«Публічний аудит» назвав фундаментальні причини падіння ВВП

Рада директорів Світового банку схвалила Концепцію партнерства з Україною на 2017–2021 роки. Основною метою Концепції партнерства є сприяння сталому й комплексному відновленню економіки України.

«Концепція базується на системній оцінці економіки України, яка була завершена фахівцями Світового банку в березні 2017 року і містить середньостроковий план підтримки Світовим банком реформ, які втілюватиме Уряд України», — йдеться у заяві міжнародної установи.

У процесі розробки Концепції були визначені й узгоджені напрями стратегічного партнерства між Україною та Світовим банком на 2017–2021 роки:

  • управління державними фінансами та реформа державного управління;
  • антикорупційна діяльність;
  • управління найбільшими фіскальними ризиками і поліпшення управління державними інвестиціями;
  • зміцнення фінансового сектору;
  • поліпшення інфраструктури;
  • створення рівноправного партнерства в приватному секторі;
  • земельна реформа;
  • реформа охорони здоров’я;
  • приватизація;
  • ефективне, результативне і комплексне надання послуг;
  • соціальна допомога;
  • цільова допомога постраждалим від конфлікту громадам.

Також фінансова підтримка Світового банку протягом усього періоду дії Концепції залежатиме від:

1) прогресу України в реалізації реформ;

2) поліпшення результатів впровадження портфеля проектів МБРР в Україні;

3) загального кредитного потенціалу Світового банку й нормативу кредитування для України.

Побудова концепції розвитку України має базуватися на реалістичних прогнозних показниках. Однак на сьогодні Уряд маніпулює офіційною статистикою, спотворюючи дані, і насамперед щодо зростання реального ВВП, щоб показати дієвість «реформ».

У цьому дослідженні «Публічний аудит» пояснює: як і для чого завищуються показники зростання ВВП, зокрема за підсумками 2017 року, а також вказує на базисні передумови для посилення рецесії вітчизняної економіки й істотного падіння в зв’язку з цим ВВП країни.

Слід зазначити, що офіційні органи — Держстат і НБУ — використовують різні підходи до підрахунку реального ВВП, у результаті чого спостерігаються принципові розбіжності – різниця в даних може досягати декількох мільярдів доларів. Візьмемо для прикладу значення чистого експорту, яке є складовою ВВП. Станом на минулий рік, різниця між оцінками Держстату та НБУ досягла 7,7 % ВВП (понад $ 7 млрд). У підсумку  Держстат за результатами показав зростання ВВП на 2,2 %, але якщо брати за основу дані Нацбанку, то економіка країни не просто не показала зростання — відбулося падіння на 5,4 %.

У цілому ж, якщо зіставити й проаналізувати всі дані, які публікуються державними органами влади, «Публічний аудит» зафіксував, що за останні три роки кумулятивне падіння (без зони АТО та Криму) реального ВВП становило 14 %, номінального ВВП (у доларовому еквіваленті) — 196 %.

Що ж є ключовими причинами, які вже в цьому році є каталізатором внутрішніх економічних проблем країни?
Згортання комерційного кредитування

Отже, основним інструментом пожвавлення кредитного банківського ринку є насамперед зниження облікової ставки. Однак невдале управління НБУ цим макроекономічним інструментом може привести до зупинки банківського кредитування.

Так, із 2015 року регулятор своїми рішеннями щодо збільшення облікової ставки (до 30 %) забезпечив фінансування дефіциту держбюджету (за рахунок випуску ОВДП із високою дохідністю), знищивши при цьому банківський кредитний ринок і створивши відкладені інфляційні ризики.

Із жовтня 2016 року діяла облікова ставка в розмірі 14 % річних; у квітні 2017 року вона була знижена до 13 %; у травні — до 12,5%. Наприкінці червня Нацбанк заговорив про можливість чергового зниження, однак після чергового перегляду вона залишилася на попередньому рівні.

