Дослідження проблемних питань сирітства в Україні

ВСТУП

На кінець 2015 року в Україні кількість дітей, що мають статус дитини сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, становила 73,1 тис., із них 66,2 тис. належали до сімейної форми виховання (опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу), інші діти виховувалися в інтернатній системі: спеціалізованих інтернатах та дитячих будинках для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та в інших інтернатних закладах змішаного типу.

На початок січня 2015 року в Україні функціонували: 21 загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, комунальної власності, де перебувало 2,4 тис. учнів, та 41 комунальний дитячий будинок із чисельністю 1,4 тис. вихованців.

Фінансування закладів здійснюється з місцевих бюджетів та з залученням освітньої субвенції з державного бюджету, кошти якої мають бути використані лише за затвердженими цільовими напрямами.

Дитячих будинків сімейного типу (далі – ДБСТ) у 2015 році функціонувало 939 одиниць, і виховувалося в них 6169 дітей. ДБСТ – окрема сім`я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, – вона бере на виховання та спільне проживання не менше, як п’ять дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ не може перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Прийомних сімей у 2015 році налічувалося 3901, виховувалося в них 7187 прийомних дітей. Прийомні батьки і батьки-вихователі – це особи, які взяли на виховання і спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Державна соціальна допомога дітям, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомній сім’ї, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 81.

Порядок створення, реорганізації, ліквідації закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування, а також положення про ці заклади відповідно до Ст. 18 Закону № 2342 («Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування») затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, КМУ регулює відповідною Постановою (від 05.04.1994 № 226), якою, з-поміж іншого, встановлено розміри матеріального та грошового забезпечення дітей під час вступу на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а також при працевлаштуванні, за рахунок коштів закладів, у яких вони перебувають на повному державному утриманні.

Норми харчування дітей у дитячих будинках і загальноосвітніх школах- інтернатах та порядок надання таких послуг затверджені Постановами КМУ від 22.11.2004 № 1591 та від 02.02.2011 № 116.

Постановою КМУ від 17.10.2007 № 1242 затверджено Державну цільову соціальну програму реформування системи закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, де визначено виконавців: Міністерство соціальної політики України,  Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, Міністерство житлово-комунального господарства, Міністерство юстиції  України.

І. ФІНАНСУВАННЯ

загальноосвітніх шкіл-інтернатів та дитячих будинків-інтернатів, у тому числі дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

За даними звітності Державного казначейства України про виконання місцевих бюджетів у 2015 році, фінансове забезпечення шкіл-інтернатів становило 308,2 млн грн; дитячих будинків – 136,8 млн грн.

Відповідно до Державного бюджету України на 2015 рік фінансове забезпечення дитячих будинків сімейного типу, в тому числі прийомних сімей, сягало 600 млн грн, за принципом «гроші ходять за дитиною».

1

У цілому на утримання одного учня (вихованця) школи-інтернату з місцевих бюджетів (в т. ч. із залученням коштів дотації вирівнювання та освітньої субвенції) у 2015 році витрачено 10,7 тис. грн у місяць (розрахунково 128,4 тис. грн).

На утримання дитини в дитячому будинку-інтернаті – 8,1 тис. грн (розрахунково 97,7 тис. грн).

Утримання дитячого будинку сімейного типу та прийомної сім’ї коштувало місцевим бюджетам (із залученням субвенції на виплату державної соціальної допомоги та грошового забезпечення) у 2015 році розрахунково 45,1 тис. грн, що суттєво (майже в 3 рази) менше за видатки, призначені для бюджетних закладів. Тобто, на дитину в місяць приходиться 3,7 тис. грн.

2

Різниця в розмірах видатків пов’язана перш за все з тим, що структура витрат на інтернатні заклади майже на 80 % включає утримання: штатної чисельності працівників (виплата заробітної плати з нарахуваннями) та будівель (оплата комунальних послуг й енергоносіїв).

Відповідно до звіту Рахункової палати України в структурі витрат за деякими інтернат-закладами видатки з оплати праці та утримання будівель загалом становлять майже 90 % (https://cuu.su/lw/).

Визначити фінансові показники шкіл-інтернатів неможливо, оскільки на електронних сайтах цих закладів та на ресурсах державної статистики відсутня відповідна інформація (система є досить закритою).

Отже, розглянемо фінансову звітність окремих інтернатних закладів, де також перебувають діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування.

