Проблеми реформування правоохоронних органів в Україні

Нещодавно Генеральний прокурор України Юрій Луценко дав інтерв’ю «Корреспонденту» про стан боротьби зі злочинністю в Україні. «Криміногенна ситуація в більшості регіонів викликає дуже суттєве занепокоєння. Її причини: війна, безробіття, дезорганізація правоохоронних органів. Саме в такій послідовності. Це обумовлює подальше зростання злочинності», — заявив він.

Луценко уточнив, що найнижчі показники розкриття злочинів у Києві (16 %), Одесі (20 %), Харківській області (22 %), Запорізькій області (23 %), Київській області (24 %).  Розкриття злочинів у середньому по Україні на рівні 30 % (у 2016 році) — це нижче і європейських, і більш ранніх українських показників.

У травні цього року, шановний Юрій Віталійович відсвяткує першу річницю свого перебування в займаній посаді. Нарешті дочекалися, що один із керівників правоохоронних органів, можновладець, який безпосередньо повинен опікуватися цією проблемою, приділив їй хоч б якусь увагу.

Чому так сталося, що злочинність зростає, розкриття злочинів невпинно падає, а вплив правоохоронних органів дедалі слабшає? Чому підсумком проведеної реформи, на яку покладали стільки надій, стала дезорганізація правоохоронних органів, замість протилежно очікуваного ефекту?

Адже у багатьох із нас ще залишився в пам’яті той політичний апломб, з яким анонсувалася  реформа. Значні надії і сподівання покладалися на неї. І ось іноземні реформатори благополучно поїхали, наостанок звинувативши керівництво країни в небажанні проведення реформ, а що залишилося нам?

Із війною і безробіттям, які зумовлюють зростання злочинності (за словами Генпрокурора), все зрозуміло. А ось що стало причиною слабкості і дезорганізації правоохоронної системи — слід розібратися.

ППС+ДАІ+ДПС = патрульна поліція

Одним із наслідків реформування правоохоронних органів стало створення Патрульної поліції. Вона була створена шляхом скорочення служб ППС (патрульно-постової служби) ДАІ (державної автомобільної інспекції) і ДПС (дорожньо-патрульна служба) та делегуванням їх функцій новоствореній структурі.

Так звана служба ППС (не применшуючи її значення для забезпечення правопорядку) передбачала патрулювання вулиць і профілактику вуличної злочинності. Частка цієї служби в розкритті та профілактиці злочинів була незрівнянно мала, у співвідношенні зі службами карного розшуку, УБОЗ, службою по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, службою дільничних інспекторів, слідчими підрозділами. Переліченим підрозділам завжди були потрібні більш підготовлені кадри, вдосконалена законодавча і матеріальна база, досить великі повноваження, належна координація їх діяльності.

Служби ДАІ і ДПС займалися профілактикою і попередженням дорожньо-транспортних пригод та злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Ці служби були фактично розформовані, а їх майно та обладнання (будівлі, автомобілі, радари, оргтехніка, меблі і т.і.) було передано новій патрульній поліції. Чи привело це до поліпшення становища на дорогах? Давайте проаналізуємо.

У 2016 році було зафіксовано 26 170 злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що у порівнянні з 2013 роком вище на 25 %. У два рази зросла кількість випадків незаконного заволодіння транспортним засобом: в 2016 році — 12 205, у 2015 році — 11 463, у 2014 році — 12 644 і в 2013 році — 6794. А в областях де спочатку вводилась патрульна поліція і знаходиться найбільша кількість працівників Національної поліції їх кількість збільшилася: Одеська (1 467), Дніпропетровська (1 442) області та Київ (1 929). Крім того, значне зростання таких злочинів спостерігається у Черкаській (+ 86,8 %), Рівненській (+ 83,7 %) і Кіровоградській (+ 57,1 %) областях.

До зниження рівня злочинності діяльність Патрульній поліції також не привела. І не змогла б привести. А якби і змогла, то в дуже незначному обсязі. Бо ні її чисельність, ні перелік тих задач, які вона повинна виконувати, не дозволяють їй суттєво впливати на рівень злочинності та стан розкриття злочинів. А служби, які безпосередньо займалися профілактикою, розкриттям злочинів і розслідуванням кримінальних проваджень, спочатку піддалися необдуманій люстрації, а потім: атестаціям, переатестаціям, зниженню фінансування, значним скороченням. Далі почали проводити різноманітні конкурсні відбори на вакантні посади. Повністю штати укомплектувати не вдалося, та ті люди, які поприходили, не мали досвіду роботи. Таким чином, вказані органи  фактично були деморалізовані і приведені в стан, який навряд чи можна назвати працездатним.

