Середня заробітна плата в Україні

  1. Методика розрахунку середньої з/п, динаміка та загальні втрати людей, які працюють, за останні чотири роки.

Більшість українців обурює озвучений владою статистичний розмір середньої заробітної плати, адже їх реальні доходи йому зовсім не відповідають. «Публічний аудит» вирішив проаналізувати, як відбувається розрахунок середньої з/п і чому вона далека від фактичних доходів українців.
Перше, на що слід звернути увагу, – середня з/п вказується без вирахування податків (18 % – ПДФО і 1,5 % – військовий збір). Таким чином, чиста з/п, яку отримують українці, фактично на 19,5 % нижча, ніж на те вказує статистика та0 Уряд.
Друге – при розрахунку середньої з/п не беруться до уваги дрібні підприємства та підприємці з числом співробітників нижче 10. Тобто, з загальної кількості зайнятого населення в Україні (16,15 млн осіб) при розрахунку середньої з/п до уваги беруться доходи лише 7,68 млн, а це менше половини.
Середньомісячна з/п працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці за відповідний період на середньоспискову чисельність працівників і на кількість місяців у періоді. Показник визначається на підставі даних державного статистичного спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці», яким охоплені суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні установи, фінансові та громадські організації, які використовують найману працю, із кількістю працівників – понад 9 осіб. Цим спостереженням не охоплюються фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.
Середньомісячна номінальна з/п – нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифних ставок (посадові оклади), премій, доплат, надбавок, а також інших видів оплати за невідпрацьований час. Включає обов’язкові відрахування з з/п працівників: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
До номінальної заробітної плати не належать: грошове забезпечення кадрових військовослужбовців та осіб рядового й начальницького складу, виплати, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, а також сума єдиного внеску, яка сплачується роботодавцем на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Економічно активне населення (робоча сила) – населення обох статей віком 15–70 років, яке протягом певного періоду забезпечувало пропозицію робочої сили на ринку праці; сюди належать як працевлаштовані особи, так і безробітні.

 

*Дані за 2013–2014 рр. наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь, за 2015–2017 роки – без частини тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях.
Зайняте населення – особи віком 15–70 років, які працювали впродовж періоду, що аналізується, хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи в натуральному вираженні, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; працювали безкоштовно на підприємстві, займалися власною справою, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (справу), але не працювали впродовж аналізованого періоду з певних причин.

 

*Дані за 2013–2014 роки наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь, за 2015–2017 роки – без частини тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях.
Безробітні – особи у віці 15–70 років, які:
  • не мали роботи (прибуткового заняття);
  • впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню, активно шукали роботу або намагались організувати власну справу;
  • протягом найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.
До категорії безробітних також належать особи, які почнуть працювати  протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді тощо.
*Дані за 2013–2014 роки наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь, за 2015–2017 роки – без частини тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях.

 

Середньооблікова чисельність штатних працівників охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах із підприємством та отримують заробітну плату. У цій кількості не враховуються тимчасово відсутні працівники, за якими зберігається місце роботи (перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами, або в додатковій відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством, або на військовій службі під час мобілізації, на особливий період), сумісники і ті, хто працює за цивільно-правовими договорами.

*Дані за 2013–2014 роки наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь, за 2015–2017 роки – без частини тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях.
Доходи українців за останні чотири роки впали більш ніж у 2,3 рази і до цього часу не відновилися в повному обсязі. Станом на кінець 2013 року середня з/п в Україні перебувала на рівні 3619 грн, що при курсі 7,99 грн/$, становило $ 453.
Далі, починаючи з 2014 року (період правління чинної владної команди):
2014 р.: середня з/п – 3480 грн при середньорічному курсі НБУ 11,8 грн/$ ($ 293).
2015 р.: середня з/п – 4195 грн при середньорічному курсі НБУ 21,84 грн/$ ($ 192).
2016 р.: середня з/п – 5183 грн при середньорічному курсі НБУ 25,55 грн/$ ($ 203).
2017 р.: середня з/п – 7104 грн при середньорічному курсі НБУ 26,59 грн/$ ($ 267).

