Державний бюджет на 2017 рік: повний аналіз прогнозних показників дохідної частини від «Публічного аудиту»

Несприятливий інвестиційний клімат у країні, зниження світових цін на сировинні товари, зменшення внутрішнього ринку, скорочення кредитування економіки та погіршення на 2017 рік прогнозу розвитку світової економіки створюють додаткові ризики недосягнення прогнозованого на наступний рік зростання валового внутрішнього продукту та, як наслідок, ненадходження доходів у визначених обсягах.

Тому дуже важливо своєчасно прийняти збалансований та об’єктивно реальний Державний бюджет.

У ніч із 20.12.2016 на 21.12.2016 майже в 5 годин ранку Верховною Радою України прийнято Державний бюджет України на 2017 рік (Закон №1801-VIII) на підставі проекту Закону № 5000 із депутатськими правками. Слід зазначити, під час розгляду відповідного проекту в 2-му читанні  20.12.2016 було проголосовано сотні правок, значна частина депутатських пропозицій мала лобістський та корупційний характер, у результаті чого за ніч голосування розмір видатків та доходів  бюджету на 2017 рік підвищився на 24,8 млрд грн.

1

Розрахункові макроекономічні показники, на базі яких складався проект Закону № 5000, розраховано на основі оптимістичного сценарію, схваленого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 399 «Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2017 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2018 і 2019 роки».

Уряд прогнозує, що в 2017 році основними чинниками росту реального ВВП на 3,0 % стануть: сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура, впровадження заходів для забезпечення стійкого зростання на інвестиційно-інноваційній основі, залучення донорської допомоги та кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій, розширення і відкриття нових ринків збуту для українських експортерів (країни Азії, Африки), поглиблення співпраці з Європейським Союзом.

За оцінкою «Публічного аудиту», є ризики недосягнення економічного зростання на прогнозованому рівні.

Прогнозований КМУ показник ВВП на 2017 рік становить $ 95 млрд (2 584,9 млрд грн), при цьому Мінфін не надає чіткого обґрунтування таким даним. Слід зазначити, що вітчизняна економіка суттєво залежить від імпорту та через знецінення національної валюти з 2013 року на 343 % актуальним є порівняння всіх показників в еквіваленті доларів США.

Статистичний аналіз показує, що українська економіка перебуває в кризовому стані – на це вказує чітка тенденція до зниження ВВП у доларовому еквіваленті. За підсумками 2015 року, ВВП становив $ 90,6 млрд, або на 51 % менше, ніж відповідний показник 2013 року. За І–ІІІ квартали 2016 року рівень ВВП становив $ 61,2 млрд (1 559,1 млрд грн), що становить лише 60,39 % від уточненого прогнозного показника за підсумками 2016 року.

2

Причини:

  • експорт товарів знизився на 11,6 % (за даними НБУ) в порівнянні з попереднім роком;
  • несприятлива цінова кон’юнктура на міжнародних ринках;
  • індекс кумулятивної інфляції з початку 2013 року становить 93,4%;
  • відсутність кредитування для бізнесу;
  • валютні коливання (шоки) на міжбанківському ринку, знецінення національної валюти на 325%;
  • падіння індексу промислового виробництва ( 2014 рік – -17,3%; 2015 рік – -1,6 %);
  • невідповідна податкова політика.

У 2017 році згідно з прогнозами продовжиться зниження міжнародних цін на сировину, яка в загальному обсязі українського товарного експорту становить майже 50 % (залізна руда, зернові культури), а ціни на ринках металу не перевищать цін поточного року. Зібравши цьогоріч високий урожай й експортувавши зерна більше, ніж в минулому році, Україна отримала приблизно ту ж експортну виручку, оскільки суттєво знизилися ціни.

Внутрішній ринок тим більше не може бути двигуном економічного зростання через вкрай низьку купівельну спроможність населення і настільки ж низьку інвестиційну спроможність переважної більшості суб’єктів підприємництва.

Перспективи зростання ВВП погіршують і несприятливий інвестиційний клімат та скорочення кредитування економіки. За даними НБУ, чистий приплив прямих іноземних інвестицій у поточному році становив лише $ 2,3 млрд, при цьому основна їх частина спрямована в банківський сектор у зв’язку з необхідністю докапіталізації банків.

У липні 2016 року МВФ погіршив на 2017 рік прогноз зростання світової економіки, у тому числі країн Єврозони, частка яких в експорті українських товарів є значною, – з 1,6 до 1,4 %.

3

У зв’язку з вищенаведеними даними стосовно невідповідності розрахункових макропоказників, затверджених постановою КМУ № 399, існують величезні ризики щодо невиконання дохідної частини бюджету (прямо пропорційної до основних макроекономічних показників), які в свою чергу пов’язані з фінансуванням видатків бюджету.

Тому слід детально проаналізувати доходи, які закладені в Державному бюджеті на 2017 рік (Закон № 1801-VIII), адже від обсягу їх мобілізації залежить виконання затверджених соціальних  видатків.

ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Доходи державного бюджету на 2017 рік у Законі № 1801-VIII встановлено в сумі 731,0 млрд грн, що більше, ніж визначено в Законі про Державний бюджет на 2016 рік, на 127,6 млрд грн (21,1 %).

Прогнозоване збільшення доходів ДБ у 2017 році перевищує на 6,9 % темпи росту запланованого росту номінального ВВП – 14,2 % що, за оцінкою «Публічного аудиту», є також перебільшеними.

Збільшення доходів за таких умов може плануватися насамперед за рахунок інфляційного й девальваційного чинників та змін податкового законодавства в частині збільшення ставок окремих податків. При цьому додаткових надходжень за рахунок детінізації економіки в розрахунках показників доходів державного бюджету не передбачено.

4

Крім того, слід зазначити, що станом на листопад 2016 року в дохідну частину ДБ надійшло 463,5 млрд грн, що становить 77,82 % від планового показника (603,4 млрд грн). Виникає величезний ризик невиконання дохідної частини ДБ за 2016 рік, тому що адмініструвати планові 139,8 млрд грн лише за грудень майже неможливо. Але, як показує практика останніх років, Уряд досягає маніпулятивного виконання дохідної частини ДБ шляхом емісії національної валюти (інфляція)  та збору передоплати податків.

Не високі темпи росту економіки чи закриття лазівок в оподаткуванні, а зростання цін зумовило отримання вищенаведених розмірів доходів за результатами 2016 року. Як приклад, зростання цін у промисловості закладалося на рівні 10,4 %, по факту воно виявилося в три рази вищим – 35,7 %. Причому, це зростання прискорилося з 16,4 % у вересні до 35,7 % у грудні.

