Аналіз законопроектів про особливий статус ОРДЛО

Основні положення законопроекту «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях»: 

Стаття 1: «У Донецькій та Луганській областях тимчасово окупованими територіями визнаються:

1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, де збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють окупаційну владу та загальний контроль Російської Федерації;

2) внутрішні морські води і територіальне море України, що прилягає до сухопутної території, зазначеної у пункті 1 цієї частини;

3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини».

Межі тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях визначаються за поданням Генерального штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України».

Зі Статті 2: «Правовий статус тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях визначається цим Законом і загальновизнаними принципами міжнародного права».

Стаття 4: «Метою державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях є:

  • звільнення цих територій та відновлення конституційного ладу на них;

  • захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, які постраждали внаслідок російської агресії;

  • зміцнення незалежності, державності, забезпечення єдності та територіальної цілісності Української держави».

Зі Статті 6: «Держава Україна не несе відповідальності за протиправні дії Російської Федерації як держави-агресора, її збройних сил, інших військових формувань та окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Зі Статті 7: «Законопроект передбачає забезпечення пріоритетності виконання положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 і «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права і законодавства України».

Основні зміни до чинного законодавства викладені у «Прикінцевих та перехідних положеннях» законопроекту:

1. Норма законопроекту: «Цим Законом Верховна Рада України відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань, що приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях».

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України. Згідно п. 19 ч. 1 ст. 106 Конституції Президент вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Таким чином, при прийнятті Закону Верховна Рада України автоматично дає згоду Президенту на введення воєнного стану, і, що найголовніше, без визначення тимчасових рамок.

2. Крім того, пропонується внести зміни до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема в частину 7, додавши до категорії ветеранів війни осіб, «які стали інвалідами під час безпосередньої участі в здійсненні заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони відповідно до положень даного законопроекту».

Вищенаведені норми про надання згоди на введення воєнного стану і надання статусу інвалідів війни особам, які братимуть участь у «заходах щодо забезпечення національної безпеки і оборони», дозволяють припустити, що фактично йде підготовка до військових дій.

3. Закон України «Про Збройні Сили України», зокрема розділ V «Прикінцеві положення», доповнюється пунктом 1-1, згідно з яким «Органи військового управління, з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України можуть залучатися в мирний час відповідно до закону до здійснення заходів, передбачених Законом України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”. Залучені до здійснення таких заходів з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку».

Тобто, відтепер може з’явитися дозвіл на використання ЗСУ на всій території країни і в мирний час. ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» дозволяв використання ЗСУ в зоні АТО, а з вищезазначеними змінами до законодавства територіальність буде фактично не обмежена.

4. Стаття 28 «Перехідні положення» Закону України «Про правовий режим воєнного стану» доповнюється частиною 4, згідно з якою в разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв’язку з російською збройною агресією в Донецькій і Луганській областях, повноваження обласних, районних, сільських рад і їх виконавчих комітетів передаються військовим адміністраціям.

ВИСНОВКИ

Під назвою закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» криється законодавча база для військового вирішення конфлікту на Сході країни, розширення повноважень військових у мирний час.

Законопроект не містить по суті своїй основного — шляхів реінтеграції окремих територій Донецької та Луганської областей до складу України. У ньому відсутня соціальна частина, що змогла б полегшити життя людей, які перебувають на цій території, сприяла б відновленню торгово-економічних зв’язків, переміщенню вантажів фізичних осіб через лінію розмежування.

Крім цього, незважаючи на декларування пріоритетності Мінських угод, у самому законопроекті відсутня нормативна визначеність, чіткість виконання пунктів, передбачених цими угодами (відведення важкого озброєння, амністія, проведення місцевих виборів).

Варто також зазначити, що Законопроектом «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» (№7164) пропонується продовжити на рік дію Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», оскільки відповідно до чинної редакції закону особливий період вводився на три роки, які закінчуються 18 жовтня 2017 (закон набрав чинності 18 жовтня 2014 року).