Дослідження столичних проблем: запровадження комерційного обліку водопостачання

Наприкінці грудня 2016 року заступник голови КМДА П. Пантелеєв заявив, що навесні 2017 року разом з поліцією буде проводитися паспортний контроль у квартирах столиці, для розуміння реального співвідношення легально зареєстрованих та фактично проживаючих осіб. Нагадаємо, що від кількості зареєстрованих мешканців залежить, у тому числі, сума нарахувань за комунальні платежі (якщо немає лічильників).

Влада Києва має намір розпочати перевірки з квартир без лічильників води, де офіційно зареєстрована одна людина, а споживання фіксується вище, ніж передбачено нормами.

Причини перевірок:

  • Споживання води понад мірою домогосподарствами, в яких зареєстрована менша кількість людей, ніж фактично проживають.
  • Втрати підприємств постачальників послуг від таких дій.
  • Відсутність реальної можливості контролювати споживання води у столиці.
  • Неможливість застосування інвестиційних програм та розрахунку необхідних коштів підприємствами-постачальниками послуг.

Варто зазначити, що у той же час київський міський голова Віталій Кличко спростував заяву свого заступника та вказав, що ходити по квартирах і перевіряти прописку людей представники місцевої влади не будуть. Основне завдання — зробити так, щоб була справедливість, оскільки на сьогодні в багатьох квартирах, де немає лічильників, мешкає більше людей, ніж зареєстровано в оселі.

Міській владі необхідно розробити механізми, які дозволять забезпечити справедливу оплату комунальних послуг за відсутності лічильників. Один із варіантів, який можна запровадити, буде запропоновано у цьому аналізі.

І. СИТУАЦІЯ ІЗ ВОДОПОСТАЧАННЯМ ТА ЙОГО ОБЛІКОМ В КРАЇНІ ЗАГАЛОМ

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає, що «централізоване питне водопостачання» — це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об’єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов’язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Системи централізованого водопостачання та водовідведення в Україні перебувають у комунальній власності (за виключенням окремих випадків, коли форма власності є державною, приватною або змішаною). Тому управління більшістю аспектів їх діяльності належить до повноважень органів місцевого самоврядування та обласних державних адміністрацій (погодження річних планів діяльності водопровідно-каналізаційних господарств, обсягів виробництва, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, інвестиційних програм, нормативів (норм) питного водопостачання, обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні тощо).

Питне водопостачання здійснюється переважно з поверхневих джерел, які забезпечують 79 % обсягів підйому води. Більшість (70 %) підприємств у сфері централізованого водопостачання є порівняно невеликими. На кожного з них припадає не більше 0,3 % від загального обсягу послуг, а за рік вони надають до 5 млн м³ послуг водопостачання.

Повсюдне запровадження комерційного обліку води стимулює її раціональне споживання. Рівень оснащеності приладами комерційного обліку води систем водопостачання населення наведено на Діаграмі 1.

Так, станом на 2016 рік прилади обліку холодної води встановлені у 73 % квартир в багатоповерхових будинках. У свою чергу лише 23 % багатоквартирних будинків оснащені загальнобудинковими приладами обліку.

Діаграма 1

д1

Ключові проблеми галузі централізованого водопостачання та водовідведення в Україні, що негативно впливають на якість послуг та їх собівартість:

  • незадовільний технічний стан, зношеність основних фондів, застосування застарілих технологій та обладнання в системах водопостачання та водовідведення;
  • високий рівень втрат питної води з систем її подачі та розподілу;
  • недостатній рівень оснащеності загальнобудинковими приладами обліку води багатоквартирного житлового фонду;
  • обмеженість інвестицій та дефіцит фінансових ресурсів;
  • низька інвестиційна привабливість сектору (велика кількість водогосподарств з незначними обсягами виробництва потребує їх агрегації; потреба впровадження стимулюючого регулювання та удосконалення чинного законодавства).

Безсумнівно, технічний стан систем централізованого водопостачання і водовідведення є незадовільним і потребує негайної модернізації, а викликані ним проблеми підприємств питного водопостачання вимагають розроблення та фінансування комплексних довгострокових інвестиційних програм та залучення значних обсягів фінансових ресурсів.

На 2015 рік НКРЕКП було розглянуто 95 та схвалено 83 інвестиційні програми ліцензіатів у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Програмами передбачено поквартальні плани виконання робіт та відповідні обсяги їх фінансування. Загальний обсяг фінансування заходів інвестиційних програм у 2015 році склав 539,9 млн грн. Джерелами фінансування інвестиційних програм, проведених у 2015 році були:

  • амортизація – 403,2 млн грн (74,7 %);
  • виробничі інвестиції з прибутку – 117,8 млн грн (21,8 %);
  • інші залучені кошти, що не підлягають поверненню, – 13,6 млн грн (2,5 %);
  • бюджетні кошти, що не підлягають поверненню, – 5,3 млн грн (1,0 %).