Фінансове забезпечення комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей»

На утримання комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» у І кварталі 2016 року з обласного бюджету було спрямовано 770,9 тис. грн.

3

У структурі загальних видатків 79,1 % становить фонд заробітної плати та комунальні послуги, 15,9 % – продукти харчування, 0,3 % – медикаменти.

У звітному періоді в центрі утримувалося в середньому 48 дітей, середня вартість утримання однієї дитини в місяць становить – 5,3 тис. грн (загальні квартальні видатки/на кількість дітей/на 3 місяці), харчування однієї дитини обходиться приблизно у 854,2 грн за місяць (розрахунково в день – 28,4 грн). 

Примітка.  До Центру  соціально-психологічної  реабілітації приймають дітей із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах; дітей, які залишилися без піклування батьків або осіб, які їх замінюють; дітей, що зазнали насильства та потребують соціально-психологічної допомоги, постраждали від торгівлі дітьми;  безпритульних дітей.

Фінансове забезпечення комунального закладу Лівчинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат  І–ІІ ст. Львівської обласної ради

Відповідно до звіту про надходження коштів до загального фонду (форма № 2д, № 2м) на утримання Лівчинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат І–ІІ ст. у 2016 році передбачено  6,7 млн грн (у середньому 561,7 тис. грн на місяць).

4

У структурі загальних видатків 68,1 % становить фонд заробітної плати та комунальні послуги, 11,8 % – продукти харчування, 0,5 % – медикаменти.

У закладі утримується близько 80 дітей, середня вартість утримання  однієї дитини в місяць становить 7,02 тис. грн (загальні місячні видатки/на кількість дітей), харчування однієї дитини – 831,2 грн (розрахунково в день – 27,7 грн).

Примітка. Фінансове забезпечення закладу здійснюється за КФКВ 070304 – спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади для дітей із вадами у фізичному чи розумовому розвитку, в якій перебуває 5,5 % дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Фінансове забезпечення Перехріської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат І–ІІ ст. Закарпатської обласної ради

Відповідно до звіту про надходження коштів до загального фонду (форма № 2д, № 2м) на утримання зазначеного закладу передбачено 431,7 тис. грн у місяць.

5

У структурі загальних видатків 71,3 % становить фонд заробітної плати та комунальні послуги, 17,5% – продукти харчування.

У закладі утримувалося близько 94 дітей, середня вартість утримання  однієї дитини в місяць – 4,5 тис. грн (загальні місячні видатки/на кількість дітей), харчування дитини в місяць – 806,3 грн (розрахунково в день – 26,8 грн).

Примітка. Спецшкола інтернат була організована в 1963 році в селі Вилок Виноградівського району на базі дитбудинку для дітей-сиріт.

Наведені дані свідчать, що майже 80 % всього фінансування спрямовується на оплату праці та на комунальні послуги, 15 % – на продукти харчування (без врахування відходів під час приготування їжі та інших затрат),   0,4% – на медикаменти.

Згідно з дослідженнями, проведеними міжнародною організацією Hope and Homes for Children, у загальній системі інтернатних закладів України працює понад  67 814  осіб на 663 інтернати, де перебуває більше 90 тис. дітей.

6

Із загальної чисельності працівників 21 165 осіб (31,2 %) – це обслуговуючий персонал; 3 349 осіб (5,1 %) – адміністративний  персонал;  інші – вчителі, вихователі, педагоги, лікарі тощо.

Із розрахунку на 10 дітей припадає 2,7 особи обслуговуючого й адміністративного персоналу* та 5 осіб педагогічного персоналу**.  Причому, це без врахування працівників міністерств, служб, які забезпечують реалізацію державної інституційної політики. У дитячих будинках сімейного типу на 10-х дітей припадає 2 працівники***.

*(обслуговуючий перс.+адмін.перс./загальна кількість дітей *10)

**(інший персонал /загальна кількість дітей*10)

***(згідно з визначенням про дитячі будинки сімейного типу)

Враховуючи те, що видаткова частина інтернатних закладів на 80 % – це оплата праці, комунальних послуг та енергоносіїв (у деяких випадках, і на 90 %),  складно вирахувати суму коштів, що передбачена власне на забезпечення самої дитини (продуктами харчування, предметами гардеробу, текстильної білизни та розміру щорічних виплат коштів на особисті витрати, відповідно до затверджених нормативних документів).