Зараз керівництво МВС говорить про необхідність створення нової дорожньо-патрульної служби. А за який рахунок? Так навіщо було знищувати «стару» ДПС? Невже неможна було проаналізувати раніше, до того як їх майно було передано Патрульній поліції?

Національна поліція

Другим етапом реформування було створення Національної поліції, якому передувало бездумне знищення існуючих раніше підрозділів, скорочення та  звільнення досвідчених працівників. Такий підхід не тільки не вирішив існуючих проблем, а й у певній мірі значно їх додав.

Після реформування, до структури Національної поліції входить 6 основних підрозділів.

10409134_1653608704907657_6855243174419178137_n

Фактично було створено два нових підрозділи: поліція особливого призначення (Корд) і спеціальна поліція. Ці органи виконують, скажімо так, «обслуговуючі» функції, і на рівень та розкриття злочинів фактично не впливають.

Створення патрульної поліції проаналізовано вище.

Що стосується підрозділів кримінальної поліції та органів досудового слідства, то це саме ті органи, на які припадає основний «тягар» боротьби зі злочинністю. Створені вони були на базі розформованих підрозділів карного розшуку, слідчих підрозділів, підрозділів ВБНОН, УБЗТЛ,УБОП та ін.

На догоду політичним амбіціям, в керівництво новостворених служб прийшли особи, які не мають достатнього професійного (а іноді й життєвого) досвіду, але лояльні до певних політичних кіл. Крім того, в процесі люстрацій, постійних атестацій і переатестацій, скорочення штатів, та проведення незрозумілих конкурсних відборів,  фактично було знищено середню ланку, яка безпосередньо займалася «чорновою роботою»: розкриттям і розслідуванням злочинів. Результатом цього стала нездатність реформованих підрозділів протистояти зростанню злочинності в умовах катастрофічної економічної та політичної ситуації. Про розкриття і розслідування більш складних та резонансних злочинів, таких як вбивства журналістів, адвокатів, викраденнях і вбивствах підприємців — взагалі поки не йдеться.

Крім того, система координації дій створених підрозділів фактично відсутня, а стара система, яка існувала у МВС, зруйнована вщент. Про це свідчать і недавні події у Княжичах, які вилилися в страшну трагедію, і спроба затримати учасників стрілянини в Олевську, Житомирської області.

Значно ускладнює ситуацію, на наш погляд, і виведення із-під керівництва начальників територіальних органів Національної поліції підрозділів по боротьбі із економічною злочинністю та по незаконному обігу наркотиків, а також тієї ж новоствореної «патрульної поліції», і підпорядкування їх безпосередньо центральному апарату Національної поліції України, який розташований в місті Києві.

Виявлення злочинів в економічній сфері має стрімку тенденцію постійного зниження. І це не дивлячись на те, що економічна ситуація в країні дуже складна. Одним із важливіших факторів такого становища є саме низький фаховий рівень реформованих підрозділів.

Таблиця 1

 11111111111

Природно, що з урахуванням всіх економічних, соціальних і політичних факторів злочинність пішла вгору, а розкриваність злочинів різко знизилася. Але ця тенденція була передбачувана з самого початку планування та проведення так званих реформ. Адже для людей, які більш-менш розуміються в діяльності правоохоронних органів, цілком зрозуміло, що потрібен більш виважений та скоординований підхід до реформування. І судячи з усього ця тенденція збережеться надовго, так як поліпшення економічної і політичної ситуації не передбачається. Зубожіння населення продовжується. Економічна ситуація в країні погіршується.

Необхідного фінансування чекати не слід, а підготовка фахівців відповідного рівня в службах кримінальної поліції, слідчих підрозділах — набагато складніша і займає значно більше часу, ніж підготовка патрульних поліцейських. Це пов’язано з цілим рядом внутрішньовідомчих, і правових аспектів.

Ось і вийшло, що «виливали воду й дитину вивернули». Все це робилося на догоду політичним амбіціям та в ім’я бажання задовольнити європейських партнерів і відволікти псевдореформами населення країни від реальних проблем. Зміни в структурі правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, вимагають значно серйознішого, комплексного підходу.