Слід зазначити, що від початку 2017 року рівень інфляції склав 4,9 %. Проте зростання індексу цін виробників за січень–квітень 2017 року склало +8,1 %, зростання цін агропродукції за 1кв. 2017 року +7,2 %, що свідчить про подальше відкладене значне зростання рівня інфляції. Крім того, індекс промвиробництва (у кількісному вигляді) за І кв. 2017 року впав на 12,1 % до попереднього року — це підтверджує інфляційне зростання цін.

У результаті річний (2017) індекс інфляції очікується на рівні, який набагато вищий за прогнози НБУ, що унеможливлює зниження облікової ставки, бо прибутковість без ризикового державного інструменту не може бути нижчою за інфляцію. А без зниження ставки і, як наслідок, запуску кредитування бізнесу стагнація економіки продовжиться.

Відродження банківського кредитування можливе тільки при адміністративному стримуванні інфляції до 8 % та відповідній прив’язці облікової ставки (+ 1–1,5 %). Незначне зменшення облікової ставки не відновить банківське кредитування, оскільки ризики за ОВДП є набагато нижчими. Серед ключових наслідків — подальше зниження ставок за вкладами в банках, а також певне зниження кредитних ставок.

Падіння промвиробництва. Скорочення експорту української продукції

Індекс промислового виробництва з початку року впав на 18,2 %, що сигналізує про серйозні структурні проблеми в українській економіці та є наслідком торгової блокади Донбасу (про це докладніше нижче).

Тому на сьогодні мова йде про скорочення реального виробництва – як наслідок,  очікується падіння реального ВВП.

Основною причиною зростання реального ВВП в Україні в І кв. 2017 року в умовах падіння промислового виробництва стало позитивне ціноутворення на міжнародних ринках, в т. ч. на агро- і металургійну продукцію. Насамперед саме завдяки цьому вдалося вийти на зростання торгового обороту з країнами ЄС (за 5 місяців — на 25,2 %).

В українському експорті переважає продукція металургійного та агропромислового комплексу. У 2016 році на них припадало 47,6 % і 14,2 % відповідно. У структурі імпорту переважали: металовироби, машини й обладнання (22,1 %), овочі, плоди та горіхи (17,8 %), хімічна продукція (9,7 %).

Експорт продовольчих товарів у країни Європи за результатами 2016 року дозволив Україні увійти в топ-3 постачальників агропродукції в ЄС. Найбільший обсяг товарів експортується в Італію (металургійна продукція, соняшникова олія, пшениця) і в Польщу (переважно руда та соняшникова олія). Якщо говорити про імпорт із країн Європи, то тут перш за все можна відзначити зростання долі енергоносіїв.

Важливо зауважити, що експорт української продукції має низьку додану вартість, що також серйозно позначається на економічній ситуації в країні.

Більшість виділених ЄС річних квот Україна вибрала за перший квартал поточного року, і відсутність квот для вітчизняних експортерів призведе до подальшого скорочення експорту в ЄС. Хоча Єврокомісія й підвищила квоти на ряд товарних позицій із України, що є безумовним досягненням (квоти на кукурудзу +625 тис. тонн, пшениця +65 тис. тонн, ячмінь +325 тис. тонн, крупа і оброблене зерно +7,8 тис. тонн, овес +4 тис. тонн, мед +3 тис. тонн, виноградний сік +500 тонн, перероблені томати +3 тис. тонн), але вигода від вказаних квот у грошовому еквіваленті може становити всього $ 200 млн, а цього недостатньо для підтримки українського експортера.

Із початку року в країни ЄС поставлено 960 тис. тонн пшениці (100 % від обсягу квоти). У сезоні 2015–2016 Україна експортувала 39,4 млн тонн, у т. ч. пшениці — 17,4 млн тонн. Слід зазначити, що додаткова квота спочатку пропонувалася на рівні 100 тис. тонн, але вона була знижена до 65 тис. тонн, що спричинить подальше зменшення надходжень валютної виручки в країну.

