Відповідно до Цивільного кодексу України у державній власності є майно та грошові кошти, управління якими від імені та в інтересах України здійснюється органами державної влади.
За підсумками такого управління Держава має отримувати певний результат, визначений статутними завданнями підприємства.
Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус 16.01.2025 зазначив: «У нас 3373 держпідприємств, з них 1900 працюючих. Всі решта закриваються або закриті. При цьому з 1900 – 60% – це компанії з обігом менше 1 млн євро».
У Реєстрі корпоративних прав держави обліковується майже 700 господарських товариств із державною часткою у статутному капіталі. Сумарна вартість корпоративних прав Держави в усіх господарських товариствах за номінальною вартістю пакетів акцій становить близько 40 млрд грн.
За результатами 2013 року Державний бюджет отримав дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариствах, у статутному капіталі яких є державна частка, в сумі 421,5 млн грн, що становить трохи більше 1 % від номінальної вартості пакетів акцій.
Зазначений рівень прибутку Держави в 1 % свідчить про неналежні результати роботи більшості державних підприємств, вимивання з них коштів, завищення витрат на тлі заниження прибутків та неефективне використання державного майна.
Що ж заважає державним підприємствам працювати ефективно та з реальною користю для українців? Розглянемо найсуттєвіші перешкоди.
Баласт збиткових підприємств
Проблематика чисельних збиткових підприємств на прикладі Міністерства оборони України виглядає таким чином.
В управлінні Міністерства оборони України перебуває 3 державних концерни: «Військторгсервіс», «Техвоєнсервіс» та «Воєнремсервіс», до складу яких входить 144 державних підприємств та філій.
Із загальної кількості підприємств:
- діючих – 50 %, із них прибуткових – лише 10 %;
- у стані реорганізації (ліквідації та банкрутства) або не ведуть господарську діяльність – 50 %.
Залишкова вартість основних виробничих фондів підприємств станом на 31 грудня 2013 року становила 700 млн грн.
Кредиторська заборгованість підприємств станом на 1 квітня 2014 року – 499,9 млн грн.
Заборгованість із виплати заробітної плати працівникам підприємств станом на 01.06.2024 становила 11,8 млн грн.
У розрізі державних концернів результати діяльності за 2013 рік мали такий вигляд.
Концерн «Військторгсервіс» отримав за 2013 рік майже 2 млн грн збитків, в управлінні Концерну перебуває 466 об’єктів нерухомості та ще 548 об’єктів – в управління філій. При цьому свідоцтва на право власності оформлено лише на 28 % об’єктів.
Концерн «Техвоєнсервіс» включає 29 підприємств та філій. Збиток Концерну та його учасників на кінець 2013 року становив 50,4 млн грн.
Жоден із учасників Концерну не є ефективним підприємством, одинадцять із них перебувають у стані ліквідації за наслідками незадовільної господарської діяльності.
До Концерну «Воєнремсервіс» входить 70 підприємств та філій, із яких –29 не діють та 5 розташовані в АР Крим. Результатом діяльності Концерну та його учасників за 2013 рік був збиток у 136,8 млн грн.
Наведені дані свідчать про наявність у державній власності чисельних «підприємств-банкрутів», які з року в рік нарощують борги та збитки, маючи при цьому на балансі чисельні об’єкти нерухомості, які не використовуються за призначенням, а здаються в оренду за мізерну платню (в окремих випадках неофіційно).
Непомірні апетити топ-менеджменту
Незважаючи на незадовільні результати роботи більшості державних підприємств та режим жорсткої економії коштів, що стосувався кожного українця, зарплата керівників найбільших державних господарств («Ощадбанк», НАК «Нафтогаз України» з її дочірніми підприємствами, «Укрхімтрансаміак», «Укрспирт» та інших) сягає до $30 тис. у місяць. Хоча їх діяльність, як правило, не має жодного позитивного впливу на розвиток підприємства.
Так, наприклад, Нацбанк шляхом емісії рефінансує Ощадбанк на 20,4 млрд грн, а Уряд ухвалює рішення про його докапіталізацію на 11 млрд грн. І це тільки у 2014 році!
«Нафтогаз України» кожного розрахункового періоду демонструє нездатність сплати рахунків за газ власними коштами, а такі підприємства, як «Укрспирт» та «Укрхімтрансаміак», періодично показують збитковість своєї монополістської діяльності. Між тим у їх топ-менеджерів все гаразд, зарплати завеликі, адміністративні витрати захмарні.
