Ризики ухвалення земельної реформи в Україні

Законом України «Про угоди про відчуження земельної частки (паю)» № 2242-III від 18.01.2001 року встановлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди з купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати ці частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.
Земельний кодекс (№ 2768-III) визначив термін такої заборони відчуження до 01.01.2005 року, а також поширив її як на земельні частки (паї), так і на земельні ділянки для ведення сільського (фермерського) господарства й іншого товарного сільськогосподарського виробництва незалежно від форми власності. Це й почали називати «мораторієм на купівлю і продаж земель сільськогосподарського призначення».
Введений як тимчасовий захід у 2001 році, мораторій продовжувався вже 8 разів і на сьогодні діє до набрання чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше, ніж 1 січня 2018 року.
Довідка:
Згідно зі Ст. 19 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на декілька категорій, у тому числі землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення тощо. У свою чергу, відповідно до Ч. 3 Ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в користування:
а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди провідного досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам й організаціям, релігійним організаціям та об’єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства;
г) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції – для розміщення власної інфраструктури.
Згідно з законодавством під мораторій підпадають такі категорії земель:
  • сільськогосподарські угіддя в державній і комунальній власності – всього 10,5 млн га;
  • несільськогосподарські угіддя в державній і комунальній власності – 1,3 млн га;
  • земельні частки (паї) – 27,7 млн га;
  • сільськогосподарські землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: у власності юридичних осіб – приблизно 1 млн га, громадян – близько 500 тис. га.
* https://voxukraine.org/uk/moratoriy-na-zemli-ua/
На графіку вказано, що всього під мораторій підпадає приблизно 41 млн га – це 96 % від усіх с/г земель в Україні. Як бачимо, 68 % із них – земельні паї, які перебувають у приватній власності, 26 % таких земель – державні та комунальні с/г угіддя, 3% – державні та комунальні не с/г угіддя і 4% – сільгоспземля (крім паїв).
Проте не всі сільгоспземлі підпадають під мораторій: 1,7 млн га земель, або 4 % від усього земельного фонду України, перебувають у вільному обігу, приватній власності. Вони призначені для ведення особистого сільського господарства (крім «паїв»), підсобного с.-г., для індивідуального садівництва та ін.
Чинне законодавство дозволяє такі операції з землями, які підпадають під мораторій:
– здавати пай в оренду (за даними Госгеокадастру, загальна площа земель, переданих в оренду за договорами, становить 16475,3 тис. га. Середня по Україні орендна плата – 1093,4 грн/га в рік);
– обмінювати на іншу земельну ділянку;
– залишати пай у спадок.
У той же час забороняється продавати свої ділянки, змінювати їх цільове призначення, вносити права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств і передавати в заставу.
До прикладу, в Польщі ринок земель регулюється переважно економічними засобами. Держава через спеціально створене Агентство сільськогосподарської власності державної казни здійснює викуп у селянських господарств землі і нерухомості та продає їх перспективним господарствам, переселенцям, малоземельним, молодим селянам тощо. Пріоритет надається тим покупцям, які мають необхідну кваліфікацію. Розрахунки здійснюються з розстрочкою на 20–30 років.
У деяких країнах із метою боротьби зі спекуляцією земельними ділянками передбачено, що будь-які куплені землі можуть продаватися тільки зі збігом певного, встановленого законом терміну. У таких країнах, як Франція і Данія, купівля-продаж сільськогосподарських земель для несільськогосподарських цілей або забороняється (у районах особливо родючих земель), або обмежується (потрібен дозвіл місцевих органів влади, а також осіб, які проживають у такій місцевості).

