Напевне, чимало киян звернуло увагу на інформацію, яка була нещодавно опублікована в інформпросторі, що в Україні вперше за останнє десятиліття зафіксовано зараження людей на лептоспіроз на пляжах столиці. Інфекцію виявили в двох мешканців Києва після купання та відпочинку на пляжах у Дніпровському й Оболонському районах. У зв’язку з ризиком зараження лептоспірозом та за результатами санітарно-мікробіологічних проб води у столиці санепідслужба закрила шість пляжів.
Як повідомив головний державний санітарний лікар Києва Олег Рубан, «У нас на сьогоднішній день зареєстровано 13 випадків по Києву. З них два летальних і два – зараження на пляжах. 7 випадків зареєстровано з початку року, ще 6 – у серпні».
Для довідки: лептоспіроз – це гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка перебігає з гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної, нервової систем, геморагічним синдромом.
Загалом захворюваність на лептоспіроз у столиці за поточний рік підвищилася майже втричі в порівнянні з минулим роком. Епідеміологи поширення інфекції пов’язують із відсутністю необхідних дератизаційних заходів – боротьби з гризунами.
Відповідно до ст. 30 Закону України від 24.02.2025 № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі – Закон) органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.
Ст. 3 Закону передбачає, що фінансування санітарних і протиепідемічних заходів, а також програм забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, інших програм, спрямованих на профілактику захворювань населення, здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, а також позабюджетних коштів.
Крім того, статтею 16 Закону України від 06.04.2025 № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що з метою запобігання виникненню та поширенню інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують систематичне проведення дератизації на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах.
Таким чином, в ситуації, яка пов’язана зі збільшенням кількості захворювань на лептоспіроз та в цілому з погіршенням епідеміологічної ситуації в Києві через непроведення вчасно та в необхідній кількості заходів із дератизацій, винною є місцева влада столиці, керівництво установ та організацій.
На підтвердження такого висновку можна навести слова фахівців Держсанепідслужби Києва: «У 2014–2015 роках в столиці дератизаційними заходами у Києві охоплено лише 2,4 % дитячих дошкільних установ, 6 % закладів охорони здоров’я, 4 % харчових об’єктів міста. Обсяги проведення профілактичних дератизаційних заходів скоротились на 71 %, з гризунами борються лише у 2,6% житлових будинків» (http://www.dsesu.gov.ua/ua/dses-ua/novyny/item/1367-derzhsanepidsluzhba-konstatuie-pohirshennia-sytuatsii-borotby-z-hryzunamy-u-stolytsi).
Виникають цілком логічні запитання: чому такий низький рівень проведення спеціальних профілактичних заходів на території Києва? З чиєї вини сталося значне розростання популяцій гризунів, що призвело до трагічних наслідків? А можливо навпаки – профілактику проводили, тільки її результативність й ефективність залишилися лише на папері.
Перше, що спадає на думку, – не вистачає коштів у міському бюджеті для охоплення 100 % об’єктів, які підлягають дератизації та дезінфекції. Друге, халатне ставлення чиновників до цієї проблеми з можливістю отримання додаткового корупційного заробітку.
Надіславши відповідний запит меру Києву про надання публічної інформації щодо обсягів запланованих у бюджеті міста коштів на виконання завдань із забезпечення санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів на об’єктах комунальної власності, а також стосовно обсягів вже витрачених коштів із зазначенням переліку об’єктів «Публічний аудит» отримав таку інформацію.
За даними структурних підрозділів КМДА (в т. ч. комунального підприємства «Плесо»), в 2015 році в їх кошторисах на проведення дератизаційних заходів заплановано витратити близько 475,0 тис. грн, станом на 01.08.2024 використано лише 155,0 тис. грн, або 33 %.
Крім того, в бюджетах районних державних адміністрацій м. Київ також передбачено витрачання коштів на дератизаційні та дезінфекційні заходи в закладах охорони здоров’я, освіти та культури, що розташовані на територіях районів. У районних бюджетах (окрім Дніпровського та Оболонського, які не надали відповіді) на 2015 рік передбачено виділити на відповідні заходи майже 2 млн грн, станом на 01.08.2024 року вже витрачено 800,4 тис. грн, або 40 %.
Київська влада запланувала в 2015 році витратити на знищення гризунів та комах близько 2,5 млн грн, що вистачає, за висновками санепідстанції, здійснити профілактичні заходи лише приблизно на 4,5 % об’єктів комунальної власності Києва. Тобто, для здійснення профілактичних заходів на 100 % треба 55,0 млн грн ((2,5 млн грн х 100%)/4,5 %).
Окрім міської влади, яка щороку виділяє кошти на боротьбу з гризунами та небезпечними для людини комахами, виявляється, звичайні кияни, щомісяця сплачуючи комунальні платежі, також вносять свою частку до такої боротьби – тільки в межах своїх будинків та прибудинкової території.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р.
№ 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» в розділі «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» наведено розрахунок нормативних витрат на утримання 1 кв. м загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Однією зі складових такого розрахунку є витрати з дератизації та витрати з дезінфекції. Таким чином, коли ЖЕК чи ОСББ розраховує, скільки коштуватиме утримання 1 кв. м загальної площі багатоповерхового будинку, в цей розрахунок обов’язково закладають вартість витрат на заходи боротьби з гризунами і комахами.
У додатку до ще однієї Постанови Кабінету Міністрів від 20.05.2009р.