Такі неприродні перекоси свідчать про відсутність прямої мотивації топ-менеджменту у фактичних результатах роботи підприємств. Для збалансування зазначених ставок оплати праці слід прирівняти їх значення до економічно-обґрунтованих для держави (наприклад, до 20 мінімальних зарплат), незалежно від назви і діяльності підприємства, та встановити винагороду за результатами діяльності за рік, яку визначає КМУ. Крім того, слід обов’язково відмінити можливість отримання додаткових винагород топ-менеджментом.
Неефективне управління стратегічними підприємствами
За часів СРСР в Україні було створено унікальну інженерну споруду, якій і сьогодні не має аналогів у світі – магістральний аміакопровод «Тольятті-Горлівка-Одеса». Його протяжність становить 2 417 км, із яких 1 018 км – територією України.
Україна має у власності єдиний експортний канал поставок стратегічної сировини російського підприємства – унікальну технічну споруду з Одеським припортовим заводом.
Завдяки терміналу та аміакопроводу, а також транзиту російського аміаку Україна відіграє значну роль на світовому ринку виробництва й торгівлі хімічною продукцією. Наша держава має можливість контролювати обсяг виробництва та експорту аміаку російським «Тольяттіазотом».
Аміакопроводом перекачується понад 2,5 млн тон рідкого аміаку на рік.
Державне підприємство з ринковою вартістю майже 2,4 млрд грн спрямовує в бюджет держави менше 1 % цієї суми – 24 млн грн.
Підприємство має всі передумови бути надприбутковим та суттєво наповнювати бюджет. Втім воно практично балансує на межі ліквідності. «Укрхімтрансаміак» отримує від транзиту аміаку понад 800 млн грн у рік. При цьому, нічого не виробляючи, він фактично витрачає всі отримані кошти на утримання трубопроводу, декларуючи чистий прибуток лише в 46 млн грн.
За підрахунками «Публічного аудиту», різниця між валовими доходами й витратами у 2013 році становила всього-на-всього 64,1 млн грн (828,4 та 764,3 млн грн відповідно), у 2012 р. – 55 млн грн (778,5 та 723,5 млн грн). Тобто, співвідношення валового доходу та валових витрат підприємства мало такий вигляд: 1:0,93. При цьому 65% всіх витрат становила собівартість (витрати, пов’язані з наданням послуг із транспортування аміаку).
Рівень собівартості має великий ризик завищення на суму до 30%, або до 150 млн грн, через проведення фінансово-господарських операцій з очевидним завищенням ціни, нераціональні адміністративні витрати. Так, якщо в 2012 році такі витрати становили 45,2 млн грн (4,7% від усіх витрат), то в 2013 їх збільшили майже на третину – це при тому, що валові витрати були збільшені всього на 4,6 %.
У 2014 році для нагляду з повітря за технічним станом української ділянки магістрального аміакопроводу «Тольятті – Горлівка – Одеса» було закуплено у ТОВ «Яна Чартер АГ» послуг на суму 36,8 млн грн. При цьому, за даними реєстру цивільних повітряних суден Державної авіаційної служби України (Civil Aircraft Register of Ukraine), станом на 05.11.2024 ТОВ «Яна Чартер АГ» повітряних суден не має.
ТОВ «Охорона та безпека» отримало від підприємства 35,6 млн грн для забезпечення безпеки української частини аміакопроводу та його об’єктів, а також територіальні підрозділи МВС – 5,1 млн грн для охорони громадського порядку й безпеки. Це при тому, що охорона обʼєктів магістрального трубопровідного транспорту має здійснюватися спеціальними відомчими підрозділами «Укрхімтрансаміаку».
Засновниками ТОВ «Охорона та безпека» були ТОВ «Промкерам» та ТОВ «Григоріївський рудник», серед співвласників яких – колишній директор «Укрхімтрансаміаку» Віктор Бондік.
Наведений приклад незадовільних фінансових результатів державного підприємства «Укрхімтрансаміак» ще раз демонструє відсутність прямої мотивації топ-менеджменту у фактичних результатах роботи підприємств.
ГО «Публічний аудит», беручи участь у процесі аналізу бюджетування, рекомендував підвищити тариф за транспортування аміаку територією України відповідно до ринкових цін. До цього рентна ставка на транспортування 1 тони аміаку становила 5,1 грн, тоді як вартість 1 тони аміаку – близько $ 600. «Публічний аудит» запропонував удвічі підвищити розмір ставки та перевести її в доларовий еквівалент. Ці нововведення вже враховані в змінах до чинного Податкового кодексу України.
Неефективний принцип розподілу прибутків
Постановою КМУ від 29 січня 2014 № 33 затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності в 2013 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у розмірі 50 % та 30 % для електроенергетичної галузі та «Ощадбанку».
Оскільки дивіденди від діяльності сплачуються з чистого прибутку, ГО «Публічний аудит» пропонує збільшити базовий норматив частки прибутку для всіх господарств, у капіталі яких є права держави, до 90 % – це забезпечить додаткові надходження до Державного бюджету в розмірі 337 млн грн.
