Аналіз законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення засад діяльності Національної Гвардії України»

У Верховну Раду України депутатами (Паламарчуком М. П., Королем В. М., Яніцьким В. П., Геращенко А. Ю., Карпунцовим В. В., Барвіненко В. Д.) внесено для розгляду законопроект № 6556 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України».

Законопроект має на меті внесення змін до різних нормативно-правових актів і передбачає суттєві зміни в діяльності Національної гвардії України.

Спробуємо розібратися, які конкретно новели передбачені цим законом.

  1. Зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення України
Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 – 156-2, 159, 160, 162 – 162-3, 164 – 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 – 166-18, 172-4 – 172-9, 173 – 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 – 181-1, 181-3 – 185-2, 185-4 – 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 – 187, 188-28, 188-47, 189 – 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20);

1) пункт 1 частини першої статті 255 доповнити абзацом такого змісту:

“Національної гвардії України під час охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки (статті 51, 173, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, учинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 178, 180 – 182, 184-1, 185, 195-6)”.

Стаття 259. Доставлення порушника

З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю – до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

У статті 259 частину першу після слів “членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону,” доповнити словами “військовослужбовцем Національної гвардії України”.

Частину третю після слів “а також поліцейські” доповнити словами “чи військовослужбовці Національної гвардії України”.

Стаття 264. Особистий огляд і огляд речей

Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митниці і органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.

Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовим особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митниці, органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також поліцейські, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Частини першу та третю статті 264 після слів “Військової служби правопорядку у Збройних Силах України” доповнити словами “Національної гвардії України”.

Вказаними змінами до КоАП України запропоновано включити військовослужбовців Національної гвардії України до переліку осіб, які мають право складати протоколи про порушення адміністративного законодавства, проводити особистий огляд та огляд речей особи, яку було затримано за скоєння правопорушення, доставляти особу для складення стосовно неї адміністративного протоколу (у разі неможливості складання його на місці). Раніше в перелік таких осіб військовослужбовці Національної гвардії не входили.

  1. Зміни до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»
Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 10. Органи, які здійснюють державну охорону

Державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України.

Національна поліція, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону

України, інші центральні органи виконавчої влади України, Служба безпеки України в межах своєї компетенції та у взаємодії з Управлінням державної охорони України беруть участь у здійсненні державної охорони.

Частину другу статті 10 після слів “Національна поліція” доповнити словами “Національна гвардія України”.

Згідно ст.11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.

Національна гвардія підпорядкована Міністру внутрішніх справ. Запропоновані зміни до ч.2 ст.10 вищевказаного закону не передбачають заходи, спрямовані на координацію дій вказаних підрозділів, що може призвести до непередбачуваних наслідків (достатньо пригадати трагедію у Княжичах). Адже, згідно вимог ч.3 ст.11 Закону: «Управління державної охорони України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законів та інших нормативно-правових актів видає накази, організовує і контролює їх виконання».

  1. Зміни до Закону України «Про участь України в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки»
Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 5. Комплектування національного контингенту і національного персоналу.

Національний контингент і національний персонал комплектуються громадянами України – військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, поліцейськими, особами начальницького і рядового складу інших військових формувань та інших державних органів і цивільних установ України, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку.

Частину першу статті 5 викласти в такій редакції:

“Національний контингент і національний персонал комплектуються громадянами України – військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, поліцейськими, особами начальницького і рядового складу інших державних органів і цивільних установ України, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку”.

  1. Зміни до Закону України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав»
Чинне законодавство Запропоновані зміни
«Прикінцеві положення»

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Розділ «Прикінцеві положення» викласти в такій редакції: 

«Прикінцеві положення»

  1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
  2. Дія цього Закону поширюється на Національну гвардію України”.

Таким чином, до виконання функцій здійснення державної охорони, запропоновано долучити військовослужбовців Національної гвардії. Окрім того, вказаним законопроектом запропоновано використовувати військовослужбовців Національної гвардії України в міжнародних операціях для підтримання миру і безпеки. Діючим законодавством вказані функції виконують виключно військовослужбовці Збройних Сил України.

  1. Зміни до Закону України «Про боротьбу з тероризмом»
Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 4. Суб’єкти боротьби з тероризмом

Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції ( 99-2017-п ).

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є:
Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з тер ористичною діяльністю;
Міністерство внутрішніх справ України;
Національна поліція;
Міністерство оборони України;

Частину третю статті 4 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту: «Національна гвардія України».
Стаття 5. Повноваження суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом

Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Частину 2 статті 5 доповнено наступним:

“Національна гвардія України забезпечує захист від терористичних посягань об’єктів, що перебувають під її охороною, обороною, організовує підготовку та застосування її сил і засобів для участі в проведенні антитерористичних операцій на військових об’єктах Національної гвардії України; у разі залучення до проведення антитерористичної операції – забезпечує із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; бере участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров’ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб – їх знешкоджує”.

У зв’язку з цим частини третю – дев’яту вважати відповідно частинами четвертою – десятою.

У зв’язку з цим абзаци п’ятий – дев’ятий вважати відповідно абзацами шостим – десятим.

Згідно вимог ст.4 (суб’єкти боротьби з тероризмом), Розділу II «організаційні основи боротьби з тероризмом» діючого на даний час, Закону України «Про боротьбу з тероризмом», до переліку державних органів, які уповноважені вести боротьбу з тероризмом, Національна гвардія не входила.

Запропоновані зміни не передбачають відповідної координації дій між різними підрозділами СБУ, Нацполіції, Національної гвардії.

  1. Зміни до Закону України «Про Національну гвардію України»
Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 1. Призначення та завдання Національної гвардії України

1. Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами – із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

2. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Частину другу статті 1 після слів “Збройними Силами України” доповнити словами “іншими утвореними відповідно до законів України військовими правоохоронними формуваннями та правоохоронними органами”.

Запропоновані зміни є порушенням ч.1 ст.17 Конституції України, згідно якої: «Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні Сили України». Вказана норма Конституції не передбачає такої можливості: «іншими утвореними відповідно до законів України військовими правоохоронними формуваннями та правоохоронними органами».

Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 2. Основні функції Національної гвардії України

1. Основними функціями Національної гвардії України є:
1) захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом;
2) охорона громадського порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян;
3) участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян;
4) забезпечення охорони органів державної влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, участь у здійсненні заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб;
5) охорона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
6) охорона спеціальних вантажів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
7) охорона дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;
8) охорона центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
9) участь у здійсненні заходів, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
10) участь у спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, припиненні діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності;
11) участь у припиненні масових заворушень;
12) участь у відновленні правопорядку у разі виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, розблокуванні або припиненні протиправних дій у разі захоплення важливих державних об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
13) участь у підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення;
14) участь у відновленні конституційного правопорядку у разі здійснення спроб захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
15) участь у ліквідації наслідків надзвичайних або кризових ситуацій на об’єктах, що нею охороняються;
16) участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану;
17) участь у виконанні завдань територіальної оборони;
18) оборона важливих державних об’єктів, спеціальних вантажів, переліки яких визначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
19) участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, засуджених, а також ліквідації наслідків таких дій в установах попереднього ув’язнення, виконання покарань.