Для повернення до рівня доходів 2013 року середня з/п на сьогодні має становити 11 959 грн, але ще в квітні 2018 р. вона перебувала (за останніми статистичними даними) на позначці 8 480 грн. Сумарно втрати працюючих українців від падіння їхніх доходів за 4 роки сягнули $ 170,99 млрд, що еквівалентно $ 10 281 на кожного.

Розрахунок втрат населення від знецінення доходів

Рік З/п у грн Середньорічний курс НБУ (грн/$) З/п у $ Втрата доходу в рік на одного працівника ($) К-сть зайнятого населення (млн осіб) Втрата доходу в рік всього (млрд $)
2013 3282 7,99 411
12.2013 3619 7,99 453 19,30
2014 3480 11,88 293 1920 18,07 34,70
2015 4195 21,84 192 3130 16,44 51,46
2016 5183 25,55 203 3001 16,27 48,83
2017 7104 26,59 267 2229 16,15 36,00
Всього втрати на 1 працюючого ($) 10281
Всього втрати (млрд $) 170,99

2. Розподіл працевлаштованих осіб в Україні за рівнем заробітної плати

Відповідно до офіційних статистичних даних більше половини українців (52%), які працюють в Україні, заробляють на місяць менше $ 185 (до 4830 грн «чистими»), при цьому 7,9 % – менше $ 115 «чистими» на місяць:
  • 7,9 % отримують з/п нижче мінімальної – до 3723 грн «брудними», або до 2 997 грн «чистими»;
  • 44,1 % – у розмірі від 3723 до 6000 грн «брудними», або від 2997 до 4830 грн «чистими»;
  • 26,7 % – від 6000 до 10 000 грн «брудними», або від 4830 грн до 8050 грн «чистими»;
  • 12,5 % – від 10 000 грн до 15 000 грн «брудними», або від 8050 грн до 12 075 грн «чистими»;
  • 8,8 % – від 15 000 грн «брудними», або від 12 075 грн «чистими».
  • 26,7% працюючих українців заробляють «чистими» $ 185–308.
  • 12,5% – $ 308–462.
Всього 8,8 % працевлаштованих людей заробляють «чистими» від $ 462 і вище.

Наведені дані чітко вказують на те, що більшість осіб, які працевлаштовані,  мають дохід нижче середньостатистичного, але за рахунок незначного числа високооплачуваних працівників (8,8 %), до яких належать у тому числі чиновники з доходами в 100–200 тис. грн на місяць, керівники держпідприємств із з/п в 1 млн грн, депутати і їх оточення, середня з/п по країні виглядає значно вищою, ніж насправді отримує більшість українців.

Розподіл рівня з/п за професіями

Галузь Кількість осіб (у %)
до 4830 грн («чистими») від 4830 грн до 8050 грн («чистими») від 8050 грн до 12 075 грн («чистими») від 12 075 грн («чистими»)
Сільське, лісове та рибне господарство 64,2 21,7 8,1 6
Промисловість 40 31,7 16,7 11,6
Будівництво 60,2 22,1 10,6 7,1
Торгівля, ремонт авто 60,1 21 9,4 9,5
Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська служби 38,2 33,1 18,7 10
Інформація та телекомунікації 46,4 22 12,4 19,2
Фінанси і страхування 28,7 26,5 18,3 26,5
Операції з нерухомістю 68 19 6,6 6,4
Наукова та технічна діяльність 46 24,2 13,4 16,4
Сфера обслуговування 68,7 19,2 6,9 5,2
Держуправління, оборона, соцстрахування 27,5 33,9 20 18,6
Освіта 57,3 27,9 11,2 3,6
Охорона здоров’я 73,1 20,5 4,7 1,7
Мистецтво, спорт, відпочинок 66,5 20,4 7,5 5,6
Інші послуги 67,9 15 7 10,1
Як бачимо, 60–70 % працівників, задіяних у сільському господарстві, будівництві, торгівлі, операціях із нерухомістю, сфері обслуговування, освіті, охороні здоров’я, мистецтві, спорті та сфері послуг мають щомісячний дохід нижче 4830 грн ($ 185).