Україна продовжує скочуватися у прірву злочинності

Результати проведених реформ не змусили себе чекати. Злочинність в країні почала неухильно зростати. Навіть в тих областях, які традиційно вважалися відносно благополучними. Це можна простежити по її динаміці за три останні роки:

Таблиця 2

2222222222222222222

У 2016 р. найбільше злочинів зареєстровано в м.Києві — 141 365 (+ 1,5 % у порівнянні з попереднім роком), Дніпропетровській області — 108 112 (+ 5,1 %), Харківській області — 84 614 (+ 4,5 %), Одеській області — 81 027 (+ 10,5 %) і Запорізькій області — 77 403 (+ 2,5 %). Найзначніше зростання кількості зареєстрованих злочинів спостерігається у Волинській — 20 600 (+ 23,2 %), Івано-Франківській — 16 223 (+ 12,8 %) і Чернігівській областях — 30 872 (+ 11,3 %).

Кількість врахованих тяжких злочинів зросла на третину (+ 36 %), порівняно з 2013—2015 роками. Значне зростання злочинів такого типу спостерігається в Дніпропетровській (+ 34,2 %), Волинській (+ 33,2 %), Київській (+ 29,1 %) областях і в місті Києві (+ 30,1 %).

Зросла і кількість злочинів середньої тяжкості — на 9,5 %. Більше того, в деяких областях цей показник перевищив 20 %: Івано-Франківська ( + 24,6%), Харківська (+ 24,6 %), Житомирська (+ 21,9 %) області та м.Київ (+ 20,7 %).

Особливу тривогу викликає зростання злочинів проти власності. Ця категорія злочинів «набирає обертів»: майже 70 % від усіх зареєстрованих злочинів, є злочинами цієї категорії. У 2016 році було зареєстровано 405 549 таких злочинів, що майже на 20% більше, ніж в минулі роки. Найбільша кількість злочинів даної категорії зареєстрована в 2016 році в м Київ (54 177), Запорізькій (38 491), Харківській (37 617), Дніпропетровській (32 070) і Львівській (25 755) областях. Майже на третину зросла їх кількість в Київській, Волинській і Житомирській областях.

Значно зросла кількість крадіжок: у 2016 р. — 312 172, що фактично на      20 % більше ніж у минулі роки. Спостерігається ріст квартирних крадіжок, грабежів і розбоїв.

Незважаючи на те, що в 2016 році було створено Бюро протидії наркозлочинності, неухильно падає робота правоохоронних органів по виявленню злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Так, в 2016 році виявлено 23 029 злочинів цієї категорії, в 2015 році — 25 908, у 2014 році — 30 494, а в 2013 році — 33 982. Тобто, різниця між виявленими в 2013 і в 2016 році склала більше 10 000 злочинів. Знизилася і кількість виявлених фактів незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів. У 2016 році виявлено всього 2 293 таких випадків, у 2015 році — 6 614, в 2014 році — 8 412, а в 2013 році — 9 430. Відтак у порівнянні з 2013 роком кількість виявлених злочинів знизилася майже в 5 разів.

Провальне реформування органів прокуратури України

Одною з причин дезорганізації правоохоронних органів стало провальне реформування органів прокуратури України.

Прийнятий в 2012 році новий Кримінальний-процесуальний кодекс України, ввів поняття «процесуальне керівництво у кримінальному провадженні» (ч.2 ст.36 КПК України), чим суттєво розширив повноваження прокурора в нагляді за розслідуванням кримінальних проваджень, зробивши його фактично головною особою на стадії досудового слідства, відповідальним в тому числі і за розкриття злочинів. Новація була «ідеєю» колишнього Генерального прокурора Віктора Пшонки, який намагався якомога посилити органи прокуратури. Це нововведення з самого початку мало значні труднощі в імплементації і при «старій» системі органів прокуратури. Воно потребувало високого кваліфікаційного рівня співробітників. А після подій останніх років та наспіх прийнятого Закону Україну «Про прокуратуру» ефективний прокурорський нагляд фактично був знищений.

Законом було ліквідовано цілу низку районних та міських прокуратур. Замість них  було створено  так звані «місцеві прокуратури». Органи місцевого самоуправління, суди, та підрозділи національної поліції продовжують працювати по старій територіальній схемі. Наприклад, замість 26 прокуратур в Сумській області було створено всього 5 місцевих прокуратур. Підрозділи яких знаходяться один від одного на відстані іноді й до 100 км. А кількість судів та підрозділів поліції залишилася на старому рівні. Це значно ускладнило як підтримання обвинувачення в суді, так  і нагляд за органами національної поліції, що явно не пішло на користь ні стану злочинності, ні правам громадян, яким необхідно відстоювати свої права в суді, або при розслідуванні кримінальних проваджень.

