Наступна частина аналізу стосується політики управління державною власністю та «нової» соціальної політики.
Нова політика управління державною власністю
«Розпочато впровадження корпоративного управління відповідно до стандартів ОЕСР. Утворено робочу групу з питань реформування системи управління державним сектором економіки (наказ Мінекономрозвитку від 30.01.2025 № 70). До складу робочої групи, крім представників Міністерства, Секретаріату Кабінету Міністрів, увійшли представники провідних вітчизняних та міжнародних юридичних та консалтингових компаній».
У вказаному напрямку також перетворення почались із робочих груп та перемовин, але до результатів так і не дійшло. Хоча всім давно зрозуміло, що Держава має отримувати від діяльності державних підприємств певний результат, визначений їх статутними завданнями. Так, на кінець 2013 року у Реєстрі корпоративних прав держави обліковувалось майже 700 господарських товариств із державною часткою у статутному капіталі. Сумарна вартість корпоративних прав Держави в усіх господарських товариствах за номінальною вартістю пакетів акцій становить близько 50 млрд грн.
За результатами 2013 року Державний бюджет отримав дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариствах, у статутному капіталі яких є державна частка, в сумі 421,5 млн грн, що становить трохи менше 1 % від номінальної вартості пакетів акцій.
Наприкінці 2014 року за оцінкою ФДМ вартість корпоративних прав Держави склала більше 80 млрд грн, а результат діяльності за виплатою дивідендів – 487,8 млн грн, або близько 0,5 % від номінальної вартості.
У свою чергу на утримання апарату та структурних підрозділів Фонду Держмайна відповідно до Закону про Держбюджет на 2014 рік передбачалось майже 150 млн грн, профінансовано майже 146 млн грн.
Відповідно до Звіту Фонду державного майна України станом на 01 січня 2016 року здійснюється управління корпоративними правами держави у 358 господарських товариствах, з яких 100 господарських товариств мають у статутному капіталі державну частку понад 50 % (контрольний пакет), що становить 28 % загальної кількості господарських товариств, які перебувають у сфері управління Фонду. Виконуючи функцію розпорядника Єдиного реєстру об’єктів державної власності (далі – Реєстр), Фонд співпрацює зі 155 суб’єктами управління. На сьогодні в Реєстрі обліковується майже 25 тис. юридичних осіб, які діють на основі державної власності, і 557 господарських організацій з корпоративними правами держави.
Станом на 01 січня 2016 року господарськими товариствами, що перебувають у сфері управління Фонду, на загальних зборах акціонерів за результатами фінансово-господарської діяльності в 2014 році ухвалено рішення про нарахування дивідендів на корпоративні права держави обсягом 384,950 млн грн. До державного бюджету України перераховано 384,474 млн грн, або в межах все тих же 0,5 % від номінальної вартості.
На утримання апарату та структурних підрозділів Фонду Держмайна відповідно до Закону про Держбюджет на 2015 рік передбачалось 146 млн грн, які й були витрачені.
Загалом зазначений рівень прибутку Держави у 2013-2015 роках в середньому на рівні 1 % свідчить про неналежні результати роботи більшості державних підприємств, вимивання з них коштів, завищення витрат на фоні заниження прибутків та неефективне використання державного майна.
Таким чином, наведенні показники свідчать про погану статику та відсутність змін у питанні дієвого та результативного управління корпоративними правами держави з боку нинішніх керманичів.
«Вжито заходів щодо забезпечення масштабної прозорої приватизації державної власністю. Затверджено переліки об’єктів державної власності, які планується приватизувати у 2015-2016 роках (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2025 № 271 “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках”), та затверджено відповідні переліки об’єктів та план-графіки підготовки об’єктів до продажу та виставлення їх на продаж».
Загалом відповідно до Закону про Держбюджет на 2015 рік від приватизації очікувалось отримати надходжень у розмірі 17,00 млрд грн. Відповідно до оперативних даних ФДМУ від приватизації державного майна надійшло та перераховано до загального фонду державного бюджету 151,481 млн грн. Таким чином від приватизації отримано менше 1% запланованого.
Вказане може свідчити про два фактори:
- про низьку вартість українських активів;
- або про відсутність попиту на такі активі.
