Наслідки блокади на сході України: дослідження «Публічного аудиту»

Незважаючи на два з гаком роки бойових дій на сході України, багато заводів на непідконтрольній Києву території продовжують працювати. Власники цих підприємств платили податки в український бюджет та експортували продукцію через українські порти, підтримуючи економічний потенціал країни, який перебуває в скрутному становищі.

Проте ті економічні зв’язки, які не могли зруйнувати снаряди, зруйнували політики. З українського боку з лютого 2016-го на лінії розмежування було перекрито ключові залізничні колії, з другого – почали брати під контроль промислові підприємства «української юрисдикції».

Тому основною метою цього дослідження – вивчити й пояснити соціально-економічні наслідки блокади для країни в цілому. 

І. Стан вітчизняної економіки в умовах військових дій на території Донецької і Луганської областей

Аналіз основних макроекономічних показників за останні три роки визначив негативну тенденцію економічних процесів в Україні та основні причини відповідних наслідків.

Статистичний аналіз вказує, що українська економіка перебуває в кризовому стані, спостерігається чітка тенденція до зниження показників в усіх її сферах.

За підсумками 2015 року номінальний ВВП становив 90,6 млрд дол. США, або на 50,23 % менше, ніж відповідний показник 2013 року. За ІІІІ квартали 2016 рівень ВВП був еквівалентний 61,2 млрд дол. США (1 559,1 млрд грн) –  це лише 60,39 % від уточненого прогнозного показника за підсумками 2016 року. Крім того, прогнозований КМУ (Постанова № 399 від 01.07.2016) обсяг номінального ВВП, приведений до прогнозованого НБУ курсу долара, становить  94,0 млрд дол. США, що менше на 94 % показника 2013 року.

1

Аналіз реального ВВП, який вимірюється в постійних цінах (тобто, на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва та не впливають можливі інфляційні та девальваційні процеси) свідчить, що його зростання на 1,5 % у 2016 році є негативним результатом, бо воно вираховується у відношенні до попереднього року, та, як вбачається з графіка, стрімке падіння реального ВВП протягом 2014–2015 років сигналізує про повернення економіки до періоду 2000-х років.

2

Тобто, аналіз динаміки реального ВВП чітко вказує на рецесійні процеси української економіки, а саме – на падіння виробництва.

Можна стверджувати, що військовий конфлікт на території двох основних промислових регіонів, які вважалися рушійною силою економіки, доказав залежність української економіки сировинно-промислового виробництва, більша частина якого перебуває на територіях Донецької та Луганської областей.

Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу протягом останніх років є результатом більшого падіння експорту (у 2015 році -55 % до відповідного показника у 2013 році) по відношенню до імпорту (-48 %).

Слід зазначити, що в зв’язку з поступовою втратою вітчизняним виробником внутрішніх та зовнішніх ринків збуту, у 2016 році відбувся ріст дефіциту поточного рахунку до рівня 1,98 млрд дол. США, що, крім всього, супроводжує ще й девальваційний тиск на національну валюту.

3

Відповідна економічна нестабільність є наслідком військового конфлікту на Донбасі, що продемонстрував вразливість як економічної системи регіону, так й економіки України в цілому. У зв’язку зі значною концентрацією промислового виробництва в Луганській і Донецькій областях, війна призвела до ще більш глибокого падіння ВВП.

Донецька та Луганська області до початку проведення антитерористичної операції мали значний економічний потенціал та входили до найбільш міцних промислово-економічних регіонів України. До основних галузей промислового комплексу належали металургія, хімічна промисловість, виробництво коксу й продуктів нафтопереробки, вугільна промисловість, машинобудування.

Структура ВВП за регіонами України в 2013 році

Область (місто) % від загального ВВП  у 2013 році

1 454 931 млн грн

(183 310 млрд дол. США)

місце
м. Київ 18,51 % 1
Донецька 12,02 % 2
Дніпропетровська 10,24 % 3
Луганська 4,19 % 7


Таким чином, частина двох областей у ВВП країни в 2013 році складала 16,2 %, або 29,3 млрд дол США
.

Найбільшими промисловими центрами в Донецькій області, які розташовані на підконтрольній території України, є Маріуполь, Авдіївка, Артемівськ, Краматорськ, Слов’янськ. Тут сконцентровані підприємства металургії, машинобудування, а також потужності з виробництва коксу. У Луганській області – це Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, де переважно сконцентровано виробництво хімічної продукції.

Основною галуззю, яка формує ВВП, є промисловість. Крім того, за останні роки на падіння економіки вплинуло зменшення  питомої ваги в структурі ВВП промисловості – з 25,7 % у 2010 до 23,3 % у 2016 році.