2. Організація і порядок несення військової служби з охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів, а також права і обов’язки військовослужбовців, які залучаються для несення такої служби, визначаються відповідним статутом, що затверджується законом.

Порядок організації охорони Національною гвардією України ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, а також спеціальних вантажів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Національна гвардія України є основним суб’єктом з припинення масових заворушень. При здійсненні заходів щодо припинення масових заворушень Національна гвардія України координує діяльність сил та засобів правоохоронних органів, залучених до припинення зазначених протиправних дій.

Організація діяльності Національної гвардії України з припинення масових заворушень, а також порядок її взаємодії під час виконання зазначеної функції з правоохоронними органами, іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування визначається Кабінетом Міністрів України.

У порядку та на підставах, визначених законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, військовослужбовці Національної гвардії України можуть залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного персоналу або національного контингенту.

Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, органами державної влади, громадськими об’єднаннями та релігійними організаціями, а також спільно з адміністрацією та режимними органами об’єктів, що охороняються, та населенням.

Стаття 4. Правові засади діяльності Національної гвардії Україн

1. Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтю 4 доповнити частиною другою такого змісту:

“2. В ході планування заходів щодо участі Національної гвардії України у відсічі збройної агресії, ліквідації збройних конфліктів та збройних провокацій на державному кордоні, веденні воєнних (бойових) дій, виконанні завдань територіальної оборони, а також в ході застосування для цих цілей підпорядкованих сил та засобів, Національна гвардія України керується нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та органів військового управління Збройних Сил України”.

  Пункт 3 частини першої та частину одинадцяту статті 5, частину першу статті 10, частині першій та третій статті 23 після слів “вищі військові навчальні заклади” у відповідних відмінках доповнити словами “(військові навчальні підрозділи Національної гвардії України вищих навчальних закладів)” у відповідних відмінках.

Незрозуміло, як саме, при відсічі збройної агресії, ліквідації конфліктів та збройних провокацій, дії Національної гвардії будуть здійснюватися у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Вказані зміни до ст.4 є порушенням вимог ст.106 Конституції України, згідно якої, залучення для ліквідації різного роду збройних конфліктів має визначати Президент України – Верховний Головнокомандувач.

Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 5. Загальна структура та чисельність Національної гвардії України

1. До складу Національної гвардії України входять:
1) головний орган військового управління Національної гвардії України;
2) оперативно-територіальні об’єднання Національної гвардії України;
3) з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров’я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України.

2. Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України), з’єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров’я та установ.

3. До складу з’єднання Національної гвардії України можуть входити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу військової частини Національної гвардії України можуть входити підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (комендатури), вузли зв’язку, центри, групи, взводи.

4. Для організації фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності в Національній гвардії України відповідно до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” можуть створюватися заклади фізичної культури і спорту, зокрема спортивні комітети, клуби, бази тощо, а для забезпечення розвитку спорту вищих досягнень – спортивні команди.

6. Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України затверджується Президентом України. Положення про органи військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, з’єднання, військові частини (підрозділи), навчальні військові частини (центри), статути (положення) вищих військових навчальних закладів, баз, закладів охорони здоров’я та установ Національної гвардії України затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

7. Загальна чисельність Національної гвардії України не перевищує 60 тисяч осіб. У разі необхідності чисельність Національної гвардії України може бути збільшена відповідним законом.

В особливий період чисельність Національної гвардії України збільшується на кількість особового складу, призваного на військову службу на виконання указів Президента України про мобілізацію, затверджених законами України.

8. Створення, реорганізація і ліквідація оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, їх органів військового управління, з’єднань, військових частин, навчальних військових частин, баз, закладів охорони здоров’я та установ Національної гвардії України в межах загальної чисельності та виділених коштів Державного бюджету України здійснюється Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Президентом України, а вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України – Кабінетом Міністрів України.

9. Головний орган військового управління Національної гвардії України, оперативно-територіальні об’єднання Національної гвардії України та їх органи військового управління, з’єднання, військові частини і підрозділи Національної гвардії України дислокуються на території держави відповідно до зон відповідальності (оперативного реагування), дислокації об’єктів, що охороняються, та місць виконання службово-бойових завдань.

10. Передислокація, зміна місця розташування та визначення зон відповідальності (оперативного реагування) оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України та їх органів військового управління, з’єднань, військових частин і підрозділів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров’я та установ Національної гвардії України здійснюються за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

11. Головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров’я та установи Національної гвардії України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відповідних банківських установах.

Стаття 2. Основні функції Національної гвардії України

1. Основними функціями Національної гвардії України є:
1) у мирний час:
— захист конституційного ладу України, цілісності її території та державної влади від спроб їх зміни або захоплення насильницьким шляхом;
— охорона громадського порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян;
— участь у забезпеченні громадської безпеки під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян;
— охорона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
— охорона спеціальних вантажів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
— охорона дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;
— охорона центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
— конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, до Верховного Суду, апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих загальних судів, відповідних установ виконання покарань, попереднього ув’язнення (крім гауптвахт) та ізоляторів тимчасового тримання, а також охорона їх у залі суду;
— конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, під час їх екстрадиції;
— участь у розшуку, переслідуванні і затриманні осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі або арешту, які втекли з-під варти;
— участь у здійсненні заходів, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та збройних провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
— участь у спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, припиненні діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України;
— у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, участь у припиненні масових заворушень;
— участь у боротьбі з тероризмом;
— участь у здійсненні заходів державної охорони органів державної влади, Президента України та посадових осіб;
— у порядку, установленому Міністром внутрішніх справ України спільно із спеціально уповноваженими на те органами виконавчої влади і посадовими особами участь у припиненні незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, здійсненні їх охорони;
— участь у відновленні правопорядку в разі виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, розблокуванні або припиненні протиправних дій у разі захоплення важливих державних об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
— участь у підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення;
— участь у відновленні конституційного правопорядку в разі здійснення спроб захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
— участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах, що нею охороняються.

2) у разі введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, виникнення надзвичайних ситуацій або кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, крім функцій, що передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті:
— здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану;
— охорона органів державної влади, важливих державних об’єктів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

3) в особливий період або в разі введення воєнного стану, крім функцій, що передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті:
— участь у виконанні завдань територіальної оборони під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
— оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, спеціальних вантажів, переліки яких визначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

2. Організація і порядок несення військової служби з охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів, а також права і обов’язки військовослужбовців, які залучаються для несення такої служби, визначаються відповідним статутом, що затверджується законом.
Порядок організації охорони та оборони Національною гвардією України ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, а також спеціальних вантажів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Організація та порядок несення служби з охорони громадського порядку, під час участі у забезпеченні громадської безпеки, а також служби з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні військовими частинами і підрозділами Національної гвардії України визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Залучення Національної гвардії України для ліквідації збройного конфлікту та відсічі збройної агресії проти України, припинення збройних конфліктів та збройних провокацій на державному кордоні, а також для проведення спеціальних операцій із знешкодження озброєних злочинців, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також для участі в заходах, пов’язаних із боротьбою з тероризмом, здійснюється в порядку визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок організації виконання Національною гвардією України функцій з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, до судів, а також охорону цих осіб у залі суду, конвоювання їх до установ виконання покарань, попереднього ув’язнення (крім гауптвахт) та ізоляторів тимчасового тримання, а також порядок узяття та зняття з обслуговування Національною гвардією України судів, організації військових і спеціальних перевезень визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Перелік судів, а також установ виконання покарань, попереднього ув’язнення та ізоляторів тимчасового тримання, до яких Національною гвардією України здійснюється доставляння осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

3. Національна гвардія України є одним із суб’єктів з припинення масових заворушень.
Порядок залучення Національної гвардії України до припинення масових заворушень, а також її взаємодії під час виконання зазначеної функції з Національною поліцією, правоохоронними органами, іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування визначається Кабінетом Міністрів України.

