Деякі аспекти зони вільної торгівлі з ЄС, попередні результати

З 1 січня 2016 року вступила у дію Угода про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ+) між Україною та ЄС. За твердженнями владних інститутів, це широкомасштабна за змістом торговельна угода, що спрямована на зменшення та скасування тарифів, які застосовуються сторонами щодо товарів, лібералізацію доступу до ринку послуг, а також на приведення українських правил та регламентів, що стосуються бізнесу, у відповідність правилам та регламентам ЄС з метою забезпечення вільного руху товарів і послуг між двома сторонами та взаємного недискримінаційного ставлення до компаній, товарів і послуг на території України та ЄС.

За розрахунками, у довгостроковій перспективі ЗВТ+ між Україною та ЄС забезпечить зростання ВВП України на 0,5 % щороку, а також загальне підвищення добробуту громадян – на 1,2 % на рік. Що стосується економічних показників, обсяг експорту до ЄС має зрости приблизно на 6,3 %, обсяг імпорту товарів з ЄС – збільшитися на 5,8 %, а середня заробітна плата в Україні – збільшитися на 5,5 %.

Безумовно, доступ до європейського споживача досить важливий, оскільки Європейський Союз – це найбільший єдиний ринок у світі, який складається з 28 країн та охоплює населення, чисельність якого в 11 разів перевищує чисельність населення України. Це понад 500 млн споживачів, середній річний дохід яких становить $ 39 тис.

Перед підписанням Угоди вказувалося, що одним із найголовніших наслідків ЗВТ+ для українських підприємств буде негайне скасування ввізного мита для більш ніж 97 % усіх товарів, що експортуються з України до ЄС, включаючи сільськогосподарські товари (https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/249201/Selling2theEU_ukr.pdf.).

Тільки для 3 % експорту (деякі сільськогосподарські товари) ввізні мита не будуть повністю скасовані. Навіть для цих товарів певна частина експорту в межах тарифних квот буде здійснюватися на безмитній основі. Разом з тим, така частина обмеженого експорту (відома як тарифна квота) є досить суттєвою і, за розрахунками саме владних інститутів, після набуття чинності ЗВТ+ відразу більш ніж 99 % наявного українського експорту до ЄС буде ввозитися без сплати імпортного мита. Але чи відповідають такі розрахунки дійсності?

З питанням надання квот для безоплатного ввезення українських товарів саме аграрного сектору слід розібратися більш детально.

Згідно з інформаційним буклетом «Вільна торгівля з Європейським союзом. Тарифні квоти в рамках вільної торгівлі з ЄС» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, тарифна квота – це дворівневий митний тариф, пов’язаний із кількістю товару, при якій задану кількість товарів може бути імпортовано за «пільговою» (тобто нижчою) ставкою мита протягом певного періоду часу («ставка мита в межах квоти»). Після того, як обсяг тарифної квоти було заповнено, можна продовжувати імпортувати продукт без обмежень, але платити більш високу тарифну ставку («ставка мита поза квотою»).

Адміністрування тарифних квот ЄС здійснюється виключно

Європейським Союзом (відповідними директоратами ЄК) за принципом:

• «перший прийшов – перший обслуговується» – оформлення ввезення товару в рамках тарифної квоти відбувається залежно від наявності невикористаного залишку відповідної квоти на момент подачі супровідних документів. При чому першим оформлюється той товар, супровідні документи до якого надійшли першими;
• імпортного ліцензування – імпортери української продукції подають відповідну заявку на право здійснення імпорту (видачу ліцензії) до Генерального Директорату Європейської Комісії «Аграрні питання та розвиток сільської місцевості». При цьому існують обмеження в часі, протягом якого можна зарезервувати відповідний обсяг квот.