№ 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» чітко зазначено, що в переліку послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій дератизація та дезінфекція мають бути в наявності.
У середньому кияни сплачують тариф на утримання будинку та прибудинкової території від 2,5 до 3,5 грн за квадратний метр загальної площі квартири, на заходи з дератизації і дезінфекції в цей тариф закладається від 0,2 до 0,25 грн за 1 кв. метр. За даними Головного управління статистики у місті Києві, загальна площа житлового фонду столиці в 2014 році становила 62,7 млн кв. м. Таким чином, кияни в рік витрачають близько 15 млн грн (62,7 млн кв. м х 0,25 грн).
Якщо за висновками санепідстанції з гризунами борються лише у 2,6 % житлових будинків, то з 15 млн грн має витрачатися лише 390 тис. грн; решта майже 14,6 млн грн або залишається в розпорядженні ЖЕКів чи ОСББ, або вдало витрачаються в повному обсязі, але лише на папері, без проведення самих заходів.
Зі слів одного з депутатів Київради, «ЖЭКи собирают с жителей гораздо больше денег, чем тратят. Например, в июне Печерская Управляющая компания получила от жильцов 13 тыс. грн. на дезинсекцию и дератизацию, а в июле – 20 тыс. грн. При этом за два месяца она потратила всего 1,5 тыс. грн. В Деснянском районе из насчитанных горожанам 30 тыс. грн. Управляющая компания использовала в июне всего 13 тыс. грн. А Соломенский ЖЭК выручил в июле от горожан 15 тыс. грн., но вообще не использовал эти средства. В 90% ЖЭКов количество полученных денег и заказанных услуг по уничтожению насекомых и грызунов расходятся на пару тысяч гривен. Это рабочие моменты. Вопрос в том, на что эти деньги используются впоследствии»* *(http://www.dsnews.ua/society/kuda-stolichnye-zheki-devayut-lishnie-dengi-01092015094200).
Виходить, що боротьба з гризунами та небезпечними комахами в Києві перетворилася в прибутковий бізнес. Простежити, наскільки якісно були зроблені роботи з дератизації та дезінфекції, скільки було витрачено отрутних матеріалів, скільки було задіяно працівників на ці заходи, скільки нараховано людино/годин і таке інше, майже неможливо. Напевне, цим і користуються нечесні на руки чиновники та робітники ЖЕКів, коли підписують акти виконаних робіт з підприємства, які надають такі послуги. До речі, тільки в Києві таких підприємств, які надають послуги з дератизації і дезінфекції, налічується понад 50. Це свідчить про те, що бізнес є прибутковим і не потребує великих капіталовкладень.
Таким чином, київська міська влада та мешканці столиці разом витрачають на знищення різних гризунів і комах більше 17 млн грн на рік, а в разі, якщо київські чиновники дослухаються до слів фахівців санепідстанції і замовлять послуги з дератизації на всіх комунальних об’єктах міста, то сума збільшиться до 70 млн грн в рік.
Багато це для міста Києва чи, навпаки, замало? Для відповіді на це питання можна навести таку статистику. У травні 2015 року «Росспоживнагляд» повідомив, що в Москві кількість популяції щурів перевищило кількість людей, що мешкають в ній (http://mir24.tv/news/society/12629905). За даними офіційного сайту служби Росстату, в 2015 році кількість мешканців Москви нараховує 12 млн осіб, що в 4 рази перевищує кількість мешканців Києва.
Для боротьби з навалою гризунів московська мерія вирішила витрати 150 млн російських рублів (http://www.rg.ru/2014/05/13/krisi-site-anons.html). За офіційним курсом НБУ, ця сума прирівнюється до 48,6 млн грн. У підсумку маємо, що місто, площа якого втричі більша за площу столиці України, а його населення в чотири рази перевищує кількість киян, витрачає на боротьбу з гризунами в півтора рази менше, ніж необхідно на проведення дератизації 100 % київської комунальної власності та житлових будинків столиці України. Тому про ефективність витрат на боротьбу зі щурами в Києві говорити не доводиться.
Як вже зазначалося, в Москві популяція щурів перевищила кількість її мешканців. Аналогічна ситуація спостерігалася в минулому році в місті Нью-Йорк (http://www.profi-forex.org/novosti-mira/novosti_ameriki/usa/entry1008213113.html). Мерія восьмимільйонного міста виділила на боротьбу з гризунами 611 тис. доларів США, за курсом НБУ – це приблизно 13,4 млн грн.
Для того щоб порахувати, скільки витрачається коштів на знищення щура, приймемо за основу, що популяція гризунів в Києві, Москві і Нью-Йорку дорівнює кількості мешканців цих міст. Як бачимо (див. малюнок), в Києві, який є й за територією, й за кількістю населення менше, на знищення одного щура витрачається 5,86 грн, що в 1,5 рази більше, ніж у Москві, та в 3,5 рази дорожче, ніж у Нью-Йорку.
На перший погляд, така статистика може тільки радувати пересічного громадянина тим, що хоча б боротьба з гризунами в українських містах налагоджена краще, ніж в інших країнах світу. Тоді зовсім незрозуміло, чому в Києві трапляються випадки смертельних захворювань людей, які безпосередньо пов’язані зі зростанням популяцій щурів та погіршенням епідеміологічного стану в місті? Відповідь очевидна – це симуляція боротьби, що дозволяє списувати мільйони гривень на вітер, яка є джерелом збагачення осіб, відповідальних за забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя киян і гостей столиці.
ГО «Публічний аудит»