4. У порядку та на підставах, визначених законами України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” і “Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав”, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, військовослужбовці Національної гвардії України можуть залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного персоналу або національного контингенту з метою виконання бойових, миротворчих або гуманітарних завдань.

5. Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання та функції у взаємодії з Національною поліцією, правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, органами державної влади, громадськими об’єднаннями та релігійними організаціями, а також спільно з адміністрацією та режимними органами об’єктів, що охороняються, та населенням”.

Частину другу ст.5 викласти в такій редакції:

“2. Організаційну структуру Національної гвардії України затверджує Міністр внутрішніх справ України”.

Частину третю виключити.

Частину шосту викласти в такій редакції:

“6. Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України затверджується Президентом України. Положення про органи військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, навчальні військові частини (центри), статути (положення) вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів Національної гвардії України вищих навчальних закладів), баз, закладів охорони здоров’я та установ Національної гвардії України затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

Положення про з’єднання, військові частини (підрозділи) з визначенням функцій, що ними виконуватимуться, затверджуються Міністром внутрішніх справ України”.

Частину восьму доповнити реченням такого змісту:

“Рішення про утворення та припинення діяльності військового навчального підрозділу Національної гвардії України вищого навчального закладу приймається Кабінетом Міністрів України”.

У частині дев’ятій слова “і підрозділи” замінити словом “(підрозділи)”.

У частині десятій слово “зон” замінити словами “районів (зон)”, а після слів “установ Національної гвардії України” доповнити словами “в мирний час”.

Стаття 6-1. Повноваження Міністерства оборони України щодо Національної гвардії України

1. Під час дії воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави підпорядковується Міністерству оборони України.

2. Міністерство оборони України:

1) організовує підготовку та здійснює керівництво Національною гвардією України з виконання заходів правового режиму воєнного стану та завдань територіальної оборони, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв;
2) узгоджує програми розвитку Національної гвардії України в частині, що стосується оборони держави, а також плани підготовки її органів військового управління, з’єднань і військових частин, призначених для підпорядкування органам військового управління Збройних Сил України в особливий період та виконання завдань територіальної оборони;
3) визначає порядок застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики для забезпечення потреб Національної гвардії України під час її підготовки та залучення до виконання завдань з оборони України;
4) затверджує єдині вимоги щодо якісних характеристик військового озброєння і військової техніки та розрахункову кількість основних видів номенклатури військового озброєння і військової техніки, необхідних для оснащення Збройних Сил України та Національної гвардії України, згідно з визначеними потребами та пріоритетами;
5) розробляє єдині для Збройних Сил України та Національної гвардії України технічні регламенти у сфері військового озброєння і військової техніки;
6) забезпечує у межах компетенції комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
7) бере участь у забезпеченні мобілізації та демобілізації в Національній гвардії України;
8) погоджує тактико-технічні (технічні) завдання на виконання дослідно-конструкторських робіт з розроблення нових зразків військового озброєння, військової техніки та військової зброї, їх складових частин, а також модернізації зазначених зразків для потреб Національної гвардії України;
9) здійснює методологічне, методичне та наукове забезпечення мобілізаційної підготовки Національної гвардії України;
10) здійснює інші повноваження у сфері оборони держави, передбачені законом.

Пункт перший частини другої статті 6-1 викласти в такій редакції:

“1) організовує підготовку та здійснює керівництво Національною гвардією України з виконання заходів правового режиму воєнного стану, у тому числі завдань територіальної оборони, крім з’єднань, військових частин (підрозділів), на які покладається виконання функцій з охорони громадського порядку, з конвоювання та охорони дипломатичних представництв”.

Стаття 9. Особовий склад Національної гвардії України

Стаття 9. Особовий склад Національної гвардії України

1. Особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
Головний орган військового управління Національної гвардії України та органи військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України можуть комплектуватися державними службовцями.

2. Військовозобов’язані (крім військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації) у добровільному порядку можуть бути зараховані до військового резерву Національної гвардії України, що складається з громадян, які проходять службу у військовому резерві, та громадян, відібраних кандидатами для зарахування на службу у військовому резерві.

3. Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

4. Порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.

5. Громадяни України, які проходять військову службу та службу у військовому резерві Національної гвардії України, складають військову присягу на вірність Українському народу, при виконанні обов’язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом.
У випадках, передбачених Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу в Національній гвардії України.
Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону вперше приймаються на військову службу до Національної гвардії України, беруть офіційні зобов’язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов’язки військової служби.
Перелік посад, які не можуть бути заміщені іноземцями чи особами без громадянства, визначається Міністерством внутрішніх справ України.

6. Трудові відносини працівників Національної гвардії України регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

7. Стосовно осіб, які претендують на зарахування для проходження служби на відповідних посадах у Національній гвардії України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

8. Не може бути прийнята на службу до Національної гвардії України особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину (крім реабілітованої особи) або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частину другу ст. 9 викласти в наступній редакції:

“2. Громадяни України (крім тих, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації), які пройшли професійно-психологічний відбір, придатні за станом здоров’я до служби у військовому резерві та відповідають установленим вимогам проходження служби у військовому резерві, в добровільному порядку можуть бути прийняті на службу у військовому резерві Національної гвардії України.

В особливий період на службу у військовому оперативному резерві Національної гвардії України першої черги в обов’язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби у Національній гвардії України, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров’я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві”.

Абзац другий частини п’ятої після слів “У випадках” доповнити словами “порядку та на умовах, визначених”.

Частину сьому викласти в такій редакції:

“7. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком у Національній гвардії України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України “Про запобігання корупції”. Щодо осіб, які претендують на зарахування для проходження служби на інших посадах у Національній гвардії України, спеціальна перевірка проводиться в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України”. 

Стаття 10. Підготовка кадрів для Національної гвардії України

1. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу для Національної гвардії України проводиться згідно із законодавством України у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України, інших вищих навчальних закладах, а також за кордоном.

2. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації особового складу Національної гвардії України, який виконує завдання з охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів, проводиться на договірних засадах у навчальних закладах (центрах) державної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців фізичного захисту, обліку та контролю ядерних матеріалів.

3. Підготовка рядового, сержантського і старшинського складу проводиться у відповідних навчальних військових частинах (центрах) Національної гвардії України, а також на договірних засадах у навчальних частинах Збройних Сил України чи правоохоронних органів спеціального призначення та навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ України.
4. Порядок проходження підготовки і зборів резервістами Національної гвардії України встановлюється Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України.

