Розрив Договору про дружбу та співпрацю між Україною та РФ: наслідки

Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією та Україною – угода між Україною і РФ, в якому закріплено принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів, поваги територіальної цілісності та взаємних зобов’язань не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного.

Верховна Рада його ратифікувала 14 січня 1998 року, Держдума – 25 грудня 1998 року.

Наприкінці 2008 року дію Договору було автоматично продовжено на 10 років (згідно з 40 статтею його дія автоматично продовжується на наступні десятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не заявить про розрив).

Так, цьогоріч завершується 10-річний термін, у зв’язку з цим, можна припустити, Порошенко і підняв питання про денонсацію Договору.

По суті документ містить більше декларативні норми, які реально не регулюють економічні відносини між країнами і його актуальність остаточно втрачена протягом останніх чотирьох років.

Низка положень вже була порушена, починаючи з 2014 року, зокрема про  те, що:

– сторони здійснюють тісну співпрацю з метою зміцнення міжнародного миру й безпеки (Ст. 4);

– сторони зобов’язуються не укладати з третіми країнами будь-яких договорів, що спрямовані проти іншої сторони, жодна зі сторін не допустить, щоб її територія була використана на шкоду безпеці іншої сторони (Ст. 6).

Після денонсації Договору можуть виникати певні проблеми в громадян, які перебувають на території як РФ, так і України, оскільки відповідно до Ст. 10 сторони гарантують громадянам кожної країни права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, що й своїм громадянам; кожна зі сторін захищає в установленому порядку права своїх громадян, які проживають на території іншої сторони, відповідно до зобов’язань за документами Організації з безпеки й співробітництва в Європі та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Видворення громадян кожної країни після денонсації Договору не настане, але вирішувати соціальні питання при знаходженні на територіях держав, можливо, буде складніше.

Також сторони брали на себе зобов’язання вживати необхідних заходів, включаючи прийняття відповідних законодавчих актів, для запобігання і припинення будь-яких дій, що передбачають підбурювання до насильства або насильство проти окремих осіб чи груп громадян, яке ґрунтується на національній, расовій, етнічній або релігійній нетерпимості (Ст. 11 ); забезпечувати захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території (Ст. 12).

За останні три роки в Україні ухвалено низку нормативних актів, які порушує права російськомовного населення в протиріччя зазначених норм (в тому числі «мовні» норми ЗУ «Про освіту»).

Крайня радикалізація суспільства та гостра полярність поглядів породжує різні форми дискримінації за етнічною, релігійною ознакою.

У сфері економіки сторони взяли зобов’язання розвивати рівноправне і взаємовигідне співробітництво, в тому числі шляхом створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили (Ст. 13). Сторони забезпечують сприятливі економічні, фінансові та правові умови для підприємницької й іншої господарської діяльності підприємств та організацій іншої сторони (Ст. 15).

У політичному плані розірвання Договору не передбачає припинення дипломатичних відносин, закриття консульських установ. Перебування громадян кожної країни, порядок в’їзду/виїзду регулюється іншими документами, тому його розірвання на це не вплине.

Також документом передбачено, що відносини сторін у певних сферах регулюються шляхом укладення окремих договорів, до таких сфер належать:

– військова і військово-технічна;

– забезпечення державної безпеки, прикордонна й митна справа;

– експортний і міграційний контроль;

– транспортне сполучення (включаючи всі види транспорту), будівництво й розміщення на територіях сторін магістральних трубопроводів та електромереж;

– питання захисту власності держав-сторін Договору;

– вивчення та освоєння космосу; науково-дослідне співробітництво;

– навчання та обмін кадрами, еквівалентність документів про освіту;

– культура, література, ЗМІ, туризм, спорт;

– охорона навколишнього середовища та співробітництво в сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

– правова сфера.

Таким чином, Договір хоча й містить декларації сторін, які його підписали, про взаємну допомогу, підтримку, спільні вектори розвитку в безлічі сфер державного життя, але конкретні правила взаємодії в таких сферах регулюються окремо укладеними договорами, угодами, протоколами до них.