Тому з вищенаведених даних вбачається, що закладені статті доходів можуть бути невиконані через відсутність економічних передумов. У зв’язку з цим теперішній бюджет не є бюджетом розвитку, бо не може бути збережений об’єктивний баланс між доходами та видатками.

У проекті Закону № 5000, як і в Законі № 1801-VIII, передбачено, що дефіцит ДБ на 2017 рік становить  77,5 млрд грн, або 2,99 % від прогнозованого річного обсягу ВВП. Проте разом з проектом Закону №5000 Уряд не подав плану державних запозичень, що включає перелік кредитів із зазначенням кредиторів, видів, мети, назви валюти, строку і відсоткової ставки державних запозичень, а також стану укладання кредитних договорів (відповідно до ч. 1 ст. 38 Бюджетного кодексу).

Це свідчить про необ’єктивність та непрозорість Уряду при встановленні планових показників дефіциту бюджету та вірогідність невиконання дохідної частини бюджету.

5

6

Зростання доходів Державного бюджету в порівнянні з обсягами, затвердженими на 2016 рік, передбачено, зокрема, за рахунок:

податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів212,76 млрд грн, збільшення на 41,5 млрд грн, або на 24,2 %;

податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) із урахуванням бюджетного відшкодування80,3 млрд грн, збільшення на 18,8 млрд грн, або на 30,7 %;

акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)71,5 млрд грн, збільшення на 18,8 млрд грн, або на 35,8 %;

акцизного податку з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)41,7 млрд грн, збільшення на 12,5 млрд грн, або на 43,0 %;

податку на прибуток підприємств – 57,9 млрд грн, збільшення на 9,3 млрд грн, або на 19,2 %;

податку та збору на доходи фізичних осіб68,6 млрд грн, збільшення на 12,5 млрд грн, або 22,3 %.

7

Крім того, у загальній структурі прогнозованих податкових надходжень (відповідно до Закону №1801-VIII) планується адміністрування органами ДФС у розрізі:

  • податкові підрозділи ДФС – 328,7 млрд грн, що на 46,2 млрд грн, або на 16,3 % більше, ніж планові показники 2016 року;
  • митні підрозділи ДФС – 277,2 млрд грн, що на 57,2 млрд грн, або на 26,0 % більше, ніж планові показники 2016 року.

Тобто, виникають логічні питання:

  1. Яким механізмом податкові органи ДФС планують збільшити адміністрування податків і зборів на 16,3 % при прогнозованому міжнародними агентствами рості реального ВВП у 2,3% та інфляції у 8,5 %, а зміни до ПКУ не змінюють базу оподаткування?
  2. Як митні органи ДФС збільшать надходження до Державного бюджету в 2017 році на 26,0 %, якщо відповідно до прогнозу КМУ (Постанова КМУ №399) імпорт товарів і послуг прогнозується на рівні $ 49,9 млрд, що лише на 9,7 % більше, ніж у 2016 році?

16.09.2016 Президент України підписав Указ № 404/2016, відповідно до якого постановив увести в дію рішення РНБО від 13.09.2016 «Про пропозиції до проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України».

Відповідним рішенням запропоновано передбачити в проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатки на забезпечення національної безпеки та оборони України в обсязі не менше 5 % від валового внутрішнього продукту для сектору безпеки й оборони України, а саме: видатки у розмірі 129,24 млрд грн (планований розмір ВВП у 2017 році – 2584,9 млрд грн * 5 %), що становить 16,6 % від загальних запланованих видатків на 2017 рік.

Одним із джерел покриття видатків на забезпечення національної безпеки та оборони визначено відповідно до класифікації доходів  бюджету – надходження до цільового фонду для забезпечення оборони й безпеки держави (цільові фонди), а саме: конфісковані кошти та кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення – у сумі 10,5 млрд грн.

Слід зазначити, що відповідна стаття доходів (код бюджетного класифікатора 50080100) була закладена до Державного бюджету на 2016 рік. Планований показник відповідних надходжень до спеціального фонду Державного бюджету становив 7,88 млрд грн. Станом на 01.11.2016 виконано лише 0,16 млрд грн, або 2 % від планового показника.

Відповідна стаття доходів згідно з Законом № 1801-VIII про Державний бюджет на 2017 рік підготовлена під так званий закон «про спецконфіскацію» (законопроекти № 3025, №4 057, № 4811, № 5142, жоден не прийнятий),  метою якого є стягнення в дохід держави необґрунтованих активів до закінчення кримінального провадження. Відповідні законопроекти отримали жорсткий негативний висновок Ради Європи через невідповідність європейським стандартам щодо справедливого суду та захисту права власності.

Крім того, що відповідні законопроекти не відповідають економічній доцільності:

  1. Як відомо, сума арештованих цінних паперів ОВДЗ становить $ 1,5 млрд (39 млрд грн). Для цього законопроектом № 5142 від 20.09.2016 передбачено наділити Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повноваженнями щодо управління активами, на які накладено арешт, з метою забезпечення їх стягнення в дохід держави як необґрунтованих. Тобто, відповідним агентством планується звернути в дохід цінні папери номінальною вартістю 39 млрд грн до бюджету в сумі 11,5 млрд грн. Дисконт за такими операціями становить 27,5 млрд грн, при цьому вигодонабувачі невідомі, а платити за боргами доведеться з Державного бюджету (платникам податків).

2. Ще більш незрозуміло, навіщо звертати в дохід кошти від продажу відповідних цінних паперів, а не погасити їх у рахунок зменшення державного боргу. Оскільки доходи, отримані від продажу відповідних цінних паперів (первинна емісія ОВДЗ), були включені до доходів бюджету минулих періодів та збільшення боргів майбутніх періодів до погашення. Отже, отримавши тепер 11,5 млрд грн, у майбутньому доведеться повернути $ 1,5 млрд + відсотки з невизначених джерел, що додатково збільшить дефіцит бюджету в майбутні періоди.

У зв’язку з вказаним вбачається, що вищенаведена норма планувалась виключно як пограбунок Державного бюджету, і це призведе до збільшення боргового тягаря на Держказну в майбутні періоди.

Слід зазначити, що Законопроект № 5142 не прийнятий (негативне голосування 08.12.2016), а тому це призведе до загрози непланованого збільшення дефіциту Державного бюджету ще на 11,5 млрд грн.