5. Стандарти вищої освіти за кожною військовою спеціальністю, за якою здійснюється підготовка фахівців для Національної гвардії України, розробляє центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням пропозицій Міністерства внутрішніх справ України та погоджує Міністерство оборони України.

Частину другу ст.10 після слів “контролю ядерних матеріалів” доповнити словами “а також за кордоном”.

Частину третю після слів “системи Міністерства внутрішніх справ України” доповнити словами “а також за кордоном”.

Доповнити статтю частиною шостою такого змісту:

“6. Участь особового складу Національної гвардії України у міжнародних військових навчаннях здійснюється відповідно до законодавства.

Навчання та спеціальна підготовка осіб військового і цивільного персоналу, які зараховуються до підрозділів Національної гвардії, що направляються до інших держав, проводяться у відповідних навчальних центрах та військових навчальних закладах”. 

Такої статті немає. Доповнити Закон статтею 10-1 такого змісту:

“Стаття 10-1. Запас Національної гвардії України

У запас Національної гвардії України зараховуються громадяни України, які вислужили установлені строки служби і звільнені зі служби у Національній гвардії України, придатні за станом здоров’я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі.

Зазначені особи перебувають на військовому обліку в районних (об’єднаних районних), міських (об’єднаних міських) військових комісаріатах, військових комісаріатах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і залучаються до проведення навчальних зборів у визначеному законодавством порядку”.

Стаття 12. Обов’язки Національної гвардії України

  1. Національна гвардія України відповідно до покладених на неї законом завдань та функцій зобов’язана:

1) забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;

2) брати участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадського порядку, у тому числі під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій, інших масових заходів;

3) вживати заходів, спрямованих на запобігання, виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень;

4) забезпечувати охорону об’єктів, що охороняються Національною гвардією України;

5) забезпечувати пропускний режим на об’єктах, що охороняються Національною гвардією України;

6) забезпечувати охорону спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, під час їх перевезення територією України;

7) забезпечувати охорону органів державної влади, здійснення заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб, а також брати участь в охороні громадського порядку під час офіційних візитів та інших заходів за участю посадових осіб України та іноземних держав, щодо яких здійснюється державна охорона на території України;

8) вживати заходів щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

9) брати участь в антитерористичних операціях;

10) вживати заходів щодо затримання осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів;

11) надавати допомогу в ліквідації наслідків природних, техногенних, екологічних катастроф;

12) брати участь у заходах, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також у заходах щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

13) брати участь у міжнародному співробітництві, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у порядку і на умовах, визначених законами України;

14) брати участь у відновленні конституційного правопорядку, порушеного при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, а також у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порушеної в результаті здійснення протиправних дій, у тому числі на підґрунті міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів;

15) підтримувати або відновлювати правопорядок у районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;

16) розблоковувати або припиняти протиправні дії у разі захоплення важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

17) протидіяти масовим заворушенням;

18) формувати в особливий період військові частини і підрозділи та обороняти важливі державні об’єкти, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, спеціальні вантажі, у тому числі ядерні матеріали, під час їх перевезення територією України;

19) вести воєнні (бойові) дії у разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну;

20) виконувати завдання територіальної оборони;

21) виконувати заходи правового режиму воєнного стану;

22) брати участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, засуджених, а також у ліквідації їх наслідків в установах попереднього ув’язнення, виконання покарань.

У частині першій статті 12:

Пункт 2 викласти у такій редакції:

“2) брати участь у забезпеченні громадської безпеки під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян”.

Пункт 3 після слова “виявлення” доповнити словами “та припинення”.

Пункт 7 викласти в такій редакції:

“7) брати участь у здійсненні заходів державної охорони органів державної влади, Президента України та посадових осіб, а у разі введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, виникнення надзвичайних ситуацій або кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України охороняти органи державної влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України”.

Пункт 11 після слова “катастроф” доповнити словами “на об’єктах, що охороняються Національною гвардією України”.

 

Пункт 17 викласти в такій редакції:

17) брати участь у припиненні масових заворушень у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України”.

 

Пункт 21 після слова “воєнного” доповнити словами “або надзвичайного”.

Пункт 22 виключити. 

 

Доповнити Статтю у ч.1 пунктами 23 – 26 такого змісту:

23) разом із спеціально уповноваженими на те органами виконавчої влади і посадовими особами брати участь у припиненні незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення та здійсненні їх охорони;

24) за заявками Верховного Суду, судів апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих загальних судів, перелік яких визначається Міністром внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, а також установ, що належать до сфери її управління, здійснювати доставляння (переміщення) осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі до судів та відповідних установ виконання покарань, а також конвоювання таких осіб під час їх екстрадиції;

25) виконувати рішення Верховного Суду, судів апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих загальних судів, перелік яких визначається Міністром внутрішніх справ України, про взяття під варту осіб, охорону їх у залі суду або звільнення з-під варти;

26) брати участь у розшуку, переслідуванні і затриманні осіб, узятих під варту, підсудних і осіб, засуджених до позбавлення волі або арешту, які втекли з-під варти”.

У пункті 12 частини першої статті 12, пункті 9 частини першої статті 18 та пункті 7 частини першої статті 19 слово “інших” замінити словом “збройних”.

Стаття 13. Права військовослужбовців Національної гвардії України

  1. Військовослужбовці Національної гвардії України з метою виконання покладених на Національну гвардію України завдань мають право:

1) у разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку здійснювати превентивні та поліцейські заходи примусу відповідно до Закону України “Про Національну поліцію”.

2) затримувати, доставляти та/або передавати поліцейським, адміністрації об’єктів, що охороняються Національною гвардією України, осіб, які порушили встановлений перепускний режим або вчинили напад на об’єкт, що охороняється Національною гвардією України;

3) затримувати, доставляти та/або передавати уповноваженим державним органам озброєних осіб під час здійснення антитерористичних операцій;

4) затримувати осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, та осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів;

5) розблоковувати та/або припиняти протиправні дії у разі заблокування органів військового управління, з’єднань, військових частин (підрозділів), навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров’я та установ Національної гвардії України, військових колон, транспорту Національної гвардії України, захоплення важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

6) проводити огляд транспортних засобів і вантажів під час виконання Національною гвардією України покладених на неї завдань в районі проведення антитерористичної операції або спеціальної операції, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 2 цього Закону, а також на контрольно-пропускних пунктах об’єктів, що охороняються Національною гвардією України;

7) на підставах, передбачених цим та іншими законами, застосовувати заходи фізичного впливу, а також зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

8) під час виконання службових обов’язків користуватися безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі);

9) безперешкодно використовувати в невідкладних випадках засоби електронного зв’язку центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а засоби зв’язку, що належать фізичним особам, – за їх згодою;

10) використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, транспортні і плавучі засоби фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності (крім транспортних засобів дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, транспортних засобів спеціального призначення) для припинення злочину, проїзду до місця події, стихійного лиха, супроводження до лікувальних закладів осіб, які потребують термінової медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх супроводження або конвоювання до територіальних органів Національної поліції;

11) взаємодіяти з уповноваженими посадовими особами правоохоронних органів, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

 

У частині першій статті 13 доповнити пунктами 1-1 – 1-4 такого змісту:

“1-1) у випадках та в порядку, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про такі адміністративні правопорушення;

1-2) проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, охорони об’єктів, що підлягають охороні Національною гвардією України;

1-3) відповідно до своєї компетенції в разі необхідності тимчасово обмежувати або забороняти доступ осіб (крім уповноважених службових осіб) на окремі ділянки місцевості чи об’єкти для забезпечення державної таємниці, громадського порядку і безпеки, охорони життя і здоров’я людей, збереження речових доказів;

1-4) під час проведення заходів щодо затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також при обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей, обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних доріг; зупиняти і оглядати з цією метою транспортні засоби”;

пункт 2 після слів “які порушили” доповнити словами “громадський порядок, у тому числі в місцях несення служби з охорони осіб, узятих під варту, під час судових засідань”.