Державний сектор

У 2017 році, за даними Державної казначейської служби України, з Державного бюджету України витрачено на оплату праці та обов’язкові відрахування з фонду оплати праці 134,78 млрд грн бюджетних грошей, у т. ч.:
  • 48,93 млрд грн – заробітня плата;
  • 63,80 млрд грн – грошове забезпечення військовослужбовців, до яких належать усі атестовані співробітники силових відомств;
  • 22,05 млрд грн – обов’язкові відрахування з фонду оплати праці (податки).

Витрати Держбюджету на оплату праці та обов’язкові відрахування з фонду оплати праці в розрізі держорганів

Орган Витрати на оплату праці (млн грн) Відрахування з фонду оплати праці (млн грн)
Апарат Верховної Ради України 659,14 137,17
Державне управління справами 701,96 152,07
Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату КМУ 545,45 116,68
Державна судова адміністрація України 5 170,98 1 138,80
Верховний Суд України 136,21 24,16
Вищий спеціалізований суд України 76,42 16,62
Вищий господарський суд України 75,38 16,58
Вищий адміністративний суд України 65,81 14,49
Конституційний Суд України 91,56 17,32
Генеральна прокуратура України 4 166,82 849,47
Міністерство внутрішніх справ України 32 072,69 6 012,69
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України 64,42 14,06
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 1 040,36 224,26
Міністерство закордонних справ України 247,69 53,62
Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і ВПЛ України 18,71 3,96
Державний комітет телебачення і радіомовлення України 23,61 5,05
Міністерство культури України 741,26 160,65
Міністерство оборони України 29 560,37 5 491,89
Міністерство освіти і науки України 558,73 121,19
Міністерство охорони здоров’я України 2 450,28 533,63
Міністерство екології та природних ресурсів України 1 470,28 320,44
Міністерство соціальної політики України 531,42 113,46
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 198,91 42,13
Міністерство аграрної політики і продовольства України 2 131,90 463,40
Міністерство інфраструктури України 428,51 78,52
Державне агентство автомобільних доріг України 25,92 5,46
Міністерство молоді та спорту України 394,15 76,64
Міністерство фінансів України 5 522,29 1 188,69
Міністерство юстиції України 4 624,72 931,83
Міністерство інформаційної політики України 14,24 2,75
Державна інспекція ядерного регулювання України 39,45 8,10
Національна комісія регулювання ринків фінансових послуг 40,00 8,38
Національна комісія регулювання сфери зв’язку та інформатизації 45,14 9,67
Головне управління розвідки МОУ 839,83 150,77
Вища рада правосуддя 107,70 13,43
Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 39,90 8,27
Антимонопольний комітет України 99,98 21,38
Національне агентство України з питань державної служби 51,43 11,02
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку 60,20 13,06
Національне антикорупційне бюро України 332,70 57,06
Національне агентство з питань запобігання корупції 63,74 13,34
НКРЕКП 81,59 17,59
Державне космічне агентство України 126,87 25,18
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів 17,85 3,07
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення 32,08 6,90
РНБО 60,87 11,05
Рахункова палата 97,59 21,25
СБУ 4 625,14 852,92
Національна академія наук України 86,26 18,97
Національна академія педагогічних наук України 24,09 5,30
Національна академія медичних наук України 596,29 131,72
Національна академія мистецтв України 6,22 1,36
Національна академія правових наук України 3,82 0,85
Національна академія аграрних наук України 23,55 5,12
Управління державної охорони України 579,72 105,85
Фонд державного майна України 173,56 37,78
Служба зовнішньої розвідки України 748,16 137,04
Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України 820,15 147,45
Центральна виборча комісія 51,35 10,85
Вінницька обласна державна адміністрація 278,96 59,98
Волинська обласна державна адміністрація 169,46 36,73
Дніпропетровська обласна державна адміністрація 266,18 58,29
Донецька обласна державна адміністрація 250,19 52,68
Житомирська обласна державна адміністрація 229,73 47,89
Закарпатська обласна державна адміністрація 175,16 38,19
Запорізька обласна державна адміністрація 203,74 44,61
Івано-Франківська обласна державна адміністрація 190,65 40,98
Київська обласна державна адміністрація 263,07 56,43
Кіровоградська обласна державна адміністрація 198,31 43,17
Луганська обласна державна адміністрація 194,18 42,62
Львівська обласна державна адміністрація 237,02 51,27
Миколаївська обласна державна адміністрація 181,13 39,60
Одеська обласна державна адміністрація 262,43 56,23
Полтавська обласна державна адміністрація 218,65 47,06
Рівненська обласна державна адміністрація 172,02 37,43
Сумська обласна державна адміністрація 189,13 41,54
Тернопільська обласна державна адміністрація 187,84 40,69
Харківська обласна державна адміністрація 290,09 63,05
Херсонська обласна державна адміністрація 168,99 36,93
Хмельницька обласна державна адміністрація 205,61 42,66
Черкаська обласна державна адміністрація 193,67 40,56
Чернівецька обласна державна адміністрація 126,17 27,86
Чернігівська обласна державна адміністрація 203,90 44,21
Державна регуляторна служба України 26,38 5,72
Крім того, з місцевих бюджетів витрачено на оплату праці та обов’язкові відрахування з Фонду оплати праці ще 128,93 млрд грн.
За даними звітності Національного агентства з питань державної служби України за 2017 рік, фактична кількість держслужбовців в Україні становить 207 252 осіб, у т. ч.:

На оплату праці працюючих у держсекторі (без врахування військовослужбовців та атестованих співробітників силових відомств), беручи до уваги відрядження, санаторно-курортне лікування, транспортні витрати та інші «бонуси», у 2017 році витрачено з державного бюджету 48,93 млрд грн, або по 19 674 грн у місяць на кожного.
Безумовно, рядові співробітники держорганів не отримують з/п у розмірі 20 тис. грн, але такі показники досягаються завдяки розмірам винагород керівників цих органів, їх численних заступників, начальників департаментів, управлінь, керівників територіальних підрозділів, які сягають сотень тисяч і навіть мільйонів гривень.

Як має бути?

  1. Обмеження доходу ТОП-чиновників, що виплачується за рахунок публічних коштів.

Об’єктивним макроекономічним показником балансу інтересів у державі є співвідношення доходів 20 % найбагатших громадян країни і 20 % найбідніших її громадян (квінтильний коефіцієнт):
  • у країнах Євросоюзу середній показник співвідношення доходів – 4,8;
  • у Швеції – 3,5;
  • у Португалії – 7,3;
  • у Бразилії – 24;
  • у Гондурасі – 38;
  • в Україні, за різними оцінками, – 15–40.
У країнах із високими стандартами життя та демократії різниця в доходах між багатими і бідними нижча, в інших – навпаки.
Провідні західні фахівці вважають, що співвідношення 10 до 1 є критичним, а в разі його перевищення країна не може повноцінно розвиватися.
Якби квінтильний коефіцієнт в Україні відповідав середньому показникові в Європі, то доходи найбідніших верств населення були б в 4 рази вищими наявних.
Оптимальне значеннях квінтильного коефіцієнта забезпечує рівновагу доходів і витрат населення, ефективний обіг грошей і зростання економіки.
На сьогодні в Україні через антисоціальну політику влади рівновага між доходами і витратами громадян повністю зруйнована. Якщо на початок 2014 року близько 91 % населення України були самодостатніми, мали можливість самостійно оплачувати свої побутові потреби і не потребували державної допомоги, то станом на початок 2018 року таких громадян у країні залишилося всього 41 %.
З огляду на те, що в Україні співвідношення між мінімальною і максимальною з/п дорівнює понад 800 (це перевищує всі допустимі норми), мільйонні заробітні плати ТОП-чиновників виплачуються за рахунок публічних коштів, країна четвертий рік перебуває у стані війни і глибокої фінансової кризи, а населення збідніло мінімум утричі, питання обмеження доходів ТОП-чиновників вимагає негайного законодавчого врегулювання.
Тому «Публічний аудит» пропонує обмежити максимальний розмір заробітної плати (з урахуванням надбавок, доплат і премій) всіх розпорядників публічних коштів, включаючи державні підприємства, установи і організації на рівні:
  • 20 мінімальних з/п (74,5 тис. грн) для вищого керівного складу;
  • 10 мінімальних з/п (37,2 тис. грн) для середнього та молодшого начальницького складу;
  • 5 мінімальних з/п (18,6 тис. грн) для інших працівників.
  1. Справедливий розмір мінімального рівня соціальних гарантій.