У цілому угода про ЗВТ передбачає перехідний період на 10 років для українських виробників, аби ті «підігнали» власну продукцію до стандартів ЄС. Проте Україна не має цих 10 років. За два роки попереднього дії ЗВТ (2015 — пробний і 2016 — повний) спостерігається чутливий економічний спад, а підтримки від ЄС для перекриття втрачених (недоотриманих) доходів немає. Прогнозований дефіцит платіжного балансу України в 2017 році становить $ 4,5 млрд, тому такі подачки ЄС у цілому не можуть здійснити сильний впливу на економіку країни.

Якщо оцінити грошове вираження підписання ЗВТ із ЄС, то він підтверджує невтішну динаміку. Так, експорт товарів виглядає таким чином:

  • у 2013 році — $ 16,7 млрд,
  • у 2014 році — $ 16,4 млрд,
  • у 2015 році — $ 13,02 млрд,
  • у 2016 році — $ 13,49 млрд.

Стабілізацією ситуації було б повернення ринків інших країн. Так, експорт до країн СНД становив:

  • у 2013 році — $ 22 млрд,
  • у 2014 році — $ 14,8 млрд,
  • у 2015 році — $ 7,8 млрд,
  • у 2016 році — $ 6,03 млрд.

Також більш доцільно розглянути питання щодо підписання договору ЗВТ, наприклад, із Єгиптом (експорт 2015 — $ 2 млрд, 2016 — $ 2,2 млрд) або з Індією (експорт 2015 — $ 1, 4 млрд, 2016 — $ 1,9 млрд).

До того ж, спочатку квітня поточного року вже спостерігається тенденція падіння світових цін на основні товарні групи українського експорту.

Так, вартість ф’ючерсів на зерно й кукурудзу знизилася на 10–15%, сталь на міжнародних ринках подешевшала на 10–15 %, руда — на 20–30 %. Спотові ціни української пшениці (Wheat 12,5% FOB Black Sea) — $ 186. Ф’ючерси на кінець 2017 року показують зниження ще на 10 %.

При збереженні вказаного тренда в середньостроковій перспективі можна очікувати перехід рівня реального ВВП у від’ємне значення.

Наслідки блокади Донбасу

Загальні втрати ВВП від блокади з урахуванням порушення усіх виробничих циклів, за розрахунками «Публічного аудиту», становитимуть суттєво перевищать прогнози Уряду — мінус 4 %, або 112 млрд грн (6,5 млрд грн втрат енергетичної промисловості + 9,48 млрд грн скорочень металургійного виробництва + 94,5 млрд грн втрат експорту + 2 млрд грн втрат прямих податків) / прогноз ВВП 2017 2845,8 млрд грн):

Економічні наслідки від блокади Донбасу мають відкладений ефект, але вже сьогодні вони дають вражаючі результати.

«Публічний аудит» при підрахунку економічних втрат від блокади Донбасу раніше спрогнозував зменшення податкових надходжень у 2017 році на рівні мінімум 2 млрд грн. Голова Офісу великих платників податків Євген Бамбізов уже частково підтвердив даний прогноз, заявивши, що за п’ять місяців блокади торгівлі України з зоною АТО бюджет втратив понад 1 млрд гривень податків, а через захоплення українських компаній бойовиками від початку року було втрачено 35 великих підприємств. «Ми порахували не лише прямі втрати, а й непрямі — адже ці підприємства співпрацювали з портами, компаніями-перевізниками. За п’ять місяців ми втратили 1,05 млрд грн податкових надходжень», — пояснив Бамбізов.

Він зазначив, що найбільші втрати спостерігаються з податку на прибуток: загальна сума недоотриманих до бюджету коштів становить понад 600 млн грн. На другому місці — втрати від ПДВ (370,7 млн грн). Крім того, Офіс великих платників податків зафіксував також недонадходження і за іншими податками: військовому збору (-10,4 млн грн), частки чистого прибутку (-82,6 млн грн), ПДФО (-30,9 млн грн) і ЄСВ (- 107,8 млн грн).

Збільшення негативного внеску чистого експорту в зв’язку з переорієнтацією підприємств енергетичного та металургійного сектора на імпортовану сировину для заміни втраченої ресурсної бази, втрата виробничих потужностей експортоорієнтованих галузей промисловості, неефективність впровадження компенсаторних механізмів для мінімізації втрат від припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей — фундаментальні фактори для істотного падіння реального ВВП.