Пункт 4 слова “та осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів” замінити словами “переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінального покарання та в інших випадках, передбачених законодавством України, та передавати їх уповноваженим державним органам”.

У пункті 7 слова “заходи фізичного впливу, а також зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю” замінити словами “фізичну силу, а також зберігати, носити і застосовувати особисто або в складі військової частини (підрозділу, групи, наряду, варти) спеціальні засоби, зброю, озброєння, бойову та іншу техніку”.

 

Доповнити ч.1 ст.13 пунктами 12 – 17 такого змісту:

“12) проводити оточення (блокування) окремих районів (ділянок) місцевості, будівель та об’єктів під час:

  • розшуку, переслідування і затримання осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінального покарання;
  • припинення незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення;
  • припинення масових заворушень;

13) здійснювати перевірку документів (дозволів, що підтверджують право на видобуток корисних копалин у громадян, провадити особистий огляд, огляд речей, транспортних засобів, під час виконання заходів, передбачених пунктом 12 частини першої цієї статті;

14) проводити обшук осіб, узятих під варту, огляд речей цих осіб і вилучати заборонені речі, предмети і документи та передавати їх уповноваженій особі. Особистий обшук проводиться особами однієї статі із особами, узятими під варту;

15) у невідкладних випадках, пов’язаних із безпосереднім переслідуванням осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі або арешту, які втекли з-під варти, припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні, проникати до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду. Проникнення військовослужбовця Національної гвардії України до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном. Про застосування вказаного заходу військовослужбовець Національної гвардії України зобов’язаний негайно письмово доповісти безпосередньому командиру (начальнику) для подальшого повідомлення прокуророві;

16) передавати для тимчасового розміщення до місць тримання під вартою, установ виконання покарань осіб, які вчинили втечу з-під варти (охорони), після їх затримання;

17) проводити роботи з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях) – на територіях та об’єктах Національної гвардії України, а також для здійснення бойової підготовки особового складу Національної гвардії України”.

Розділ V

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ, ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, ОЗБРОЄННЯ ТА БОЙОВОЇ ТЕХНІКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

Назву Розділу V викласти в такій редакції:

“ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ СИЛИ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ, ЗБРОЇ, ОЗБРОЄННЯ, БОЙОВОЇ ТА ІНШОЇ ТЕХНІКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ”.

Стаття 15. Умови застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки військовослужбовцями Національної гвардії України

  1. Військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а за виключної необхідності і спеціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння та бойову техніку в порядку та у випадках, передбачених цим Законом, а під час несення внутрішньої та вартової служб – відповідно Статутом внутрішньої служби та Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.
  1. Військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані проходити спеціальну підготовку, а також періодичну перевірку на здатність до дій, пов’язаних із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки, та на вміння надавати домедичну допомогу потерпілим.
  1. У разі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, крім засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіперування), вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані:

1) попередити про намір їх використання, надати при цьому особам, щодо яких можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя, озброєння та бойова техніка, достатньо часу для виконання своїх вимог (попередження може бути зроблено голосом, а у разі значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, і в кожному випадку бажано мовою, зрозумілою для осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуться, а також українською мовою не менш як два рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення), крім випадків, коли зволікання із застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки створює реальну загрозу життю та здоров’ю особового складу Національної гвардії України, поліцейського, персоналу дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, інших осіб, а також може спричинити тяжкі наслідки або якщо таке попередження є неможливим чи недоречним у ситуації, що склалася;

2) у кожному випадку застосування спеціальних засобів у найкоротші строки забезпечити надання потерпілим домедичної допомоги, повідомивши лікарів і медичні заклади, який засіб застосовано;

3) доповісти своєму безпосередньому командиру (начальнику) про самостійне застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки для повідомлення прокурору.

  1. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки, військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані негайно письмово доповісти безпосередньому командиру (начальнику) для повідомлення прокурору.
  2. Застосування військовослужбовцями Національної гвардії України заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової і спеціальної техніки з перевищенням повноважень, наданих законом, тягне відповідальність, встановлену законом.

 

Статтю 15 викласти в такій редакції:

“Стаття 15. Умови застосування фізичної сили, спеціальних засобів, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки військовослужбовцями Національної гвардії України

1. Військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби, зброю, озброєння, бойову та іншу техніку в порядку та у випадках, передбачених цим Законом, а під час несення:
— внутрішньої служби – відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
— служби з охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів – відповідно до Статуту бойової служби військових частин (підрозділів) Національної гвардії України з охорони важливих державних об’єктів;
— вартової служби – відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

2. У порядку, установленому Міністерством внутрішніх справ, військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані проходити підготовку, а також періодичну перевірку на здатність до дій, пов’язаних із застосуванням фізичної сили, спеціальних засобів, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки, та на вміння надавати домедичну допомогу потерпілим.

3. Військовослужбовець Національної гвардії України, який діє індивідуально, а в разі дій військовослужбовців у складі підрозділу (групи, наряду, варти), один з військовослужбовців, що входить до їх складу зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів, крім засобів індивідуального захисту, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги військовослужбовця Національної гвардії України, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або військовослужбовця Національної гвардії України або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

4. Під час несення служби з охорони громадського порядку або участі у забезпеченні громадської безпеки в складі військової частини (підрозділу, групи, наряду, варти) рішення про застосування спеціальних засобів, приймає визначена в установленому порядку службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник операції чи командир (начальник) відповідної військової частини (підрозділу, групи, наряду, варти) Національної гвардії України.
Рішення про застосування спеціальних засобів, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки під час виконання Національною гвардією України покладених не неї завдань в складі оперативно-територіального об’єднання, зведеного угрупування або оперативного військового резерву Національної гвардії України приймає Міністр внутрішніх справ України, командувач Національної гвардії України, керівник операції, а в складі військової частини (підрозділу, групи, наряду, варти) – командир (начальник) відповідної військової частини (підрозділу, групи, наряду, варти) Національної гвардії України. Зазначені рішення про застосування спеціальних засобів, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки оформлюються письмово.

5. Військовослужбовці, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно.