Також ФДМУ ділиться цікавою інформацію щодо гальмування процесу приватизації, з причини якої такий шалений недобір коштів. Так, затягування процесу передачі уповноваженими органами (читаймо Міністерствами) управління об’єктів державної власності Фонду для подальшої приватизації стало причиною продовження строків виконання постанови Уряду від 12 травня 2015 року № 271. Так, станом на 01 січня 2016 року із 175 об’єктів від уповноважених органів влади управління до Фонду передано 19, що становить 11 %. Основними чинниками не передачі функцій управління майном об’єктів, які підлягають підготовці до продажу, від уповноважених органів управління до Фонду є:
- відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно та землю;
- незавершеність уповноваженими органами управління передприватизаційної підготовки об’єктів. Як приклад, на сьогодні по жодному з вугледобувних підприємств, які включено до Постанови № 271 і які потребували проведення передприватизаційної підготовки, вона не завершена;
- відсутність урядового рішення щодо прийняття рішення про приватизацію об’єктів агропромислового комплексу, які підпадають під дію статті 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». На даний час жоден з таких об’єктів не розпочав підготовку до продажу.
Тобто про які успіхи у масштабній приватизації може йти мова, якщо цей процес просто банально саботується. Безумовно, в цілому для подальшого розвитку країни це дуже добре, оскільки з причини їх неякісної роботи Держава не позбулась дорогоцінних активів за безцінь.
Також низькі показники приватизації є наслідком й інших факторів, серед яких поганий інвестиційній клімат країни та наявність значної кількості ризиків (головний – недосконалість законодавства, що дає змогу змінювати результати конкурсів). Крім того, відіграє свою роль невизначеність політики приватизації, оскільки Кабінет Міністрів України під час бюджетного періоду змінює як суми, які планується отримати від приватизації, так і перелік об’єктів, що підлягають приватизації вже в плановому періоді.
Таким чином зрозуміло, що в управлінні об’єктами державної власності ніяких докорінних змін не здійснено, приватизація не стала рятівником для бюджету країни в подолані його дефіциту, та і не могла такою бути.
Масштабну приватизацію перенесено на 2016 рік. В період з 1 по 5 лютого 2016 року Верховна Рада прийняла, здається, з дванадцятої спроби пакет законів, пов’язаних зі змінами до порядку та умов приватизації об’єктів державної власності, ініційованих МЕРТ. Звісно, перше читання – це не в цілому та без підпису Президента, але почин зроблено. Хоча закони формально не містять нічого вкрай новаторського чи революційного, саму їх наявність політики визначають як необхідність початку процесу приватизації.
Тим не менше, рано чи пізно їх таки приймуть, оскільки ті заокеанські інвестори та місцеві, наближені до влади бізнесмени, які вже визначили лоти інтересів та, ймовірно, вклались в тих чи інших політиків, їхні виборчі компанії, змусять борги повертати та обіцянки виконувати. Це справи людей зі значно масштабнішими інтересами та ресурсами. Для українців же в пріоритеті питання функціонування економіки, фінансування бюджету, стабільної гривні, робочих місць, достойної оплати праці.
Як складова всіх цих наслідків, приватизація однозначно відбудеться.
На початку лютого з питань приватизації висловилася Голова НБУ В. Гонтарева, обґрунтовуючи курс гривні та майбутнє: «Необхідно розуміти, що фундаментальні чинники, які сьогодні визначають курс, знаходяться поза межами впливу Національного банку. І більш глибоке падіння цін на сировину, і більш сильна девальвація валют країн-партнерів можуть призвести до ширшого дефіциту платіжного балансу, ніж ми прогнозуємо. Відповідно, це може відобразитися на курсі гривні, тому що курс гривні – це дзеркало нашого платіжного балансу. Водночас, не варто забувати, що ці ризики можуть бути частково нівельовані іншими факторами. По-перше, завдяки низьким цінам на енергоносії. По-друге, завдяки притоку інвестицій під час приватизації державних підприємств. За наданими нам оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі, приватизація може забезпечити надходження 1 мільярда доларів США у 2016 році».