Економічні аспекти земельної реформи

Мораторій планувалося вводити як обмежувальну міру до розробки нормальної нормативно-правової бази та створення повноцінного ринку землі. Відомо, що земля є основним національним багатством країни і перебуває під особливим контролем держави. Ефективність управління вільними землями гарантує зайнятість населення, забезпечення необхідними продуктами харчування, збільшення експортних операцій і поповнення бюджету.
Завдання керівництва будь-якої країни – гарантувати право власності на земельну ділянку, не перешкоджати розвитку аграрного бізнесу, не продавати за безцінь землі, що належать державі. Крім того, для агрохолдингів необхідно підвищувати ефективність обробки земель, а не лише збільшувати земельний банк. Перше місце має посісти підвищення врожайності за рахунок технологій, інновацій, застосування сучасної сільгосптехніки.
Ринок землі повинен бути вільним і регулюватися на підставі ринкових механізмів. Мораторій створює пільгові умови для агрохолдингів. Підприємства за безцінь орендують паї у землевласника, а отримують із землі набагато більше. У свою чергу землевласники не можуть отримати конкурентну ціну за оренду й позбавлені можливості продажу.
  • Ліберальна земельна реформа

Повне скасування мораторію дасть землевласникам свободу вибору й зробить землю вигідною власністю, а формування ціни базуватиметься на ринкових умовах попиту та пропозиції, що призведе до суттєвого подорожчання реальної ціни за гектар с/г землі. У IMF Group Ukraine прогнозують: після скасування мораторію вартість української землі зросте з $ 1100 до $ 3000 за гектар за перші п’ять років. Ціна формуватиметься за рахунок інвесторів, які вкладатимуть кошти в первинний недооцінений актив (паї), що спричинить зростання цін у зв’язку з підвищеним попитом. Слід зазначити, що чітких критеріїв для інвесторів Уряд остаточно не озвучив, а проект закону в парламенті відсутній. Крім того, в зв’язку зі скасуванням мораторію українські агрохолдинги збільшать свою капіталізацію, а для зовнішніх інвесторів будуть вигідніші євробонди українських агрохолдингів, завдяки чому останні отримають оборотні засоби під можливий викуп землі.
Після лібералізації ринку землі слід очікувати чимало потенційних покупців (у т. ч. іноземних компаній), які сформують реальну ринкову ціну, відтак власники паїв зможуть ту ж землю здавати агрохолдингам за ринковими цінами, зокрема в оренду. Крім того, власники паїв отримають змогу управляти ліквідним активом: наприклад, брати  позики під заставу для покупки с/г техніки, наймати людей для обробки землі.
Ліберальний ринок без обмежень має дати Україні значний економічний ефект (зростання інвестицій, підвищення ділової активності), що послужить базисом для відновлення економічного потенціалу при ефективній державній політиці.
Можливий обсяг ринку землі за умов повного скасування мораторію – $ 45,1 –123 млрд, або від 50 % до 136 % ВВП. Наявність сформованого первинного ринку дозволить залучати інвесторів, а також фінінструменти під заставу ліквідних активів.
Обсяг загального земельного фонду (у т. ч. державні та комунальні) під мораторієм (41 млн га) * прогнозовану реальну ціну від $ 1100–3000 (без врахування зростання) = $ 45,1–123 млрд.
За даними Держстату, на початок 2017 року в Україні налічувалося 6,9 млн власників паїв, загальна площа їх угідь – 27,7 млн га (80 % усіх орних земель країни). Не менше 75% угідь (20,7 млн га) здається в оренду. За цей земельний куш агрохолдинги платять близько 21 млрд грн ($ 780 млн).
Якби ринок землі відкрили тепер, середня вартість гектара становила б від $ 1,1 до 3 тис.  Тобто, за ті ж 20,7 млн га, які наразі орендуються, агрохолдингам потрібно було б заплатити від $ 22,7 до 62,1 млрд. Це не просто рекордна, а й свідомо непідйомна сума для вітчизняних латифундистів. У зв’язку з подальшим зростанням ринкової ціни очікується прямо пропорційне підвищення орендних цін.
Одному з найбільших агрохолдингів UkrLandFarming, що має понад 670 тис. га, довелося б заплатити за цими розцінками від $ 737 до $ 2 010 млн. Для порівняння, уся річна виручка UkrLandFarming становила в 2015 році $ 1 124,1 млн, і це при тому, що збиток сягнув $ 189 млн. Тому великі агрохолдинги без зовнішнього фінансування (шляхом емісії євробондів) не зможуть відразу викупити орендовані землі.
Агрохорлдинг
Земельний банк, тис. га
Вартість землі в разі скасування мораторію, млн дол.
Дохід (прибуток/ збиток) за 2015 рік, млн дол.
UkrLandFarming
670
737–2 010
1 124,1 (-189)
Kernel
390
429–1 170
2 242,0 (102,8)
Миронівський хлібопродукт
360
396–1 080
1 499,4 (-297,5)
Астарта
245
269–735
309,8 (-59,9)
ІМК
136,7
150–410
99,8 (-8,5)
Нібулон
82,5
90,7–247,5
424,1 (-89,3)
 