Пріоритетні заходи інвестиційних програм у 2015 році:

  • забезпечення технологічного та комерційного обліку ресурсів;
  • зниження питомих витрат та втрат ресурсів;
  • підвищення якості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;
  • зменшення обсягу витрат води на технологічні потреби;
  • підвищення рівня екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища.

Рівень оснащеності засобами технологічного обліку води виробничих об’єктів водопостачання підприємств галузі — 73 %. Оснащеність об’єктів водовідведення засобами технологічного обліку — 50 %. Оскільки такий стан не є задовільним, то відповідні заходи вважались пріоритетними при схваленні інвестиційних програм у 2015 році.

Заходи інвестиційних програм визначаються виходячи з аналізу стану основних фондів, технічної доцільності впровадження, економічної ефективності та з урахуванням впливу на рівень тарифів. Протягом року підприємства щоквартально звітують про хід виконання інвестиційних програм. За нагальної необхідності та належного обґрунтування НКРЕКП погоджувала зміни до інвестиційних програм. Основні фактори, які спричиняли звернення підприємств щодо внесення змін — коригування проектно-кошторисної документації, збільшення вартості матеріальних ресурсів, включення до складу інвестиційних програм додаткових заходів.

Фактичний обсяг виконання схвалених інвестиційних програм за 2015 рік склав 290,9 млн грн, або 54 % від запланованого.

Діаграма 2

д2

На сьогодні є вкрай актуальним питання прийняття комплексного нормативного акту з метою забезпечення раціонального використання водних ресурсів, що включає запровадження обов’язкового комерційного та розподільчого обліку використання питної води.

В цілому по Україні засобами обліку споживання води обладнано близько 73 % абонентів, а показник забезпеченості комерційним обліком багатоквартирних будинків є ще меншим і складає близько 23 %. Низький показник оснащення засобами обліку унеможливлює ефективну реалізацію заходів з економії водних ресурсів, що спрямовані головним чином на зменшення технологічних витрат та втрат води в системах централізованого питного водопостачання та внутрішньобудинкових системах централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води. Оснащення вузлами обліку споживачів питної води та гарячої води, в тому числі з використанням засобів вимірювальної техніки підвищеного класу точності, дозволить зекономити до ¾ необлікованих витрат води у відповідних внутрішньобудинкових системах та, як наслідок, скоротити обсяги споживання підприємствами питного водопостачання електричної енергії, необхідної для виробництва зекономленого обсягу води.

Вагомим результатом запровадження таких норм має стати й суттєве зменшення розміру плати за послуги, що зумовлюється невідповідністю реальних обсягів водоспоживання встановленим нормативам і нормам, які є часто завищеними.

Також забезпечення обов’язкового приладного комерційного обліку не дозволить суб’єктам господарювання у сферах природних монополій перекладати понаднормативні втрати в мережах на споживачів.

ІІ. СИТУАЦІЯ ІЗ ВОДОПОСТАЧАННЯМ У СТОЛИЦІ

  1. Особливості послуги водопостачання та водовідведення споживачам, які мають прилади обліку води

З 2 серпня 2016 року за послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) застосовуються тарифи, встановлені постановами НКРЕКП від 16.06.2016 № 1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» та від 16.06.2016 № 1142 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.11.2015 № 2868» відповідно.

Таблиця 1

Тарифи на холодну воду

лічильником)

Постачальник грн/куб
ПАТ Акціонерна компанія «Київводоканал» 12, 348
ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 11,04
ДТГО «Південно-західна залізниця» 14,112
ПАТ «Центренерго» 10,392

Найбільшим постачальником питної води у Києві є ПАТ АК «Київводоканал», 25 % акцій якого напряму належить територіальній громаді, інші 67 % опосередковано (через ПАТ «Компанія Київенергохолдінг», у якій
61 % належить місту, інші 39 % приватним офшорним компаніям). Крім того, вперше за останні кілька років керівництво монополісту призначено від міста — Голова правління підприємства Новицький Д.Ю. колишній директор Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, повинен представляти інтереси громади у підприємстві.

«Київводоканал» відповідає за забір, підйом води з поверхневих та підземних джерел водопостачання, очищення відповідно до вимог Технологічних регламентів, транспортування, подачу питної води споживачам згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм 2.2.4-171.-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» з подальшим відведення стоків не лише міста Києва, але й прилеглих населених пунктів Київської області.

