Реформування системи охорони здоров’я в Україні (ч.2): аналіз запропонованих законопроектів

Реформа системи охорони здоров’я в Україні має стартувати з прийняттям Законопроекту № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». Вказаний Законопроект проголосовано у першому читанні (08.06.2017) 227 депутатами:

  • «Блок Петра Порошенка» — 117,
  • «Народний Фронт» — 64,
  • «Самопоміч» — 24,
  • «Радикальна партія Ляшка» — 2,
  • «Воля народу» — 8,
  • позафракційні — 12.

Законопроект зареєстровано 10 квітня 2017 року. Його ініціатором, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Верховної Ради, є Гройсман Володимир Борисович. Головним лобістом проекту виступає діючий в.о. Міністра охорони здоров’я України – Супрун Уляна Надія, яка розгорнула потужну PR-кампанію «медичної реформи» у цілому та Законопроекту № 6327 зокрема.

1. Медична реформа (v.1.0) – солідарне страхування

Спочатку «реформа» полягала у запровадженні Державного солідарного медичного страхування.

У першій (авторській) редакції, Законопроект визначав державні фінансові гарантії надання застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного солідарного медичного страхування.

1m

Рис. 1

Законопроект передбачав, що застраховані особи «зобов’язані оплачувати за рахунок власних коштів чи забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел тарифу співоплати у разі часткової оплати за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування медичних послуг та лікарських засобів, наданих такій особі».

6.06.2017 року Законопроект № 6327 включено до порядку денного Верховної Ради України, але з тексту документа зникло ключове поняття «державне солідарне медичне страхування».

Тобто, автори медичної реформи, яка полягала у запровадженні нового механізму фінансування медичних послуг через систему Державного солідарного медичного страхування, відмовились від самої суті свої реформи ще до початку голосування.

2. Медична реформа (v.2.0) – офіційна співоплата та зменшення неформальних платежів (боротьба з корупцією)

У доопрацьованій редакції (06.06.2017) Законопроект визначав державні фінансові гарантії надання пацієнтам необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оновлений Законопроект передбачав, що пацієнти зобов’язані «оплачувати за рахунок власних коштів чи забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел тарифу співоплати у разі часткової оплати за рахунок коштів Державного бюджету України медичних послуг та лікарських засобів, наданих такому пацієнту».

Автори «реформи» стверджували, що Законопроект спрямовано на підвищення якості та доступності медичної допомоги, а також на посилення фінансової захищеності громадян у випадку хвороби за рахунок зменшення частки неформальних приватних платежів за медичні послуги.

Фінансово-економічне обґрунтування Законопроекту № 6327 (яке, до речі, розроблено лише в одному варіанті — під солідарне страхування, та не змінювалось незважаючи на істотні трансформації самого Законопроекту) містить прогнозні фінансові показники втілення «реформи», у т.ч. прогноз щодо зменшення неформальних платежів, розглянемо їх.

Таблиця 1

Фінансово-економічне обґрунтування Законопроекту № 6327

«Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»

2017 рік

 

У поточному році автори Законопроекту прогнозують бюджетні витрати (Державний та місцеві бюджети) на охорону здоров’я у 87,5 млрд грн: 2063 грн/рік, або 172 грн/міс. на кожного українця.

Приватні (у т.ч. неформальні) платежі прогнозуються на рівні 92,77 млрд грн, що складає 2187,4 грн/рік, або 182,3 грн/міс. на кожного українця.

Офіційна співоплата у 2017 році не планується.

2018 рік

 

У наступному 2018 році автори «реформи» прогнозують збільшення бюджетних витрат на охорону здоров’я до 107,76 млрд грн, що складатиме 2546 грн/рік, або 212 грн/міс. на кожного українця.

Зростання бюджетних витрат на охорону здоров’я, як у 2018 році так і у наступні роки, на думку авторів «реформи» має відбутися за рахунок сталого зростання валового внутрішнього продукту України в середньому на 3,27% на рік, а також за рахунок скорочення населення у середньому на 90 000 осіб у рік.

Сплановане зростання бюджетних витрат на охорону здоров’я базується на вкрай сумнівних показниках майбутнього росту ВВП (детально це питання описано у першій частині дослідження: http://publicaudit.com.ua/reports-on-audit/doslidzhennya-stanu-ohoroni-zdorov-ya-v-ukrayini-ta-zaproponovanih-medreform/).