ЗМІНИ ПОДАТКОВОГО ТА МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Перед прийняттям Верховною Радою відповідного Закону України № 1801-VIII «Про Державний бюджет на 2017 рік» Урядом було внесено та в подальшому (в ніч із 20.12.2016 на 21.12.2016) проголосовані Верховною Радою закони, які б мали на меті привести податкове та митне законодавство у відповідність із плановими доходами Державного бюджету, а саме:

  • Закон №1797-VIII від 21.12.2016 (прийнятий на підставі Законопроекту №5368) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо покращення інвестиційного клімату в Україні);
  • Закон № 1791-VIII від 20.12.2016 (прийнятий на підставі Законопроекту №5132) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році;
  • Закон № 1774-VIII від 06.12.2016 (прийнятий на підставі Законопроекту №5130) про внесення змін до деяких законодавчих актів України;
  • Проект Закону № 5369 від 07.11.2016 про внесення змін до Митного кодексу України (щодо інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення) (12.2016 Прийнято в першому читанні).

До прийнятого Закону України № 1801-VIII включена законодавча ініціатива щодо збільшення мінімальної зарплати на 2017 рік на рівні 3200 грн. Це призведе до збільшення фонду оплати праці державних службовців на 12,8 млрд грн. Як зазначається у пояснювальній записці до Закону №1797-VIII, реалізація законопроекту сприятиме збалансуванню Державного бюджету України та ефективному і раціональному використанню бюджетних коштів, економія бюджетних коштів у 2017 році має скласти орієнтовно близько 3,7 млрд грн, додаткові бюджетні надходження передбачаються орієнтовно у розмірі близько 2,5 млрд грн.

У свою чергу, вищенаведена позиція Уряду помилкова, оскільки додаткові надходження від даної ініціативи у вигляді податків можуть не надійти у зв’язку з тим, що більша частина бізнесу перейде у «тінь» через збільшення податкової бази.

Крім того, можливе збільшення ЕСВ піде на погашення дефіциту Пенсійного фонду, а не на збільшення додаткових бюджетних надходжень, що також не призведе до економії коштів.

Слід зазначити, що підвищення соціальних стандартів – це необхідний крок, але для цього потрібно правильно визначити компенсатори відповідних ініціатив (наприклад, здійснювати жорсткий контроль використання видатків, що призведе до збалансованості бюджету).

Тому, якщо відповідні ініціативи приймати без розрахунків, а їх фінансування покласти на емісію, то результатом стане тільки збільшення інфляції без реального росту доходів.

Вищенаведені законопроекти пропонують внести зміни в законодавство, при цьому суттєво не змінюючи податкові ставки:

Податок на додану вартість:

ПДВ є одним із основних бюджетоформуючих податків, питома вага якого в податкових надходженнях до Державного бюджету становить 48 %. Тому законодавчі ініціативи щодо скасування ПДВ є малоймовірними.

8

У Законі № 1801-VIII визначено плановий показник ПДВ на 2017 рік – 293,1 млрд грн, що на 26,0 % більше, ніж плановий показник за 2016 рік:

  • податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) із урахуванням бюджетного відшкодування – 80,3 млрд грн, що на 30,7% більше, ніж плановий показник за 2016 рік (Законопроектом № 5000 пропонувалося 82,3 млрд грн);
  • податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів –
    212,7 млрд грн, що на 16,4 % більше, ніж плановий показник за 2016 рік (Законопроектом № 5000 пропонувалося 199,4 млрд грн).

У загальній структурі ПДВ, як і в попередні роки, переважають надходження ПДВ із ввезених в Україну товарів, послуг над ввезеними у пропорції 73 % / 27 % (+/- 15 %), що свідчить про залежність надходжень ПДВ від курсу валют.

9

Законами № 1797-VIII та № 1791-VIII затверджено такі зміни до ПКУ стосовно ПДВ:

1) встановлення неможливості скасування податкового кредиту по податковій накладній/розрахунку після 1 липня 2017 року.

Запровадження механізму зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яка підпадає під критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для такого зупинення, є необхідним кроком, що має зменшити корупційний вплив фіскальних органів на бізнес.

Проте ці зміни треба було приймати набагато раніше, а не наприкінці 2016 року.

2) Удосконалення системи електронного адміністрування (СЕА) ПДВ, а саме повернення переплат виключно на рахунок в СЕА та збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в ЄРПН (із 180 до 365 календарних днів).

Досить позитивна зміна для бізнесу, який зможе повертати надмірно сплачені податки на рахунок СЕА: як відомо, на відповідних рахунках підприємство депонує обігові кошти. Проте ця норма не вирішує проблеми, коли посадові особи фіскальних органів, зловживаючи своїм службовим становищем, змушують юридичних осіб робити перерахунки податків у бюджет (переплати) для покращення планових показників відповідних територіальних органів.

3) Запровадження єдиного публічного Реєстру заяв на бюджетне відшкодування ПДВ.

Дуже очікувана бізнесом ініціатива, але вона жодним чином не вплине на саме відшкодування, оскільки механізм отримання відшкодування ПДВ залишається в ручному керуванні і залежить виключно від рішення посадових осіб фіскальних органів (камеральна, або за наявності обставин документальна перевірка суб’єктів, які подали заяви на бюджетне відшкодування). Крім того, цей механізм несе найбільші корупційні ризики.

10

Так, у Держбюджеті на 2017 рік заплановано бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 98,3 млрд грн, що на 7,3 млрд грн більше відповідного розрахункового показника на 2016 рік.

11

4) Поширення обов’язкового реквізиту, зокрема коду товару згідно з УКТ ЗЕД, який відображається у податковій накладній, на всі без винятку товари, а також доповнення новим обов’язковим реквізитом для послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Має на меті полегшити фіскальним підрозділам відстежувати ланцюг постачання товару для мінімізації схем формування фіктивного податкового кредиту ПДВ.

5) Із метою запобігання утворенню схем мінімізації податкових зобов’язань із використанням сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим оподаткування ПДВ, та безпідставному бюджетному відшкодуванню ПДВ, пропонується установити, що:

– рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ, які додатково відкриті сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування ПДВ, закриваються з дня наступного за граничним терміном сплати податкових зобов’язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період – за ІV квартал 2016 року.

Слід зазначити, що скасування спеціального режиму оподаткування ПДВ є однією з наджорстких умов МВФ для продовження кредитування України/

В умовах падіння економіки основною галуззю, яка показувала ріст, був агрокомплекс, а саме саме с/г підприємства. Експортери забезпечили отримання валютного виторгу в розмірі 14 % від загального об’єму (металургія – 9,2 %, машинобудування – 3,1 %).