Змістовна земельна реформа має передбачати стимули для довгострокових інвестицій і належного управління земельними ресурсами, доступ до кредитування та використання землі найефективнішими її користувачами.
На думку експертів, поетапне впровадження ліберальної земельної реформи підвищить продуктивність с/г галузі, внаслідок чого річний обсяг виробництва може збільшитися на $ 15 млрд і підвищити ВВП приблизно на 1,5 %.
Продаж державних земель сприятиме збільшенню доходів, у зв’язку з чим можна буде перерозподіляти бюджетні гроші та відходити додаткове фінансування для шкіл, лікарень і розвитку інфраструктури. Землекористувачі ж зможуть отримувати справедливий прибуток.
Приблизно 4,5 млн дрібних землевласників (як правило, це пенсіонери) 10–20% від свого річного доходу отримують від здачі в оренду земель. Ставки ж на її оренду в Україні становлять лише одну десяту від ставок у країнах ЄС і суттєво поступаються країнам, що розвиваються (наприклад, в Аргентині і Бразилії). Це несправедливо по відношенню до землевласників зокрема, а в цілому – погіршує перспективи сільського населення країни. Економічне обґрунтування на користь скасування мораторію зрозуміле, але, якщо не зробити цього прозоро, ризики можуть перевищити переваги.
У країні, де величезний обсяг суспільного багатства зник через корупцію і розкрадання, а державні установи (покликані здійснювати профілактику таких неправомірних дій) до сих пір не продемонстрували своєї ефективності, багато хто боїться, що будь-які зміни в діючій системі призведуть до концентрації земель у руках еліти. Справедлива й прозора реформа українського ринку землі продемонструє українцям і світу, що Україна може забезпечити користь від своїх унікальних природних ресурсів із максимальною ефективністю.
В Україні мораторій на продаж землі не дозволяє її власникам використовувати свій найцінніший актив у якості застави, що унеможливлює доступ до кредитування, яке б дозволило розширювати виробництво або започатковувати нові бізнеси. При належному управлінні прозорі ринки продажів с/г земель сприяли б залученню таких необхідних інвестицій і дозволили б банкам кредитувати фермерські родини, малі та середні підприємства на селі.
Можливі ризики за умови прийняття ліберальної земельної реформи:
– в умовах нестабільної економічної ситуації більшість земель, які належать фізособам, будуть викуплені набагато дешевше, ніж в умовах стабільного економічного зростання;
– глобальна експансія міжнародних компаній може перетворити економіку країни виключно в аграрно-експортну державу, що збільшить ризики нестабільності економіки, позаяк ціни на агропродукцію на міжнародних ринках мають високу волатильність;
– в український первинний земельний ринок можуть зайти міжнародні інвесткомпанії, в силах яких створити спекулятивний ажіотаж для отримання прибутку, після чого ринок обвалиться, а ціни на землю впадуть;
– відсутність контролю продажу с/г землі, може сконцентрувати великі обсяги землі в руках нерезидентів, що не відповідає національним інтересам.
  • Обмежена земельна реформа