Деякі дослідження показують, що в розрізі окремих типів закладів забезпечення харчуванням дітей має суттєві відмінності. Наприклад, у будинках дитини, де відсотково переважає частина дітей, влаштованих за заявою батьків, витрачалося майже 750 грн у місяць на дитину, а в школах-інтернатах із повним державним утриманням – в середньому 585 грн на дитина (19,5 грн в день), (https://cuu.su/lx/).

Враховуючи те, що норматив денного харчування повинен здійснюватися 45 разів, та з огляду на теперішні ціни на продукти харчування, за умови такого фінансування забезпечити якісне й збалансоване харчування неможливо.

Наприклад, відповідно до звіту Рахункової палати України вартісні видатки з районного бюджету Вишгородської районної ради на продукти харчування покривали встановленні натуральні норми споживання дітьми продуктів у І півріччі 2015 року лише на 3066 % (https://cuu.su/lw/).

А в комунальному закладі «Білгород-Дністровський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку», який утримується за рахунок обласного бюджету Одеської області, через неврахування в повному обсязі потреб у видатках у І півріччі 2015 року норми за деякими продуктами були суттєво не виконані, зокрема: м’ясо – невиконані на 13,7 %, борошно – на 5 %, сир – на 41,4 %, овочі – на 19,7 %, ковбасні вироби – на 17,5 %.

Можна припустити, що забезпечення якісного та збалансованого харчування дітей в інтернатній системі не здійснюється.

Система інтернатного виховання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, також передбачає забезпечення предметами гардеробу й текстильної білизни.

Постановою КМУ від 05.04.1994 № 226 та наказом МОН від 17.11.2003 № 763 затверджено норми матеріального, фінансового й грошового забезпечення учнів (вихованців), які перебувають на повному державному утриманні в дитячих будинках та школах-інтернатах.

Норматив фінансового забезпечення видатків на придбання комплекту нового одягу й взуття при вступі на навчання до професійно-технічних і вищих навчальних закладів відповідно до підп. 1 п. 1 постанови КМУ № 226 встановлено в розмірі не менше, ніж 12 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (204 грн). Нагадаємо, розмір неоподаткованого мінімуму становить 17 гривень.

Відповідно до звіту Рахункової палати України за 2015 рік про перевірку п’яти дитячих будинків-інтернатів та двох шкіл-інтернатів, де діти перебувають  на повному державному утриманні, нормативи фінансового забезпечення видатків на придбання предметів гардеробу й текстильної білизни в грошовому вираженні не відповідають реальному стану справ, оскільки не дають змогу при ринкових цінах задовольнити затверджені натуральні норми.

Наприклад, за даними типового дитячого будинку, на придбання комплекту нового одягу й взуття при вступі дитини на навчання необхідно витратити:  верхній демісезонний одяг – 500 грн, сорочки – 100 грн, джинси – 300 грн, светр – 200 грн, труси – 50 грн, футболки – 100 грн, шкарпетки – 20 грн, взуття осінньо-весняне – 500 грн, загалом 2 220 грн, що перевищує мінімальний норматив майже в 11 разів.

Також згідно з нормативами фінансові витрати на щорічне поповнення предметів гардеробу й текстильної білизни не повинні перевищувати 65 % нормативів фінансового забезпечення для первісного придбання таких предметів (не більше 276 грн для дітей дошкільного віку та не більше 387 грн для дітей шкільного віку й студентів), (підп. 3.1 п. 3 наказу МОН № 763).

Водночас, за розрахунками відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації, для щорічного поповнення предметів гардеробу текстильної білизни одного вихованця Вишгородського районного дитячого будинку «Любисток» необхідно 3 тис. грн у 2015 році, що перевищує нормативи в 5 разів.

Висновок

Затверджені КМУ та МОН нормативи фінансового забезпечення видатків на придбання одягу, взуття, текстильної білизни, надання щорічних коштів на особисті витрати не відповідають реальному рівню цін.

У результаті цього матеріальне та грошове забезпечення учнів (вихованців) закладів здійснювалося, виходячи з фінансової спроможності місцевих бюджетів, що в окремих випадках не дозволяло забезпечити дітей товарами та грошима відповідно до передбачених законодавством норм і нормативів.

ІІ. ЖИТЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Крім належного нормативно-фінансового забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, Закон передбачає для них і власне житло. Так, Конституція України містить ґрунтовні положення щодо права людей на житло, а також права дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на захист їхніх житлових прав із боку держави (ст. 47, 48, 52).

