Аналіз окремих аспектів електрогенеруючого потенціалу України

Вступна, оглядова частина

У 2015 році Уряд проводить системну політику в галузі енергетики, основною метою якої, і цього ніхто не приховує, є приведення цін на енергоресурси в країні до ефемерної категорії імпортного паритету як проміжного етапу та згодом до ціни, рівнозначної тарифам у країнах Західної Європи.

Схоже на те, що цю політику, незважаючи на наявність профільного, відповідального Міністерства та Єдиного регулятора, втілюють абсолютно різні команди фахівців.

У питанні підвищення тарифів на природний газ, креативності у цих псевдо-спеціалістів виявилось небагато, оскільки, як ми вже неодноразово зауважували, нічого вишуканішого, ніж одномоментно підвищити тариф для населення в 6 разів, вигадати не вдалося. Такі необдумані та, відверто кажучи, нерозумні дії отримали відсіч населення. Ще б пак, довести власний народ до межі бідності й паралельно вимагати сплачувати за такими тарифами? Суцільна дурниця, яка могла прийти в голову лише тим людям, які давно втратили зв’язок із реальним життям Українців. Логічним наслідком цього сьогодні стають спроби урядовців вийти з глухого кута з найменшими втратами, йдучи під тиском як політичних сил, так і народних мас на поступки.

На тлі тарифів на природний газ дещо в тіні залишилось питання підвищення тарифів на електроенергію. Схоже, що фахівці, яким Уряд доручив розробку програми «економічного оздоровлення» галузі, виявилися значно витонченішими стратегами, ніж їхні колеги по газовій справі.

Вони вирішили не підвищувати тариф на електроенергію для населення відразу, а «розтягли» задоволення на 2 роки, зробивши цей процес більш завуальованим.

Поряд з цим аналогія з газовою галуззю простежується.

Основними тенденціями є те, що населення страждатиме та нестиме тягар оплати тарифів, на сьогодні неспівмірний із його доходами, і все задля вигоди компаній-монополій та їх кінцевих бенефіціарів-олігархів.

Єдина різниця в тому, що в корпоратизації та приватизації газової сфери тільки закладається фундамент у вигляді: Закону України «Про ринок природного газу», минулорічних змін до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», якими закріпили механізм створення спільного з іноземним інвестором підприємства з управління ГТС України; затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.15 №375-р «План заходів щодо реформування газового сектору», яким передбачено часткову відмову державних добувних компаній від розроблених ними родовищ, з їх подальшою реалізацією комерційним структурам тощо.

У той же час монополізація ринку електроенергії в Україні фактично вже відбулася, а остаточно буде завершена з приватизацією ПАТ «Центренерго», запланованою на 2015 рік.

Те, як функціонує ринок електроенергії в Україні, ГО «Публічний аудит» детально досліджувала на початку року (http://publicaudit.com.ua/reportson-audit/doslidgennya-runky-elektroenergii-v-ukraini-realii-ta-perspektyvy/).

Для цілей цього матеріалу нагадаємо загальні поняття.

Вся електроенергія, що виробляється в Україні, продається на Оптовому ринку електроенергії, оператором якого є ДП «Енергоринок».

Залежно від категорій виробника електроенергії встановлено різні тарифи, за якими, умовно, викуповується електроенергія для подальшої реалізації на Оптовому ринку електроенергетики як постачальникам за регульованими тарифами, так і суб’єктам господарювання, які мають ліцензію на здійснення реалізації електроенергії за нерегульованим тарифом.

Структура виробництва електроенергії в Україні

Важливо в рамках нашого дослідження розглянути питання собівартості електроенергії залежно від способу генерації і, як наслідок, вплив цієї собівартості на тариф, за яким ця електроенергія відпускається споживачам.

Наведемо актуальні закупівельні ціни на електроенергію різної генерації на Оптовому ринку електроенергії України:

Як бачимо в наведеній таблиці, найвищими є закупівельні ціни для електроенергії, яка генерується тепловими електростанціями, гідроелектростанціями та виробниками, що працюють за «зеленим» тарифом.

У наступній таблиці подано актуальні відпускні тарифи на електроенергію для двох видів постачальників. Перший – постачальники за регульованими тарифами (в основному йдеться про обл-, міськенерго, які постачають електроенергію населенню та промисловим споживачам за тарифами, що встановлюються НКРЕКП), другий – постачальники за нерегульованим тарифом, для яких відпускна ціна є вищою.