Крім того, у товарній структурі експорту України агропродукція становить  34 % (металургія – 22 %, машинобудування – 11 %), тому подальший розвиток агропромисловості міг би дати необхідний поштовх економіці для забезпечення росту. Слід зазначити, що агропромислова галузь акумулює великий обсяг обігових коштів для забезпечення виробництва.

12

Джерело:

www.trademap.org/tradestat/Product_SelCountry_TS.aspx

www.cost.ua/news/446-imports-penetration-inforgraphics

Одним із основних факторів, що стримують виробництво більшості с/г виробників, завжди були фінансові обмеження (крім того, недостатній попит, погодні умови).

В умовах відсутності економічно обґрунтованих ліній кредитування (високі ставки по кредитам призводять до збитковості виробництва), додаткове заморожування 20 % обігових коштів (у системі СЕА) може призвести до банкрутства малих та середніх суб’єктів господарювання.

13

Джерело: Держстат 

Крім того, у зв’язку з тим, що великий обсяг товарів експортується (ставка ПДВ 0 % на експорт), не всі с/г виробники-експортери мають змогу отримувати бюджетне відшкодування, хоча і подають відповідні заявки. Як зазначалося вище, фіскальні органи в ручному режимі визначають підприємства, які мають право отримувати відшкодування (шляхом оформлення безпідставних висновків за перевірками, відкриття кримінальних проваджень).

До 2016 року відповідно до спецрежиму нарахована сума ПДВ не підлягала сплаті до бюджету та повністю залишалася в розпорядженні підприємства, дозволяючи використовувати відповідні кошти на власні потреби, що знижало собівартість продукції та робило її конкурентоспроможною, стимулюючи розвиток галузі.

Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 були внесені зміни до ПКУ щодо запровадження на 2016 рік перехідних умов у застосуванні сільгоспвиробниками спецрежиму оподаткування, а саме — розподіл нарахованого ПДВ у пропорціях, що залежить від операцій, які здійснюють с/г виробники:

  • під час постачання зернових і технічних культур: 85 % — до державного бюджету, 15 % — лишається в розпорядженні сільгоспвиробника;
  • під час постачання великої рогатої худоби та молока: 20 % — до державного бюджету, 80 % — залишається в розпорядженні сільгоспвиробника;
  • під час постачання інших с/г виробників: 50 % — до державного бюджету, 50% — залишається в розпорядженні сільгоспвиробника.

Прийняття таким змін до ПКУ негативно вплинуло на розвиток галузі через те, що деяким виробникам с/г необхідно було сплачувати половину й більше податку до бюджету (збільшення податкового навантаження).

14

Згідно з пп. 3 п. 1 ст. 38 Бюджетного кодексу до Законопроекту № 5000 Урядом надано перелік пільг із податків та зборів (обов’язкових платежів) із розрахунком втрат доходів Зведеного бюджету України від їх надання в 2016 році (розраховано на базі даних ДФС), згідно з якого вбачається, що з прийняттям змін до ПКУ на підставі Закону № 909-VIII від 24.12.2015 держава збільшила податкове навантаження на галузь у цілому на 34,6 млрд грн.

Крім того,  прийнятим Законом №1791-VIII планується повністю обкласти с/г виробників ставкою ПДВ у 20 %, який сплачуватиметься до бюджету, що надасть змогу залучити додатково 6,27 млрд грн (очікувана сума втрат бюджету у 2016 році – 5,83 млрд грн + відсоток збільшення надходжень ПДВ у 2017 по відношенню до 2016 року 16,5 %).

У свою чергу, у Держбюджету не передбачено дієвих прямих компенсаторів для підтримки безпосередньо керівників на місцях, оскільки бюджетні асигнування на підтримку галузі, як і раніше, розподілятимуться головними розпорядниками бюджетних коштів на свій розсуд, що призведе до збільшення корупційних проявів.

Слід зазначити, відповідним Законом с/г виробників під Новий рік (21.12.2016) поставили перед фактом про скасування спецрежиму з 01.01.2017, не надавши навіть перехідного періоду.

Метою цієї ініціативи є не «запобігання утворенню схем мінімізації податкових зобов’язань», яке має стосуватися лише недобросовісних суб’єктів господарювання, а виключно додаткові надходження від с/г виробників.

Податок на прибуток

Надходження від податку на прибуток до Державного бюджету завжди було індикатором розвитку вітчизняних підприємств, так як було прямо пропорційне до рівня ВВП. З прийняттям ПКУ у 2010 році, функції податку повинні були виконувати регулюючу роль, а не фіскальну.

Із прийняттям ПКУ (Закон № 2755-VI  від 02.12.2010) планувалось встановити ставку податку на прибуток підприємств:

– з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 %;

– з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 %;

– з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 %;

– з 1 січня 2014 року – 16 %.

Проте відповідно до Закону № 1166-VII від 27.03.2014 було внесено зміни до ПКУ, а саме збільшено розмір ставки податку до 18 %, тим самим збільшилося податкове навантаження на підприємства в умовах падіння економіки, що підтверджується відповідними макропоказниками.

15

Тобто, Уряд повернувся до фіскальної суті податку на прибуток, тоді як у всьому світі цей податок виконує в основному регулюючу функцію (здатність впливати на окремі галузі економіки, даючи змогу максимально підняти ділову активність).

Слід зазначити, що з кінця 2013 року, коли ВВП почав падати (у доларовому еквіваленті), в результаті чого прямо пропорційно почали падати надходження від податку на прибуток.

Хоча загалом податкові надходження зростали (в гривневому еквіваленті), що пояснювалось величезною інфляцією (кумулятивна інфляція з 2013 року – 93,4 %) та знеціненням національної валюти (з кінця 2013 року – 325 %), це забезпечило в основному додаткові податкові надходження від ПДВ із ввезених на територію України товарів (адмініструє митниця).

16

Зменшення частки надходжень податку на прибуток у структурі податкових надходжень Державного бюджету з 18 % у 2013 році до 9 % у 2016– 017 роках пояснюється зменшенням загального позитивного фінансового результату підприємств або збитками за відповідні періоди, що демонструє відсутність дієвих змін в економіці країни.

17

Відповідно до прийнятого Закону № 1797-VIII пропонуються такі зміни ПКУ стосовно податку на прибуток підприємств:

1) виключення обов’язкової наявності установчих документів бюджетним установам для отримання статусу неприбуткових установ;

2) доповнення нормами щодо можливості отримання нерезидентом документального підтвердження сплати податку на прибуток на території України;

3) уточнення порядку амортизації основних засобів та нематеріальних активів;

4) коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію;

5) чітке визначення правових підстав списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів;

6) уточнено порядок розрахунку обмеження при виплаті процентів нерезидентам;

(Вищенаведені норми мають виключно технічний характер та ніяк суттєво не вплинуть на адміністрування податку на прибуток підприємств.)