Відповідно до законодавства України та роз’яснення Міністерства соціальної політики України проблема забезпечення житлом дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладені на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до відповіді Мінсоцполітики на запит ГО «Публічний аудит» на сьогодні відсутня Державна програма з забезпечення таких дітей власним житлом.

Так, якщо в 2012 році кількість дітей, що не мала власного житла, становила 12 819 дітей, то на кінець 2015 року –  23 667 дітей.

7

Наведені дані свідчать про те, що на державному та місцевому рівнях протягом п’яти років не вживаються належні заходи щодо забезпечення сиріт житлом, у результаті чого кількість дітей, які його потребують, збільшилась удвічі.

Місцеві видатки на забезпечення житлом та здійснення поточних ремонтних робіт наявного житла

За інформацією Мінсоцполітики України, обсяг коштів із міських  бюджетів на придбання житла/здійснення поточних ремонтних робіт наявного житла в 2016 році залишається на тому ж рівні, що й у 2014 році.

8

При загальній потребі в забезпеченні соціальним житлом 23,6 тис. дітей щорічного фінансування вистачає менше, ніж на 100 квартир, а це 0,5 % від потреби. Із такими темпами державного фінансування забезпечення 100 % житлом дітей-сиріт відбудеться років через 250.

Нижче наводимо нормативний аналіз житлових питань для дітей відповідної категорії.

Стаття 25 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що в разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, житлове приміщення, в якому вони проживали, зберігається за ними протягом всього часу їхньої відсутності, незалежно від того, чи проживають у цьому житловому приміщенні інші члени сім’ї.

Орган опіки та піклування за місцем проживання підопічної особи приймає розпорядження (рішення) про закріплення житла та призначення відповідального за його збереження. Обмін, приватизація житла може здійснюватися виключно зі згоди опікунської ради за місцем проживання підопічного та в його інтересах.

Водночас треба сказати, що не вирішено питання та не розроблено механізмів здійснення нагляду за житлом неповнолітніх у випадку, коли опікуна над житлом не призначено.

Якщо в будинку, з якого вибула дитина, не залишилися проживати інші члени сім’ї, то це житло може бути надане іншому громадянинові за договором оренди. Однак на законодавчому рівні не передбачено умов збереження житлової площі за неповнолітніми, коли в приміщенні, у якому вони проживали, не залишилися проживати інші члени сім’ї або житло не передано в оренду. У цьому випадку суттєвою проблемою залишається відсутність пільг за сплату комунальних послуг, погашення боргів за квартирну плату, проведення аварійних ремонтних робіт.

Якщо в житлолому приміщенні, з якого вибули діти-сироти, не проживають члени їхньої сім’ї і приміщення надано іншим громадянам або вселення в нього неможливе з інших причин, то після закінчення строку перебування дітей у державному дитячому закладі, у родичів, опікунів (піклувальників) їм позачергово має надаватися житлове приміщення місцевим органом виконавчої влади за останнім постійним місцем проживання. Громадяни, які мають право на позачергове одержання житлових приміщень, включаються до окремого списку осіб, що перебувають на квартирній черзі.

Проте ця стаття Закону не виконується. У сучасних умовах, коли державне житло не будується, діти-сироти фактично житлом не забезпечуються.

Чинним законодавством передбачена можливість виселення з житлового приміщення батьків, які позбавлені батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, або якщо суд зобов’язав здійснити обмін займаного приміщення та інше (Сімейний кодекс України, Ст. 167).

На практиці це положення не застосовується: діти залишаються проживати разом з батьками, які пиячать, вживають наркотики, ведуть аморальний спосіб життя. На таких дітей не поширюються пільги щодо отримання позачергового житла, хоча фактично житлом вони не забезпечені.

Допомогу в тимчасовому наданні житла дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, мають надавати соціальні гуртожитки, діяльність яких регулюється Типовим положенням про соціальний гуртожиток (затверджене Постановою КМУ від 08.09.2005 р. № 878). Створення таких закладів передбачає тимчасове влаштування молоді з числа дітей-сиріт; наразі воно лише розпочато в країні.

Аналізуючи нормативну базу щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, актуально співставити її з власне практичним виконанням.

ВИСНОВКИ

1) У комунальних дитячих будинках (41 од.) і школах-інтернатах (21 од.) на початок 2015 року утримувалося та навчалося загалом 3,8 тис. дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Для того щоб забезпечити функціонування цих закладів, місцеві бюджети щороку отримували значний фінансовий ресурс із держбюджету.