Нагадаємо, що станом на сьогодні атомні електростанції генерують в Україні 50 % усієї електроенергії. При цьому, як випливає з наведених вище даних, закупівельна вартість їх електроенергії фактично вдвічі менша за закупівельну вартість електроенергії, що виробляється тепловими електростанціями. Це важливо для розуміння того, чому зростають тарифи на електроенергію та яка залежність між відпускною ціною виробника і ціною, яку платить споживач.

Вплив собівартості виробництва електроенергії генеруючих підприємств на відпускний тариф

Із наведених вище даних вбачається, що основний вплив на формування відпускного тарифу належить собівартості електроенергії виробництва ТЕС, хоч вона і не має значної питомої ваги у виробництві електроенергії.

У тепловій генерації працює шість основних компаній, на які припадає 95% виробництва електроенергії у цьому сегменті. Приватними компаніями є ДТЕК «Східенерго», ДТЕК «Дніпроенерго», ДТЕК «Західенерго», ПАТ «Київенерго», ПАТ «Донбасенерго». Єдиним підприємством, яке поки що залишається у державній власності є ПАТ «Центренерго».

Із 5 приватних компаній 4 належать холдингу ДТЕК. ПАТ «Донбасенерго» ЗМІ пов’язують з сином колишнього президента Олександром Януковичем. Крім того, одна з генеруючих теплових електростанцій цієї компанії – Слов’янська ТЕС, 25 травня 2015 року припинила генерацію електроенергії у зв’язку зі зростанням заборгованості перед підприємством з боку ДП «Енергоринок», яка сягає 1,5 млрд грн. Оператор Оптового ринку електроенергії припинив розрахунки з ПАТ «Донбасенерго» на підставі постанови НКРЕКП від 18 лютого 2015 року №203. З цим підприємством доволі складна ситуація ще й тому, що не так давно лідери самопроголошеної Донецької народної республіки заявили про його націоналізацію.

До складу ПАТ «Центренерго» входять три теплові електростанції – Вуглегірська, Зміївська та Трипільська. Сумарна проектна потужність станцій становить 7 660 МВт*год, що дорівнює близько 14% від загальної потужності електростанцій України. За цим показником компанія посідає друге місце серед теплових енергогенеруючих компаній України.

У загальному обсязі виробництва електроенергії України частка виробленої електроенергії ПАТ «Центренерго» становить близько 8%.

78,29% акцій ПАТ «Центренерго» належать державі, решта 21,71% – приватизовані, з них 2,33% володіють фізособи, 19,38% – юридичні особи, зокрема 10% належать «Альфа-Банку».

Кабінет Міністрів України постановою №271 від 12.05.15 «Про проведення прозорої конкурентної приватизації у 2015 році» включив до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, ПАТ «Центренерго».

За даними фахівців, на сьогодні капіталізація компанії становить близько $170 млн. Проте, на їх думку, при продажу контрольного пакета стратегічному інвесторові вступлять у дію безліч факторів, які істотно знизять вартість активу.

До таких негативних факторів можна віднести зупинку однієї з ТЕС компанії, яка перебуває на кордоні зони АТО. 23 травня цього року, в зв’язку з відсутністю достатньої кількості вугілля на складах, Зміївська ТЕС зупинила генерацію електроенергії. Чи це було зроблено умисно для заниження вартості об’єкту приватизації – покаже час.

На сьогодні чуток щодо зацікавлених у приватизації такого об’єкта осіб поширено доволі багато. Про намір придбати «Центренерго» заявив глава компанії «Енергетичні ресурси України» Андрій Фаворов. Влітку 2014 року комерційний директор ДТЕК покинув компанію, щоб заснувати власну. Голова «Енергетичних ресурсів» не називає можливих кінцевих покупців ПАТ «Центренерго», але його самого пов’язують із американським енергетичним концерном AES, в якому Фаворов працював до початку кар’єри в ДТЕК.

Власне, цілком ймовірним претендентами можна вважати і компанії групи ДТЕК, які виношували наміри взяти участь у приватизації підприємства ще в 2012–2013 році, до того, як воно потрапило у сферу інтересів Олександра Януковича.

Таким чином, із приватизацією ПАТ «Центренерго» в Україні не залишиться державних компаній у сегменті генерації електроенергії тепловими електростанціями. Ці підприємства перейдуть у приватні руки і не відомо, як це позначить на тарифах для населення.