Обсяг реалізованої промислової продукції з 2013 по 2016 рр.

4

Обсяг реалізованої промислової продукції в Донецькій та Луганській областях у 2013 році становив 27,6 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції в Україні в цілому.

Слід зазначити, що обсяги реалізованої промислової продукції на території цих двох областей із початку 2014 року в доларовому еквіваленті суттєво зменшилися. Так, у 2013 році в двох областях було реалізовано промислової продукції на суму 34,2 млрд дол. США (273,4 млрд грн). Результатом трирічних бойових дій на сході країни та відповідної втрати частини території стало зменшення обсягу реалізованої промислової продукції (бюджетоформуючої) у відповідних областях до рівня 9,6 млрд дол. США (245 млрд грн), що на 256 % менше відповідного показника (у доларовому еквіваленті) за 2013 рік.

5

6

Крім того, зменшення загальних цінових показників підтверджується загальним падінням індексу промислового виробництва (кількісних показників). Навіть ріст індексів промвиробництва за підсумками 2016 року (Донецька обл. – 106,4 %, Луганська обл. – 139 %) не є позитивним результатом, бо він вираховується у відношенні до попереднього року, та, як бачимо з графіків, стрімке падіння протягом 2014–2015 років нівелює такий приріст. У свою чергу кумулятивний (базовий рік – 2012) індекс промислового виробництва станом на кінець 2016 року знизився до таких показників: Донецька обл. – 44,6 % (падіння на 55,4 %), Луганська обл. – 24,9 % (падіння на 75,1 %).

7

Втрата контролю над великими промисловими об’єктами (на непідконтрольній території), зокрема Харцизьким трубним заводом, Донецьксталлю, Єнакієвським металургійним заводом, Алчевським металургійним комбінатом та іншими, призвела до зменшення обсягів реалізованої промислової продукції в Донецькій і Луганській областях із 34,2 млрд дол. США у 2013 році до 9,58 млрд дол. США в 2016 році (зменшилась на 71,9 %).

Фінансовий результат (сальдо)

2016 рік,

млн грн

Підприємства, які

одержали прибуток

Підприємства, які

одержали збиток

у % до загальної кількості підприємств,

млн грн

фінансовий результат,

млн грн

у % до загальної кількості підприємств,

млн грн

фінансовий результат,

млн грн

Україна 40375,1 67,3 207869,2 32,7 167494,1
Донецька -11800,4 53,7 6609,1 46,3 18409,5
Луганська -16964,3 44,7 675,6 55,3 17639,9

 

Податки, адміністровані фіскальними органами Донецької та Луганської областей у 2016 році

Зведений бюджет

(млрд грн)

ЄСВ

(млрд грн)

ПДФО

(млрд грн)

Донецька область 17,5 6,7 8,8
Луганська область 4,4 1,9 1,8

Крім того, загальна нестабільна ситуація призвела до погіршення фінансової ситуації на підприємствах Донецької й Луганської областей, внаслідок чого зменшуються обсяги перерахованих податкових надходжень до місцевих та до державного бюджету. За підсумками 2016 року, підприємства Донецької та Луганської областей зазнали збитків у сумі 28,7 млрд грн. Слід зазначити, що саме великі підприємства цих регіонів до 2014-го перераховували найбільші обсяги податкових надходжень до державного бюджету.

Бюджетоформуючі галузі промисловості зведеного бюджету за 2016 рік на прикладі Донецької області

8

*Дані по Луганській області ДФС не надані

Попередні висновки:

Як свідчить наведена статистика, Донецька й Луганська області були бюджетоутворюючими та мали вагомий вплив на загальну економіку країни. Саме за рахунок діяльності підприємств цих регіонів формувалась майже половина валютної виручки держави, там зосереджена левова частина всього експортного потенціалу.

Військовий конфлікт призвів до того, що показники впали в 9 разів: економіка України в цілому недорахувалася десятків мільярдів доларів США.

Через неможливість здійснення діяльності на території вказаних регіонів, промисловість переживає суттєвий занепад.

Припинення військових дій та початок мирного діалогу сприятимуть поверненню Донеччини та Луганщини, що, в свою чергу, вплине на розвиток економіки та збільшення ВВП всієї України.

ІІ. Втрата економічного потенціалу та загальних фінансових ресурсів внаслідок блокади

Наступні розділи присвячені прогнозним показникам економіки країни з урахуванням вже зазнаних втрат та тих, до яких призведе блокада.