7) запровадження на період до 31 грудня 2021 року податкових канікул (застосування нульової ставки податку на прибуток підприємств).

Законодавець дуже звузив критерії для суб’єктів, які можуть застосувати нульову ставку, а саме:

  • для підприємств, у яких річний дохід не перевищує 3-х млн грн та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати;
  • які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 1 січня 2017 року та в яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) становив до 3-х млн грн, середньооблікова кількість працівників – від 5 до 50 осіб.

По суті, ця норма мала б на меті підвищення офіційної з/п (рівень мін. зарплати на 2017 р. планується в розмірі 3200 грн) підприємств, які перебувають на єдиному податку. Проте ця норма не вигідна бізнесу, оскільки дешевше платити єдиний податок та оформлювати трудові договори на півставки мін. зарплати або взагалі не працевлаштовувати робітників офіційно.

Проблема в тому, що центральним органом виконавчої влади, що відповідає за формування податкової та митної політики, не проведений об’єктивний аналіз прогнозування наслідків щодо прийняття відповідних норм (обговорення з бізнесом – лише формальність). У зв’язку з падінням економіки середньому та малому бізнесу стає найважче, тому державні органи повинні знаходити консенсус у діалозі з бізнесом, а не розглядати їх виключно як джерело додаткових надходжень.

Акцизний податок

Акцизний податок, як і ПДВ, є непрямим податком, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни.

Слід зазначити, що непрямі податки ефективніші у фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату.

Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті та мають досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення, результатом чого є підвищення цін та інфляція, що демонструється протягом останніх років.

Так, акцизний податок і ПДВ у загальній структурі податкових надходжень становлять 67 %. Це свідчить про те, що Уряд обрав політику формування надходжень ДБ шляхом оподаткування споживання під час високої інфляції та знецінення нац. валюти. Така політика призводить до більшого збідніння кінцевих споживачів – громадян.

18

Крім того, підтвердженням вищенаведеного свідчить структура надходжень від акцизного податку. Так, збільшення акцизу з імпорту, яке в 2013 році становило лише 18,6 % від загального обсягу надходжень від податку, до 38,9 % станом на 01.11.2016. Такі обставини свідчать про намагання Уряду скористатися наслідками девальвації гривні, отримуючи додаткові надходження від імпорту певних груп товарів, внаслідок чого платить кінцевий споживач, тобто громадянин.

По своїй суті застосування ставок акцизного податку має на меті регулювання споживання окремих галузей. Але, як вбачається зі структури акцизного податку в розрізі імпорту та внутрішніх товарів, Уряд розглядає акцизний податок виключно як фіскальний інструмент.

19

У загальній товарній структурі акцизного податку, крім алкогольних напоїв та тютюну, що разом становлять 77 % від загального обсягу, податок стягується з електричної енергії та пального, що підвищує кінцеву ціну товару для споживачів у той час, коли фактичні доходи населення падають (ВВП на душу населення в 2015 році – $ 2115,4 проти $ 4030,3 у 2013 році).

Наприклад, справляння акцизного податку від продажу тютюну має на меті, крім досягнення економічного ефекту, зменшити споживання шкідливих для здоров’я сигарет та оздоровити населення (соціальний ефект). Проте, як вбачається з досліджень МОЗ України, соціальний ефект був досягнутий із 2008 по 2013 роки, коли реалізація сигарет впала з 125 млрд штук на рік до 75 млрд відповідно (-50 млрд штук). У подальшому з ростом із 2013 до 2015 років ставки акцизу на 27 % реалізація сигарет майже не знизилася.

20

Тому подальше підвищення ставок свідчить лише про намагання підвищити надходження за рахунок кінцевих споживачів, що додає все більших інфляційних процесів.

21

Джерело: Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України

У свою чергу акцизний податок із імпортованих товарів у загальній товарній групі в основному припадає на пальне – 85%, у зв’язку з чим вартість палива, на яке впливають валютні коливання, є досить високою.

Можна зазначити, що за рахунок акцизного податку Уряд намагається стимулювати лише виробників транспортних засобів, але в зв’язку з тим, що якість вітчизняних транспортних засобів гірша від закордонних конкурентів, споживачі намагаються ввозити в країну дешевший імпортний транспорт, не сплачуючи при цьому податку.

Зменшення ставки відповідно до Закону № 1389-VIII від 31.05.2016, яким внесені зміни до ПКУ, передбачало істотне зниження акцизного збору на ввезені імпортні автомобілі, але Президент вніс зміни до Закону, значно звузивши критерії об’єктів оподаткування, які підпадали під знижені ставки, чим задовольнив інтереси власників вітчизняних автовиробників. Мабуть, через відсутність конкурентної боротьби за покупця вітчизняний автопром поступається імпортному, а, крім іншого, змушує споживачів платити додаткові податки.

22

 Законом №1791-VIII внесено зміни до ПКУ в частині змін ставок акцизного податку а саме:

  • збільшено ставки акцизного податку на тютюнові вироби на 30 % специфічну та на 3 % пункти (з 12 % до 15 %) адвалорну, на алкогольні напої – на 20 %, на виноробну продукцію та слабоалкогольні напої на індекс споживчих цін – 12 %;
  • запроваджено єдину ставку акцизного податку на дизельне паливо – 125,5 Є за 1000 л замість диференційованої ставки 125,5 Є та 95 Є залежно від вмісту сірки.

Уряд пояснює запропоновані зміни тим, що наразі ставки акцизного податку на підакцизні товари значно нижчі, ніж мінімальні встановлені Директивами для Європейських країн. Зокрема, на тютюнові вироби – в 6 разів, на горілку – в 1,5 рази, дизельне паливо – 2,6–3,5 рази (залежно від вмісту сірки). Збільшення ставок акцизного податку сприятиме наближенню до норм законодавства Євросоюзу, скороченню споживання шкідливих для здоров’я товарів (алкогольні напої та тютюнові вироби).

Проте неприпустимо намагатися підняти ставки до європейського рівня (супроводжується підняттям цін) у той час, коли рівень доходів в Україні порівняно з європейськими країнами набагато нижчий (кінцевий платник податку – споживач). Крім того, як вбачається з вищенаведеного, аналіз збільшення ставок вже не впливає суттєво на рівень споживання шкідливих для здоров’я товарів і виступає лише механізмом отримання додаткових надходжень.

