Дослідження діяльності Державного підприємства «УКРЕКОРЕСУРСИ»

Громадська організація «Публічний аудит» продовжує вивчати діяльність державних монополій та цього разу дослідило діяльність Державного підприємства з питань поводження з відходами, як вторинною сировиною «Укрекоресурси» (далі – ДП «Укрекоресурси»). Увага до даного державного суб’єкта зумовлена анонсованою заявою Міністра економічного розвитку та торгівлі України про ліквідацію державного монополіста ДП «Укрекоресурси», яке створено в 2001 році, як єдине уповноважене підприємство, що відповідає за побудову на загальнонаціональному рівні системи збирання та утилізації відходів, як вторинної сировини, а також за організацію системи роздільного збору твердих побутових відходів (далі - ТПВ).

Актуальність даного дослідження зумовлена не лише монопольним становищем ДП «Укрекоресурси», а й тим, що утилізація ТПВ є однією з гострих природоохоронних проблем в Україні. Нажаль, наша країна посідає перше місце за рівнем шкідливого впливу полігонів на довкілля серед європейських країн.

Отже, метою даного дослідження є вивчення діяльності ДП «Укрекоресурси», його ефективності, ступінь виконання завдань, задля яких воно було створено та доцільності його ліквідації.

ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Проблема сміття має світовий масштаб, оскільки життєдіяльність людини сама по собі утворює величезну кількість різноманітних твердих побутових відходів. Цьому сприяє значне зростання в останні десятиріччя споживання у всьому світі. Зараз один житель у середньому продукує 200-300 кг на рік ТПВ, при цьому їхня кількість щорічно збільшується на 3−5%. Показники утворення відходів в Україні становлять 220-250 кілограмів на рік на одну особу, а у великих містах - 330-380 кілограмів на рік. В цілому, загальна маса цих відходів сягає 13 млн тон на рік і ця цифра зростає з року в рік. Як наслідок, постійно збільшується кількість перевантажених сміттєзвалищ, яких в Україні на сьогодні близько 4,5 тисяч, не рахуючи несанкціоновані сміттєзвалища, яких більше 35 тисяч.

Екологічні дослідження, проведені в останні десятиріччя в багатьох країнах світу, показали, що все зростаюча руйнівна дія антропогенних чинників на навколишнє середовище привела його на межу кризи. Серед різних складових екологічної кризи (виснаження сировинних ресурсів, виникнення нестачі чистої прісної води, можливі кліматичні катастрофи) загрозливих розмірів набула проблема забруднення природних ресурсів — повітря, води і ґрунту. Забруднення природного середовища, що продовжуються, твердими, рідкими і газоподібними відходами виробництва, і споживання, викликає деградацію навколишнього середовища, останнім часом залишається найгострішою екологічною проблемою, що має пріоритетне соціальне, і економічне значення.

Розглянемо досвід вирішення проблеми утилізації ТПВ країнами, що досягли значних результатів у даній сфері.

Показовим є досвід Європи, де діють доволі суворі правила щодо сортування сміття для подальшої його переробки. Але найбільшого успіху досягла Швеція, де спалюють відходи, обертаючи їх на електроенергію: це надзвичайно вигідно з економічної точки зору, а також покращує екологічну ситуацію в плані забруднення ґрунту. Загалом Швеція за рік спалює два млн тон сміття, чим забезпечує електроенергією 250 тис. будівель, а опаленням — 810 тис будинків. Як не дивно, Швеція стикнулась з проблемою дефіциту відходів для завантаження сміттєпереробних підприємств. Як наслідок, країна імпортує близько 800 тис. тон відходів щороку.

Загалом, ЄС щороку за рахунок переробки ТПВ виробляє понад 28 млрд кВт-годин електроенергії та приблизно 70 млрд кВт-годин теплової енергії.