Постійна зміна керівництва Прокуратури України, передчасне прийняття ЗУ «Про очищення влади» (згідно якого з органів прокуратури було безпідставно звільнено велику кількість досвідчених працівників), подальша безвідповідальна кадрова політика, повальні скорочення, недолуга конкурсна система, недофінансування — привели до того, що в прокуратуру прийшли співробітники, підготовка яких, м’яко кажучи, викликає сумніви. Заявлене матеріальне забезпечення також не відбулося. В результаті, можна з упевненістю сказати, що приблизно 80 % працівників не мають досвіду в розслідуванні злочинів.

Про моральні якості мова поки взагалі не йде, хоча яскравою ілюстрацією їх відсутності можуть служити безперервні корупційні скандали вже за участю нових співробітників, а також остання вимога Генерального прокурора Юрія Луценка про проведення перевірки всіх (відмітьте, всіх працівників прокуратури) на вживання наркотичних засобів (у майбутньому що, чекати перевірки на алкоголізм і венеричні захворювання?).

Значно були скорочені  законами України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя), повноваження прокурорів, функції яких на сьогодні зведені нанівець.

Аналогічне ставлення було і до слідчих системи МВС. Основна частина досвідчених працівників була звільнена, а на їх місце набрали нових. Повністю штати укомплектувати не вийшло, та й нові поки ефективно розслідувати не можуть. Як наслідок, маємо накопичення кількості кримінальних проваджень, які іноді в рази перевищують фізичні можливості як працівників прокуратури, так і працівників слідчих підрозділів. Ось і виходить, що одні не знають, як розкривати і розслідувати, а інші — як ефективно керувати і наглядати.

Такий висновок підтверджується і статистичними даними.

Так, у 2016 р. всіма правоохоронними органами повідомлено про підозру лише у 159 480 кримінальних правопорушеннях із 592 604 облікованих, що становить всього 26,9% від загальної кількості злочинів, у той час як у 2015 р. про підозру повідомлено у 188 099 кримінальних правопорушеннях із 565 182 облікованих, що складало 33,3%. У 2014 р. повідомлено про підозру у 199 263 кримінальних правопорушеннях з 529 139 облікованих (37,6%) та у 2013 р. — у 223 561 кримінальному правопорушенні із 563 560 облікованих (39,7%). Якщо у 2016 році до суду з обвинувальним актом скеровано 138 330 кримінальних правопорушень, становить 23,3% від загальної їх кількості, то у 2015 році ця цифра становила 163 795 правопорушень (28,9%), у 2014 році ще більше – 173 311 правопорушень (32,7%), а у 2013 році  — 205 561, або майже 40%! Про суттєве погіршення результативності і ефективності розслідування злочинів свідчить і кількість поданих до суду клопотань про звільнення осіб від кримінальної відповідальності. Зокрема, якщо у 2016 році було подано 1 872 відповідних клопотань, то у 2015 році – 2 852, у 2014 році – 4 677, а у 2013 році ще більше – 4 843!

Як показує практика, якщо правоохоронні органи не в змозі повною мірою виконувати свої функціональні обов’язки у врегулюванні різних суспільних відносин, ці їх функції починають виконувати представники інших формувань. Наприклад, представники організованої злочинності. І начебто в поміч їм, було розформовано службу УБОБ. Вносять свій внесок і різні радикальні та націоналістичні організації, представники добровольчих батальйонів, які бачать законність і правопорядок зі своєї точки зору (блокади шляхів сполучення, кордонів, рейдерські захоплення, розправи з «непатріотами», «розборки» зі стріляниною між собою (як у Харкові, стрілянина у Олевську Житомирської області і т.д.). Це фактично узурпація виняткового права держави на застосування сили. Цьому, значною мірою, сприяє поява великої кількості зброї та поява громадян, які мають досвід бойових дій і, на жаль, не можуть працевлаштуватися та  адаптуватися в мирному житті. Та ще постійні, дискредитуючи виступи політиків, журналістів,  представників «обуреного» населення.

Хто винен?

Перетягування повноважень у бік виконавчої влади (Президент і його оточення), яке має на меті, у тому числі, підпорядкування діяльності правоохоронних і судових органів собі і своїй політичній силі, яке неминуче призведе до певних наслідків. Це вже відбувалося не раз, і не тільки в епоху Януковича, коли на догоду забезпечення безпеки політичного режиму, на керівні посади призначалися виключно близькі «гаранту» люди. Від них вимагали виконання конкретних завдань (аж до фізичного усунення-наприклад Гонгадзе). Призначені проводили свою кадрову політику на місцях: будь-якими шляхами із системи прибирали «непідконтрольних», не дивлячись на їх професійні якості. А в «подяку» за це закривалися очі на тотальну корупцію в цих органах. І це тривало роками, підриваючи і так невисокий престиж правоохоронців.