Законом №1797-VIII внесено зміни до ПКУ в частині акцизного податку, а саме:

  • скасування необхідності реєстрації платниками акцизного податку осіб, які реалізують пальне в ємностях до 2 літрів, крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
  • відновлення помилково скасованої норми щодо звільнення від оподаткування акцизним податком тютюнової сировини тютюново-ферментаційних заводів;
  • приведення у відповідність із Митним тарифом кодів згідно з УКТ ЗЕД, за якими оподатковуються акцизним податком електромобілі та окремі мотоцикли;
  • скасування для імпортованих алкогольних напоїв необхідності того, щоб сума акцизу, позначена на акцизній марці, відповідала сумі акцизу, що діє на дату розливу цієї продукції.

Тобто, відповідні норми деяким чином лише полегшують адміністрування податку та не впливають на розмір майбутніх надходжень. Ці технічні норми пропонувались вже давно, але лише зараз винесені на голосування і проголосовані.

Підсумовуючи вищенаведене, акцизний податок в останні роки в умовах падіння економіки (знецінення нац. валюти, висока інфляція) перетворився виключно на механізм отримання додаткових надходжень до бюджету за рахунок кінцевого споживача.

Податок на доходи фізичних осіб

 Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян-резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні.

Відповідно до Бюджетного кодексу надходження до Державного бюджету від ПДФО до 2015 року були низькими. У загальній структурі податкових надходжень ДБ у 2013 році ПДФО становив 2 %, у  2014 році – 4,5%.

У свою чергу ПДФО наповняв в основному місцеві бюджети: у 2013 році – 70,8 % від загального обсягу податкових надходжень місцевого бюджету, у 2015 – 71,6 % відповідно.

23

 До 2015 року до доходів загального фонду ДБ відповідно до п. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу належало 50 % ПДФО, що сплачується (перераховується) лише на території міста Києва та 100 % податку від оподаткування пасивних доходів. Згідно з п. 2, 3 ст. 65 Бюджетного кодексу до доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховувалось 75 % ПДФО, до доходів бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 % податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується)  на відповідній території.

24

Як вбачається зі змін до Бюджетного кодексу (Закони № 1588-VII від 04.07.2014№ 79-VIII від 28.12.2014), щодо перерозподілу сум ПДФО, пропорції розподілу мобілізованих сум ПДФО змістилися в бік поповнення Державного бюджету, що суперечить нинішній політиці децентралізації.

Якщо аналізувати фактичні надходження, можна зазначити, що в 2013 році з загальних надходжень ПДФО 10,49 % (89,51 % залишалося місцевим бюджетам) розподілялися в державний бюджет, а вже відповідно до планових показників на 2017 рік – 45,06 % (лише 54,94 % залишатиметься місцевим бюджетам).

25

Законом №1797-VIII внесено зміни до ПКУ в частині податку на доходи фізичних осіб, а саме:

  • розширення переліку витрат фізичної особи-підприємця від провадження господарської діяльності на суми податків, зборів, які пов’язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця;
  • надання фізичній особі-підприємцю права на амортизацію основних засобів, що використовуються в діяльності (крім житлової нерухомості та автомобілів);
  • розширення переліку осіб-отримувачів благодійної допомоги на лікування та медичне обслуговування платника, які є членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення, законними представниками дитини, за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги;
  • зняття обмеження щодо розміру суми, сплаченої за навчання, що дозволяється для включення до податкової знижки платника податку або членів його сім’ї першого ступеня споріднення (у  2016 році така сума не повинна перевищувати 1930 грн на місяць);
  • надання платнику податку права розстрочення сплати протягом трьох років суми податкового зобов’язання, нарахованого на суму боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства.

 Уряд намагається будь-яким шляхом мобілізувати податки до Державного бюджету (централізація коштів), щоб уникнути збільшення дефіциту бюджету. Слід зазначити, що ПДФО повинен повністю наповнювати лише місцеві бюджети, на території яких сплачуються відповідні податки.  

Законом №1797-VIII внесено зміни до ПКУ в частині адміністрування, а саме:

  • адміністрування всіх баз даних Мінфіном чи ДП при Мінфіні;
  • запровадження повноцінного електронного кабінету платника податків;
  • ведення відкритого реєстру заяв про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу на сайті ДФС;
  • запровадження ведення єдиної бази індивідуальних податкових консультацій на веб-сайті ДФС;
  • здійснення контрольно-перевірочної роботи на обласному рівні, районні податкові інспекції виконують виключно сервісні функції;
  • план-графік документальних планових перевірок оприлюднюється на сайті ДФС;
  • встановлення 30-денного строку, протягом якого може бути проведена камеральна перевірка (на сьогодні такий строк встановлений лише для податку на додану вартість);
  • збільшення контролюючим органам строку надсилання повідомлення про місце і час проведення розгляду заперечення до акту перевірки з 2 до 4 робочих днів до дня їх розгляду;
  • ліквідація податкової міліції.

Відповідний розділ ХVІІІ-2 «Податкова міліція» виключений із ПКУ, що набуло чинності з 01.01.17 року. Планувалося, що норма про ліквідацію податкової міліції набуде чинності разом із новим законом про створення Фінансової поліції, ймовірність прийняття якого цим складом Ради близька до нуля. Тобто, ніколи.   Однак у законопроекті змінили номер пункту про податкову поліцію, а в перехідних положеннях, які стосуються набрання чинності відповідними нормами, номер змінити забули. І виходить, що пункт 134 про виключення з Податкового кодексу розділу ХVІІІ – 2 «Податкова міліція» набрав чинності.

Це означає, що зараз немає правових підстав для діяльності податкової міліції, у неї немає законних прав та визначених Законом повноважень. Однак, і сам орган в установленому порядку, відповідно до Закону, не ліквідований, правонаступник його не визначений, кримінальні провадження, справи та документи нікому не передані, підслідність злочинів у КПК, зокрема про ухилення від сплати податків, залишилася за податковою міліцією. Де-юре правовий статус податкової міліції наразі – «поза законом». Де-факто, вона не ліквідована, співробітники не звільнені, провадження не передані, орган продовжує свою діяльність.

Тобто, під час тотального переходу бізнесу в тіньову економіку та збільшення прогнозованих показників податкових надходжень орган законодавчої влади позбавляє повноважень основний правоохоронний орган, який займається боротьбою з ухиленням від оподаткування.

У зв’язку з вищенаведеним аналізом викликає здивування позиція Мінфіну, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну фінансову й бюджетну політику, який всупереч вищенаведеним фактам намагається «розрекламувати» ефективність Державного бюджету в соціальних мережах без створення професійного конструктивного діалогу, без надання обґрунтованих математико-економічних прогнозних моделей.