Таблиця 2

Структура тарифу «Київводоканалу» на холодну воду
Тариф грн за 1 куб води та стоків 
без ПДВ  з ПДВ 
Споживачам, які є суб’єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення (Київська область)
на централізоване водопостачання 2,02 2,424
централізоване водовідведення 2,18 2,616
Разом 4,20 5,04
Споживачам, які не є суб’єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення
на централізоване водопостачання 5,11 6,132
централізоване водовідведення 5,18 6,216
Разом 10,29 12,348
Споживачам – власникам квартир, орендарям чи квартиронаймачам у багатоквартирному будинку (з використанням внутрішньобудинкових систем)
централізоване постачання холодної води 5,70 6,84
централізоване водовідведення 5,775 6,93
Разом 11,475 13,77

Загальна схема централізованого водопостачання столиці складається з Дніпровської та Деснянської водопровідних станції, 32 водопровідних насосних станцій, 364 артезіанських свердловин та понад 4 тис. км водопровідних мереж. На мережах знаходяться понад 13 тис. пожежних гідрантів.

Середньодобова подача води споживачам киянам — близько
900 тис. м3/добу.

Контроль за якістю питної води здійснюється трьома виробничими лабораторіями та Київською міською санітарно-епідеміологічною службою відповідно до вимог нового нормативного документу ДержСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» від 16.07.2010 року».

Щодоби відбирається та аналізується приблизно 1000 проб води.

Тобто з тарифами на водопостачання з наявністю лічильників все зрозуміло: зняти показники, порахувати спожиті кубічні метри та перемножити на тариф — отримаємо суму до сплати і якісний облік використаної води.

  1. Послуги водопостачання та водовідведення для споживачів, які не мають лічильника води

Згідно Постанови КМУ від 6 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлені такі соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії: для користування послугами з централізованого постачання холодної води:

  • 2,4 куб. метра на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води;
  • 4 куб. метри на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води.

Крім того, місцеві органи влади мають право встановлювати власні норми споживання холодної води, які відрізняються від затверджених централізовано. В Києві на даний час діють наступні показники:

Таблиця 3

Види благоустрою житлового фонду Загальний норматив питного водопостачання на 1 особу Норми споживання послуг з централізованого постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем) на 1 особу Норми споживання послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) на 1 особу
Холодної води Гарячої води Холодної води Гарячої води
л/добу м³/міс л/добу м³/міс л/добу м³/міс л/добу м³/міс л/добу м³/міс
З водопроводом, каналізацією, без ванн 100 3 100 3 100 3
З водопроводом, каналізацією, без ванн з газопостачанням 120 3,6 120 3,6 120 3,6
З водопроводом, каналізацією, ванними і газовими (електро-) водонагрівачами 210 6,3 210 6,3 210 6,3
З водопроводом, каналізацією, централізованим гарячим водопостачанням, з умивальниками, мийками та душами 220 6,7 130 3,9 90 2,8 130 3,9 90 2,8
З водопроводом, каналізацією, централізованим гарячим водопостачанням, з сидячими ваннами та душами 230 6,9 135 4,05 95 2,85 135 4,05 95 2,85
З водопроводом, каналізацією, централізованим гарячим водопостачанням, з ваннами завдовжки ніж 1500 мм, обладнаними душами 250 7,5 150 4,5 100 3 150 4,5 100 3
Гуртожитки 100 3 60 1,8 40 1,2 60 1,8 40 1,2

Таким чином, у середньому без лічильника по Києву норматив споживання — майже 4 куба/міс на людину, хоча з лічильником середня сім’я з 3 осіб споживає ті ж 4 куба/міс, тобто за його відсутності такій сім’ї нарахують споживання 12 кубів, а це переплата майже у 3 рази.

Загальнодержавний рівень споживання, який використовується для обрахунку субсидій (2,4 куб./міс.) виглядає більш реальним.

Для справедливості слід зазначити, що раніше норматив для квартир без лічильників був на рівні 5,5 куб./міс. на людину. Проте як бачимо, навіть діючий знижений і переглянутий норматив залишається значно завищеним.

Загалом, наведені дані стосуються помірної кількості споживачів. По Києву лічильники встановлені в 75 % квартир, без лічильників у столиці приблизно 280 тис. квартир (згідно даних Держстату у Києві станом на кінець 2015 року — 1,12 млн квартир).

Якщо припустити, що кожна квартира без лічильника реально споживає менше наведено нормативу на 1 куб/міс., то переплата за місяць може складати 2,8 млн грн, за рік — 33,6 млн грн.