Для того щоб читач зрозумів наскільки значною є залежність кінцевого тарифу, який він сплачує, та собівартості виробництва електроенергії тепловими електростанціями, наведемо слова Міністра енергетики та вугільної промисловості України В. Демчишина (квітень 2015 року):

«Сьогодні 1 кВт/год імпортної електроенергії коштує близько 80 копійок. А тариф, який отримуватиме ДТЕК – це 90 копійок. ДТЕК не хоче купувати вугілля, видобуте державними шахтами, розповідає складну історію про недостатність тарифу, який не покриває вартості видобутку вугілля, і відповідно вони не можуть добувати, і не везуть його на станції, і спалюють запаси».

За словами міністра, після півроку переговорів із ДТЕК про їх собівартість видобутку вугілля та виробництва електроенергії Міненерговугілля дійшло висновку про рентабельність бізнесу компанії.

«Є обґрунтоване переконання, що собівартість (видобутку вугілля на шахтах ДТЕК) становить приблизно 800–900 грн за тонну. До балансу його включаємо по 1100 грн. При вартості вугілля в 1100 грн за тонну собівартість 1 кВт/год електроенергії становить десь 70–75 коп. при їх завантаженні та ефективності. При тому, що вони працюють на Бурштині 8-ма блоками, Ладижин – 5 блоків, Курахів – до 5 блоків», – сказав Демчишин.

Міністр також зазначив, що додатковий тиск на позиції ДТЕК чинитимуть держкомпанія «Центренерго», на станції якої вже налагоджуються поставки вугілля, а також компанія «Донбасенерго», яка запустила в роботу Слов’янську ТЕС. «Центренерго» може забрати 25–30% ринку.

У цих словах міністра відстежується пряма залежність тарифу для населення від тих умов, які ринку диктує монополіст.

Поряд з цим остання цитата протирічить урядовим трендам, за яким заплановано передати у приватну власність єдине підприємство, яке мало можливість впливати на цей сегмент ринку генерування електроенергії.

Таким чином, ми ризикуємо по завершенні приватизаційного процесу потрапити в повну залежність від бажань монополістів швидше від їх апетитів при формуванні тарифу на електроенергію.

На підтвердження того, як національний регулятор йде на повідку в олігархів, наведемо узагальнені відомості стосовно підвищення тарифу на електроенергію протягом найближчих двох років:

Як бачимо з наведених даних та пригадуючи те, про що ми згадували на початку дослідження, особи, яким було доручено реформувати ринок тарифів на електроенергію в Україні, підійшли з фантазією до поставленого завдання, зробивши його поступовим, а від цього – менш резонансним.

Порівняймо, на скільки кінцевий тариф, що діятиме з 1 березня 2017 року, вищий за тариф, який населення сплачує сьогодні:

Таким чином, кінцевий тариф відносно чинного буде збільшено на 246% та 267 %, відповідно. Пригадується, що тариф на природний газ також для початку підняли на 280 %.

Блок, присвячений ДП НАЕК «Енергоатом»

У цьому дослідженні ГО «Публічний аудит» вирішила зупинитися на питанні, яке начебто опосередковане стосується тарифу на електроенергію, але це лише на перший погляд.

В умовах загального економічного спаду в країні, подорожчання вартості споживчого кошику, зростання безробіття, збереження на рівні дворічної давнини заробітних плат можновладці не знайшли іншого способу виведення ринку електроенергії на рівень рентабельності, ніж підвищити тарифи для населення, яке споживає тільки 29% усієї електроенергії в країні.

У цілому аналогічна ситуація мала місце і з підприємствами газового сектору економіки. Тобто, простежується негативна тенденція вирішення владою економічних проблем шляхом їх перекладання на плечі населення.

Що ж, ми хочемо запропонувати альтернативний варіант покращення економічного здоров’я галузі та одного з основних його підприємств, яке, крім іншого, є державним та бюджетоформуючим, – ДП НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до звітів ДП НАЕК «Енергоатом» за 2014 рік компанією до Енергоринку відпущено 83 223,1 млн кВт*год електроенергії. Планове завдання виконано на 103,1%.

За 2014 рік недовиробництво електроенергії через балансові обмеження (відсутність попиту на електроенергію) становило 6 679 млн кВт*год.

Таким чином, ДП НАЕК «Енергоатом» виробляє половину всієї електроенергії в країні, а за рахунок низької собівартості виробництва, у порівнянні з ТЕС, частка його вартості у тарифах і цінах, становить тільки 27%.