Важко сказати, якими даними оперує голова НБУ, оскільки доходи державного бюджету на 2016 рік від приватизації державного майна визначено на рівні 17 млрд грн, що в перерахунку навіть на офіційний сьогодні курс гривні до долара становить ледь більше $ 650 млн. Тому, можливо, коли в минулому році в бюджет закладався аналогічний показник надходжень, він справді відповідав $ 1 млрд. Проте тепер, завдяки вдалому «таргетуванню інфляції» у валютному еквіваленті, українські підприємства у вартості втратили. Хоча цілком можливо: те, про що йтиметься далі, створить передумови до перегляду державного бюджету в частині надходжень від приватизації.
Так, за відсутності необхідної правової бази для проведення великої приватизації, Фонд держмайна не припиняє свою роботу та на доручення прем’єр-міністра Арсенія Яценюка розробив проект постанови «Про внесення змін у додатки 1 і 2 до постанови Кабміну від 12 травня 2015 року № 271», пропонуючи включити в 2016 році додатково до списку деякі підприємства, зокрема, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ПАТ «Турбоатом».
Крім того, цим документом Фонд пропонує виключити з приватизаційного списку 75 об’єктів, частина з яких перебуває в зоні проведення АТО, частина – в підпорядкуванні МінАПК, Мінекономрозвитку; ще частина – в незадовільному стані. Також Фонд пропонує додати 29 об’єктів до списку об’єктів, що підлягають продажу після виключення їх із категорії підприємств, що не підлягають приватизації – такі, як «Укрспирт», «НВП «Більшовик», «Авіакомпанію «Одеські авіалінії».
«Турбоатом» – єдиний в Україні виробник турбінного устаткування для гідро-, теплових й атомних електростанцій, в якій державі належить 75,22 % акцій, а великим міноритарним акціонером з часткою в 15,34 % є кіпрська Linfot Limited, яку ЗМІ пов’язують із Костянтином Григоришиним.
У свою чергу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» – монополіст на території України та Європи, виробник металевого губчастого титану, 49 % акцій якого перебувають в управлінні структури Group DF.
Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус у середу заявив: «Одна з моїх пропозицій була не лише росіянам заборонити участь у приватизації, а це десь 25 найбільших об’єктів, а й українським (інвесторам). Давайте продамо 25 найбільших підприємств іноземному інвесторові. Тут потрібні іноземні інвестиції, щоб вони привезли свою корпоративну етику, свої стандарти корпоративного правління, щоб «білими» платилися всі зарплати і податки».
Можна лише здогадуватися та на рівні «теорії змови» припускати, що такі ініціативи керівника МЕРТ, які тільки цього тижня були озвучені публічно, на рівні обговорень у Кабміні, ймовірно, лунали й раніше та в силу зрозумілих причин не могли бути сприйняті схвально.
Як наслідок, із інших мотивів, але в тому числі і з мотивів відкликання державної охорони від родини міністра, останній вимушений був заявити про те, що подає у відставку.
Таким чином, якщо повідомлення В. Гонтаревої про надходження до державного бюджету 2016 року від приватизації в розмірі понад $ 1 млрд лунали на підставі відомостей МЕРТ, яке розраховувало на участь у приватизації іноземних інвесторів, то цілком можливо, що ця сума могла мати місце, але за наявності особливої етнічно-української складової та аналогічної позиції перших осіб держави в питаннях процесу приватизації, більш вірогідним вбачається виконання доходів від приватизації, закладеного в бюджет сьогодні, тобто 17 млрд грн. Скільки ці гривні становитимуть в USD на момент зарахування на казначейські рахунки, краще навіть не прогнозувати.
Нова соціальна політика
«Проведено реформування системи соціальної підтримки населення, забезпечено ефективність її надання. Допомога надається лише тим громадянам, які її потребують. Запроваджено реформу системи соціального страхування. Вжито заходів щодо формування сучасного трудового законодавства та легалізації заробітної плати. Впроваджено реформу системи соціальних послуг. Забезпечено соціальний захист, працевлаштування та реінтеграцію внутрішньо переміщених осіб. Забезпечено соціальний захист членів сімей осіб, які загинули під час Революції гідності, та громадян, що отримали тілесні ушкодження в цей час. Забезпечено зміну підходів до реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я тощо».