Пропорційними можуть бути і втрати постачальника послуги, з чого і почався скандал із інспектуванням квартир з боку міської влади. Адже якщо фактично у квартирі мешкає двоє людей, а зареєстрована одна, то може бути недоплата у середньому за 1 куб/міс., що дорівнює 1 млн грн на місяць (якщо в половині квартир без лічильників така ситуація).

ІІІ. МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ СИТУАЦІЇ

  1. Встановити меншу норму споживання води на одну особу в місяць без лічильника.

Об’єктивний станом на сьогодні норматив користування послугами централізованого постачання холодної води — 2,4-3 м³ на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води та 4 м³ на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води.

  1. Встановити прибори обліку водопостачання у квартирах

Слід зазначити, що відповідно до інвестиційної програми ПАТ «АК «Київводоканал» на 2015 рік було передбачено встановлення 104-х будинкових водомірних вузлів на території м. Києва на суму 908 тис грн. При цьому, ці витрати враховані у структурі тарифу на водопостачання.

Таблиця 4

д3

У свою чергу, відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють місцеві ради.

Згідно ст.17 вказаного Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

  • затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;
  • управління об’єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
  • здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
  • вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

Згідно ст. 8 вказаного Закону, стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Їх розробляють і затверджують зокрема, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Статтею 9 Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень здійснюють контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг.

Враховуючи наведені норми законодавства можна прийти до висновку, що Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Києва може регулювати діяльність підприємств з комунальною часткою на відповідній території.

Враховуючи законодавчу невизначеність у питанні комерційного обліку централізованого водопостачання, можливо на місцевому рівні ініціювати перед ПАТ «АК «Київводоканал» питання встановлення лічильників для стовідсоткового обліку споживання води на території столиці.

Враховуючи викладене, Департаменту житлово-комунальної інфраструктури, Департаменту комунальної власності, Юридичному управлінню необхідно підготувати рішення, з основними вимогами:

1.    Зобов’язати постачальників послуг до 1 січня 2018 року провести 100-відсоткове обладнання квартирними приладами обліку водоспоживання.2.    Визначити джерелами фінансування робіт з оснащення лічильниками водопостачання:

  • кошти ПАТ «АК «Київводоканал», які закладені у тариф на водопостачання як інвестиційна складова;
  • кошти місцевого бюджету м. Києва;
  • інших джерел, не заборонених законодавством.

ВИСНОВКИ

Станом на 2016 рік по країні приладами обліку води обладнані
73 % квартир в багатоповерхових будинках
, у свою чергу лише 23 % багатоквартирних будинків оснащені загальнобудинковими приладами обліку холодної води.

В столиці прилади обліку води встановлені у 75 % квартир в багатоповерхових будинках. Оснащеність загальнобудинковими приладами обліку холодної води — 99 %. Це одні з найкращих показників по Україні, але Київраді варто ініціювати початок процесу встановлення лічильників води у квартирах для забезпечення 100 % обліку споживання за рахунок коштів ПАТ «АК «Київводоканал» та міського бюджету. Орієнтовна сума витрат — 56 млн грн.

Нормативи використання води без  лічильника по Києву у середньому в 2 рази перевищують загальнодержавний, встановлений для обрахунку субсидій — 4 куб/міс на людину (за відсутності централізованого постачання гарячої води) та 2,4 куб/міс (за наявності централізованого постачання гарячої води). Вказаний норматив може приводити до переплат абонентів без лічильників на суму орієнтовно 33,6 млн грн. У свою чергу можливі і втрати постачальників послуг у випадку невідповідності зареєстрованих у квартирі осіб та тих, хто фактично мешкає – втрати можуть досягати 18 млн грн на рік. Необхідно зменшити на поточний рік нормативи споживання по Києву до загальнодержавного рівня.

ПРОПОЗИЦІЇ:

  1. Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту, Департаменту комунальної власності, Юридичному управлінню ініціювати проведення аудиту ПАТ «АК «Київводоканал» щодо використання коштів інвестиційних програм протягом 2015-2016 років (орієнтовно 300 млн грн), у тому числі щодо встановлення приладів обліку водопостачання (2 млн грн).
  2. Департаменту житлово-комунальної інфраструктури підготувати рішення щодо зменшення нормативу споживання води без лічильника на території столиці до 2,4-3 куб/міс на людину.
  3. Департаменту житлово-комунальної інфраструктури, Департаменту комунальної власності, Юридичному управлінню, Департаменту фінансів підготувати рішення щодо ініціювання перед ПАТ «АК «Київводоканал» питання встановлення квартирних лічильників води до 1 січня 2018 року за рахунок коштів підприємства та міського бюджету (орієнтовна сума
    56 млн грн)
    .

 

ГО «Публічний аудит»