Ліцензування імпорту передбачене у рамках СОТ (Світова організація торгівлі, повноправним членом якої Україна стала в 2008 році) відповідно до Угоди про процедури ліцензування імпорту. Угода була укладена в 1988 році після Токійського раунду переговорів ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 року) з метою запобігти перетворенню ліцензування імпорту на бар’єр для міжнародної торгівлі. У цілому ліцензування визначається як адміністративні процедури, що використовуються для здійснення режимів ліцензування імпорту, які вимагають подання до відповідного адміністративного органу заявки або іншої документації (яка не є при цьому документацією, що вимагається в митних цілях) як попередньої умови для імпортування товарів на митну територію імпортуючого члена СОТ. Згідно з ГATT формальності та процедури щодо експорту та імпорту повинні бути мінімальними, оскільки багато країн світу дотримуються політики ліцензування (переважно часткового) імпорту. Ліцензування слугує важелем для управління кількісними обмеженнями (quantitative restrictions) – квотами. Імпортні ліцензії можуть використовуватися для моніторингу статистики міжнародної торгівлі та цін відповідних товарів.

Угодою про процедури імпортного ліцензування регламентовано правила запровадження національних процедур із видачі імпортних ліцензій. Ліцензії поділяються на автоматичні та неавтоматичні. Перші з них видаються відповідними державами безвідмовно й негайно, не пізніше 10 днів після звернення за їх одержанням.

Неавтоматичні ліцензії держави імпорту видають на свій розсуд. Використовуються вони для обмеження імпорту. Згідно з угодою, уряди повинні публікувати інформацію про загальний обсяг квоти (overall amount of the quota), її кількість, вартість і часові межі. Якщо квота розподіляється між країнами-постачальницями, то їх потрібно про це завчасно повідомити. Неавтоматичні ліцензії видаються за принципом «хто рано встає, у того є», тому угодою встановлено, що така видача має відбутися не пізніше, ніж протягом 30 днів після одержання заявки (receiptof publication). Якщо ж заявки розглядаються одночасно, то видача ліцензій має відбутися упродовж 60 днів після дати закінчення прийняття таких заявок.

Передусім ліцензії видаються тим імпортерам, які вже найкраще зарекомендували себе в діяльності з одержаними ліцензіями. Відповідно до угоди ліцензіати, які в минулому не скористалися одержаними ліцензіями з поважних причин, не можуть бути за це суворо покарані відмовою у видачі нових ліцензій або зменшенням наданої квоти.

Питанням торгівлі аграрною продукцією, зокрема обговоренням квот, займалось МінАПК. Так, за словами профільного міністра, диктувати вимоги ЄС та добитися більшого розміру квот досить складно. Фактично, діючі квоти були визначені в односторонньому порядку. Чому так, буде показано нижче. Аграрне лобі в Європі є потужним та цілком легальним.

Зараз задля вирішення питань торгівлі при МЕРТ створено Раду з просування експорту. У частині аграрного аспекту за торгівлю продовжує відповідати Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Таким чином, питанням розміру квот із боку держави повинні опікуватися Міністерство економічного розвитку та торгівлі, в частині аграрного сектору – Міністерство аграрної політики та продовольства. Оформленням документів, у точу числі сертифіката походження товару для експортерів, займаються митні органи ДФС.

Відповідно до Статті 25 Глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про Асоціацію між Україною (далі – Угода) поступово створюється зона вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою.

Кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять із іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Сертифікати походження EUR.1 видаються митними органами України (Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 відповідно до Угоди затверджено наказом Мінфіну від 18.11.2024 №1142). Сертифікат необхідно отримувати для безмитного/пільгового ввезення товару в ЄС. Загалом отримується він тоді, коли в цілому ввезення конкретного товару з України вже дозволено. Наприклад, відповідно до Регламенту ЄС №854/2004 «Про встановлення особливих правил офіційного контролю щодо продукції тваринного походження, що призначається для споживання людиною», продукція тваринного походження імпортується з третьої країни (яка не є членом ЄС), якщо вона (країна) або її окремий регіон внесені в перелік країн, з яких імпорт продукції дозволено. Для того щоб Україна була внесена в такий перелік країн щодо конкретних продуктів харчування тваринного походження за ініціативою державних інституцій України спеціальні органи ЄС повинні здійснити заходи контролю, які доведуть відповідність продукту, процесу його виробництва, засобів виробництва, системи контролю та перевірок вимогам законодавства ЄС.