Відносний показник динаміки обсягу промислового виробництва (індекс промислового виробництва) за підсумками І кв. 2017 року зменшився на 12,1%, що свідчить про кількісне зменшення виробництва основних галузей.

Найбільші втрати припадають на підприємства групи ДТЕК, у тому числі «Східенерго», «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит», шахта «Комсомолець Донбасу» та інші компанії. Крім того, порушення виробничих циклів торкнеться й інших підприємств, які перебувають на податковому обліку в інших областях, тому неможливо достеменно підрахувати економічні втрати від блокади Донбасу.

Слід нагадати, що так звану блокаду Донбасу, на катастрофічні наслідки якої так часто посилаються чиновники, узаконив Президент України, ввівши у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України від 15 березня про тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення в Донецькій і Луганській областях. Повторимося, таке рішення коштуватиме Україні в довгостроковій перспективі близько 112 млрд грн (4 % ВВП).

Ситуація навколо «Приватбанку»

Одним із істотних ризиків подальшого збільшення грошової бази в країні є монетизація ОВДП (148 млрд грн), випущених під докапіталізацію «Приватбанку». У рамках оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» НБУ монетизував лише частину ОВДП для капіталізації банку (на суму 25,8 млрд грн). У січні 2017 року НБУ додатково монетизував ОВДП на 1,4 млрд грн. Після зазначених дій відбулося значне зростання грошової бази в Україні — до 304,2 млрд грн, а це майже 41 % від усіх доходів Державного бюджету на 2017 рік. Ці кошти в готівковій формі не працюють повноцінно на економіку нашої країни, а також створюють дефіцит ліквідності в банківському секторі.

Проблема «Приватбанку» полягає в тому, що, за оцінками Нацбанку, увесь корпоративний кредитний портфель банку був інсайдерським — пов’язаним із екс-акціонерами. Слід зазначити, що інсайдерські кредити видані пов’язаним компаніям, які мають ознаки фіктивності (відсутність активів, юридичні адреси оформлені в місцях масової реєстрації). Існує ймовірність відмови у реструктуризації виданих інсайдерських кредитів, внаслідок чого «Приватбанк» зазнає збитків, а держава буде вимушена монетизувати решту ОВДП (випущених під докапіталізацію) для їх покриття.

Крім того, у червні міністр фінансів Олександр Данилюк повідомив про те, що Кабмін вирішив докапіталізувати банк ще на 38,5 млрд грн. Перший транш докапіталізації становив 22,5 млрд грн. Надалі капітал буде збільшений за рахунок випуску ОВДП. Докапіталізація «Приватбанку» супроводжуватиметься опублікуванням річного звіту з відображенням оновлених показників щодо збитку та розмірам капіталу.

Нова докапіталізація пов’язана з результатами аналізу аудиторів Ernst&Young, які, за даними НБУ, підтвердили негативний капітал банку. Тому регулятор надав пропозицію КМУ докапіталізувати банк на вищезазначені 38,5 млрд грн. Цього обсягу має вистачити для досягнення банком нормативу адекватності капіталу в 10 % навіть в умовах консервативного сценарію, за яким EY здійснювали аналіз.

Із зазначених 38,5 млрд грн:

  • 22,5 млрд грн — потреба, що виникла через шахрайські дій попереднього менеджменту;
  • 16 млрд грн — обсяг капіталу, яким передбачено покрити уцінку основних засобів.

За даними Мінфіну, монетизація ОВДП, спрямованих на додаткову докапіталізацію банку, не передбачена, що не має вплинути на інфляційні та девальваційні процеси.

Нагадаємо, 21 грудня «Приватбанк» офіційно перейшов у державну власність. Мінфін і НБУ оцінили потребу капіталу банку в 148 млрд грн, за допомогою чого були випущені ОВДП граничною сумою 116 млрд грн, а решта 30 млрд грн повинні були покрити інші кредитори.

