладнані зливовою каналізацією, при тому що в країні в середньому тільки 7 %.
Всього в 2015 році в Києві здійснено заходів щодо зливової каналізації на суму 15,2 млн грн. Із них:
- 3,78 млн грн – капітальний ремонт;
- 1,77 млн грн – поточний ремонт;
- 9,46 млн грн – ремонт та очищення.
При цьому, досить яскравий показник очищення – 827,20 км, тобто очищено було 99,52 % від всієї протяжності зливової каналізації. Кращі показники тільки у Харківській, Тернопільській, Житомирській, Волинський, Кіровоградський, Чернівецькій та Рівненській областях, де було очищено 100 %. Хоча для справедливості треба вказати, що протяжність зливової каналізації у цих регіонах суттєво відрізняється – в Кіровоградській та Тернопільській у 15 разів менше, в Чернівецькій та Рівненський – у 8 разів, в Волинській та Житомирській – у 4 рази, у Харківській – у 1,5 рази.
Слід зауважити, що витрачення коштів на очищення каналізації має значну кількість корупційних ризиків. Начебто по паперах зазначається майже 100 % виконання робіт, щоразу, коли в місті трапляється велика злива, відбувається підтоплення того чи іншого району, що може свідчити про неналежний стан мережі. Контролюючим та профільним підрозділам КМДА слід більш ретельно вивчити вказане питання, періодично стежити за якістю виконаних робіт із очищення каналізації, тим самим перевіряти ефективність витрачання коштів місцевого бюджету.
Незважаючи на виконані заходи, за повідомленням Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА головна артерія київської каналізаційної системи сьогодні належить до найбільш потенційно небезпечних об’єктів столиці. Майже половина каналізаційних мереж повністю амортизована та потребує негайної перекладки і заміни.
Переважна більшість самопливної каналізації Києва спроектована в радянські часи – 60–70-ті роки – та передбачала використання залізобетону. Близько 30 % із усіх залізобетонних каналізаційних мереж – колектори великого діаметру, гарантійний термін експлуатації яких, згідно зі СНІПом, 30 років.
При цьому слід зауважити, що на той час ніхто не міг передбачити, що вплив сучасного агресивного середовища стоків на залізобетонні конструкції колекторів виявиться настільки нищівним. Тобто, фактично термін експлуатації колекторів у таких умовах набагато менший.
Для заміни старих зливостоків ще в 2013 році необхідно було 250 млн грн. Вони будувались давно та розраховувались на меншу кількість будівель. Наприклад, на Позняках, вода раніше уходила в пісок, а тепер із-за щільної забудови воді нікуди діватись. У природі її «ловлять» дерева, трава, ґрунт, річки. На дорогах діватись їй нікуди. КК «Київавтодор» обслуговує всю протяжність зливової каналізації, поки що вона у працездатному стані.
Відповідно до інформації Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України потреби столиці на 2016 рік для обслуговування зливової каналізації 158 млн грн. Ці кошти необхідні для будівництва майже 1,50 км зливової каналізації (84 млн грн), проведення капітального ремонту 2,48 км (60,6 млн грн), проведення поточного ремонту 2,63 км (1,8 млн грн) та утримання каналізації (11,4 млн грн).
Крім того, можливо приблизно порахувати скільки необхідно коштів для будівництва зливової каналізації у Києві на всю протяжність вулиць. Так, за плановими цінами 2016 року будівництво 1 км зливової каналізації коштує
56 млн грн, у столиці на сьогодні без неї 835 км вулиць, тому сума може сягати 46,7 млрд грн (знов таки за цінами 2016 року).
Звісно, за один рік облаштувати всі вулиці Києва зливовою каналізацію неможливо, на це немає ані коштів, ані фізичної можливості. На 2016 рік Мінрегіонбуд запланував будівництво в столиці лише 1,5 км зливової каналізації, перш за все, через брак коштів.
Проте, якщо проаналізувати стан виконання бюджету Києва за І півріччя 2016 року:
Інформація про виконання бюджету міста Києва у І півріччі 2016 року
(тис. грн)
Очевидним є те, що за 6 місяців поточного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження до місцевого бюджету збільшилися майже на 3,8 млрд грн. Іншими словами, мерія столиці має можливість збільшити фінансування першочергових витрат, в тому числі на заходи з підвищення безпеки дорожнього руху, киян та гостей міста.
Зі слів очільника Києва: «Цього року ми збільшили фінансування на ремонт доріг до 1,52 мільярда гривень. Ми планували ремонт 44-ох доріг, потім побачили, що є додаткові надходження до бюджету. Розуміючи, що влітку у нас не так багато часу, ми збільшили фінансування і відремонтуємо 52 дороги» (http://glavcom.ua/kyiv/news/klichko-mi-namagajemosya-vikoristati-spriyatlivi-pogodni-umovi-dlya-zaplanovanogo-remontu-dorig-365668.html). Ремонт автомобільних доріг столиці є одним з необхідних першочергових завдань мерії, проте покращення лише поверхневої частини не вирішить проблему благоустрою в комплексі. Ми позбавимося ям, тріщин на асфальті, проте перша сильна злива знову затопить проїжджу частину і може стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. Тому потрібно виділяти кошти на ремонти доріг у комплексі зі збільшенням фінансування на будівництво нової вуличної зливної каналізації, для її модернізації та ремонту. Наявність оновленої, розгалуженої та вчасно очищеної системи зливової каналізації є ознакою безпечного сучасного європейського міста.