З тією ж послідовністю, тільки в набагато більшому масштабі, події відбуваються і зараз. Але завдання тепер інші. Для цього можна і закон переписати під конкретну людину, нехай навіть далеку від розуміння проблем, але «свою». Враховуючи нинішню політичну ситуацію в країні, ці тенденції набули загрозливих масштабів. У підсумку, за відсутності належної планомірної, цілеспрямованої, спільної роботи законодавчої, виконавчої, а також судової влади, злочинність буде рости в геометричній прогресії. Генеральному прокурору України потрібно розуміти: якщо не приймати негайні заходи, то війна (яку він називає основною причиною зростання злочинності) може перейти на вулиці міст країни у вигляді неконтрольованої злочинності. Ці тенденції зараз не бачить тільки сліпий.

Приблизно так було в 90-ті роки. Хто працював тоді у правоохоронних органах, той пам’ятає, з якими зусиллями  вдалося приблизно до початку 2000-х років стабілізувати обстановку. Розібрати «завали» кримінальних справ (так звану «тяганину»), які не розслідувалися роками і лежали мертвим вантажем у підрозділах міліції, навіть при встановленні особи, яка їх вчинила. А йшлося про розбої, грабежі, тяжкі тілесні ушкодженнях, крадіжки та ін. І за кожним таким злочином і тоді, і зараз стоїть чиясь доля, а іноді — життя.

Знадобилися колосальні затрати, зміни в державі, щоб знизити рівень злочинності, в  основних проявах подолати організовану злочинність. Але, тоді в країні не було війни. Не було такої кількості зброї. Діяльність правоохоронців була хоч якось скоординована. Крім того, кількість досвідчених співробітників ще залишалася в межах припустимих норм.

Усі наведені факти, на наш погляд, мають настільки системний характер, що дають змогу підозрювати, що дії своїх, та іноземних реформаторів, не вкладаються в рамки банального непрофесіоналізму та недосвідченості. Бо безглуздою наївністю є нерозуміння, що  підсумком їх можуть стати катастрофічні події.

У нинішній ситуації, щоб навести порядок в країні, неминуче доведеться приймати цілий комплекс, іноді дуже «непопулярних» заходів, у тому числі і «жорстких». І псевдореформами  тут не обійтися. Треба чітко розуміти, що  такі заходи, при відповідній зацікавленості влади, та тенденціями, які склалися в суспільстві, можуть «поховати» і без того ефемерні залишки демократії.

ВИСНОВКИ

          Причиною дезорганізації та ослаблення правоохоронних органів стали:

  • відсутність загальнодержавної стратегії боротьби зі злочинністю;
  • прийняття непрофесійних профільних законів;
  • провальна реформа правоохоронних органів;
  • відсутність координації як між структурними підрозділами, так і між різними правоохоронними органами взагалі;
  • неприпустиме політизування, тобто вибудовування правоохоронної системи під певну політичну силу;
  • економічний занепад країни, та як слідство відсутність необхідного фінансування;
  • упереджене ставлення в суспільстві до всіх, без виключення працівників правоохоронної системи, як діючих так і колишніх.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЛАДИ

  • Розробити, та прийняти загальнодержавну програму боротьби зі злочинністю.
  • Вибудувати чітку систему координації, усіх без винятку, дій правоохоронних органів, встановивши відповідальних осіб.
  • Негайно переглянути профільні закони, об’єктивно проаналізувавши їх реальний вплив на стан законності в державі.
  • Прийняти поправки до законів, які «мінімізують» вплив окремих політичних сил на діяльність правоохоронних органів та судову систему, особливо на прокуратуру та суд.
  • Прийняти заходи, щодо комплектації кадрів органів Національної поліції та прокуратури, переглянувши можливість повернення найбільш досвідчених працівників.
  • Відновити органи УБОП, хоча б у структурі кримінальної поліції.
  • Забезпечити необхідне фінансування, та матеріальне забезпечення.
  • Прийняти необхідні заходи (політики, громадські організації, СМІ і т.і.) для відновлення престижу працівників правоохоронних органів.

ГО «Публічний аудит»