1. Загальна характеристика українських підприємств, виробничі потужності яких розташовані на непідконтрольних територіях.

  • Загальна кількість підприємств на непідконтрольних територіях – 22,9 тис. (великі – 60, середні – 1099), із них перереєстровані на контрольованій території – 65 бюджетоутворюючих підприємств.

Основні групи:

  • «Метінвест» (ВАТ «Харцизький трубний завод», ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод», Макіївська філія ПАТ «Єнакіївський металургійний завод», ПрАТ «Комсомольське рудоуправління»);
  • United Minerals Group (ПрАТ «Докучаївський флюсо-доломітний комбінат»);
  • ДТЕК (ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», «ДТЕК Свердловантрацит, АТ «ДТЕК Шахта «Комсомолець Донбасу», ТОВ «ДТЕК Сервіс», ДТЕК «Донецькобленерго»);
  • ІСД (ПАТ «Алчевськкокс», ВАТ «Алчевський мет комбінат», ЗАТ «Екоенергія»), «Донецьксталь» (ПрАТ «Донецьксталь – Металургійний завод Донецьк»; ПрАТ «Макіївкокс», ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод»);
  • OSTCHEM (ПАТ «Концерн Стирол»).
  • Кількість працівників, які працюють на підприємствах, що платять податки до українського бюджету – 65 тис. (182 тис. – сім’ї працівників).
  • Метінвест, ДТЕК, UMG – 37 тис. працівників;
  • Донецьксталь – 12 тис.;
  • ІСД – 12 тис.;
  • OSTCHEM – 4 тис.

Таким чином, на непідконтрольних територіях перебуває 247 тис. осіб, які залежать від нормального функціонування підприємств із українською юрисдикцією.

2. Прогнозовані збитки та недоотримання бюджету від блокади

  • У частині податкових надходжень

Податки, сплачені до бюджетів підприємствами, що розташовані на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей:

 

Рік Держбюджет

(млрд грн)

Місцеві бюджети

(млрд грн)

ЄСВ

(млрд грн)

2014 8,9 4,5 9,9
2015 5,1 1,7 3,1
2016 4,4 1,5 1,4
Всього за період 40,5 млрд грн

Джерело: ДФС

* Озвучена в ЗМІ інформація про сплату в 2016 році підприємствами на неконтрольованій території понад 31 млрд грн податків є некоректною. За даними ДФС України, 31 млрд грн було сплачено з початку 2014 р. по травень 2016 р.

  • Валовий регіональний продукт (2016 р.):

1) Донецька обл. – 5,5 млрд дол. США (підконтрольна територія), неконтрольована територія – 2,5 млрд дол. США (2,7 % від рівня ВВП 2016 р.);

2) Луганська обл. – 1,4 млрд дол. США (підконтрольна територія), неконтрольована територія – 1,3 млрд дол. США (1,4 % від рівня ВВП 2016 р.).

Внесок підприємств на неконтрольованій території в структуру ВВП країни, зафіксований статистикою, становить 3,8 млрд дол. США (4,1 % від рівня ВВП 2016 р.)

За даними НБУ, можливі втрати ВВП від блокади – мінус 1,5 % (42,6 млрд грн у 2017 р.).

9

  • У частині надходження валютної виручки:

1) Донецька обл. – 3,4 млрд дол. США (підконтрольна територія), неконтрольована – 1,8 млрд дол. США (5 % від рівня загального українського експорту 2016 р.);

2) Луганська обл. – 0,4 млрд дол. США (підконтрольна територія), неконтрольована – 0,3 млрд дол. США (1 % від рівня загального українського експорту 2016 р.).

Внесок підприємств на неконтрольованій території в структуру експорту країни, зафіксований статистикою, становить 2,1 млрд дол. США (6 % від загального українського експорту 2016 р.).

За даними НБУ, втрати експорту від блокади – мінус 2 млрд дол. США.

103. Промисловість України як один та єдиний виробничий цикл

Загальні ресурси вугілля в Україні з заляганням до глибини 1500 м, за різними оцінками, становлять від 100 до 117,5 млрд т, близько половини з яких є підтвердженими (45–56 млрд т.). Переважно йдеться про кам’яне вугілля та антрацит різних видів – 92–94 % (з якого близько 2/3 – енергетичне, 1/3 – коксівне), буре вугілля – 6–8 %.

Адміністрації «ДНР» і «ЛНР» контролюють близько третини Донецької і Луганської областей. На цій порівняно невеликій території видобувалася майже половина всього українського вугілля, в т. ч. майже 100 % антрациту. Тут також є близько 42–53 млрд т підтверджених запасів вугілля.