Такі документи не є доповненнями, невід’ємними частинами Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з РФ, а отже, розірвання цієї угоди саме по собі не тягне розірвання (денонсації) і всіх інших договорів, навіть тих, що містять посилання або згадку про це.

При цьому розірвання вказаного Договору може стати підставою для поступової або «пакетної» денонсації інших договорів, укладених між РФ та Україною («логіка» – втратив чинність міжнародний договір, який передбачав співпрацю, а значить, правила взаємодії в конкретній сфері також повинні втратити силу).

Відповідно до Ч. 2 Ст.24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення міжнародного договору, який:

– ратифікований парламентом, здійснюється шляхом прийняття відповідного закону;

–  укладався від імені України, але не вимагав парламентської ратифікації, – шляхом прийняття Указу Президента України.

Вказана норма підтверджує висновок про те, що саме по собі розірвання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ не тягне розірвання всіх інших міжнародних договорів, укладених РФ, але може стати підставою (передумовою) для прийняття Президентом відповідних указів й ініціювання ухвалення ВРУ законів про денонсацію договорів в окремих сферах співробітництва.

Слід зазначити, що торгово-економічне співробітництво з РФ і російські інвестиції залишаються найважливішим фактором зростання української економіки.

За даними НБУ, зовнішньоторговельний оборот між РФ і Україною за підсумками 2017 становив $ 15,3 млрд, що на 22 % більше, ніж за аналогічний період 2016 року (I кв. 2018 року – 3,6 млрд, + 8,1 % до попереднього року).

На експорт українські товаровиробники поставили продукції на суму $ 3,37 млрд (+ 10,1 %), а імпортовано товарів із РФ в обсязі $ 7,2 млрд (на 40,2 % більше, ніж за аналогічний період 2016 року). Сальдо залишилося негативним для України – $ 3,8 млрд.

Крім того, цьогоріч спостерігалася тенденція збільшення обсягу двосторонньої торгівлі послугами. За результатами року їх обсяг розширився до $ 4,8 млрд. Доцільно також підкреслити, що позитивне сальдо для України в торгівлі послугами з РФ (+$ 2,67 млрд) практично нівелювало негативний ефект від негативного сальдо в торгівлі товарами ($ 3,03 млрд – за даними російської статистики і $ 3,8 млрд – української). Крім того, приплив прямих інвестицій в акціонерний капітал із РФ торік був еквівалентний $ 0,4 млрд (21,2 % від усіх прямих інвестицій в Україну).

Розірвання Договору про дружбу з РФ не тягне прямих економічних втрат (документом не регулюються прямі торговельні відносини). Однак погіршення відносин із РФ із 2014 року призвело до того, що збитки від втрати російського ринку збуту за чотири роки становили орієнтовно $40 млрд. Тим часом зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не змогла компенсувати втрату частини російського ринку. За обсягами поставок в ЄС Україні в 2017 році вдалося повернутися лише до показників 2013 року.

  Експорт товарів, млрд $ Номінальний ВВП, млрд $
2013 2015 2017 співвіднош. 2017 до 2013, % 2013 2015 2017
РФ 15 4,8 3,7 -75,0 % 183,3 90,6 112
ЄС (28 країн) 16,6 13 17,4 4,8 %
ВСЬОГО 63,3 38,1 43,2 -31,8 %

 

У такому випадку при повному припиненні Торгово-економічних відносин із РФ Україну можуть очікувати такі негативні наслідки:

  • втрати валютної виручки від експорту товарів і послуг – 205 млрд грн ($ 7,1 млрд);

  • податкові втрати (імпортний ПДВ, ввізне мито) – 63 млрд грн ($ 2,1 млрд);

  • $ 2–2,5 млрд від транзиту газу територією України;

  • $ 1,3 млрд у вигляді приватних грошових переказів із РФ;

  • можливий відтік прямих інвестицій (акціонерний капітал) – $ 4,3 млрд;

  • скорочення виручки перевізників – понад 400 млн грн (ПАТ «Укрзалізниця»);