Отже, фактичною причиною підвищення тарифів на електроенергію є здорожчання собівартості її виробництва підприємствами ТЕС, частка собівартості яких при формуванні цін та тарифів становить 51%.

Поряд з цим, якщо розглянути можливість підвищення доходу ДП НАЕК «Енергоатому» за рахунок відпуску електроенергії не на внутрішній ринок, а, припустімо, на експорт, маємо можливість зниження закупівельного тарифу на електроенергію його виробництва всередині країни, та, відповідно, пропорційного зменшення тарифу.

Іншим варіантом використання додаткових доходів компанії від експорту може бути розвиток атомної генерації, пропорційне збільшення її частки в загальній структурі виробництва електроенергії. У підсумку матимемо суттєве скорочення впливу на тариф та ціну вартості виробництва електроенергії підприємствами теплової генерації.

На момент дослідження, за даними ДП НАЕК «Енергоатом», собівартість електроенергії виробництва АЕС, які підконтрольні компанії, становить:

• для Запорізької АЕС – 21,28 коп.;
• для Рівненської АЕС – 36,19 коп.;
• для Южно-Української АЕС – 31,77 коп.;
• для Хмельницької АЕС – 29,05 коп.

Середня вартість по всім АЕС за рік – 27,6 коп.

ДП «Енергоринок» викуповує електроенергію виробництва ДП НАЕК «Енергоатом» за ціною 42,21 коп./кВт*год. Такий тариф не покриває низки важливих напрямів діяльності компанії, тобто фактично є збитковим для неї. Дефіцит коштів на пріоритетні напрями фінансування при такому закупівельному тарифі становить 7,8 млрд грн.

Структурно дефіцит формується з таких складових:

• закупівлі свіжого палива – 764 млн грн;
• вивезення відпрацьованого палива – 429 млн грн (пов’язано з невідповідністю курсів валют НБУ, закладених у тарифі, фактичним курсам);
• оплати податку на прибуток – 701 млн грн;
• оплати частини прибутку до Державного бюджету – 4242 млн грн;
• капітальних вкладень на суму 729 млн грн (у тому числі на будівництво ЦСВЯП (Холтек) – 570 млн грн);
• фізичного захисту енергоблоків АЕС – 50 млн грн;
• цивільного захисту – 109 млн грн;
• погашення відсотків та кредитів, викупу облігацій – 946 млн грн.

Розрахунковий тариф на відпуск електроенергії АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» на 2015 рік, при додатковому включенні до нього зазначених витрат, становитиме 49,02 коп./кВт*год.

Таким чином, щоби виробництво електроенергії компанією не було збитковим, вчасно та в повному обсязі виконувалися всі профілактичні, ремонтні заходи і виконувалися внутрішні та зовнішні зобов’язання, закупівельний тариф має бути на рівні 49–50 копійок.

ГО «Публічний аудит» у власному дослідженні питань діяльності ринку електроенергії в Україні ще в січні 2015 року значну увагу приділила питанню експорту цього товару.

Незважаючи на те, що на запропоновані ініціативи представники влади не відгукнулися, ми вирішили більш ґрунтовно вивчити це питання та навести розрахунки.

Отже, які перспективи має експортний ринок електроенергії для ДП НАЕК «Енергоатом»?

ДП НАЕК «Енергоатом» працює в паралельному режимі з енергосистемами РФ, Республіки Білорусь, Республіки Молдова.

Щодо країн ЄС, то в паралельному режимі з ними працює тільки Бурштинський острів, доступ до якого в генеруючих джерел ДП НАЕК «Енергоатом» відсутній. Тому ця частина експорту швидше за все залишиться на відкуп структурам ДТЕК, які володіють контрольним пакетом акцій Бурштинської ТЕС.

За даними ДП «Енергоринок», протягом березня 2015 року середньозважена ціна купівлі електроенергії з Оптового ринку електроенергії для її подальшого експорту становила 99,84 коп./кВт*год. Зазначений показник є середньою вартістю електроенергії на енергоринку для постачальника за нерегульованим тарифом.

Це доволі важливо, оскільки за такими цінам (саме для постачальників за нерегульованим тарифом) електроенергія почала відпускатися для експорту тільки на початку цього року. Оскільки лише 29 грудня 2014 року Кабмін Розпорядженням №1280-р скасував низку розпоряджень, прийнятих у 2009–2012 роках щодо експорту електроенергії в Білорусь, Молдову, Словаччину, без врахування дотаційних сертифікатів.