На сьогодні існує велика ймовірність запуску урядом «друкарського верстата» для фінансування дефіциту і монетизації ОВДП, що призведе до суттєвих інфляційних і девальваційних ризиків. Крім того, неефективне управління топ-менеджментом державного «Приватбанку» може призвести до подальшої монетизації ОВДП для покриття можливого утворення негативного капіталу.

Висока інфляція та суттєве зростання дефіциту бюджету

Від початку 2017 року ціни на споживчому ринку, за даними Держстату, збільшилися майже на 8 %.

Річна інфляція у червні цього року проти минулорічного червня прискорилася до 15,6 % після 13,5 %, які були зафіксовані в травні. Наразі спостерігається така динаміка:

  • на 18,3–13,5 % подорожчали яйця, овочі й фрукти;
  • на, 1–0,8 % — м’ясо та м’ясопродукти, сало, рис, хліб;
  • на 3,3 % — безалкогольні напої і продукти харчування;
  • на 2,6 % — алкогольні напої і тютюнові вироби.

У той же час на 4–0,5 % подешевшали гречана крупа, молоко та молокопродукти, масло; дещо знизилися ціни й на транспорт.

За оцінками НБУ, інфляція в річному вимірі буде досить мінливою. На сьогодні прогноз регулятора становить 9,1 % за підсумками року.

Однак, за прогнозом «Публічного аудиту», рівень річної інфляції значно перевищить закладені показники НБУ, що помітно вже сьогодні: за оцінкою аудиторів, він досягне не менше 14 %.

Тому, зважаючи на очікуване суттєве зростання інфляції, населення може почати диверсифікувати свої заощадження в іноземній валюті, в результаті чого посилиться девальваційний тиск на гривню, а в зв’язку з ростом інфляції НБУ не зможе знижувати облікову ставку, що в свою чергу призведе до унеможливлення кредитування бізнесу.

Ґрунтуючись на прогнозних даних макроекономічних показників, які затверджені постановою КМУ № 399, дефіцит рахунку поточних операцій на 2017 р. планується на рівні $ 6,5 млрд (прогнозний показник дефіциту платіжного балансу за даними НБУ — $ 4,5 млрд) — це зумовить підвищений попит на валюту і, як наслідок, значну девальвацію гривні.

Крім того, у цьому році Кабмін встановив абсолютно непідйомний сьогодні для економіки показник доходів державного бюджету — на рівні 21,1 %. Для такого обсягу наразі немає жодних економічних передумов, бо прогнозне зростання реального ВВП заплановано на рівні максимум 1,6 %, інфляція — 12–14%. Тому такому показнику доходів просто немає, звідки взятися. При цьому необґрунтоване збільшення дохідної частини бюджету (при тому, що виник ряд додаткових фінансових витрат, не передбачених бюджетом) зумовить збільшення дефіциту бюджету до критичних розмірів. Нагадаємо, на цей рік він закладений на рівні 77,5 млрд грн (3 % ВВП).

ВИСНОВКИ

Якщо узагальнити всі вищеописані фундаментальні чинники, які зумовлюють структурні проблеми в економіці нашої країни, посилюючи інфляційні й девальваційні процеси, падіння реального ВВП може сягнути понад 22 %.

Також слід зазначити, що Уряд планує збільшити номінальний ВВП у 2018 році до 3,24 трлн грн,  у 2019 — до 3,61 трлн грн, у 2020 — до 3,98 трлн грн, не при цьому наводячи жодних економічних моделей, які б обґрунтували такий ріст.

Ухвалення Світовим банком концепції розвитку України свідчить про декларативні наміри української сторони отримувати необхідні зовнішні позики в обмін на проведення реформ на узгоджених і вигідних зовнішнім кредиторам умовах.

Усі реформи, які пропонує Уряд (для збільшення дохідної частини бюджету), —тотальна приватизація, відкриття ринків землі тощо — у кризовий період є необдуманим рішенням, про яке в майбутньому доведеться тільки шкодувати. Так, держактиви на сьогодні провадять негативну фінансову діяльність, а в умовах несприятливої кон’юнктури вони оцінюються інвесторами набагато нижче від реальної вартості, хоча деякі з них є абсолютно унікальними.