6. Під час забезпечення військовослужбовцями Національної гвардії України охорони громадського порядку або під час їх участі у забезпеченні громадської безпеки під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян відповідна посадова особа, зазначена в абзаці першому частини четвертої цієї статті, визначає мінімальну безпечну відстань між військовослужбовцями Національної гвардії України, що виконують зазначені функції та учасниками масових заходів, яка б дозволяла забезпечити безпеку військовослужбовців Національної гвардії України та учасників масових заходів. За можливості ця відстань визначається на місцевості.
Усі особи, що намагаються скоротити вказану відстань, попереджаються в порядку, установленому частиною третьою цієї статті про заборону її перетину та можливе застосування до них спеціальних засобів.
У випадку скорочення особами, які вчиняють протиправні дії, вказаної відстані військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати до таких осіб спеціальні засоби без попередження.

7. Військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані надавати невідкладну домедичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування фізичної сили, спеціальних засобів, зброї, озброєння та бойової техніки.
8. Військовослужбовець Національної гвардії України зобов’язаний доповісти своєму безпосередньому командиру (начальнику) про самостійне застосування фізичної сили, спеціальних засобів, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки, а той зобов’язаний повідомити прокурора.
9. Про завдання особі тілесних ушкоджень, поранення або смерті, унаслідок застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння, бойової та іншої техніки, військовослужбовці Національної гвардії України зобов’язані негайно письмово доповісти безпосередньому командиру (начальнику), а той зобов’язаний повідомити прокурора.
10. Застосування військовослужбовцями Національної гвардії України фізичної сили, спеціальних засобів, зброї, озброєння, бойової та іншої техніки з перевищенням повноважень, наданих законом, тягне відповідальність, встановлену законом”.

Стаття 16. Застосування заходів фізичного впливу

  1. Військовослужбовці Національної гвардії України після виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 15 цього Закону, мають право застосувати заходи фізичного впливу, зокрема прийоми рукопашного бою, для припинення злочинів та інших правопорушень, затримання осіб, які їх вчинили, подолання протидії законним вимогам військовослужбовців Національної гвардії України, якщо застосування інших заходів не забезпечує виконання повноважень, покладених на них законом.
  1. Забороняється застосування заходів фізичного впливу до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору військовослужбовцю Національної гвардії України, що загрожує його життю і здоров’ю та/або інших осіб, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
У статті 16:

у частині першій слова “після виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 15 цього Закону, мають право застосувати заходи фізичного впливу, зокрема прийоми рукопашного бою, для припинення злочинів та інших правопорушень, затримання осіб, які їх вчинили” замінити словами “можуть застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення”.

У частині другій слова “заходів фізичного впливу” замінити словами “фізичної сили”.

Стаття 17. Застосування спеціальних засобів

1. Військовослужбовці Національної гвардії України після виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 15 цього Закону, мають право застосувати спеціальні засоби за виключної необхідності у випадках, якщо інші форми попереднього впливу на правопорушників не дали бажаних результатів, для:
1) відбиття нападу на особовий склад Національної гвардії України, працівників органів державної влади, органів управління об’єктами, що охороняються Національною гвардією України, персонал дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, інших осіб;
2) припинення опору законним діям військовослужбовців Національної гвардії України та інших осіб, які виконують службові обов’язки з охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, забезпечення громадської безпеки;
3) затримання осіб на місці вчинення кримінального правопорушення, у тому числі тих, які намагаються втекти або чинити опір;
4) конвоювання (доставляння) затриманих осіб до територіальних органів Національної поліції, якщо вони своєю поведінкою провокують втечу, заподіяння шкоди оточуючим або собі чи чинять опір військовослужбовцям Національної гвардії України;
5) відбиття нападу на містечка, ешелони (транспорти) і транспортні колони Національної гвардії України та на об’єкти, що нею охороняються, спеціальні вантажі, їх розблокування;
6) звільнення заручників, захоплених будівель, споруд, приміщень, транспортних засобів та ділянок місцевості;
7) припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку;
8) зупинки транспортних засобів, водії яких не виконали законних вимог зупинитися, а також затримання осіб, які скоїли кримінальне правопорушення і намагаються втекти на транспортному засобі.
Військовослужбовець має право застосовувати спеціальні засоби у всіх випадках, коли дозволено застосовувати вогнепальну зброю відповідно до статті 18 цього Закону.

2. Перелік та правила застосування спеціальних засобів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.
Під час несення служби у складі військової частини (підрозділу, групи) рішення про застосування спеціальних засобів приймає визначена в установленому порядку службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник операції чи командир відповідної військової частини (підрозділу, групи) Національної гвардії України.
Військовослужбовці, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно.
4. Забороняється застосовувати спеціальні засоби:
1) до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору військовослужбовцю Національної гвардії України, що загрожує його життю і здоров’ю та/або інших осіб, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо;
2) у приміщеннях і на земельних ділянках, які належать або закріплені за дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні, крім випадків, коли від глави дипломатичного або іншого відповідного представництва (організації) надійде офіційними каналами письмове прохання (згода) застосувати зазначені засоби проти правопорушників;
3) у приміщеннях або на виробництвах, пов’язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у навчальних і лікувальних закладах.

5. Норми належності, порядок обліку, експлуатації, технічного обслуговування, зберігання, списання, знищення спеціальних засобів, заходи безпеки під час користування визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

У пункті 7 першої частини ст.17  слова “і групових порушень громадського порядку” виключити.

 

Стаття 18. Застосування вогнепальної зброї

1. Військовослужбовці Національної гвардії України за виключної необхідності мають право особисто або у складі підрозділу застосовувати вогнепальну зброю для:
1) захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а також звільнення заручників;
2) відбиття збройного нападу на особовий склад Національної гвардії України або членів їхніх сімей, якщо їхньому життю або здоров’ю загрожує небезпека;
3) відбиття нападу на органи військового управління, військові містечка Національної гвардії України, військові колони, транспорт Національної гвардії України, об’єкти, що охороняються Національною гвардією України, жилі приміщення, приміщення державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
4) затримання особи, яка чинить збройний опір чи погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю військовослужбовця Національної гвардії України та інших фізичних осіб, або затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
7) припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій у разі їх збройного опору;
8) зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей або особового складу Національної гвардії України, а також для зупинки транспортного засобу під час запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, або в районі проведення антитерористичної операції чи спеціальної операції, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 2 цього Закону, якщо водій відмовляється виконати вимогу військовослужбовця про зупинку;
9) припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України;
10) для усунення реальної загрози життю і безпеці особи, інтересам суспільства і держави під час виконання службових завдань в районі проведення антитерористичної операції;
11) забезпечення виконання покладених на Національну гвардію України завдань щодо відсічі збройної агресії проти України.

2. Військовослужбовці Національної гвардії України мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю фізичних осіб або особового складу Національної гвардії України.

3. Забороняється застосовувати вогнепальну зброю:
1) до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору військовослужбовцю Національної гвардії України, що загрожує його життю і здоров’ю та/або інших осіб, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо;
2) у приміщеннях і на земельних ділянках, які належать або закріплені за дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні, крім випадків, коли від глави дипломатичного або іншого відповідного представництва (організації) надійде офіційними каналами письмове прохання (згода) застосувати вказані засоби проти правопорушників;
3) у приміщеннях або на виробництвах, пов’язаних з виготовленням вибухових чи легкозаймистих речовин, у навчальних і лікувальних закладах.

4. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, крім випадків необхідності відбиття нападу, якщо небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є значно меншою, ніж відвернена.

5. Військовослужбовець має право оголити вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
1) при спробі особи, яку затримує військовослужбовець із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, у тому числі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю, озброєнням, транспортними засобами, бойовою технікою;
6) для усунення реальної загрози життю і безпеці особи, інтересам суспільства і держави під час виконання службових завдань у районі проведення антитерористичної операції;
7) забезпечення виконання покладених на Національну гвардію України завдань щодо відсічі збройної агресії проти України.

7. Норми належності, порядок обліку, експлуатації, технічного обслуговування, зберігання, списання зброї та боєприпасів до неї, заходи безпеки під час користування визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

У назві Статті 18, абзаці першому частини третьої, частинах четвертій та п’ятій, абзаці першому, пунктах 1 та 5 частини шостої слово “вогнепальної” у відповідних відмінках виключити.

Абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

“1. Військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати зброю для:”

У пункті 2 частини першої слово “збройного” виключити.

Стаття 19. Застосування озброєння та бойової техніки

1. Озброєння та бойова техніка військовослужбовцями Національної гвардії України застосовується для:
1) звільнення заручників, об’єктів, будівель і споруд, спеціальних вантажів, військової та іншої техніки, захоплених злочинцями з використанням транспортних засобів, броньованої техніки;
2) проведення спеціальних операцій, пов’язаних із знешкодженням озброєних злочинців, ліквідацією незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;
3) зупинки броньованої та бойової техніки, транспортних засобів під час запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, у районі проведення антитерористичної операції чи спеціальної операції, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 2 цього Закону, якщо водій відмовляється виконати законні вимоги зупинитися;
4) відбиття групового збройного нападу з використанням броньованих транспортних засобів та броньованої техніки на органи військового управління, військові містечка Національної гвардії України, колони, транспорт Національної гвардії України, об’єкти, спеціальні вантажі, що охороняються Національною гвардією України, їх розблокування.

У назві Статті 19, абзаці першому частини першої, абзаці першому частини другої та частині третій після слова “бойової” у відповідних відмінках доповнити словами “та іншої” у відповідному відмінку.

Запропоновані до Закону зміни чітко спрямовані на придушення будь-якого масового виступу. Так, у пункті 2 частини 1 статті 18 пропонується виключити слово «збройного». Тобто, використання зброї військовослужбовцями Національної гвардії допускається не тільки при збройному нападі, а й, наприклад, при блокуванні або спробі неозброєних людей протистояти військовослужбовцям Національної гвардії, яка буде розцінена як напад.

У свою чергу зміни, запропоновані до статті 19 (після слова “бойової” у відповідних відмінках доповнити словами “та іншої” у відповідному відмінку можна розцінювати як спробу законодавчо дозволити використання, наприклад, водометів.

Чинне законодавство Запропоновані зміни
Стаття 20. Правовий статус військовослужбовців Національної гвардії України. Формений одяг і знаки розрізнення

1. Військовослужбовець Національної гвардії України під час виконання покладених на нього службових обов’язків є представником влади і перебуває під захистом держави.

2. Законні вимоги та розпорядження посадових і службових осіб Національної гвардії України під час виконання ними службових обов’язків є обов’язковими до виконання фізичними та юридичними особами. У разі невиконання законних вимог особового складу Національної гвардії України, вчинення інших дій, що перешкоджають виконанню ними службових обов’язків, винні особи несуть відповідальність згідно із законом.

3. Військовослужбовці Національної гвардії України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки якої та загальні вимоги до знаків розрізнення розробляються та затверджуються Міністерством оборони України.

Зразки спеціального одягу, взуття та спорядження військовослужбовців Національної гвардії України, засоби індивідуального захисту та інші предмети їх речового майна розробляються Міністерством внутрішніх справ України та затверджуються Міністерством оборони України.

Правила носіння військової форми одягу та зразки знаків розрізнення для військовослужбовців Національної гвардії України розробляються та затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

Норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Військовослужбовцям Національної гвардії України видається службове посвідчення, зразок якого затверджується Міністром внутрішніх справ України.

У частині третій статті 20:

в абзаці першому слова “загальні” та “розробляються та” виключити, після слова “затверджуються” доповнити словами “Міністерством внутрішніх справ України за погодженням з”;

в абзаці другому слово “розробляються” замінити словом “затверджуються”, а слова “та затверджуються” замітити словами “за погодженням з”.

Стаття 21. Соціальний і правовий захист особового складу Національної гвардії України і членів їхніх сімей

1. Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби (виконання обов’язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

У статті 21 частину першу після слів “за межами України” доповнити словами “у тому числі”.

Частину восьму доповнити реченням такого змісту:

“Пенсії особам офіцерського складу, військовослужбовцям за контрактом Національної гвардії України та членам їх сімей обчислюються в розмірах, установлених законодавством з усіх складових грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

У частині десятій абзац перший та другий після слів “безоплатне медичне забезпечення в” доповнити словами “медичних та”.

Стаття 23. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної гвардії України

1. Матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, з’єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров’я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

2. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов’язаних з проходженням служби у військовому резерві Національної гвардії України, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Національної гвардії України.

3. Будівництво або надання приміщень для розміщення та функціонування головного органу військового управління Національної гвардії України, органів військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, з’єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров’я та установ Національної гвардії України здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, крім військових частин (підрозділів), що здійснюють охорону важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів.

Будівництво або надання приміщень для розміщення та функціонування військових частин (підрозділів), що здійснюють охорону важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів, а також утримання приміщень здійснюються за встановленими законодавством нормами за рахунок центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, яким належать об’єкти, що охороняються Національною гвардією України.

5. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Національній гвардії України у розв’язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв’язком.

Національна гвардія України звільняється від передачі місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування частини житла та витрат на розвиток інфраструктури міста, побудованого за рахунок цільових державних капітальних вкладень та інших коштів. 

6. Жилі приміщення, побудовані за рахунок коштів Державного бюджету України, належать до державного житлового фонду.

У статті 23 частину першу після слова “забезпечення” доповнити словом “діяльності”, слова “і підрозділів” замінити словом “(підрозділів)”, а слова “через відповідні військові частини” замінити словами “безпосередньо через головний орган військового управління Національної гвардії України або відповідні військові частини чи установи”.

Абзац перший та другий частини третьої після слів “що здійснюють охорону” доповнити словами “ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності”.

Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:
— Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 397; 1995 р., № 42, ст. 304; 1999 р., № 4, ст. 35; 2000 р., № 10, ст. 79; 2001 р., № 9, ст. 38; 2005 р., № 11, ст. 198; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 33, ст. 442; 2009 р., № 36-37, ст. 511; із змінами, внесеними Законом України від 16 травня 2013 року № 245-VII);
— Постанову Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про війська внутрішньої та конвойної охорони” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 398).

3. Установити, що:
1) Головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади Національної гвардії України є правонаступниками відповідних органів військового управління, з’єднань, військових частин, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення, установ внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. При цьому акти на право постійного користування земельними ділянками та свідоцтва про право власності на нерухоме майно не потребують переоформлення;

3) дія цього Закону в частині соціального і правового захисту військовослужбовців Національної гвардії України поширюється на осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку із складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а також на членів сімей військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби до набрання чинності цим Законом.