У 2015 році фінансове забезпечення шкіл-інтернатів становило 308,2 млн грн; дитячих будинків – 136,8 млн грн. Як показав аналіз, на одну дитину в місяць припадає 9,7 тис. грн.

Поряд із цим фінансове забезпечення  дитячих будинків сімейного типу, в тому числі прийомних сімей, в яких виховувалося близько 13,3 тис. дітей, становило в 2015 році 600 млн грн, із розрахунку 3,7 тис. грн на 1 дитину в місяць.

У результаті проведеного аналізу ГО «Публічний аудит» з’ясувала, що різниця в розмірах таких видатків пов’язана перш за все з тим, що структура витрат на інтернатні заклади майже на 80%, а в деяких випадках на 90 %  складається з утримання штатної чисельності працівників (виплата заробітної плати з нарахуваннями) та утримання будівель (оплата комунальних послуг й енергоносіїв). Разом з тим видаткова частина з виплати заробітної палати в дитячих будинках сімейного виховання – 35 %.

Із розрахунку на 10 дітей припадає 8 осіб обслуговуючого, адміністративного та педагогічного персоналу.  І це без урахування працівників міністерств, служб, які забезпечують реалізацію державної інституційної політики. Для порівняння, у дитячих будинках сімейного типу з розрахунку на 10 дітей припадає сімейне подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, тобто 1–2 особи.

2)  «Публічний аудит» також встановив, що видаткова частина інтернатних закладів на харчування дітей у місяць становить від 585 грн до 854,2, відповідно в день – 19,5 грн.

У ході аналізу за деякими дитячими будинками-інтернатами натуральні норми споживання дітьми продуктів харчування не покривалися як мінімум на 30%, як максимум – на 66 %.

З огляду на те, що норматив денного харчування повинен здійснюватися 4–5 разів, та враховуючи ціни на продукти харчування, за умови такого фінансування якісне й збалансоване харчування неможливе.

3) Нормативи фінансового забезпечення видатків на придбання предметів гардероба й текстильної білизни в грошовому вираженні не відповідають реальному стану справ, оскільки не дають змогу при ринкових цінах задовольнити затверджені натуральні норми.

При нормативі фінансового забезпечення видатків на придбання комплекту нового одягу й взуття при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів у 204 грн, виходячи з реальних цін,  цей комплект коштуватиме 2200 грн – тобто, розмір потреби перевищує мінімальний норматив майже в 11 разів.

Нормативами фінансових витрат на щорічне поповнення предметів гардеробу та текстильної білизни передбачено лише від 276 до 587 грн залежно від віку дитини, у той час, як необхідно 3 тис. грн (це перевищує фінансові нормативи в 5 разів).

У результаті цього матеріальне та грошове забезпечення учнів (вихованців) закладів здійснювалося, зважаючи на фінансову спроможність місцевих бюджетів. В окремих випадках це не дозволяло забезпечити дітей товарами та грошима відповідно до передбачених законодавством норм та нормативів.

Ураховуючи вищенаведене,  державна політика в інтернатній системі в Україні є несприятливим середовищем для розвитку й соціалізації дитини. Інтернати не забезпечують належних умов для задоволення базових потреб дітей, про що й свідчить це дослідження.

Слід зауважити, що будинки сімейного типу мають більшу перевагу для забезпечення сімейних відносин із дитиною. Тому необхідно створювати умови, щоб такі будинки могли прийняти чим більше дітей, які залишилися в інтернатному вихованні (як варіант, шляхом збільшення допустимої норми таких дітей у дитячих будинках сімейного типу).

Якщо, наприклад, розділити 3,8 тис. дітей на 936 дитячих будинки сімейного типу, то кількість дітей збільшиться всього на чотири.

Разом з тим, треба збільшити видаткову частину для будинків сімейного типу та надати повну фінансову підтримку дитині.

4) За період із 2012 до 2015 років кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мають власного житла, збільшилася з 12,8 тис. до 23,6 тис. дітей.

При тому фінансуванні, що виділяється місцевими бюджетами тепер, для забезпечення 23,6 тис. дітей житлом на 100 %, потрібно близько 250 років.

Нормативне забезпечення права на житло в разі вилучення дитини з сімейного виховання та взяття її під опіку до моменту набуття нею повноліття має певні недоопрацювання.

Не вирішене питання і не розроблені механізми здійснення нагляду за житлом неповнолітніх у випадку, коли опікуна над житлом не призначено.