Всього, за даними Міненерговугілля, на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей перебуває 85 шахт усіх форм власності, що становить 57 % від їх загальної кількості в Україні. З них на 60 шахтах добувалося енергетичне вугілля, в т. ч. майже 100 % антрациту.

За даними джерел ЗМІ, всього за 2016 рік вуглевидобувні підприємства, розташовані на неконтрольованій території Донецької обл., видобули 12 млн. т, Луганської обл. – 5 млн т вугілля.

В Україну невизнані республіки поставляли близько 70 % видобутого вугілля, тобто близько 12 млн т, яке йшло на збагачувальні фабрики, що випускають кінцевий продукт для електростанцій – вугільний концентрат.

У цінах січня 2017 року вартість виробленого вугілля оцінюється в $ 600 млн (за формулою “Роттердам +”).

Приклад:

Нестача газового вугілля на непідконтрольній території призведе до припинення роботи Зуєвської ТЕС, яка поставляє електроенергію на Авдіївський коксохім. Як наслідок, виникнуть проблеми в Маріуполі («Азовсталь» і «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»).

11

А) Втрати енергетичної промисловості.

Енергетика України не може функціонувати без антрациту, оскільки сім із 14 ТЕС, які на рівні з АЕС є основними виробниками електроенергії в країні, працюють на антрациті, інші – на газовому вугіллі. Із 24 млн т вугілля, які в рік спалюються на українських ТЕС, 14 млн т – це антрацит.

Доходи енергетичного комплексу будуть зменшуватися в зв’язку з ростом витрат по заміні на імпортне вугілля.

У результаті EBITDA (прибуток до вирахування відсотків, податків і амортизації) енергетичних холдингів скоротиться на 25 %, якщо увесь антрацит для буде закуповуватися за кордоном (спеціальний доклад Concorde Capital про вплив блокади на підприємства «Metinvest & DTEK: Risks from railroad blockade»).

У випадку з диверсифікацією з поставками антрацитового вугілля необхідно врахувати, що вартість антрациту з Донбасу становить 1730 грн (близько 65 дол. США) за тонну. Вугілля з далекого зарубіжжя з доставкою на ТЕС коштуватиме понад 100 дол. США за тонну. Вугілля з РФ обійдеться дешевше, але не набагато, – близько 85 дол. США за тонну.

Таким чином, якщо спробувати замінити донбаське вугілля російським, тоді сумарні втрати тільки на забезпеченні діяльності українських ТЕС сягнуть близько $ 300 млн (1,2 млн т * 12 місяців * $ 20). Якщо ж намагатися замінити вугіллям із далекого зарубіжжя, тоді сума втрат становитиме $ 600 млн.

Вітчизняні ТЕС, які працюють на енергетичному вугіллі, за рахунок диверсифікації поставок  із-за кордону, будуть вимушені збільшити собівартість електроенергії. За підсумками 2016 року загальна вартість електричної енергії, випущеної в оптовий ринок електроенергії ТЕС, які працюють на енергетичному вугіллі, становить 33,4 млрд грн (65 % складова вугілля). При збільшенні ціни енергетичного вугілля на 30 % витрати ТЕС збільшаться на 6,5 млрд грн (33,4 * 0,65 (складова вугілля) * 1,3 коефіцієнт подорожчання + 33,4 * 0,45 інша складова).

У зв’язку з тим, що тариф на електроенергію встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у період перерахунку тарифу відповідні збитки нестимуть  ТЕС та в подальшому вони можуть бути перекладені на населення (ріст тарифу).

Б) Втрати металургійної промисловості.

У зв’язку з тим, що більшість промислових груп є вертикально інтегрованими, порушення поставок сировини між підприємствами групи може призвести до банкрутства всієї групи.

Крім того, заміна коксівного вугілля на зарубіжних ринках збільшить витрати для підприємств, які перебувають на контрольованій території, що зумовить неконкурентноспроможність вітчизняної продукції на міжнародних ринках.

В Укрметалургпромі прогнозують сумарні наслідки блокади для української промисловості – зниження валютної виручки – $ 3,5 млрд на рік і втрата до 75 тис. робочих місць, недоотримання надходжень до бюджету у розмірі близько 4 млрд грн, зниження залізничних перевезень.

При поточних цінах на метал наша металургія й гірничо-рудні компанії можуть недоотримувати експортної виручки на суму близько $ 250–300 млн на місяць. Також нам доведеться імпортувати вугілля на $ 40–45 млн у місяць. Таким чином, тільки за ГМК і вугіллі ефект на торговий баланс у поточних цінах може сягнути мінус $ 290–330 млн.