Вказаний вище наказ передбачає, що сертифікати EUR.1 видаються на безоплатній основі та в найкоротший термін, але не більше, ніж три робочих дні після реєстрації заяви в митниці.

З метою забезпечення повноцінного функціонування ЗВТ та видачі сертифікатів з боку держави:

• визначено місця видачі сертифікатів – 162 підрозділи митниць, які максимально наближені до потенційних експортерів/виробників;
• проведено підготовку та навчання 433 посадових осіб митниць ДФС, яких уповноважено на видачу сертифікатів походження товару EUR.1;
• закуплено бланки сертифікатів для експорту товарів із України до країн ЄС у кількості 50 тис./шт (форму заяви для видачі сертифіката з перевезення товару з України за формою EUR.1 розміщено у мережі Інтернет);
• розроблено та впроваджено програмно-інформаційні комплекси «Оформлення та видача сертифікатів з перевезення форми EUR.1», «Реєстр уповноважених (схвалених) експортерів».

Таким чином, видача сертифіката з перевезення товарів із України EUR.1 не вимагається у випадках, якщо:

• загальна фактурна вартість партії товарів, походженням із України, не перевищує 6 тис. євро (для отримання преференцій у країнах ЄС експортер самостійно декларує походження товарів із України в декларації інвойсі, текст якої наведено в додатку IV до Угоди);
• експортер має статус уповноваженого (затвердженого) відповідно до статті 23 Правил походження;
• в країнах ЄС товари оподатковуються за нульовою ставкою ввізного мита Митного тарифу (за винятком положень Правил походження щодо кумуляції та квот).

Інститут схваленого експортера при визначенні преференційного походження товарів запроваджено в 2015 році (Порядок надання та анулювання митницею статусу уповноваженого (схваленого) експортера затверджено наказом Мінфіну від 07.10.2024 №1013). При цьому, схваленим експортером може бути підприємство-експортер, юридична особа, зареєстрована в Україні, за винятком митного брокера, яка здійснює постійні відправлення товарів на умовах угод та має право самостійно оформлювати декларацію інвойс незалежно від вартості партії товару.

Для отримання тарифних преференцій в країнах ЄС український експортер товару має змогу без оформлення сертифіката EUR.1 самостійно декларувати походження товарів на товаросупровідних документах без залучення митниці. Строк дії статусу схваленого експортера не обмежений у часі.

Впровадження в Україні інституту схваленого експортера при визначенні походження товарів забезпечує підтримку та прискорення процедури експорту товарів українського походження на ринки країн ЄС, а також застосування тарифних преференцій (пільговий режим оподаткування) до товарів українського походження в країнах ЄС.

Крім того, відкрився Центр підтримки експорту до ЄС, який консультуватиме українських аграріїв щодо роботи на європейських ринках. Аграрії зможуть в одному місці отримати всю базову інформацію з питань експорту.

Метою діяльності Центру є надання підтримки українським сільськогосподарським товаровиробникам та аграропродовольчим компаніям у пошуку європейських ринків збуту, входження, закріплення та розширення діяльності на них, а також підготовка цих компаній до відкриття власних ринків.

Також діє Служба підтримки експорту – Інтернет-ресурс, на якому в онлайн режимі користувачі можуть знайти інформацію про умови торгівлі з ЄС, зокрема стосовно діючих мит, преференційних торговельних угод, статистичних даних, інших специфічних вимог до продукції тощо. Адреса згаданої служби: http://exporthelp.europa.eu/thdapp/index_ru.html.

Тепер проаналізуємо квоти. Згідно з доповненням до Додатку І-А Угоди, Україна отримала такі квоти:

На перший погляд досить масивний перелік. Проте, якщо порівняти розміри для безмитного ввезення до ЄС продукції з загальним обсягом виробленої в нашій країні, можливо побачити, що ця частка досить крихітна.