Приватні (у т.ч. неформальні) платежі, які за суттю «реформи» мали зменшуватись, у 2018 році зростуть на 14,3% — до 106 млрд грн, що складатиме 2504,5 грн/рік, або 208,7 грн/міс. на кожного українця.

Офіційна співоплата у 2018 році планується на рівні 395 млн грн — по 9,33 грн у рік із кожного українця.

2019 рік

 

У 2019 році автори «реформи» прогнозують збільшення бюджетних витрат на охорону здоров’я до 132,65 млрд грн, що складатиме 3140,7 грн/рік, або 261,7 грн/міс. на кожного українця.

Приватні (у т.ч. неформальні) платежі у 2019 році знову зростуть, вже до 109,6 млрд грн: 2595,3 грн/рік, або 216,3 грн/міс. на кожного українця.

Офіційна співоплата складатиме 6,85 млрд грн, або по 162,3 грн у рік із кожного українця.

2020 рік

 

У 2020 році знову прогнозується збільшення бюджетних витрат на охорону здоров’я до 163,6 млрд грн, що складатиме 3881,5 грн/рік, або 323,5 грн/міс. на кожного українця.

Рівень приватних (у т.ч. неформальних) платежів у 2020 році повернеться до показників 2017 року — 92,4 млрд грн: 2192,9 грн/рік, або 182,7 грн/міс. на кожного українця.

Офіційна співоплата у 2020 році — 32,8 млрд грн, тобто по 778,5 грн у рік із кожного українця.

2021 рік

 

У 2021 році теж прогнозується збільшення бюджетних витрат на охорону здоров’я — до 202,2 млрд грн, а це вже буде 4807,5 грн/рік, або 400,6 грн/міс. на кожного українця.

Рівень приватних (у т.ч. неформальних) платежів у 2021 році зменшиться у порівнянні 2017 роком (початком реформи) на 5,6% та складатиме 87,5 млрд грн: 2081,8 грн/рік, або 173,5 грн/міс. на кожного українця.

Офіційна співоплата у 2021 році — 44,4 млрд грн, тобто по 1056,6 грн у рік із кожного українця.

Медична реформа (v.2.0), що передбачала введення офіційної співоплати та зменшення неформальних платежів, проголосована у першому читанні (08.06.2017 року) 227 депутатами:

2m

Рис. 2

3. Що ми мали отримати в підсумку «медичної реформи» у доопрацьованій редакції від 06.06.2017

У підсумку «реформи» українці мали отримати обов’язок сплачувати по 1056,6 грн у рік офіційної співоплати з кожної людини. При цьому рівень приватних (у т.ч. неформальних) платежів впродовж 2018-2019 років, за розрахунками авторів реформи, буде лише зростати. Зменшиться обсяг приватних платежів лише у 2021 році (всього лише на 5,6%) та складатиме 2081,8 грн/рік на кожного українця.

Анонсоване авторами «реформи» «посилення фінансової захищеності громадян у випадку хвороби за рахунок зменшення частки неформальних приватних платежів за медичні послуги», за їх же розрахунками, полягає у зменшенні неформальних платежів на 422,4 грн/рік, при введенні офіційної співоплати у 1056,6 грн/рік (на людину).

У результаті «реформи», замість «посилення фінансової захищеності» громадяни отримають додаткові обов’язки та фінансові витрати.

Загальні витрати кожного з 42 млн українців, у підсумку реформи, складатимуть 3138,4 грн у рік на кожного (включаючи дітей та пенсіонерів), із яких:

  • 1056,6 грн — обов’язків платіж (запроваджений реформою);
  • 2081,8 грн — приватні (у т.ч. неформальні) платежі.

Тобто, як люди гроші давали лікарям, так і даватимуть, але додається офіційний платіж. Чи хворів, чи не хворів, а 1056,6 грн у касу здай — така «реформа».

4. Медична реформа (v.3.0) – «тимчасово безкоштовна медицина» та «медичні субсидії»

Під час підготовки Законопроекту до другого читання, а точніше в день ймовірного голосування — 13.07.2017, «медична реформа» знову зазнала істотних змін.

