Рада ухвалила закон про освіту: які зміни вносить реформа?

Верховна Рада 5 вересня ухвалила проект закону про освіту.

«Очікуваними результатами прийняття Закону України “Про освіту” є створення системи освіти нового покоління, що забезпечить умови для здобуття освіти всіма категоріями населення України, ефективної системи забезпечення всебічного розвитку людини та сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства та особистості», — йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.

Чому деякі «реформаторські» кроки спрямовані не на консолідацію суспільства та пошук шляхів об’єднання, а на його розкол, та які основні зміни чекають на освітянську сферу, – про це в матеріалі «Публічного аудиту».

Мовне питання

У другому читанні до закону увійшла норма, яка стосується мовного питання. Так, із 2018 року тільки в молодшій школі залишаться класи з викладанням предметів мовами національних меншин, починаючи з 5 класу учні навчатимуться виключно українською мовою. А з 2020 року цю норму скасують і для молодших класів. Тобто, фактично закон вводить заборону на отримання освіти будь-якою мовою, крім української.

Незначні «поблажки» передбачені лише для представників «корінних народів» (їм дозволяють мати окремі класи), а також для англійської мови та мов Євросоюзу, на яких дозволяється викладати в школах «один або декілька предметів». Російськомовної освіту це не стосується.

«Проте поняттю “корінні народи” ніхто не дає чіткого визначення. При цьому автори відносять до ”корінних народів” кримських татар, кримчаків, караїмів і гагаузів», – вказує заступник керівника «Публічного аудиту» Матвій Холошин.

Контракти для вчителів

Ще серед нововведень –  впровадження механізму найму вчителів на роботу за контрактом і заборона директорам шкіл обіймати посаду більше 6-ти років. Педагоги вже зараз переживають, що підпадуть у повну залежність від тих, хто візуватиме подібні контракти.

Зміни в навчальному процесі

Передбачається скорочення кількості предметів у школі – з 22-х нині діючих предметів залишиться тільки 9. Цілу низку предметів просто об’єднають. До прикладу, фізика, хімія, біологія, географія та астрономія тепер вивчатимуться у загальному курсі «Природа і людина», алгебра й геометрія – в загальному курсі з математикою.

Як прогнозують фахівці, таке об’єднання, безумовно, зумовить скорочення штатних одиниць вчителів у школах, та й офіційна статистика вже давно «рухається» в цьому напрямі. Так, за даними Держстату, тільки за останні три роки кількість вчителів скоротилося на 16 тис., тоді як за попередні 15 років їх чисельність зменшилася всього на 6 тис. осіб.

Крім того, в період із 2014/2015 по 2016/2017 кількість шкіл зменшилася на 746 од. (із 17 604 до 16 858), у тому числі в сільській місцевості – 676 шкіл, в містах – 70 шкіл.

Крім того,

  • 12 денних загальноосвітніх навчальних закладів державної і комунальної форм власності наразі перебувають на капітальному ремонті,
  • Робота 241-го припинена.
12 років навчання

Починатимуть своє навчання учні з 6–7 років: чотири роки вони відвідуватимуть початкову школу, відтак п’ять років – середню (базову). Примітно, що в останній буде відсутнє звичне профілювання, тобто класи з ухилом на поглиблене вивчення певних наук (гуманітарних, технічних тощо). Після 9 класу здійснюватиметься оцінювання, школярі здаватимуть профорієнтаційні тести, за результатами яких – три роки навчання за певним профілем.

Така система, за задумом, має збалансувати програму та розвантажити учнів. Так, не буде домашніх завдань на вихідні й у свята; на виконання одного завдання має витрачатися не більше 10 хвилин. За рахунок об’єднання предметів, інформація не дублюватиметься.

Отож, переваги 12-річного навчання:

– Відповідність європейській практиці (навчання триває 12–14 років, український атестат про повну загальну середню освіту визнаватиметься в ЄС, не потрібне «донавчання»).

– Самостійність випускника (при випуску – вже повнолітній, сам подає документи та відкриває банківські рахунки).

– Нові предмети дадуть актуальні знання, що відповідають тенденціям у сучасному світі: програмування, фінансова грамотність, психологія стосунків, підприємництво тощо.

– Школи отримають широку автономію (в Законі зазначено, що «держава гарантує академічну, організаційну, кадрову і фінансову автономію навчальних закладів»). Так, школи зможуть самостійно формувати освітні програми, укладати навчальні плани, обирати підручники, розвивати навчально-матеріальну базу.

– Прозорість фінансування: навчальні заклади будуть зобов’язані оприлюднювати всі кошти, що надходять із бюджету та інших джерел. Якщо батьки хочуть віддати дитину в приватний заклад, держава направить туди кошти, виділені на навчання цієї дитини.

Недоліки:

– Недофінансування освіти – проблема, яка на сьогодні стоїть дуже гостро. Складнощі в створенні матеріальних баз для профільних шкіл, що є однією з ключових причин, чому 12-річку, яку впровадили у 2002 році, скасували в 2010-му. Тоді Уряду не вдалося знайти гроші на розробку й друк нових програм, підручників, були відсутні додаткові кошти на оплату праці вчителям, обладнання приміщень тощо.