Відповідно до Постанови КМУ від 23 лютого 2011 № 138, відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями становить від 15% до 30 %. Пропонується збільшити частину відрахувань до 90 %, що забезпечить додаткові надходження у сумі понад 3 млрд грн.І хоча останніми днями спостерігаються позитивні ініціативи Верховної Ради щодо зниження кворуму для проведення загальних зборів акціонерних товариств (з 60% до 50% + 1 акція), які спрямовані на посилення впливу Держави під час розподілу прибутків підприємств із державною часткою, цих заходів явно недостатньо.
Політика приватизації прибуткових державних підприємств
Ще однією болючою темою є принципи та механізми приватизації державних підприємств.Як зазначав 25.01.2025 Міністр юстиції України Павло Петренко, Фонд державного майна України затвердив перелік об’єктів, які будуть
запропоновані до продажу. Загалом у цьому списку понад 200 об’єктів. І серед них є такі крупні компанії, як «Одеський припортовий завод», підприємство «Турбоатом» та вугледобувні підприємства. Тобто, фактично на приватизацію чиновники виставили виключно прибуткові держпідприємства. Очевидно, щоб мати змогу самим же їх купити. http://blogs.pravda.com.ua/authors/ppetrenko/view_info/
Навіть після зміни керівництва Держави новий Міністр аграрної політики та продовольства Олексій Павленко продовжує політику «попередників» у приватизації прибуткових державних підприємств: «Министр аграрной политики и продовольствия Алексей Павленко придерживается идеи приватизации государственного предприятия “Укрспирт”» http://delo.ua/business/gospredprijatija-v-tom-chisle-ukrspirt-sleduet-privatizirovat-286152/?supdated_new=1418826259
Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк під час засідання Верховної Ради пропонував: «Приватизовувати компанії на публічних конкурсах, а не давати можливості далі через корупційні схеми витягувати кошти з них».
Висловлювання Прем’єр-міністра, за якими приватизація позиціонується як панацея від корупції у держпідприємствах, виглядають дещо безглуздо, оскільки жоден приватний господар не буде реалізовувати потужне прибуткове підприємство лише тому, що його найманий персонал загруз у корупції. Необхідно змінити персонал та контролювати його.
Проте з позицією Уряду погоджуються далеко не всі. Так, на засіданні Верховної Ради представники фракції «Батьківщина» заявили, що на сьогодні не можна виносити на приватизацію «Укрзалізницю» та «Укрспирт». Верховна Рада відправила на доопрацювання проект Закону «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», який було внесено Кабінетом Міністрів України.
Необхідно зазначити, що продовження політики приватизації прибуткових державних підприємств навряд чи можна вважати ефективним управлінням державним майном в інтересах України.
Навпаки, будь-який добрий господар у першу чергу позбавляється тягаря збиткових та неефективних активів, а прибуткові та дієві розвиває й примножує. Держава не повинна позбавлятися потужних, прибуткових підприємств, залишаючи собі збиткові.
На жаль, у випадку з державними підприємствами за будь-якої влади працює не цей принцип, а інший: державне – нічиє.
Пропозиції
- Здійснити суцільну інвентаризацію державних підприємств, їх нерухомого майна та державних корпоративних прав, за результатами якої вжити ґрунтовних заходів для реалізації збиткових підприємств, у тому числі з залученням іноземних інвестицій.
- Ліквідувати нереалізовані збиткові підприємства з подальшою реалізацією (орендою) їх майна.
- Встановити жорсткий контроль за фінансовим планом діючих прибуткових підприємств та відповідальність керівників за їх невиконання, в тому числі штрафні санкції.
- Збалансувати розміри оплати праці топ-менеджерів державних природних монополій («Ощадбанк», «Нафтогаз України» з її дочірніми підприємствами, «Укрхімтрансаміак», «Укрспирт» тощо) до економічно-обґрунтованих (наприклад, до 20 мінімальних зарплат) незалежно від назви і діяльності підприємства та встановити додаткову винагороду виключно за перевищення планового рівня річного прибутку, яку визначатиме КМУ.
- Для керівників збиткових державних підприємств запровадити стимулювальні механізми оплати праці залежно від ефективності управління та отриманого прибутку.
- Збільшити базовий норматив частки прибутку для всіх господарств, у капіталі яких є права держави, державних унітарних підприємств та їх об’єднань до 90 %.
- На законодавчому рівні обмежити обсяг адміністративних витрат державних підприємств та встановити жорсткі правила використання коштів, отриманих від фінансово-господарської діяльності.
Громадська організація
«Публічний аудит»