Враховуючи викладене, на сьогодні вбачається за необхідне:
- Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА перевірити ефективність використання коштів та об’єми виконаних робіт із очищення зливової каналізації.
- Департаменту фінансів КМДА розглянути можливість збільшення фінансування на капітальний ремонт існуючої мережі та будівництво нової шляхом перерозподілу бюджетних асигнувань.
- Департаменту економіки та інвестицій підготувати технічні умови, у подальшому провести інвестиційний конкурс із залучення інвестора для будівництва сучасних станції обробки та фільтрації стічних вод із зливової каналізації.
Крім того, відповідно до Директиви Ради 91/271/ЄЕС від 25 травня 1991 р. «Про очищення міських стічних вод» є два види очистки стічних вод:
- первинна очистка – очистка міських стічних вод за допомогою фізичних та/або хімічних процесів, включаючи осідання суспендованих частинок твердих речовин, або інших процесів, в яких БСК5 у вихідних стічних водах перед скидом зменшено щонайменше на 20 %, а кількість суспендованих частинок твердих речовин у вихідних стічних водах зменшено щонайменше на 50 %;
- вторинна очистка – очистка міських стічних вод за допомогою процесу, що, як правило, включає біологічну очистку з вторинним осіданням, або іншого процесу, який забезпечує додержання вимог, визначених у Таблиці 1 Додатку I до Директиви.
Відповідно до статей 360–363, 365, 366 та Додатку ХХХ Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державними-членами, з іншої сторони термін імплементації зазначеної Директиви – три роки з дати набрання чинності Угодою.
Як зазначено в Плані Імплементації Директиви Ради 91/271/ЄЕС про очищення міських стічних вод (розроблений Кабміном file:///C:/Users/User/Downloads/Dir_91_271.pdf) на сьогодні в Україні немає практично жодних очисних споруд із закінченим технологічним процесом обробки та утилізації осадів, який би відповідав вимогам Директиви.
Основними завданнями імплементації, зокрема, є:
- проведення заходів із модернізації та будівництва очисних споруд, що дозволить кардинально покращити стан водоймищ та екологічний стан регіону в цілому;
- відповідність показників очищених стічних вод, що потрапляють у системи централізованого водовідведення вимогам Директиви;
- обмеження забруднення водойм, в які скидаються стічні води, внаслідок переповнення зливових каналізацій;
- забезпечення належного попереднього очищення промислових стічних вод, які надходять до систем водовідведення та міських очисних підприємств.
Висновки
- Станом на кінець 2015 року системою зливової каналізації в Україні обладнані лише 7,2 тис. км доріг із 99,4 тис. км (7,3 % від їх загальної протяжності). Решта вулиць – майже 80 тис. км, що становить 80,4 % від їх загальної протяжності, взагалі не обладнані зливовою каналізацією.
- Рівень проведення заходів із утримання зливових систем перебуває на низькому рівні, в середньому по Україні показник очищення зливової каналізації у 2015 році становив лише 60 %.
- Загальна потреба у фінансуванні заходів у 2016 році, спрямованих на покращення стану зливової системи, становить майже 5,3 млрд грн, при тому, що у 2015 році на будівництво, капітальний, поточний ремонти, утримання та очищення зливової системи було витрачено лише 160 млн грн, тобто відчутне катастрофічне недофінансування зазначених заходів.
- Витрачення коштів на очищення каналізації має значну кількість корупційних ризиків. Начебто по паперах зазначається майже 100 % виконання робіт, а щоразу, коли в місті трапляється велика злива, відбувається підтоплення того чи іншого району, що може свідчити про неналежний стан мережі.
- У столиці ситуація з обладнанням вулиць зливою каналізацією краща, ніж по іншій країні, майже 50 % вулиць обладнані інженерними засобами (як вказувалось в країні у середньому тільки 7 %).
- За рахунок перевиконання дохідної частини бюджету Києва у І півріччі 2016 року мерія має можливість збільшити фінансування першочергових витрат, у тому числі на ремонт автомобільних доріг. Проте покращення проїзної частини потрібно робити в комплексі зі збільшенням фінансування на будівництво нової вуличної зливної каналізації, для її модернізації та ремонту.
Пропозиції:
- Контролюючим та профільним підрозділам органів місцевого самоврядування необхідно стежити за якістю виконаних робіт із очищення каналізації, періодично здійснювати виїзди на місце й особисто контролювати ефективність витрачання коштів місцевого бюджету.
- В умовах проголошеної в країні децентралізації, в тому числі збільшення джерел надходжень до місцевих бюджетів, у разі появи можливостей витрачання коштів на ремонти автомобільних доріг місцевого значення, слід особливу увагу приділити фінансуванню на будівництво нової вуличної зливної каналізації, для її модернізації та ремонту.