Так, квота для м’яса становить 50 тис. тон на рік, хоча в 2015 році в Україні було вироблено 3,3 млн тон м’яса. Тобто, квота становить всього 1,5 % від загального виробництва.

Те ж стосується й молока: квота 8 тис. тон, в Україні вироблено 10,7 млн тон, тобто квота на рівні 0,07 % від всього виробництва.

Загальне виробництво меду в 2014 році становило майже 66,5 тис./т (http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/3457-medovi-perspektyvy.html), квота – 5 тис./т, або 7,5% від всього виробництва.

Зернових культур вироблено 60 млн тон, квота для пшениці та ячменю – 1,2 млн тон, або 2 % від виробництва. При цьому зовсім немає квот на цукрові буряки та картоплю.

Обмежений безмитний ввіз продукції стартував ще в 2014 році. Проте статистика вказує, що українські компанії так і не змогли скористатися новими можливостями, більшість квот виявилася невичерпаною, а за деякими товарними позиціями поставки до ЄС так і не розпочалися.

У повній мірі квотами скористалися експортери зернових, меду, виноградного та яблучного соку, а також консервованих томатів.

Статистика 2014 року

У 2015 році Україна повністю вичерпала річні квоти на поставки до ЄС кукурудзи (400 тис. тон), оброблених томатів (10 тис. тон), виноградного та яблучного соків (10 тис. тон), меду (5 тис. тон). Також була вичерпана річна квота на експорт пшениці (950 тис. тон) та вівса (квота – 4 тис. тон).

По курятині (26 тис. тон) квота використана майже на 70 %, солод (7 тис тон) – майже на 73 %.

Однак за іншими позиціями рівень використання квот залишився мізерним (близько 10%) або нульовим.

Так, крохмаль – 9,6 % квоти, грибів – 0 %, цукрової кукурудзи – 0,4 %, етанолу – 4,5 %, часнику – 8,8 %.

Статистика 2015 року

(http://finance.obozrevatel.com/economy/87302-po-polochkam-chto-ukraina-ne-uspela-prodat-es-po-kvotam-zst.htm)

2016 рік продовжує не дуже радісну тенденцію. За даними Міністра аграрної політики і продовольства Олексій Павленко станом на 6 квітня 2016 року (https://www.facebook.com/Pavlenko.O/photos/a.1572002046368974.1073741828.1571982419704270/1754162374819606/?type=3&theater) повністю використані квоти на мед, цукор, ячмінну крупу та борошно, виноградний та яблучний соки, оброблені томати. Не поставлялись баранина, часник, крохмаль, гриби тощо.

Міністерство аграрної політики і продовольства вказує, що експортерів просто не цікавить невеликий обсяг квот по багатьом вказаним позиціям, не варто витрачати зусилля для отримання дозволів на експорт у такій кількості.

Наразі Україна має частковий доступ до європейських ринків, а не вільну торгівлю. Саме тому українська сторона повинна наполягати на необхідності підвищення квот, оскільки останні вводяться на чутливі для країни товари. Такими діями Європейський Союз захищає свій ринок. Прикладом цього є мізерні квоти на курятину та томати. Так, за словами директора Асоціації Союз птахівників України Сергія Карпенка (http://ukr.segodnya.ua/economics/enews/zst-i-kvoty-chto-meshaet-ukraine-zavoevat-rynok-evropy-688572.html) квота на перший квартал 2016-го на філе птиці і четвертини становить 4 тис. тон (за рік – 16 тис. тон), а попит на українську курятину лише в першому кварталі приблизно 100 тис. тон. Після того, як квота вичерпується, за кожну тонну філе курки доведеться платити мито в 1024 євро, що зробить українську продукцію неконкурентоздатною на європейському ринку.

Міністерство економічного розвитку та торгівлі, Міністерство аграрної політики за результатами 2014–2015 років повинно було побачити гірку статистику та вже почати переговори про збільшення квот.