26

Джерело: офіційна сторінка Мінфіну у Facebook

Основні тези Мінфіну:

  1. Супер рівновага

Заплановані показники доходів Державного бюджету є завищеними до основних макроекономічних показників, а нарощування доходів планується лише за рахунок кінцевих споживачів. Це свідчить, що під кінець бюджетного періоду ми можемо отримати дефіцит більший, ніж визначений проектом бюджету.

  1. Супер швидкість

Вчасне подання проекту бюджету до І та ІІ читання не є перевагою, якщо за своєю суттю бюджет не відповідає макроекономічним очікуванням.

  1. Стимулює реформи

Відсутність об’єктивного планування макропоказників та показників бюджету та чітких орієнтирів не може стимулювати до розвитку та реформ.

  1. Супер сила

Відсутність податкової реформи, яка повинна зменшити податковий тягар для реального сектору економіки, не створює додаткові стимули для розвитку економіки.

  1. Супер зір

У проекті бюджету не йдеться взагалі ні про яку далекоглядність, що суперечить необхідному поняттю «бюджет розвитку».

РОЗРАХУНОК СУМИ МОЖЛИВОГО НЕВИКОНАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА 2017 РІК (НА ПІДСТАВІ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ)

Слід зазначити, що станом на 01.01.2017 номінальний ВВП за І–ІІІ квартали 2016 року становив – 1649,7 млн грн, офіційні дані за ІV квартал відсутні.

Тому, по-перше, слід спрогнозувати майбутній показник номінального ВВП відповідно до методу інтерполяції (спосіб знаходження проміжних значень величини за наявним дискретним набором відомих значень).

Проаналізувавши рівень номінального ВВП за попередні роки, можна отримати коефіцієнт співвідношення між періодами, що зображено в табл.

27

Отримавши дані коефіцієнтів співвідношення між І–ІІІ кварталом та роком у цілому, визначаємо середнє співвідношення між відповідними періодами, а саме – 1,38.

За І–ІІІ квартали 2016 року рівень номінального ВВП (за даними Держстату) становив 1 649,7 млн грн. Якщо помножити фактичний рівень номінального ВВП за І–ІІІ квартали 2016 року на середній коефіцієнт співвідношення між відповідними періодами, отримаємо прогнозне значення рівня відповідно до інтерполяційного методу номінального ВВП на 2016 рік у цілому в розмірі 1 270 682 млн грн (1 649,7*1,38). Тобто, рівень прогнозного ВВП у 2016 становитиме 2 276,5 млн грн, що на 11,2 % менше, ніж плановий показник, визначений Урядом.

Відповідно до даних прогнозу:

– КМУ (Постанова № 399) прогнозований ріст ВВП у 2017 році становитиме 2,5 %, а рівень інфляції – 8,1 %;

– Міжнародного рейтингового агентства Standard&Poor’s ріст ВВП у 2017 році становитиме 2,3 %, а рівень інфляції – 8,5 %.

Крім того, Уряд визначив у Постанові № 399 наслідки негативного сценарію (сценарій № 2), де затвердив номінальне ВВП на рівні 1,5 % а інфляцію – 10,3 %, але відповідні показники не застосовувалися при плануванні бюджету. Тобто, Уряд визначив діапазони номінального ВВП – 1,5–3% та інфляції – 8,1–10,3 %, але для розрахунку бюджету визначив найзручніші для планування показники.

Слід зазначити, що прогнозні показники минулих років, затверджених Урядом, є переоціненими, наприклад затверджені прогнозні показники становили:

  • ріст реального ВВП 2016 – + 2 % (фактично за 1 кв. ріст ВВП становив +1%, станом на листопад 2016 очікується ріст реального ВВП загалом за 2016 рік у розмірі +1 %).
  • інфляція 2016 – 12 % (фактично станом на листопад показник інфляції становить 11,4 %, загалом за 2016 рік очікується показник інфляції у розмірі 13,6 %).
  • падіння реального ВВП 2015 на 5,5 % (фактично падіння реального ВВП в цілому за 2015 рік становило мінус 9,9 %).
  • інфляція 2015 – 33,5 % (фактично за 2015 рік інфляція становила 43,3 %).

У зв’язку з вищенаведеним для прогнозування показника рівня номінального ВВП у 2017 році більш об’єктивно, для неупередженості, користуватися даними міжнародного рейтингового агентства, які є середніми у діапазоні, визначеному Урядом.

Рівень номінального ВВП у 2017 році = номінальне ВВП 2016 рік + (прогноз реального ВВП у 2017 S&P + прогноз інфляції в 2017 S&P).

Рівень номінального ВВП у 2017 році = 2 276,5 + (2,3 % +8,5 %) = 2 522,3 млн грн

Слід зазначити, що відповідно до Постанови КМУ № 399 номінальний ВВП на 2017 рік урядом визначено у розмірі – 2 584,9 млрд грн або на 12,7% більше ніж розраховано за 2016 рік.

Тобто, визначений Урядом показник номінального ВВП завищений на
62,6 млрд грн.

Крім того, відповідно до прийнятого Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено, що прогнозний обсяг доходів cтановить 731,0 млрд грн. Слід зазначити, що відповідно до Державного бюджету на 2016 рік рівень доходів складав 603,4 млрд грн. Номінальний ВВП відповідно до Постанови КМУ №399 – 2 584,9 млрд грн.

Структура надходжень: імпорт – 45%, внутрішній ринок –55%

Прогнозне зростання: імпорт +9,7%, номінальний ВВП +10,8

Співвідношення доходів ((доходи від оподаткування імпорту у 2016 році + прогноз росту імпорту) + (доходи від оподаткування на внутрішньому ринку у 2016 році + ріст номінального ВВП) )/ прогноз реального ВВП та інфляції у 2017 ) до прогнозованого урядом номінального ВВП =

(603,4*45% + 9,7%) + (603,4*55% + 10,8%) / 2584,9 = 25,7%

Визначимо показник доходів до вище розрахованого нами показника номінального ВВП у 2017 році:  2 522,3 * 25,7%= 648,2 млрд грн.

На підставі вищенаведеного вбачається, що прогнозні розрахунки Уряду, які закладені у проект Державного бюджету на 2017 рік, містять завищений рівень доходів на 82,8 млрд грн (731,0 – 648,2).

Дані факти свідчать про маніпулювання урядовцями даними, які розраховані як показники Державного бюджету (головного фінансового плану країни на рік) для продовження співпраці з кредиторами МВФ.

Дефіцит бюджету на 2017 рік, за нормативами МВФ, не має перевищувати 3%.