Але як бачимо наслідками такої громіздкої праці є величезний спад соціальних стандартів, суцільна бідність та найнижчій рівень життя.
Відповідно до даних Держстату відповідно до базового 2010 року реальний наявний доход населення впав у середньому на 30%, і найголовніше, ніяких кроків до його збільшення не робиться. Це той показник, який в цивілізованих країнах начебто мав би компенсувати втрату купівельної спроможності заробітної плати громадян внаслідок інфляції, – індекс реальної заробітної плати (реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату), у порівнянні з січнем-жовтнем 2014 та 2015 років, становив по країні 78,2 %.Тобто номінальна середньомісячна заробітна плата у 2015 році склала 4195 грн, тоді як у 2014 була 3480 грн, приріст 14%, але при цьому реальна зарплата (ціна грошей та купівельна спроможність) впала на 14%. На вказану масу грошей можливо придбати на 14% менше благ.
Заборгованість із виплати заробітної плати зросла з січня 2015 року майже вдвічі до 2 млрд грн.
Більше того, Уряд власної країни не в змозі самостійно переглянути споживчий кошик для незахищених верств населення. Так, у 2015 році Київський апеляційний адмінсуд через Державну виконавчу службу зобов’язав Кабмін це зробити. У бюджеті на 2016 рік все ж таки передбачене збільшення мінімальної заробітної плати до 1378 грн (аж на 130 грн), проте і ця цифра аж ніяк не відповідає сучасним умовам життя. Зростання цін лише за офіційною статистикою за 2015 рік становило близько 50 %, а за доходи, які отримує населення, можливо придбати на четверть менше товарів та продуктів, ніж у 2014 році. Незважаючи на це, урядовці в бюджет заклали мінімальні соціальні стандарти в розмірі, дещо більшому за 1300 грн, які обіцяли проіндексувати на 12 % протягом 2016 року. А поки кормлять обіцянками, лише за місяць (з жовтня по листопад 2015 року) вартість товарів, продуктів харчування, послуг, які формують споживчий кошик, збільшилася на 100 грн (більше, ніж на 4 %). Так, за даними того ж Міністерства соціальної політики України (який формує оцю нову соціальну політику), фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах листопада 2015 року в розрахунку на місяць на одну особу становив 2 487 грн (із урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 2651 грн). Аналогічні дані в цінах жовтня 2015 року в розрахунку на місяць на особу становив 2 388 грн (із урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 2 544 грн). Індекс споживчих цін станом на листопад 2015 року підвищився до 42,3 %.
Загалом у країні, яка дбає про своїх громадян, споживчий кошик має переглядатися раз на 5 років, але цього не робили з 2000-років. Причому спеціальний підрозділ Кабміну щомісяця зобов’язаний публікувати вартість товарів та послуг, що входять до цього кошика, у відповідності з поточними цінами. За його останніми даними, повна вартість споживчого кошика має бути не менше 2300 грн. І це найменша сума.
«Публічний аудит», опрацювавши абсолютно всі складові цього кошика, прирівнявши до актуальних цін грудня 2015 року, встановив, що насправді він має коштувати не менше 4,5 тис. грн.
А ще в 2016 році у соціальній сфері будуть реалізовуватись такі напрацювання 2015 року:
- збільшення до 57 років віку дострокового виходу на пенсію плюс скорочення на половину переліку професій, за якими працівники мають право на достроковий вихід на пенсію;
- підвищення пенсійного віку – відповідне рішення має бути прийняте до травня 2016 року, додаючи щороку 6 місяців до обов’язкового пенсійного віку, починаючи з 1 липня 2016 року для чоловіків та 1 січня 2021 року для жінок, поки в обох випадках цей вік не досягне 62 років;
- раціоналізація та консолідація програм соціальної допомоги включно з допомогою по народженню дитини, через перевірку матеріального стану, приведення субсидій на комунальні послуги у відповідність до цін на природний газ, які домінують на міжнародному ринку.
Щодо безробіття слід вказати, що логічним наслідком економічних криз у будь-якій країні зазвичай є його зростання. Поряд з цим, якщо вірити Держстату, Україна – виняток. Так, станом на кінець грудня 2015 року в Україні нараховувалося 490,8 тис. безробітних, у той час як станом на кінець грудня 2014 року цей показник становив 512,2 тис. осіб. Здавалося б, 21,4 тис. осіб працевлаштувалося і це нібито непогано. Водночас у це досить складно повірити.