У той же час Україна, як вторинні ресурси, використовує лише 5% ТПВ, що свідчить про жахливий стан справ в питанні повторної переробки сміття. До того ж, враховуючи значну енергозалежність України, питання переробки ТВП в тепло- та електроенергію є стратегічним для нашої країни. Досвідом переробки сміття в тепло можуть похвалитися лише кияни. Єдиний сміттєспалювальний завод в Києві забезпечує теплом близько 60 багатоповерхових будинків житлового масиву Позняки, при цьому скорочується споживання природнього газу приблизно на 15 млн куб. м. (питання утилізації відходів міста Києва досліджувалось ГО «Публічний аудит» - http://publicaudit.com.ua)

Отже, з метою створення умов для організації збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини, а також зменшення негативного впливу відходів на довкілля, Кабінет Міністрів України 26.07.2024 року прийняв Постанову № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини». Даною постановою утворено ДП «Укрекоресурси», на яке покладено функції розроблення і організації впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, у тому числі використання тари і пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва, як вторинної сировини. Також даною постановою визначені тарифи на послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів. Згідно вимог спільного Наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони природнього навколишнього середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2024 року № 789/414/709 «Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалів» для митного оформлення вантажу на митниці необхідно пред’явити відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню, на підставі договору з ДП «Укрекоресурси». Тобто, всі імпортери зобов’язані укласти договори про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів за тарифами, що визначені Постановою КМУ № 915.

Тарифи затверджені Постановою КМУ від 26.07.2024 року №915 /грн за кг/

(без податку на додану вартість)

Іншими словами, будь-яке підприємство, що імпортує товар на територію України, для його розмитнення, зобов’язане укласти договір з ДП «Укрекоресурси» та перерахувати кошти відповідно до кількості упаковки (тари), що імпортується. Таке монопольне становище дозволяло ДП «Укрекоресурси» не турбуватися про фінансування своєї діяльності, адже імпортер був змушений сплатити за утилізацію упаковки наперед, при розмитненні.

Отже, проаналізуємо результати 13-річної діяльності ДП «Укрекоресурси».

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДП «Укрекоресурси» (www.uecr.gov.ua), підприємство є єдиним офіційним суб’єктом господарської діяльності, визначене Кабінетом Міністрів України забезпечувати організацію системи збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів. Також організовує на загальнодержавному рівні систему збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини та реалізовує державну політику в галузі поводження з відходами щодо створення загальнодержавної системи роздільного збору.

Для розуміння здійснення господарської діяльності ДП «Укрекоресурси» наведемо деякі задекларовані підприємством показники:

(тис грн)

Аналізуючи наведені дані, необхідно відмітити значні коливання в задекларованих показниках валових витрат підприємства, а саме його співвідношення до валового доходу. Так, в 2010 році витрати становлять 37% доходів, в 2011 році - 17%, в 2012 році - 75%, в 2013 році – 85% та в 2014 році - 68%. Пояснити такі значні коливання в наведених показниках без аналізу первинних фінансово-господарських документів неможливо, однак очевидно, що кардинально змінювалася фінансова політика ДП «Укрекоресурси».

Не менш цікавими є показники адміністративних витрат, що входять до складу валових витрат, а саме адмінвитрати 2011 року становлять 94% валових витрат, в 2012 році – 38%, в 2013 році – 55% та в 2014 році – 53%.

Оскільки адміністративні витрати – це витрати на заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу, витрати на комунальні послуги і послуги зв’язку, на охорону, юридичні, аудиторські послуги ті інші витрати, що не відносяться до виробничих, це означає, що адміністрація ДП «Укрекоресурси» витрачала на своє, так би мовити, утримання в середньому 60% від всіх витрат, а це понад 107 млн грн за чотири роки.

Наведений графік демонструє щорічне збільшення витрат у співвідношенні до доходів, а також збільшення адміністративних витрат.

Також наведемо задекларовані дані чистого прибутку ДП «Укрекоресурси», частина якого підлягає сплаті до бюджету.

Розрахунок частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними підприємствами

(тис грн)

З наведених результатів очевидною є динаміка зменшення чистого прибутку за п’ять років діяльності у вісім разів. А незначне покращення показника в 2014 році, скоріш за все, можна пояснити зміною директора ДП «Укрекоресурси», яке відбулося в березні 2014 року.