Норма про продаж землі лише фізособам-резидентам може закрити доступ до ринку землі міжнародним агрохолдингам із хорошою репутацією. У зв’язку з закриттям доступу зовнішнього капіталу ціна земель формуватиметься за рахунок внутрішніх покупців, і не всі вони зацікавлені у високих цінах. Тому схемами покупки землі, де кінцевими бенефіціарами будуть юрособи, користуватимуться вітчизняні агрохолдинги, які зможуть встановлювати безумовний земельний контроль (монополії) над цілими регіонами та диктувати умови.
Крім того, с/г продукція має низьку частку доданої вартості. На ній у принципі не можна багато заробити. Тому з огляду на можливе  падіння світових цін на основні товарні групи агропромислового сектору вітчизняні орендарі земель не зможуть платити ринкові ціни, що призведе до демпінгу цін, а в такому разі не буде досягнуто очікуваного реформою економічного ефекту.
Зважаючи на присутність серйозного агролобі у ВРУ, в сам законопроект про земельну реформу, можливо, внесуть норму, що перешкоджає входу на український земельний ринок міжнародних компаній, які мають достатні обсяги коштів для викупу земель. Вітчизняним агрохолдингам невигідні дії, які зможуть сформувати високі ринкові ціни, оскільки така цінова політика автоматично збільшує орендну плату за використання паїв – відповідно, у них збільшаться фінансові витрати та зменшиться прибуток.
Слід зазначити, що українська економіка залежна від зовнішніх кредиторів. Так, на кінець 2017 року державний і гарантований державою борг становив критичні 72 % від рівня ВВП. Україна протягом 2018–2022 рр. має виплатити в рахунок погашення та обслуговування зовнішніх зобов’язань $ 28,7 млрд. Тому українському Урядові для уникнення дефолту необхідно підтримувати зв’язок із МВФ, який ставить за умову подальшої співпраці необхідність проведення земельної реформи. МВФ зацікавлений у зростанні ділової активності шляхом капіталізації перспективного земельного ринку.
Лідери АПК України як однієї з основних галузей у структурі ВВП (частка АПК – 30 %) пропонують реалізувати реформу на вигідних «латифундистам» умовах, що дозволить перерозподілити земельний фонд між основними учасниками агроринку. Великим компаніям вигідна часткова земельна реформа, бо їх вартість на Варшавській і Лондонській фондових біржах недооцінена через неіснуючий ринок землі, а це призведе до зростання капіталізації.
Справді, наразі ефективніше орендувати землю, ніж купувати. Втім, коли виникає альтернатива між збереженням контролю над банками землі через оренду або купівлю, обидва варіанти з вигодою використають агрохолдинги: оренда зумовлює мінімізацію витрат, а покупка – зростання капіталізації. Поєднання між двома варіантами – справа техніки бізнес-рішень і конкретних домовленостей за місцем землі в наших умовах.
Можливі ризики за умови прийняття земельної реформи (із виключним правом покупки фізособами с/г землі):
– використання агрохолдингами схем, за якими куплені фізособами землі фактично контролюватимуться самими ж агрохолдингами;
– ймовірний штучний демпінг цін на с/г землі в умовах відсутності достатньої кількості покупців;
– низький рівень залучення інвестицій в умовах обмежень на покупку (відсутність зовнішніх покупців, які дорожать своїм іміджем);
– монополізація учасниками агроринку земельного фонду за регіонами;
– у зв’язку з несприятливою економічною ситуацією можливий продаж земель за безцінь.
Приклади впровадження земельної реформи в країнах ЄС
Країна
Цена1 га
умови
наслідки
Естонія
 
$ 5 тис.
Держава не бере прямої участі в регулюванні цін, а з 2011 р. влада зняла будь-які обмеження щодо придбання аграрних активів.
Понад 60 % вільних площ перебуває в оренді. Іноземні інвестори користуються однаковими правами з місцевими громадянами, але за умови використання земельного банку суто в сільськогосподарських цілях.
Болгарія
 
$ 4,6 тис.
На сьогодні придбати поля можуть громадяни Болгарії та ЄС, юридична або фізична особа, що перебуває більше 5 років на території країни, а також компанії, з якими держава уклала міжнародні договори. Вартість землі Болгарія не регулює, як і не має обмежень за розмірами площ в одні руки, одному підприємству.
У руках громадян сконцентровано близько 98 % с/г земель після успішно проведеної реформи в 1990-х років. Спочатку встановлювалися трирічні обмеження (мораторій), але вони не отримали підтримки серед болгар.
Польща
 
$ 10,3 тис.
Країна не практикує пряме регулювання і не втручається у формування ринкової вартості земель. Винятком є кількісне вираження площ на одну фізособу – 500 га орних земель.
Із 1 травня 2016 р. були остаточно розблоковані тимчасові обмеження для громадян ЄС, що зумовило збільшення вартості землі до
$ 10,3 тис. за 1 га.
Румунія
 