Про умовність цих цифр свідчать показник попиту на працю, тобто потреба роботодавців на заміщення вільних робочих місць.
Так, станом на кінець грудня 2014 року ця потреба становила 35,3 тис. осіб, а вже станом на кінець грудня 2015 року – 25,9 тис. осіб. Таким чином, на 40 % скоротилася потреба роботодавців в найманій праці. Тобто, якщо умовно порівнювати ці показники, то протягом року було заповнено 9,4 тис. вакансій.
Перше питання, яке виникає при цьому, чому кількість безробітних скоротилася на 21,4 тис. осіб, а вакансій у роботодавців заповнено тільки на 9,4 тисяч. Різниця в 12 тис. осіб, – в яких галузях працевлаштувалися вони чи, можливо, просто були зняті з обліку?
Звісно, можна парирувати, що в країні з’явилися робочі місця, які вони зайняли, за рахунок чого відбулося коригування статистики.
Проте для того щоб розуміти безглуздість таких аргументів, знову звернімося до І частини аналізу Звіту, коротко навівши основні аналітичні показники за галузями економіки.
Промисловість
У 2015 р. у порівнянні з попереднім роком індекс промислової продукції становив 86,6 %. У добувній промисловості та розробленні кар’єріввипуск продукції зменшився на 14,5 %, у переробній промисловості індекс промислової продукції становив 86,9 %. На підприємствах із виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів випуск продукції зменшився на 11,2 %.
Сільське господарство
За попередніми розрахунками, у 2015 р. на противагу 2014-му індекс обсягу сільськогосподарського виробництва становив 95,2 %, у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах – 94,8 %, господарствах населення –
95,7 %.
Індекс обсягу виробництва продукції рослинництва становив 94,7 %, у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах – 94,2 %, у господарствах населення – 95,5 %.
Будівництво
У 2015 р. підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 55,9 млрд грн. Індекс будівельної продукції у 2015 р., якщо порівнювати з попереднім роком, становив 85,1 %.
Будівництво будівель скоротилося на 11,1 %, у т. ч. житлових і нежитлових – на 3,5 % та 17,8 % відповідно. Будівництво інженерних споруд зменшилося на 18,5 %.
Внутрішня торгівля
Оборот підприємств оптової торгівлі за 2015 р. становив 1178,9 млрд грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту в порівнянні з 2014 р. становив 87,8 %.
Оборот роздрібної торгівлі за 2015 р. становив 1018,8 млрд грн, що становить 79,3 % обсягу 2014 р.
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснювали діяльність із роздрібної торгівлі, за 2015 р. становив 478 млрд грн, що становить 79 % від обсягу 2014 р.
Тобто, всі без винятку галузі української економіки на противагу 2014 року демонструють спад – у середньому на понад 10 %, а як наслідок, про яке нарощення виробництва, відповідно зростання потреби в робочій силі та створення додаткових робочих місць можна говорити?
Більше того, за рік змінилося співвідношення кількості зареєстрованих безробітних на одну вакансію. Якщо рік тому цей показник становив у середньому 90 осіб, а на грудень 2014 року – 145 осіб на одне вакантне місце, то протягом 2015 року середній показник перевищив 100 осіб на 1 робоче місце, а протягом грудня 2015 року — 189 безробітних на 1 вакантну посаду.
Висновки, які вбачаються (і на них у першу чергу потрібно звертати увагу, а не на номінальний показник скорочення кількості безробітних), — у країні знижується попит на працю.
Окремо про доходи
За даними офіційного органу Державної статистики, середня заробітна плата за видами економічної діяльності в Україні станом на січень 2015 року становила 3455 грн, на грудень 2016 року — 4195 грн, тобто зростання – 21 %.
Поряд з цим, за даними Держстату, на кінець грудня 2014 року, у порівнянні з груднем 2013 року, індекс реальної заробітної плати становив 86,4 % (тобто, падіння купівельної спроможності на 13,6 %).
Далі, реальна заробітна плата у порівнянні з груднем 2015-го та груднем 2014-го – 79,8 %.