Оскільки дохідна частина ДП «Укрекоресурси» формується за рахунок коштів, що перераховують імпортери, громадська організація «Публічний аудит» проаналізувала статистичні дані імпорту товарів за 2010-2013 роки та порівняла їх з чистим прибутком підприємства. З наведеного інфографіку стає очевидно, що ДП «Укрекоресурси» не могло впливати на кількість імпорту товарів, однак керівництво підприємства повинно було забезпечити досягнення кінцевої мети господарської діяльності підприємства – отримання прибутку. Зрозуміло, що такі порівняння є відносними, однак не зрозуміло, чому при зменшенні обсягу імпорту товарів на 20% у порівнянні 2010 року з 2013, чистий прибуток підприємства за аналогічний період зменшився на 90%.

Отже, фінансово-господарські показники свідчать, що фінансова політика підприємства призвела до значного погіршення основних фінансових показників, що призводить до зменшення надходжень до бюджету.

Нажаль, на офіційній інтернет сторінці відсутні показники, які б дали змогу оцінити рівень досягнення завдань, що стоїть перед ДП «Укрекоресурси», тому ГО «Публічний аудит» наводить статистичні дані щодо утворення та поводження з відходами в Україні за 2010-2013 роки (у тому числі небезпечні відходи).

Наведені статистичні дані свідчать, протягом чотирьох років в Україні показник утилізації (переробки) відходів є стабільною величиною та становить третину від загальної кількості сміття. Співвідношення спалених відходів до утворених також незмінний і становить 0,2 – 0,3 відсотки. Отже, на підставі наведеного можна стверджувати, що протягом 2010-2013 років проблема збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини, не вирішена.

Крім того, багато експертів та представників підприємств – імпортерів заявляли про корупційну складову діяльності ДП «Укрекоресурси», а саме без авансової сплати за послуги неможливо розмитнити імпортований товар, а самі послуги з утилізації упаковки надаються неякісно, або взагалі не надаються. З даного приводу цікаву заяву зробив екс-міністр Шеремета: «Є компанія «Укрекоресурси». Вона офіційно утилізує упаковку. Я чотири рази намагався знищити цю компанію. Один раз мені сказали, щоб не чіпав її, тому що ця компанія потрібна для потоку грошей для виборчої кампанії однієї з партій. Іншого разу мені сказали, щоб не чіпав її, бо вже дві партії отримували фінансування через знеї» (http://gazeta.dt.ua/promyshliennost/milyoni-zi-smittya-mizh-svitlom-i-tinnyu-_.html).

І от, Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус заявляє про ліквідацію монополії ДП «Укрекоресурси». Пояснення - боротьба з корупцією (http://ua.interfax.com.ua/news /general/255822.html). Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2025 року № 128 ліквідовано дію постанови КМУ від 26.07.2024 року № 915.

Проте, як кажуть у народі «руйнувати - не будувати». Уряд не запропонував альтернативи вирішення завдань, що покладалися на ДП «Укрекоресурси», актуальність яких є очевидною. Навіть, беручи до уваги, що частинну отриманих коштів підприємство використовувало «не за призначенням», все таки за 13-річну діяльність ДП «Укрекоресурси» створено певну базу по сортуванню та утилізації ТПВ. Так, до організаційної структури «Укрекокомресурсів» до кінця 2012 року належали 26 представництв в Україні, три комплекси з переробки відходів, Інформаційно-аналітичний та Український санітарно-медичний центр. Також підприємство анонсувало відкриття лінії по переробці пластикових пляшок в Хмельницькому та Слов’янську, лінії по переробці відходів з поліетилену в Полтаві, лінію по сортуванню ТПВ в м. Києві та завод з сортування та переробки сміття в Чернівцях (http://uecr.gov.ua/ru/region_job).

Отже, замість того, щоб провести якісний аудит діяльності ДП «Укрекоресурси», оцінити вже створену інфраструктурну базу та залучити громадськість задля здійснення якісного контролю за діяльністю підприємства, Уряд просто ліквідує його без представлення жодних альтернатив. Про цьому, дане рішення подається в засобах масової інформації, як перемога над корупцією.