– Існує ризик формального підходу до впровадження 12-річки – тобто, тільки косметичні зміни, без зміни якості навчання.

– Не визначаються чіткі умови й обсяг вивчення «мов корінних народів», «рідних мов корінних народів» і «рідних мов національних меншин». У проекті йдеться тільки про «створення умов», «створення можливостей» або «сприяння вивченню» мов. Проте не визначено, до прикладу, механізм реалізації положення, за яким особам, які належать до національних меншин, іноземців та осіб без громадянства, створюватимуться належні умови для вивчення державної мови (абзац 2 Ч. 2).

– Для того щоб після закриття сільських шкіл створити опорні школи, куди й звозитимуть дітей із найближчих сіл, місцева влада має закупити шкільні автобуси. Вартість одного автобуса на 31 посадочне місце – 1,4–1,6 млн грн.

У 2016 році в Україні було створено 178 опорних шкіл, які мають 511 філій. На програму «Шкільний автобус» було виділено 600 млн грн. Для обслуговування опорних шкіл і їх філій необхідно було придбати 689 шкільних автобусів, на які б знадобилося близько 1 млрд грн – як бачимо, недофінансування становить 400 млн грн.

Світові рейтинги

Про погіршення стану освіти, зокрема й вищої, говорять і світові рейтинги. Так, вітчизняні університети опустилися на 200 позицій у рейтингу Times, який видання склало на 2018 рік. Якщо у 2016–2017 рр. університет «Львівська політехніка», «Київський політехнічний інститут ім. Сікорського», «Харківський національний університет ім. Каразіна» входили в список тисячі найкращих вузів планети, то на сьогодні вони втратили ці позиції. Тільки КНУ імені Тараса Шевченка потрапив до рейтингу на позицію 800–1000. Решта із перерахованих університетів розмістилася в частині 1001+ рейтингу.

Фінансування

За освітньою реформою, держава має забезпечувати асигнування на освіту в розмірі не менше 7 % від ВВП за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування.

У той же час у законі про освіту, який діє до набрання чинності нового закону, зазначено, що доступність і безоплатність усіх рівнів освіти в державних і комунальних навчальних закладах гарантується державними витратами в обсязі не менше 10 % від національного доходу.

2010 2014 2015 2016 2017 (прогноз КМУ) 2018 (прогноз КМУ)
Курс грн/дол. 7,93 11,88 21,84 25,55 27,2 27,8
ВВП, трлн грн 1,12 1,522 1,988 2,358 2,845 2,867
ВВП, млрд дол. 141,24 128,11 91,03 92,29 104,60 103,13
Зведені витрати на освіту, млрд грн 79,82 100,1 114,1 129,4 178,34 200,69
Зведені витрати на освіту, млрд дол. 10,07 8,43 5,22 5,06 6,56 7,22
Співвідношення витрат на освіту до ВВП 7,13% 6,58% 5,74% 5,49% 6,27% 7%

Так, освітня реформа передбачає повернення асигнувань до рівня 2010 року.

1

Реалізація задекларованих цілей проектом про освітню реформу вимагає значного обсягу додаткових бюджетних коштів, а показники бюджету – відповідних коректив, але при цьому з дотримання збалансованості бюджету.

Проте в законопроекті немає пропозицій щодо джерел додаткових надходжень до бюджету. Тобто, досі не відомо, як забезпечуватиметься планове фінансове забезпечення і при цьому досягатимуться всі необхідні показники бюджету – на тлі відсутності реального економічного росту.

Як приклад, за європейськими нормами, зарплата вчителя має бути на 10–15 % вищою, ніж середня по країні. З 1 вересня 2017 року має зрости заробітна плата у всіх педагогічних працівників, а їхня мінімальна зарплата має становити 4800 грн.

У цілому ж реформа освіти передбачає встановлення мінімальної зарплати для вчителів на рівні 6400 грн – цього планується досягти до 2023 року. Однак таке збільшення зарплати нівелює інфляція, яка має тенденцію до стрімкого зростання і вже в цьому році перевищить запланований НБУ рівень мінімум на п’ять позначок. Замість очікуваних  9,1% – очікується 14–16 %, щонайменше.

До речі, ще влітку навколо реформи вибухнув фінансовий скандал. Тоді Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман назвав реформу освіти занадто затратною для держави, підрахувавши, що вона обійдеться платникам податків у 87 млрд грн. Глава Мінфіну Олександр Данилюк закликав Верховну Раду не підтримувати проект, заявивши, що на його реалізацію коштів у бюджеті немає і не буде.

Нагадаємо, запланований рівень доходів держбюджету на 2017 рік становить + 21% проти 2016 року. Проте цього показника навряд чи вдасться досягнути з огляду на відсутність економічних передумов (прогнозоване зростання реального ВВП – 1–1,6%, інфляція – 14–16%). Безпідставне збільшення дохідної частини бюджету поряд  із потребою додаткового фінансування витрат, не передбачених бюджетом, призведе до розбалансування бюджету.