Якщо базовим брати показник реальної зарплати в грудні 2013 року, то станом на грудень 2015 року він становив 68,9 %. Цей показник відображає реальну купівельну спроможність: ті, хто отримує середню заробітну плату, в умовах зростання цін за неї можуть купити на 32 % менше товарів та оплатити послуг, ніж у 2013 році.
Причому, зростання цього індексу вдалося досягти в минулому році на майже один відсотковий пункт протягом вересня, коли відбулося підвищення мінімальних заробітних плат, та в грудні 2015 року, коли відбулося підвищення окладів для державних службовців.
До речі, саме з можливістю та необхідністю маніпулювати статистикою показників середньої, мінімальної заробітних плат, індексами реальної заробітної плати за підсумками календарного року швидше за все й пов’язаний змінений порядок індексації.
Якщо пригадаєте, то раніше індексація відбувалася поквартально, на початку кожного кварталу, а зараз підвищення здійснюється в два етапи, останній з яких відбувся в грудні, тобто наприкінці четвертого кварталу, що для статистики дає можливість говорити про підвищення доходів, і водночас це підвищення ще не встигає позначитися на інфляційних процесах у той самий місяць – переноситься на наступний, тобто на початок наступного року. Таким чином, держава фактично покращує, шліфує річні статистичні показники.
Динаміка заборгованості по заробітній платі
На 1 січня 2015 року загальна заборгованість становила 2 436,8 млн грн (без АР Крим, але з урахуванням зони АТО), без урахування зони АТО —1 320,1 млн грн.
Тобто, на роботодавців в зоні АТО приходилась заборгованість в обсязі 1 116,7 млн грн.
Далі Держстат публікує статистику заборгованості виключно на підконтрольній території – вона становила 1 880,8 млрд грн.
Тобто, заборгованість із виплати заробітної плати за рік підвищилася на 560,7 млн грн, або на 42 %.
Якщо врахувати, що в зоні АТО заборгованість зберіглася на рівні 1 116,7 млн грн, то загальна заборгованість по заробітній платі по Україні становить близько 3 млрд грн.
Крім того, кількість зовнішніх мігрантів за 11 місяців 2015 року була на рівні 20 тис осіб, що на 45 % більше, ніж у кризовому 2009 році.
Отже, з одного боку, маємо скорочення кількості безробітних, а з другого – зростання заборгованості по заробітній платі на 42 %, скорочення потреби роботодавців у найманій праці, спад виробництва, торгівлі та інших галузей щонайменше на 10–12 %. Це ті фактори, які свідчать, що зростання зайнятості населення просто не може мати місце в реальному житті.
І на завершення – можливо, варто врахувати спад кількості безробітних в Україні з показником природного руху населення?
Так, кількість народжених у країні за період станом на 1 грудня – 378 226 дітей, померлих – 544 015 осіб, скорочення – 165 789 осіб.
У 2014 році цей показник становив 166 774 особи, 2013 рік – 158 712 осіб.
Звернемо увагу тільки на показник народжуваності в 2013 році — 503 656 дітей, що на понад 125 тис. дітей більше, ніж у 2015 році.
З-поміж іншого, це лякає більше всього, хоча й причини очевидні. Молоді сім’ї не ризикують продовжувати власний рід у країні, в якій вони не можуть заробити на власне життя, не говорячи вже про те, щоб брати на себе відповідальність за дитину.
Смертність зросла до 14,7% на тисячу осіб у 2015 році. Це більше на 4% в порівнянні з попереднім роком. За віковою групою 65 років і старше кількість літніх людей за 2015 рік зменшився на 253,0 тис осіб, цей показник «досягнув» рівня 1993 року. Для прикладу, в період світової кризи 2008-2009 роки кількість померлих в Україні літніх людей такої вікової категорії налічувала 189,0 тис осіб, що майже на 35 % менше ніж 2014-2015 роки
Згідно з прогнозом ООН, у разі збереження динаміки скорочення населення до 2030 року населення України може зменшитися до 39 млн людей.
От такі нові стандарти життя. З причин непрофесійної соціальної політики, яка направлена скоріше на приниження власного населення, її треба називати «новою антисоціальною політикою».