Цього разу вже офіційна співоплата, яка (за твердженням авторів реформи) мала здолати корупцію та зменшити неформальні платежі, зникла з тексту Законопроекту. Медицина в редакції від 13.07.2017 стала знову «безоплатною». Втім, пані в.о. Міністра обіцяє повернутися до питання введення співоплати у 2020 році. Також у Законопроекті з’явилось поняття «медичні субсидії».

Враховуючи крайню ступінь бідності переважної частини населення, великий відсоток пенсіонерів та пільговиків різних категорій, неважко спрогнозувати, що після введення офіційної співоплати за медичні послуги, частина  населення  отримає  «медичну  субсидію», а решта зобов’язана буде сплачувати подвійний (потрійний) тариф, для покриття витрат неплатоспроможної частини населення.

Аналогічна «схема» застосовується при сплаті житлово-комунальних послуг: тарифи розраховуються таким чином, що більша їх частина в підсумку потрапляє у бюджет, а звідти (у вигляді «субсидій») розподіляється постачальникам послуг.

Внаслідок застосування такого механізму фінансування, людина, сплачуючи 2000 грн, фактично отримує послуги на 1000 грн. Решта грошей (у вигляді податків, зборів, ренти, комісії та ін.) потрапляє у бюджет, з якого Уряд потім роздає «субсидії».

Про «досконалість» та  «справедливість» системи житлово-комунальних субсидій українці знають із власного досвіду. Усі картинки та презентації, які запевняли людей, що ніхто не сплачуватиме за комуналку більше 10-15% свого доходу, виявились звичайним обманом.

Шляхом зменшення соціальних нормативів, введення ряду обмежень та застосування звірок-перерахунків, частину споживачів-субсидіантів зробили боржниками, комусь зменшили розмір субсидії чи позбавили її повністю, комусь взагалі припинили надання житлово-комунальних послуг.

Через багатомільярдні борги держави по обіцяним субсидіям, постачальники житлово-комунальних послуг почали припиняти їх надання, оскільки не мають фінансової спроможності безкоштовно надавати послуги.

Борги держави по обіцяним ЖК-субсидіям за останні 2,5 роки зріс у 70 разів:

  • кінець 2014 року – 0,5 млрд грн;
  • кінець 2015 року – 7,6 млрд грн;
  • кінець 2016 року – 22,6 млрд грн;
  • травень 2017 року – 34,9 млрд грн.

У разі впровадження «медичних субсидій», медичну галузь може очікувати повторення історії житлово-комунальної сфери, коли вся країна в боргах, усі всім винні, але грошей ні в кого нема, послуги та ліки надавати неможливо, бо за них держава накопичила багатомільярдний борг.

Якщо через борги бюджету по ЖК-субсидіям відключають воду та газ, уявіть, що «відключатимуть» за борг по «медичним субсидіям»?

5. «Доступні ліки»

Широко розрекламована Урядом програма «Доступні ліки», як і «реформа», у цілому є звичайною маніпуляцією та блефом.

Так, за інформацією Уряду, щорічно на реімбурсацію (механізм повної або часткової оплати лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України) планується виділяти по 1 млрд грн, що складає 23,8 грн у рік на кожного українця. Тобто, за яскравими гаслами, графіками та презентаціями фактично знаходиться флакон йоду та пачка активованого вугілля, загальною вартістю 23,8 грн — це все що передбачили «реформатори» для людини на рік. Більше того, навіть ці 23,8 грн в рік на людину – лише перспектива на майбутнє, адже у 2017 році на програму «Доступні ліки» виділено лише 0,5 млрд грн, тобто по 11,9 грн у рік на людину.

3m

Рис. 3

Що також цікаво, автори «реформи» у 2-му її варіанті пропонували додаткові державні гарантії особам, що отримали поранення, контузії або каліцтва у бойових діях під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. Але згодом, готуючи Законопроект до другого читання, відмовились від цих пропозицій, прибравши їх з тексту документу.

6. Як має виглядати справжня медична реформа?

Справжня реформа — це коли держава щось додатково дає громадянам, а не прикриваючись яскравими гаслами намагається знову залізти у порожній гаманець людини, який вже спустошили попередні «реформи». Наведемо приклади європейських країн, до рівня та способу життя яких зараз так тяжіє Україна.

Франція

У Франції діє система соціального страхування, тому ніякого спеціального полісу купувати не треба: тільки те, що людина є громадянином країни, дає їй доступ до безкоштовної медицини. Фінансується ця система за рахунок податкових виплат. При цьому також враховуються загальні доходи сім’ї, тому якщо людина належить до малозабезпеченої групи населення — держава про неї подбає.