Переглянути умови ЗВТ між Україною та Євросоюзом вимагають українські експортери. Через високі мита Україні невигідно співпрацювати з Євросоюзом, тому 70% експорту до ЄС – сировинна продукція з низькою доданою вартістю. Негативна динаміка експорту спостерігається й досі.

Про те, що ЄС дійсно діє на боці своїх виробників, свідчать і квоти для інших двох країн, які підписали Угоди майже одночасно з Україною.

Чому діють низькі квоти на аграрну продукцію, покажемо на прикладі зернових (наступний графік http://www.apk-inform.com/ru/exclusive/file/1029731#.VzRcTfmLSM8). Так, у 2013/2014 роках у ЄС вироблено 303,6 млн тон зернових при внутрішньому споживанні на рівні 282,17 млн тон. Таким чином, керівництво ЄС у першу чергу ставитиме бар’єри для зовнішніх постачальників, оскільки внутрішній ринок насичений. Загальний рівень квот для усіх інших країн також не досить великий.

Квоти і мита на поставки зернових в ЕС

Таким чином, щодо збільшення квот для України (як це відбулося для Молдови), вирішальне слово тепер за Кабміном, який повинен стати стороною переговорів із Єврокомісією. Для того щоб уникнути помилок та захистити вітчизняного виробника, повинна бути створена міжурядова комісія, куди увійдуть у тому числі представники бізнесу. Необхідно отримати справедливі умови, які нададуть максимальну користь як для бізнесу, так і для держави. Ті 950 тис. тон пшениці, 250 тис. тон ячменю та 400 тис. тон кукурудзи – краплина для аграрного сектору нашої країни. Вже в 2013/2014 роках Україна поставляла на зовнішні ринки понад 30 млн тон зерна.

Таким чином, за наявних умов, від підписання Угоди країна поки що лише втрачає. Незважаючи на її підписання, українські товари цієї групи все одно поки не можуть бути сертифіковані в Україні для імпорту в ЄС.

другий рік поспіль стає можливим внаслідок девальвації національної валюти та, відповідно, обвалу імпорту до країни. Так, експорт у всій своїй масі не збільшився, він як і імпорт впав, але на відміну від останнього не так стрімко, що дозволило вийти на позитивне сальдо за підсумками 2014–2015 років. Вказане підтверджується й інформацією Держкомстату.

Крім того, слід показати структуру експорту у попередні роки, яка свідчить про те, що країна з промислової стає аграрною, хоча для нашої країни обидві галузі повинні бути пріоритетними та розвиватися паралельно.

Як свідчать вказані дані, у найкращий експортний рік (2011) за останні чотири левову частину експорту (32,3 %) становили саме метали та вироби з них, у той час як доля продуктів рослинного походження та олії становила лише 13,1 %. У грошовому показнику це $ 22,1 млрд та $ 8,9 млрд відповідно.

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2013 рік

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2014 рік

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2015 рік

Після підписання Угоди та введення в дію квот на аграрну продукцію ситуація майже не змінилася. За 2014–2015 роки експорт вказаної продукції у грошовому еквіваленті залишився майже на тому ж рівні, що й до часткового відкриття ринків ЄС. Основним для нашої країни є спад експорту саме промислової продукції, і, що найстрашніше, ЗВТ+ цього питання ніяк не вирішує.

Наведені дані свідчать про невтішну динаміку та недосягнення тих прогнозних показників від Угоди в частині ЗВТ+, а саме зростання ВВП України на 0,5 % щороку, зростання обсягу експорту до ЄС на 6,3 %. За два останні роки у грошовому вираженні експорт до країн ЄС тільки падає: 2013 рік – $ 16,7 млрд, 2014 – $ 16,4 млрд, 2015 рік – $ 13,02 млрд. Додає негативу той факт, що від Угоди країна втратила і ринки СНД: ринок Європи ще не отримали, а пострадянських держав вже втратили. Так, у 2013 році експорт до вказаних країн становив $ 22 млрд, у 2014 – $ 14,8 млрд, 2015 – $ 7,8 млрд.