На законодавчому рівні не передбачено умов збереження житлової площі за неповнолітніми, коли в приміщенні, у якому вони проживали, не залишилися проживати інші члени сім’ї або житло не передали в оренду.  У цьому випадку суттєвою проблемою залишається відсутність пільг за сплату комунальних послуг, погашення боргів за квартирну плату, проведення аварійних ремонтних робіт.

Також чинним законодавством не визначено порядок оформлення на квартирний облік дітей, які не мали житла до влаштування на виховання в заклад чи в сім’ю.

Аналізуючи нормативну базу щодо забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавленого батьківського піклування, та осіб з їх числа  необхідно  здійснити інвентаризацію нормативних документів та співвіднести їх до реального часу.

ПРОПОЗИЦІЇ

  • Кабінету Міністрів України:

1.1. Внести зміни до положення про дитячі будинки сімейного типу, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 у частині збільшення допустимої норми для сімей, що створюються за бажанням подружжя або окремої особи, як не менше 10 дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Видаткова частина інтернатних закладів майже на 80 %, а в деяких випадках – 90 % включає утримання штатної чисельності працівників (виплата заробітної плати з нарахуваннями) та утримання будівель (оплата комунальних послуг й енергоносіїв). Поряд із цим видаткова частина з виплати заробітної палати в дитячих будинках сімейного виховання становить близько 35 %. Дитячі будинки сімейного типу мають більшу перевагу щодо сімейних відносин із дитиною.

1.2. Розробити заходи зі стимулювання будинків сімейного типу до прийому в свої родини дітей шляхом збільшення видаткової частини на утримання дитячого будинку сімейного з урахуванням повної потреби дитини.

1.3. Розробити та затвердити порядок перерозподілу фінансових ресурсів, які вивільняються після закриття інтернатних закладів, на розвиток послуг для дітей і сімей у громадах. У порядку фінансування послуг для дітей і сімей в громадах передбачити часткове фінансування послуг  із державного бюджету шляхом запровадження спеціальних субвенцій.

1.4. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині:

– приведення мінімальних розмірів нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одягом, взуттям, м’яким інвентарем і обладнанням у відповідність із рівнем, який би забезпечував виконання натуральних норм;

– перегляду мінімального розміру грошової допомоги при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, яка встановлена постановою в розмірі 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

– визначення розмірів нормативів фінансового забезпечення предметами першої потреби (миючими, чистячими засобами, засобами гігієни) учнів (вихованців) дитячих будинків, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають (навчаються) в дитячих будинках та загальноосвітніх школах-інтернатах.

1.5. Визначити спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади щодо реформування інтернатних закладів в Україні, з метою узагальнення наявних справ у системі інтернатного виховання, контролю розподілу фінансових ресурсів, забезпечення ефективної реалізації державної політики з прав захисту дитини.

1.6. Розробити та затвердити Державну програму з забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа власним житлом, визначивши конкретні обсяги  та джерела фінансування, а також очікувані результати виконання заходів.

2) Міністерству освіти і науки України спільно з Міністерством фінансів України:

2.1. Внести зміни до наказу МОН від 17.11.2003 № 763 «Про затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вихованців шкіл-інтернатів» в частині:

– передбачення норми щодо першочергового врахування цих нормативів при формуванні видатків на утримання інтернатних закладів у відповідних місцевих бюджетах;

– визначення переліку комплекту нового одягу й взуття, що видаються дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

– приведення мінімальних розмірів нормативів фінансового забезпечення для первісного придбання предметів гардероба та текстильної білизни для вихованців, учнів, студентів, щорічних коштів на особисті витрати вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають на повному державному утриманні, до рівня, який би задовольняв виконання натуральних норм забезпечення предметами, визначеними цим наказом, і реально обґрунтовував щорічні особисті витрати вихованців.

3) Міністерству юстиції України:

3.1. Проаналізувати нормативне забезпечення щодо права на житло в разі вилучення дитини з сімейного виховання та взяття її під опіку, в частині:

– механізму здійснення нагляду за житлом неповнолітніх у випадку, коли опікуна над житлом не призначено;

– збереження житлової площі за неповнолітніми, коли в приміщенні, у якому вони проживали, не залишилися проживати інші члени сім’ї або житло не передано в оренду. Впровадженню пільг за сплату комунальних послуг, погашення боргів за квартирну плату, проведення аварійних ремонтних робіт;

– забезпечення можливого порядку постановки на квартирний облік дітей, які не мали житла до влаштування на виховання в заклад чи в сім’ю.