У процентному співвідношенні це виглядає так: якщо у людини стандартний статус (тобто вона не входить у групу соціально захищених людей), то держава оплачує 75% всіх медичних витрат. За решту 25% відповідає або роботодавець (про що йдеться у договорі), або сама людина.

Усі медичні витрати малозабезпечених та людей з інвалідністю повністю покриває держава.

Бельгія

У Бельгії існує два типи страховок: обов’язкова і для госпіталізації. Першу необхідно придбати всім, хто досяг 25 років або почав працювати до цього віку; в інших випадках діти вписуються у поліс батьків.

Така страховка коштує 60 євро в рік і покриває майже всі витрати на медичні послуги. Відвідування лікаря коштує приблизно 20-24 євро, із яких 18-22 євро виплачує страхова фірма. Та ж система працює з медикаментами: громадянам потрібно заплатити лише 10% від усієї суми.

Страховка по госпіталізації коштує приблизно 160 євро в рік на людину. Вона потрібна на випадок, якщо людина скористалася послугами швидкої допомоги або її поклали в лікарню. Цей поліс покриває витрати на транспорт та лікарняну палату, а при серйозних захворюваннях (наприклад рак, або хвороба Паркінсона) оплачує частину витрат на ліки та терапію.

Австралія

В Австралії діє державна система охорони здоров’я Medicare. За цією програмою австралієць може безкоштовно відвідувати громадські лікарні або приватні клініки, але в останньому випадку держава оплатить лише 75% від усіх витрат, інші 25% має покрити медичне страхування або сам пацієнт.

Страховки теж бувають різні: у залежності від вартості змінюється і спектр пропонованих послуг. Найдешевша коштує 80 доларів у місяць і забезпечить тільки базову допомогу. А от за 1500 доларів можна отримати розкішний сервіс, але і тоді не факт, що всі витрати компанія візьме на себе: можливо, доведеться доплатити за інтенсивну терапію, ліки, перев’язувальні матеріали або додаткову увагу доктора. Послуги дантиста система Medicare не покриває, цим займається приватна страхова компанія.

Італія

Якщо говорити про Італію, то за будь-яку операцію, проведену в приватній або державній лікарні, людина не повинна платити жодного євро. Швидка допомога тут надається усім безкоштовно, включаючи нелегальних гостей.

Канада

Усім жителям Канади надається безкоштовне медичне страхування, яке забезпечується на регіональному рівні. Кожен громадянин цієї країни має право отримати медичну допомогу в будь-якому місті, так як поліс діє по всій території держави.

ВИСНОВКИ

Медична реформа має надважливе значення — від неї залежить якість життя та рівень здоров’я громадян цілої країни. Під час її проведення необхідно перейняти найкращий досвід розвинених країн світу, а не намагатися протягнути, всупереч Конституції та інтересів громадян України, «псевдо-реформу імені Супрун-Гройсмана».

Якщо посадова особа, на рівні Міністра, пропонує впровадження тієї чи іншої реформи, вона повинна мати чітке уявлення, у чому полягає ця реформа: її суть, механізми впровадження та наслідки. Втім, пані Супрун однаково активно агітувала за прийняття усіх редакцій Законопроекту №6327. Можна зробити висновок, що Міністру байдуже, буде медицина страхова, платна чи безкоштовна, будуть запроваджені медичні субсидії, чи ні. Фінансових розрахунків під кожний варіант реформи ніхто не робив. Виходить, для топ-менеджерів країни головне скоріше щось проголосувати, а що саме — не має значення, аби тільки рахувалось, що проводяться реформи.

Яку саме «реформу» закликає підтримати пані в.о. Міністра охорони здоров’я? Адже варіанти кардинально різні та навіть протилежні:

–        Державне солідарне страхування?

–        Співоплату та гарантований пакет?

–        «Тимчасово безкоштовну медицину» та «медичні субсидії»?

Якщо високопосадовці та цілі Міністерства не можуть визначитись у чому полягає «реформа» та кожного тижня пропонують протилежні речі, без будь-якого фінансово-економічного обґрунтування та прогнозу, то може не варто поспішати? Прийшов час визнати, що медична реформа абсолютно не готова до впровадження в Україні.