Крім того, станом на березень 2017 року вітчизняним підприємствам уже завдано суттєвих збитків:

  • Авдіївський коксохімічний завод отримав збиток у 178 млн грн через залізничну блокаду на лінії розмежування на Донбасі (блокуються поставки коксівного вугілля з ПАТ «Краснодонвугілля»);
  • Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча щодня зазнає 4 млн грн збитків (нестача коксу 20–30 %, або 46 тис. грн; на 70 % зменшилося надходження флюсового вапняку – це 80 тис. т, повністю припинено отримання вугілля марки АС);
  • Маріупольський меткомбінат «Азовсталь» планує знизити виробництво готової продукції до 3,15 млн т (через критичне зниження поставок сировини).

ІІІ. Прямі збитки  від блокади

Втрати економічного потенціалу українських підприємств в умовах блокади:

  1. Прямі збитки: енергетика – 6,5 млрд грн; металургія – 15 млрд грн.
  2. Недоотримані податки до державного бюджету – 12 млрд грн.
  3. Зменшення валютної виручки – 3,5 млрд дол.

Понад 1000 підприємств (125 тис. працівників), що перебувають на контрольованій українською владою території, пов’язані виробничим циклом із підприємствами, територіально розміщеними на території ОРДЛО.

Великі промислові – 85 (Дніпровський меткомбінат, Маріупольський меткомбінат, Азовсталь, Авдіївський коксохім, Західенерго, Краматорський феросплавний завод); середні підприємства – 930.

Можливий негативний соціальний ефект в умовах втрати роботи 125 тис. людей, які працюють на українських підприємствах, що пов’язані з поставками з неконтрольованих територій:

1) збільшення безробіття в країні – з 9,6 % до 10,4 %;

2) збільшення фонду з виплати безробіття – 3,9 млрд грн (середня заробітна плата промислового сектора – 6 254 грн).

У 2017 році Україна повинна виплатити 1,08 млрд дол. США за  зовнішніми запозиченнями. В умовах зменшення необхідної валютної виручки (мінус 3,5 млрд дол. США), враховуючи наступну емісію гривні для забезпечення виплат із безробіттю (3,9 млрд грн), національна валюта може знизитися до рівня – 71 грн за дол. США.

Прогнозний курс долара США на 2017рік = Грошова маса (292,7 (агрегат М0) + 197*15 % (відтік депозитів)+ 56 (дофінансування субсидій) + 12,8 (збільшення фонду оплати праці) + 98,6 (погашення ОВГЗ) + 4 (збільшення фонду з безробіття, результат блокади) + 77,5 (фінансування дефіциту) + 15 (підтримка ліквідності банків)) / Міжнародні резерви (15,54 (золотовалютні резерви) – 2,7 (дефіцит поточного рахунку) –3,5 (втрати від експорту від блокади) – 1,12 (міжнародні виплати та виплати МВФ) = 71,4 грн/долар.

ВИСНОВКИ:

Метою блокади, зі слів її ініціаторів, була деокупація окремих неконтрольованих районів Донецької та Луганської областей. Проте виконаний аналіз вказує виключно на негативні наслідки таких дій: економіка країни продовжує руйнуватися, а неконтрольовані території посилюють ізоляцію.

Повне припинення господарських зв’язків із неконтрольованою територією передбачає величезні соціально-економічні загрози, які на сьогодні вже реалізовуються.

Діяльність підприємств східного регіону країни є закільцьованою. Всі задіяні підприємства, що кооперуються з метою  виготовлення кінцевої продукції, розташовані по обидва боки лінії розмежування. Унеможливлення підприємствам співпрацювати між собою призведе до зупинення їх функціонування та банкрутства в цілому фінансово-промислових груп.

Співробітники та сім’ї (160 тис. осіб) українських підприємств, які перебувають на неконтрольованій території, можуть залишитися без засобів для існування та кинутими напризволяще. Крім того, опосередковано постраждає інша частина населення, яка працює на підприємствах, пов’язаних виробничими ланцюгами з компаніями на неконтрольованих територіях (через призупинення діяльності та відповідне скорочення штату). У свою чергу така ситуація зумовить зростання безробіття в країні та збільшення видатків для фінансування фондів на підтримку безробітних.

Вищенаведена ситуація може призвести до загрози економічної безпеки держави. Щодня блокада породжує фінансові втрати (країни, бізнесу, населення), а це неминуче призведе до ще більшого зубожіння населення.