Для об’єктивності також треба вказати, що зниження валютної виручки від експорту відбулося не тільки завдяки зменшенню об’ємів експорту, але й за рахунок зниження світових цін на сировину.

Для ВВП України ЗВТ також поки що не відчутна. Так, у 2015 році номінальний ВВП становив 1979,5 млрд грн, реально ж продовжується спад: на 3,3 % від 2014 року – загалом на 9,9 % у порівнянні з цінами 2010 року. Зниження за всіма галузями виробництва, у тому числі і в сільському господарстві.

Протягом трьох місяців 2016 року показує ріст індекс промислової продукції, що в свою чергу відграє роль і на збільшенні ВВП, але ЗВТ тут ні до чого. Вагомим фактором став загальний ріст цін на промислову продукцію на світових ринках.

Протягом січня-лютого 2016 року ситуація з експортом також докорінно не змінилася. Було експортовано товарів на $ 4,7 млрд, що на 22,3 % менше за показники 2015 року. З цієї суми до країн ЄС експортовано на $ 2,1 млрд, або 44 % від всього об’єму. Ринок ЄС поки що не став домінантним для вітчизняних експортерів.

За словами експортерів, втрати валютної виручки за 2015 рік перевищили $ 4 млрд. На початку 2016 року негативна тенденція не змінилася – експорт українських товарів в ЄС скоротився на 6,3 % і продовжує далі зменшуватися (http://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/zbilshyty-kvoty-zmenshyty-myto).

Крім того, ще одним фактором таких результатів стала неготовність українських експортерів до виходу на ринки ЄС. За два роки вітчизняні товаровиробники не перейшли від старих «гостів» до відповідних стандартів ЄС, що також зупиняє просування продукції на європейські ринки. За інформацією Держпродспоживслужби, станом на 17 березня 2016 року Україна має можливість здійснювати експорт до ЄС таких харчових продуктів:

• риби морської (15 підприємств);
• меду бджолиного (42 підприємства);
• молока та молокопродуктів (10 підприємств);

м’яса птиці, м’ясних продуктів з птиці, яєць та яєчних продуктів (6 підприємств).

Угода передбачає перехідний період на 10 років для завершення переходу українських виробників до стандартів ЄС. Але в України немає цих 10 років. За два роки попередньої дії ЗВТ економічний спад дуже чуттєвий, натомість підтримки від ЄС для перекриття втрачених (недоотриманих) доходів немає.

Який шлях виходу? Аграрний сектор України забезпечує близько 10 % ВВП України, 35,3 % експортної виручки та створює робочі місця для 17,1% всього працюючого населення України. Натомість реальна державна підтримка галузі за останні роки скоротилася вдвічі. Наприклад, загальна сума державної підтримки, спрямованої на АПК, у 2014 році становила 26,8 млрд грн, із яких
24,4 млрд грн не прямі дотації, а пільга з ПДВ. До прикладу, в країнах ЄС на підтримку аграріїв у 80-х роках направлялось 70 % видаткової частини бюджету, 50% – в 90-х. У 2009 році, наприклад, країни ЄС потратили на підтримку сільського господарства 57 млрд євро.

Глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський також констатував, що відкриття зони вільної торгівлі ЄС та України, яке відбулося 1 січня 2016 року, поки не сприяло відчутному ефекту через структурної слабкості української економіки, орієнтованої на експорт сировини, а не кінцевого продукту (http://dt.ua/ECONOMICS/ukrayinski-virobniki-za-3-misyaci-vicherpali-richni-kvoti-na-eksport-v-yes-cukru-ta-kukurudzi-204812_.html). На цьому й наголошували противники Угоди. Тому без підтримки держави та системного перегляду реформування аграрної галузі на європейські ринки не вийти.

Державні органи, міністерства, відомства повинні допомогти експортерам у виході на ринки ЄС. Для цього необхідно добитися, наприклад, міжурядовими угодами та іншими актами, збуту української продукції з одночасним збільшенням квот.