Це ж стосується земельної реформи. Нормальний, відкритий ринок землі можливий тільки за умови, коли бюджет буде профіцитним, а загальний державний борг перебуватиме в прийнятному співвідношенні до ВВП. В іншому випадку українська земля може піти в рахунок погашення зобов’язань перед міжнародними кредиторами України. Останні насамперед зацікавлені в максимальній диверсифікації власних ризиків (вкладених коштів), оскільки Україна перебуває в умовах ймовірного дефолту. Ось чому український Уряд готовий йти на будь-які дії, навіть якщо вони йдуть в розріз національним інтересам нашої країни.

Одна з основних хвороб вітчизняної економіки — катастрофічне згортання бізнес-активності в країні, тому що без гривневого кредитування підприємців (із урахуванням посиленої фіскальної політики, високої інфляції та девальвації) суб’єктів господарської діяльності чекають збитки й банкрутство. У результаті в нашій країні стрімкими темпами падає основний двигун економічного розвитку — промислове виробництво, а це ланцюговою реакцією викликає скорочення експорту, зменшення валютної виручки, що чинить значний тиск на національну валюту й негативно позначається на доходах головної скарбниці країни.

Сюди ж — зростаюча діра в платіжному балансі. Прогноз дефіциту поточного рахунку, за даними НБУ, у 2017 році становить $ 4,5 млрд (4,4 % ВВП). Проте, враховуючи наслідки від блокади Донбасу, у разі подальшої негативної кон’юнктури за основними групами українського експорту на міжнародних ринках (має відкладений ефект у зв’язку з ф’ючерсними контрактами) платіжний дефіцит може збільшитися, що призведе до посилення девальваційного тиску.

Зважаючи на падіння виробництва, українська економіка не може генерувати достатньо валютної виручки для поліпшення платіжного балансу, у зв’язку з чим нівелювання дефіциту платіжного балансу можливе за рахунок міжнародних резервів країни.

При цьому міжнародні резерви в Україні на сьогодні становлять близько $ 18 млрд, із них чистих (резерви без урахування зобов’язань) — $ 5 млрд, тоді як у найближчі три роки Україна повинна виплатити міжнародним кредиторам $ 12,5 млрд. Загальний борг України перед МВФ (станом на 30.05.2017) становить $ 14,48 млрд (30,2 % від загального зовнішнього боргу); перед ЄС — $ 4,82 млрд (10 %). Наявність чистих міжнародних резервів на такому низькому рівні свідчить про відсутність у НБУ достатньої кількості ліквідних коштів для підтримки нацвалюти.

Сформовані валютні резерви за рахунок кредитів від міжнародних організацій мають величезні ризики для економіки. По-перше, відсотки за кредитами постійно збільшують основний борг, зменшуючи фінансову незалежність країни. По-друге, регулярна необхідність реструктуризації боргів у зв’язку з відсутністю джерел генерування додаткового доходу при падінні економіки призводить до постійного шантажу кредиторів щодо майбутнього дефолту, у результаті якого країна буде відрізана від зовнішнього фінансування, що істотно ускладнить економічне управління країною. Крім того, може утворитися валютна паніка (при відсутності узгоджених дій НБУ та Уряду), яка в умовах низьких валютних резервів може призвести до суттєвої девальвації та краху економіки.

Ось чому Уряд для отримання чергового траншу МВФ і кредитів від ЄС (які переслідують свої економічні цілі) може піти на дії, які йдуть у розріз національним інтересам нашої країни. Наразі завдання № 1 для топ-менеджерів країни — шукати всі можливі шляхи для збільшення надходжень валютної виручки, і аж ніяк не обрізати їх, як це було зроблено внаслідок блокади Донбасу (яку, нагадаємо, узаконив Президент, увівши в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони) або ж відмови від співробітництва з усталеними ринками країн СНД.

Теперішня ситуація змушує українців готуватися до ще більшого посилення інфляційних процесів, адже для фінансування дефіциту бюджету й монетизації ОВДП Уряд, швидше за все, запустить «друкарський верстат».