$ 6,1 тис.
Для того щоб стати власником земельної ділянки, досить мати професійну кваліфікацію, диплом, досвід управління аграрним сектором. Допустима площа для фізособи – 100 га.
Державне регулювання ринкових цін відсутнє. Громадянам ЄС дозволяється купівля на умовах прямого цільового використання.
Близько 94 % земель перебуває в приватній власності, а питома вага агропрому у ВВП країни перевищує 5 %. Після вступу Румунії до Європейського союзу в 2007 р. було введено мораторій на 7 років, після чого земельний банк відкрився для іноземців.
Хорватія
 
$ 7 тис.
Керівництво країни закрило ринок для іноземців. Вартість земель на внутрішньому ринку не регулюється, кількісних обмежень за орними землями немає.
У володінні громадян перебуває
65 % полів, із яких 1/3 взагалі не обробляються.
Сербія
 
$ 13 тис.
Іноземцям заборонено купувати землі, а для своїх громадян встановлена планка при придбанні – мінімум 50 соток.
Земельна реформа почалася з реституції –  повернення 74 % с/г земель у приватні руки. Питома вага АПК у загальному ВВП Сербії становить 10 %, а вже на початок 2016 р. було сконцентровано 92 % земель у приватній власності.
Австрія
 
$ 42 тис.
Австрія – це федеративна країна, де в кожному регіоні діють свої закони. У більшості федеральних земель передбачений мінімальний термін оренди – 3 роки.
Країна не належить до аграрних країн Євросоюзу, але тут більше
50 % земель с/г призначення – у приватній власності. На АПК припадає 1,4 % загального ВВП.
Великобританія
 
$ 31,4 тис.
Термін оренди землі не регулюється, виняток – за Шотландією (175 років). Стати власником землі зможе будь-який житель Сполученого Королівства, ЄС, іноземний інвестор.
Країна особливо славиться рівнем механізації сільського господарства і продуктивністю виробництва. Фермерство серед британців не користується популярністю (як вид бізнесу), але все ж аграрний сектор – стабільна і надійна інвестиція за англійськими мірками.
Ірландія
 
$ 39,3 тис.
Будь-які обмеження на покупку земель відсутні, тільки від юросіб-нерезидентів потрібен окремий дозвіл від  земельної комісії.
Країна відрізняється найбільш ліберальним ринком земель с/г призначення. Ірландія дотує населення, видаючи довгострокові кредити, що дозволило сконцентрувати 90 % земель у приватних руках. Особливістю ірландського земельного ринку можна назвати існування короткострокових, сезонних договорів оренди, які не потребують реєстрації.
Іспанія
 
$ 16,1 тис.
Мораторій на продаж орного угіддя відсутній.
До проведення ефективної земельної реформи наприкінці
ХХ ст. безліч фермерів змушені були покинути країну, що призвело до різкого падіння питомої ваги АПК у ВВП Іспанії.
Німеччина
 
$ 32,3 тис.
Земельні обмеження для своїх та іноземних громадян повністю відсутні.
Беззаперечний лідер із продажу с/г земель у Євросоюзі. Німеччина славиться традиційно високим рівнем автоматизації, механізації, впровадженням екологічних технологій в аграрному виробництві.
Голландія
$ 63,7 тис.
Немає ніяких обмежень на право розпоряджатися ділянками. Мінімальний термін здачі землі в оренду – 6 років, для фермерських господарств – 12. При продажі ділянки на аукціоні орендар має пріоритетне право на покупку.
Майже 90 % земель сконцентровано в приватних руках.
Швейцарія
 