Громадська організація «Публічний аудит» всіляко підтримує урядовців у боротьбі з корупцією, однак, у даному питанні вважає за необхідне розглянути детальніше нормативно-правову базу, що регулює дану сферу. Основні принципи державної політики щодо відходів, правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням утворенню відходів та їх негативному впливу на навколишнє природнє середовище визначені Законом України від 05.03.2025 року «Про відходи». Стаття 17 даного Закону зобов’язує підприємства забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію. Іншими словами, ліквідація монопольного становища ДП «Укрекоресурси» виводить на ринок послуг з утилізації ТПВ приватні структури, а це призведе до тінізації ринку таких послуг, оскільки контролювати приватні структури значно важче, а ніж державні. Також сподіватися, що приватний бізнес буде турбуватися про екологію, а не про збільшення власних прибутків, навряд чи можна.

Фахівці ГО «Публічний аудит» вважають, що навіть недосконала діюча нормативно-правова база, що регламентує діяльність ДП «Укрекоресурси», дає можливість виконувати підприємству визначені законодавством завдання. Так, виважені та дієві управлінські рішення керівництва державного підприємства, на думку публічних аудиторів, можуть призвести до наступних показників:

1. валовий дохід підприємства має становити не менше 100 млн грн на рік, а при збільшенні імпорту, пропорційно мають збільшуватися доходи,
2. оптимізація витрат та жорсткий контроль за адміністративними витратами дозволить підприємству отримувати чистого прибутку до 50% від доходу, а це мінімум 7 млн грн надходжень до Державного бюджету при діючій відсотковій ставці в 15% або 30 млн грн при ставці 70% (ГО «Публічний аудит» неодноразово пропонував Уряду збільшити частку чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету державними підприємствами до 70%) та понад 10 млн грн податку на прибуток.

До того ж, фахівці з переробки ТПВ зазначають, що на відходах можливо та потрібно заробляти. Приблизно 50% міського сміття становить вироби з пластику, з якого виготовляється поліетилентерефталат (ПЕТФ, ПЕТ), а відсортоване пластикове сміття називається вторинні ПЕТ відходи. Вартість однієї тони вторинних ПЕТ відходів складає біля 5 тис грн. Отже, здійснюючи сортування всіх ТПВ в державі, яких накопичується за рік понад 13 млн тон, потенційний ринок вторинних ПЕТ відходів становить понад 30 млрд грн.

ВИСНОВКИ

В Україні з 2001 року функціонує ДП «Укрекоресурси», метою якого є створення умов для організації збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини. Однак, аналіз статистичних показників свідчить про відсутність будь-яких позитивних тенденцій у вирішенні сміттєвого питання. Іншими словами, в той час, як деякі країни демонструють небувалі приклади в досягненні поставлених цілей, Україна демонструє вміння чиновників заробляти, навіть, на відходах.

Очевидно, що боротьба з корупцією в Україні – це першочергове питання реалізації євроінтеграційних амбіцій, проте, якщо боротися з корупцією по прикладу з ДП «Укрекоресурси», то необхідно ліквідувати всі державні монополії та державні підприємства і приводів для цього знайдеться не менше, ніж у наведеній ситуації з Укрекоресурсами.

Громадська організація «Публічний аудит» наголошує, що ДП «Укрекоресурси» не створено з метою надання можливості незаконно збагачуватися можновладцям, а для вирішення суспільно-важливої проблеми, актуальність якої лише збільшується з часом. А тому, ліквідація ДП «Укрекоресурси» ніяким чином не вирішує проблеми утилізації ТПВ. Нагадаємо, що лише за 2010-2014 роки підприємство отримало понад 456 млн грн, які не зрозуміло, як використані.

ПРОПОЗИЦІЇ

1. скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 18.03.2025 року № 128,
2. відповідним органам внутрішнього аудиту провести фінансовий аудит та аудит ефективності діяльності ДП «Укрекоресурси», за результатами якого проаналізувати передумови неефективної діяльності підприємства у реалізації державної політики в галузі поводження з відходами, а також визначити та ліквідувати корупційні ризики в діяльності підприємства,
3. провести інвентаризацію всіх матеріальних активів ДП «Укрекоресурси»,
4. з метою призначення професійного менеджменту, провести публічний конкурс на посаду керівника ДП «Укрекоресурси»,
5. розробити та затвердити стратегію діяльності ДП «Укрекоресурси» та оприлюднювати звіти про результати діяльності підприємства.