Так, у 2014 році 1 кВт*год на Оптовому ринку України коштував суб’єктам господарювання-експортерам у середньому як для постачальників за регульованими тарифами близько 60 коп.

Виконаємо розрахунок за цінами 2015 року ймовірного доходу ДП НАЕК «Енергоатом» за умови запровадження монополії на експорт електроенергії виробництва цього підприємства до таких країн, як Молдова та Білорусь, в обсягах 2013 року, оскільки офіційну статистику за 2014 рік досі не оприлюднено.

За основу візьмемо собівартість із урахуванням всіх витрат та виконання інвестиційних програм – 49,02 коп./кВт*год.

Якби реалізація здійснювалася за середнім відпускним тарифом ДП «Енергоринок» на 2015 рік (тобто за 99,84 коп./кВт*год), дохід тільки на різниці собівартості та відпускному тарифі становив би на 1 кВт*год:

Обсяг постачання в перелічені вище країни становив у 2013 році 4 465, 87 млн кВт*год.

Для порівняння, за 2014 рік ДП НАЕК «Енергоатом» до ДП «Енергоринок» відпущено електроенергії на суму 27, 794 млрд грн (із ПДВ), що на 7 193,0 млн грн, або на 34,9% більше, ніж за 2013 рік (20 601,0 млн грн (з ПДВ).

Простий, на перший погляд, приклад дозволяє підвищити дохідність державного монополіста на 10 %.

Далі, відповідно до офіційної інформації Національного агентства з регулювання енергетики Республіки Молдова, протягом 2014 року було імпортовано 3 266,8 млн/кВт*год електроенергії на загальну вартість 3,15 млрд лей, тобто середня вартість 1 кВт*год становила 1,04 лей.

Курс гривні до лей у 2014 році коливався в діапазоні 0,61– 0,99 грн за 1 лей. Станом на сьогодні курс становить 1,16 грн/лей. Якщо припустити, що ціна на імпортну електроенергію в Молдові не змінилася в поточному році, то 1 кВт*год імпортної енергії коштує 1,2 грн.

Таким чином, реалізуючи електроенергію для Республіки Молдова, при розрахунковій собівартості в 49,02 коп. за ціною 1 грн 20 коп., ДП НАЕК «Енергоатом» міг би додатково акумулювати:

Отже, валовий дохід ДП НАЕК «Енергоатом» можна збільшити на 1,033 млрд грн, надавши виключну можливість експорту електроенергії до Республіки Молдова (причому, це в обсягах 2013 року). Водночас варто зазначити, що за умови налагодження більш тісної співпраці, пропозиції більш низької вартості, порівняно з конкурентами, обсяг експорту можна збільшити.

Республіка Білорусь

Із ринком електроенергії Республіки Білорусь здійснити розрахунки дещо складніше, оскільки відомості про митну вартість імпортної електроенергії у цій країні офіційно не публікують.

Так, у 2014 році тариф, який би забезпечував повне покриття витрат на виробництво електроенергії в республіці, становив 917,2 рубля.

Середній курс білоруського рубля до гривні в 2014 році становив 874 рубля (за даними Національного банку Республіки Білорусь). Таким чином, економічно обґрунтований тариф становить 1 грн 5 коп. за 1 кВт*год.

Поряд з цим населенню електроенергія з початку року відпускалась за тарифом, що в конвертації на гривню становив близько 70 коп./кВт*год.

(протягом 2014 року в Республіці Білорусь тарифи на електроенергію для населення переглядалися декілька разів)

На початок 2015 року економічно обґрунтований тариф для населення (враховуючи, що середній курс білоруського рубля до гривні протягом п’яти місяців 2015 року становив 707 руб.) – 2,07 грн, а відпускається за тарифом 1,13 грн/кВт*год.

За даними Національного статистичного комітету Республіки Білорусь, протягом 2013 року в країну було імпортовано 6 716 млн кВт*год електроенергії.

Згідно з даними Державного виробничого об’єднання електроенергетики «Беленерго», протягом 2014 року імпортовано 3 826 млн кВт*год електроенергії:

За даними групи «Интер РАО», протягом 2014 року Росією експортовано до Білорусі 1425 млн кВт*год електроенергії, що на 60% менше, ніж у 2013 році (3 597 млн кВт*год електроенергії).

Динаміка скорочення обсягу імпорту електроенергії в Білорусії має місце, оскільки країна інтенсивно розвиває власну генерацію з метою зменшення залежності у паливно-енергетичному секторі, зокрема від РФ. Так, у порівнянні з 2013 роком, власну генерацію збільшено на 10%. Крім цього, до 2018 року має бути збудована Білоруська АЕС.