$ 70 тис.
Уряд Швейцарії не здійснює державне регулювання в галузі ціноутворення. Для покупки земель необхідне громадянство Європейського Союзу або дозвіл на проживання. Максимальна площа землі регулюється місцевими органами влади. Мінімальний термін здачі в оренду – 9 років, а ось зміна цільового призначення ділянки після продажу суворо заборонена.
100% земельної власності – в приватних руках. Швейцарія віддає пріоритет сімейним підприємствам, де власник паю при продажу зобов’язаний отримати нотаріальний дозвіл від усіх родичів, які мають право успадкування.
Каталізатором процесу скасування мораторію став МВФ. За програмою розширеного фінансування з Фондом, що була підписана в 2015 році, реформа у сфері землеволодіння була прописана, але точні терміни реалізації визначені не були.
Тиск міжнародного партнера щодо скасування мораторію останнім часом все більше посилюється. В останній версії Меморандуму про співпрацю для отримання найближчих траншів у $ 4,5 млрд наш Уряд мав подати закон про ринок с/г земель ще до кінця травня 2017 року. Якщо наша країна цьогоріч залишиться без траншу, гроші з якого спрямовуються виключно на погашення раніше взятих зобов’язань, її очікує дефолт. Тому МВФ як основний кредитор України, в силах якого спровокувати її банкрутство, може бути зацікавлений у скасуванні мораторію у власних інтересах, бо в рахунок погашення боргів він може отримати дешеву землю. Однак на сьогодні імовірність передачі землі нерезидентам не обговорюється.
МВФ вимагає від України запустити ринок землі до початку 2018 року. Проте ця вимога йде врозріз нашим національним інтересам.
По-перше, перш ніж земля стане товаром, необхідно виконати розмежування земель та інвентаризацію. За деякими даними, 30–40 % земель резерву вже розорано – це чорний ринок; є ще землі померлих власників. За експертними оцінками, 1,2 млн колишніх власників паїв померли і не залишили спадщини, або їх спадкоємці не набули права спадкування. Запуск земельного ринку без технічної підготовки призведе лише до масових маніпуляцій із землею.
Уряд очікує від проведення реформи зростання інвестицій, відновлення цільового кредитування, підвищення ділової активності. Однак, зважаючи на можливі внесені норми, вся земельна реформа зведеться лише до вигідного для великого вітчизняного агробізнесу перерозподілу землі.
У кінці квітня 2017 року в Києві відбувалася конференція Agri Invest Forum 2017. Там зібралося близько тисячі представників українського агробізнесу,  серед яких було проведено опитування щодо купівлі-продажу землі. Результат – 72 % проти. Вказане опитування підтверджує, що реформа у тому вигляді,  в якому вона пропонується, вигідна лише великим агрохолдингам, у яких є доступ до зовнішніх ринків запозичення.

Висновки

Сама по собі ідея відкритого ринку землі непогана – вона могла б зумовити економічне зростання. МВФ як основний кредитор України, яка перебуває в умовах ймовірного дефолту, зацікавлений у максимальній диверсифікації своїх ризиків, бо земля може піти в рахунок погашення зобов’язань, а вітчизняний законодавець не надає чітких критеріїв щодо продажу землі. Це може свідчити про черговий «договірняк» під певні інтереси з боку вітчизняних чиновників.
Нормальний відкритий ринок землі можливий тільки за умови, коли бюджет буде профіцитним, а загальний державний борг перебуватиме в прийнятному співвідношенні до ВВП. Для реалізації цього, в свою чергу, необхідна ефективна економічна політика. Як тільки ми досягнемо такого порядку в управлінні бюджетом, зможемо рухатися в напрямі до земельного ринку. Тільки такі умови забезпечать ефективний розвиток ринку землі при збереженні національних інтересів.
Економічні вигоди від впровадження відкритого земельного ринку настільки істотні, що вони можуть стати рушійною силою для вітчизняної економіки. Однак ефективність реформи приховується в деталях, які поки  що не відомі.
Якщо в Україні запрацює саме модель закритого, консервативного ринку землі, це не дасть очікуваної економічної користі країні і, безумовно, призведе до стримування ціни на землю та появи тіньових схем купівлі сільськогосподарської землі. Очікувані інвестиції в закритий ринок також навряд чи доведеться очікувати. Земельна реформа, таким чином, перетвориться в грабіж.
Тому для створення ефективного й конкурентного ринку землі необхідно для початку створити умови для його функціонування: забезпечити стабільний розвиток економіки з високими показниками національного доходу.
На жаль, питання продажу та формування реальної вартості земель с/г призначення в Україні досить політизоване. Вільний ринок с/г земель має відповідати національним інтересам України, а його введення – забезпечувати країні очевидну економічну користь.
ГО «Публічний аудит»