Прогнозований Урядом (Закон про Державний бюджет на 2017 рік, постанова КМУ №399) розмір дефіциту бюджету по відношенню до ВВП складає = 77,5 млрд грн / 2 584,9 млрд грн * 100 = 2,99% (відповідає нормативам МВФ)

Прогнозований Публічним аудитом рівень дефіциту:

  • визначені розрахунками Публічного аудиту Доходи у сумі 648,2 млрд грн
  • визначені Законом про Державний бюджет на 2017 рік видатки – 800 млрд грн
  • визначені Законом про Державний бюджет на 2017 рік повернення кредитів –
    6,2 млрд грн.
  • визначені Законом про Державний бюджет на 2017 рік надання кредитів –
    14,7 млрд грн.

Кошти від спецконфіскації передбачені у доходах Закону про Державний бюджет на 2017 рік, але сам Закон про спецконфіскацію не проголосований, тобто виникає додатковий дефіцит у розмірі 11,5 млрд грн.

Відповідно до Постанови КМУ від 18.12.2016 №961 держава в особі Міністерства фінансів придбаває акції ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики в розмірі 116,8 млрд грн із строком обігу до 15 років та відсотковою ставкою доходу на рівні не вище 10,5%.

Крім того, Законом про Державний бюджет на 2017 рік  визначено граничний обсяг державного боргу у сумі – 1 716,63 млрд грн та граничний обсяг гарантованого державою боргу в сумі – 579,37 млрд грн. Випуск облігацій внутрішньої державної позики для докапіталізації Приватбанку в розмірі –
116,8 млрд грн збільшує дефіцит Державного бюджету до рівня 95,6% від ВВП, що є критичним.

Рівень дефіциту державного бюджету за розрахунками ПА = 648,2+6,2 – 800,0 – 14,7 – 11,5 – 116,8= –287,8 млрд грн (що на 210,3 млрд грн більше ніж прогноз Уряду)

Рівень дефіциту до номінального ВВП розрахований за показниками Публічного аудиту = 210,3 млрд грн / 2 522,3 млрд грн * 100= 8,34% (що є критичним, у зв’язку з тим, що загальний обсяг державного боргу вже складає 95,6% від рівня ВВП).

Виходячи з вищенаведеного вбачається можливість невиконання дохідної частини Державного бюджету у сумі 82,8 млрд грн (11,3% передбаченого бюджетом обсягу). Тобто відбувається маніпулювання даними, що свідчить про непрозорість та неефективність Закону про Державний бюджет на 2017 рік, метою чого повинна стати подальша співпраця з кредиторами МВФ, які надають кредити для поповнення міжнародних резервів та мають виключно єдине призначення – погашення раніше отриманих від МВФ траншів, нагромаджуючи лише відсотки за обслуговування кредиту.

Приклад:

Станом на грудень 2016 року загальний борг перед МФВ складав 11,65 млрд дол. США (у вересні 2016 отримано 3-й транш у розмірі 1 млрд дол. США).

Станом на початок грудня 2016 міжнародні резерви та ліквідність в іноземній валюті – 15,2 млрд дол. США (попередні дані) (іноземна валюта 11,5 млрд дол. США., спеціальні права запозичення (СПЗ) – 2,7 млрд дол. США., золото – 0,9 млрд дол. США.)

Чисті міжнародні резерви на 01.12.2016 = 11,5 + 2,7– 11,65= 2,55 млрд дол. США + 0,9 млрд дол. США в золоті

(чисті міжнародні резерви на 01.05.2013 – 18,35 млрд дол. США + 1,7 млрд дол. США в золоті).

Отже, лише 2,55 млрд грн є чистими ліквідними коштами, які є у розпорядженні НБУ.

 ВИСНОВКИ

Прогнозоване збільшення доходів в ДБ 2017 року є більшим, ніж розрахункові показники,  що свідчить про маніпулювання Урядом даними, які містяться в прогнозних КМУ показниках розвитку економіки, що стали основою для складання бюджету.

Проведений аналіз показав про невідповідність прогнозних показників дохідної частини бюджету макроекономічним показникам. Крім того, Урядом приймаються рішення, метою яких є виключно додаткова мобілізація коштів до бюджету, що в подальшому може привести до чергового падіння економіки. Метою таких дій з боку Уряду є виключно подальша співпраця з кредиторами МВФ, які встановлюють вимоги (нормативи), після виконання яких Україна отримає наступні кредити (транші) для погашення раніше одержаних позик від МВФ (в іншому випадку загрожує дефолт).

Також Закони щодо змін ПКУ містять норми виключно для збільшення податкових находжень за рахунок кінцевих споживачів та нічого спільного з «податковою реформою»  не мають.

 ПРОПОЗИЦІЇ

  1. Розроблення відповідними центральними органами виконавчої влади чіткого та публічного плану розвитку на наступні 5 років з визначенням пріоритетних галузей економіки, які повинні стати рушійною силою економічного зростання. Відповідний план повинен базуватись на економічних моделях та мати чіткі орієнтири, виконання яких повинно стати пріоритетними.
  2. Відповідно до розробленого плану визначення механізму державної підтримки галузей економіки, які визначені планом розвитку.
  3. Планування достовірних прогнозних показників, на яких базується Державний бюджет, що дасть змогу отримати реалістичний бюджет до цілей, які визначені планом розвитку.
  4. Проведення дієвої податкової реформи, яка повинна відповідати плану розвитку країни та базуватись на економічні моделі прогнозування з поясненням обґрунтованості можливих змін. Відповідні зміни повинні бути обговорені з бізнесом, який повинен стати партером, а не лише джерелом податкових надходжень.
  5. Проведення податкової реформи повинно рухатись у напрямку лібералізації економіки, що повинно зняти податковий тягар з бізнесу та підвищити ділову активність. Але будь які дії щодо лібералізації повинні базуватись виключно на прогнозних економічних моделях з обґрунтуванням їх необхідності
  6. Подальший перегляд умов співпраці з МВФ. Розроблення плану щодо майбутнього завершення вже розпочатих програм співпраці з МВФ з можливою реструктуризацією заборгованостей. В іншому випадку, країна буде лише нарощувати борги, які все складніше буде повертати, а відтак буде впевнено йти до дефолту, наслідки якого важко передбачити.
  7. Підписання всіма членами КМУ меморандуму щодо виконання відповідного плану розвитку. У разі не виконання відповідних пунктів або орієнтирів розвитку Уряд має взяти на себе відповідальність та піти у відставку, як такий, що не зміг виконати затверджених завдань.

ГО «Публічний аудит»