Перший заступник міністра енергетики Білорусії Леонід Шенеца у березні 2014 року заявив: «У 2013 році в країну було імпортовано 6,7 млрд кВт*год, в 2014 році цей показник буде зменшено. Основними імпортерами залишаться Росія та Україна (1 млрд кВт*год та 3 млрд кВт*год відповідно). Вартість електрики України знижено до 6,1 цента за 1 кВт*год, Росії – до 5,7 цента відповідно».

Наведені вище дані свідчать про те, що Республіка Білорусь з метою диверсифікації поставок та зменшення залежності в енергетичному питанні від РФ, налаштовувалась на те, щоб, незважаючи на вищу вартість, закуповувати електроенергію в Україні. Однак у зв’язку з особливим періодом в енергетиці України, ситуація була відкоригована.

Втім, із наведених даних, маємо орієнтир по вартості, який становить 6 центів. За поточим курсом 6 центів – це 1,20 грн. Як бачимо ціна майже аналогічна ціні Республіки Молдова.

Проведемо розрахунки можливого доходу ДП НАЕК «Енергоатом», при розрахунковій собівартості в 49,02 коп. та ціною реалізації 1,20 грн. На кожному кВт*год електроенергії ДП НАЕК «Енергоатом» міг би акумулювати додатково 70,98 коп.

Із наведеного вище короткого матеріалу вбачається, що за умови надання ДП НАЕК «Енергоатом» можливості виключного права експорту електроенергії до Республік Білорусь та Молдова тільки у цьому році, при збереженні обсягів експорту 2013 року (хоча вони можуть бути збільшені) підприємство має можливість отримати додатковий дохід у розмірі 3, 164 млрд грн.

Висновки

Тарифи для населення не є основною проблемою галузі, а їх підняття не є єдиним можливим засобом для зменшення видатків бюджету та збільшення його дохідної частини.

Монополізація ринку електроенергії в Україні фактично вже відбулась, а остаточно буде завершена з приватизацією ПАТ «Центренерго», яка запланована на 2015 рік.

Наведені в дослідженні факти вказують на пряму залежність тарифу для населення від тих умов, які ринку сьогодні диктують монополісти у сфері теплової генерації. По завершенні приватизаційного процесу українці платитимуть за електроенергію ціну, яка буде співмірна з апетитами олігархів. Для недопущення цього необхідно розвивати державний сектор енергетичної галузі в напрямку експортних операцій.

В умовах дефіциту валютної виручки в Україні, державне підприємство-виробник, у випадку прозорого механізму роботи та контролю, не матиме можливості затримувати валютну виручку за кордоном, що позитивно вплине на здоров’я економіки країни в цілому.

За умови надання ДП НАЕК «Енергоатом» можливості виключного права експорту електроенергії до Республік Білорусь та Молдова, тільки у цьому році, при збереженні обсягів експорту 2013 року (хоча вони можуть бути збільшені) підприємство має можливість отримати додатковий дохід в розмірі 3, 164 млрд грн.

Кошти можуть бути спрямовані як на розвиток Атомної генерації в Україні, з метою зменшення частки собівартості підприємств ТЕС в структурі ціни на електроенергію, так і використані для зменшення частки вартості електроенергії виробництва ДП НАЕК «Енергоатом» в структурі діючого тарифу.

Вже сьогодні необхідно розробити та реалізовувати проекти розвитку ядерної енергетики в Україні. Очевидна неминуча зупинка та консервування атомних енергоблоків у довгостроковій перспективі з однієї сторони призведе до зменшення обсягу виробництва «дешевої» електроенергії. З іншої – сьогоднішні недофінансування та відкладення вирішення цих питань на потім може створити загрозу життю та здоров’ю населення, наших дітей. Такий ризик повинен бути достатнім стимулом для втілення в життя проектів захоронення відпрацьованого ядерного палива.

Враховуючи об’єктивні причини відсутності фінансування та коштів у держави, важливо до таких проектів залучати іноземних інвесторів на паритетних умовах, оскільки вони, крім інвестицій, відкриють доступ, можливість постачання такої електроенергії на ринки Європи.

ГО «Публічний аудит»

В дослідженні використані публікації в ЗМІ: http://www.dtek.com/library/file/dtek-ar2013-ua.pdf https://ukr.media/politics/217679/

http://www.epravda.com.ua/news/2015/04/1/536495/