3-1. Установити, що тимчасово до визначення на законодавчому рівні іншого суб’єкта виконання відповідних функцій Національна гвардія України продовжує здійснювати:
— конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, до Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих загальних судів, перелік яких визначається Міністром внутрішніх справ України, та відповідних установ виконання покарань, попереднього ув’язнення (крім гауптвахт) та ізоляторів тимчасового тримання, а також охорону їх у залі суду;
— конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі під час їх екстрадиції;
— участь у розшуку, переслідуванні і затриманні осіб, взятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі або арешту, які втекли з-під варти.

3-2. Військові частини (підрозділи) Національної гвардії України, що здійснюють функції, передбачені пунктом 3-1 цього розділу, під час дії воєнного стану залишаються у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок організації виконання зазначених функцій, у тому числі порядок взяття та зняття з обслуговування Національною гвардією України судів, організації військових і спеціальних перевезень затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

3-3. Військовослужбовці Національної гвардії України під час конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також забезпечення охорони осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань та під час прийняття участі у розшуку, переслідуванні і затриманні цих осіб, які втекли з-під варти, мають право:
— застосовувати в межах компетенції превентивні та поліцейські заходи примусу, визначені Законом України “Про Національну поліцію”;
— проводити обшук осіб, узятих під варту, огляд речей цих осіб і вилучати заборонені речі, предмети і документи та передавати їх уповноваженій особі.
Особистий обшук проводиться особами однієї статі із особами, узятими під варту.

3-4. Під час конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також під час забезпечення охорони осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань, військовослужбовці Національної гвардії України до цих осіб застосовують кайданки у випадках:
— учинення фізичного опору адміністрації установи виконання покарань та/або військовослужбовцю Національної гвардії України;
— відмови йти під охороною – на час конвоювання;
— спроби самогубства або заподіяння собі каліцтва, у разі нападу на засуджених та інших осіб – до заспокоєння особи;
—винесення судом вироку про довічне позбавлення волі – коли оголошується вирок і здійснюється конвоювання цих засуджених;
— конвоювання в літаку;
— конвоювання особи, яка вчинила втечу з-під варти (охорони), після затримання.

У разі відсутності кайданок військовослужбовці Національної гвардії України мають право використовувати підручні засоби для зв’язування.
Під час харчування, справляння природних потреб, проходження санітарної обробки осіб, узятих під варту, а також у разі виникнення загрози їхньому життю чи раптового захворювання наручники знімають за вказівкою особи, яка дала розпорядження про їх застосування, або старшого начальника, а також за вказівкою начальника варти, що здійснює конвоювання (охорону).
Для конвоювання осіб, узятих під варту, засуджених до позбавлення волі або арешту, а також участі у розшуку, переслідуванні і затриманні цих осіб, у разі їх втечі з-під варти можуть застосовуватися службові собаки.

3-5. Крім підстав, визначених статтею 18 цього Закону, військовослужбовці Національної гвардії України під час конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також під час забезпечення охорони осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах мають право особисто або в складі підрозділу застосовувати вогнепальну зброю для затримання особи, яка намагається втекти з-під варти.
У зазначеному випадку право застосовування вогнепальної зброї виникає, коли такі особи перетинають лінію охорони, якою є:
— в установах виконання покарань – основна огорожа, у разі її відсутності – межа об’єкта, позначена пересувними захисними засобами або покажчиками з надписом “заборонена зона – прохід заборонено”;
— на транспортних засобах – стіни (борти), підлога, дах вагона, автомобіля;
— у залах (кімнатах) судового засідання та камері для підсудних (засуджених) – стіни, підлога, стеля, двері та вікна зали (кімнати, камери);
— під час конвоювання пішим порядком – лінія розміщення найближчих від колони чатових.
Лінію охорони зазначають на схемі охорони та оголошують конвойованим особам.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:
— привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
— прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;
— забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
— вжити необхідних заходів, пов’язаних з реформуванням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України;
— під час підготовки проектів законів про Державний бюджет України передбачати видатки на фінансування Національної гвардії України.

У розділі VIII “Прикінцеві та перехідні положення”:

 

 

Пункт 3-1. викласти в такій редакції:

“3-1. Установити, що Національна гвардія України здійснює виконання функцій з конвоювання, що передбачені абзацами дев’ятим та десятим пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону та реалізовує права, пов’язані з їх виконанням, до визначення на законодавчому рівні іншого суб’єкта виконання цих функцій.”.

Пункти 3-2 – 3-5 виключити”.

 

ІІ. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
  2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
  • забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
  • прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.


ВИСНОВКИ

В умовах наявного політичного протистояння в Україні, надання вищеперерахованих повноважень Національній гвардії України, яка підпорядкована Міністру внутрішні справ України, із великою вірогідністю може призвести до протистояння між Збройними Силами України та органами, підпорядкованими Головнокомандувачу – Президенту України.

Згідно статті 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.

Національна гвардія підпорядкована Міністру внутрішніх справ. Запропоновані зміни до ч.2 ст.10 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» не передбачають заходи, спрямовані на координацію дій вказаних підрозділів, що може призвести до непередбачуваних наслідків (достатньо пригадати трагедію у Княжичах). Адже згідно вимог ч.3 ст.11 Закону: «Управління державної охорони України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законів та інших нормативно-правових актів видає накази, організовує і контролює їх виконання».

Окремі повноваження, передачу яких Національній гвардії України передбачено законопроектом, є невід’ємною частиною повноважень інших правоохоронних органів (СБУ, Збройних Сил України, Державної охорони України), тому така передача поставить Національну гвардію (з урахуванням отриманих повноважень) виключним органом, що призведе до непотрібної конкуренції та втрати координації дій, а при наявності певних політичних розбіжностей між керівниками вказаних структур — і до відкритого протистояння.

Особливу небезпеку, на наш погляд, несуть у собі запропоновані зміни до ст.18 та ст.19 Закону України «Про Національну гвардію України». Зміни чітко спрямовані на жорстке приборкання, навіть із застосуванням зброї, будь-якого масового виступу. Тобто, використання зброї військовослужбовцями Національної гвардії допускається не тільки при збройному нападі, а й, наприклад, при блокуванні, або спробі неозброєних людей протистояти військовослужбовцям Національної гвардії, яка буде розцінена як напад. Також такі зміни можна розцінювати, як спробу законодавчо «протягнути» використання водометів (іншої техніки). В той же час колишніх працівників «Беркута» судять за те, що вони використовували зброю при збройному нападі на них під час Революції Гідності.

Треба чітко визначити, що внесення вказаних змін є нічим іншим, як спробою Міністра внутрішніх справ, через відповідних депутатів, змінити закон таким чином, щоб перформатувати Національну гвардію України у підрозділ, який буде наділений повноваженнями, яких не має ні один із правоохоронних, або інших органів, і який буде керуватися особисто ним. Фактично, міністр намагається створити свої збройні сили, з функціями спецслужби, поліції та Державної служби охорони.

ГО «Публічний аудит»