Згідно зі Ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Для реалізації вказаного Конституційного права в 1999 році було ухвалено ЗУ «Про прожитковий мінімум», відповідно до якого прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. До набору таких послуг належать: житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв’язку, відвідування закладів культури, освіти, охорони здоров’я та інші.

Прожитковий мінімум застосовується для:

  • загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
  • встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям із дітьми, допомоги з безробіття, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції й законів України;
  • визначення права на призначення соціальної допомоги;
  • визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального обслуговування тощо.
Таким чином, від справедливості й об’єктивності розрахунку прожиткового мінімуму залежить рівень з/п, пенсій, стипендій, соціальних виплат та інших соціальних гарантій, і, як наслідок, можливість або неможливість нормально існувати громадянам України.
Показник прожиткового мінімуму, встановлений на сьогодні Урядом у розмірі 1700 грн, практично вдвічі менший за його фактичний розмір, необхідний для підтримки мінімального рівня життя, а для осіб, які втратили працездатність, ще менший – 1373 грн.
За розрахунками Міністерства соціальної політики України, фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах квітня 2018 року в розрахунку на місяць на особу становив:
  • із урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору – 3764 грн;
  • для осіб, які втратили працездатність, – 2772 грн.
Тобто, законодавчо встановлений прожитковий мінімум (1700 грн) занижений у 2,2 рази в порівнянні з його фактичним розміром (на 2064 грн), а для осіб, які втратили працездатність (1373 грн), – у 2 рази, або на 1399 гривню. Відповідно, розраховані на підставі заниженого прожиткового мінімуму мінімальна пенсія, стипендія та соціальні виплати також занижені в 2–2,2 рази.
Зростання цін на всі соціальні товари й послуги не припиняється від кінця 2013–початку 2014 року, зокрема, за цей час:
  • м’ясо та м’ясна продукція подорожчали на 150–200%,
  • крупи і хлібобулочні вироби – на 200–250%,
  • молоко і молочна продукція – на 200 %,
  • паливо – на 170 %,
  • фрукти й овочі – на 100–150 %;
  • газ – на 772 %,
  • електроенергія – на 220–367 %,
  • опалення – на 225 %,
  • гаряча вода – на 200 %,
  • холодна вода – на 100–150 %,
  • утримання будинку та прибудинкової території – на 150–200 %.
При цьому показник прожиткового мінімуму, від якого залежить розмір мінімальної пенсії за віком та соціальних виплат (допомоги сім’ям з дітьми, допомоги з безробіття, стипендії) із кінця 2013 – початку 2014 рр. збільшився всього на всього на 44 %, із 1176 до 1700 грн. Іншими словами, Уряд вважає, що соціально незахищені верстви населення при збільшенні цін на 250–300 % здатні вижити з доходом, що підвищився в результаті регулювання Кабміном лише на 44 %. Причому, в плани Уряду на найближчий час не входить кардинальне збільшення цього соціально важливого показника. Тому вказана проблема, як і питання обмеження доходів ТОП-чиновників, вимагають негайного правового врегулювання.
P.S. Усі наведені офіційні дані в цьому дослідженні – за І півріччя 2018 року.

 

Проект

 вноситься народним депутатом України

 ___________________ (посвідчення № ____)

 

 ЗАКОН УКРАЇНИ

 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України»

(щодо обмеження розміру заробітної плати, яка сплачується за рахунок публічних коштів)

 Верховна Рада України постановляє:

І. Частину другу статті 94 Кодексу законів про працю України, після слів «максимальним розміром не обмежується», доповнити таким змістом:

«окрім розпорядників публічних коштів, включаючи державні підприємства, установи та організації, для яких розмір заробітної плати (з урахуванням усіх надбавок, доплат та премій) обмежується, на рівні:

  • 20 мінімальних заробітних плат для вищого керівного складу;
  • 10 мінімальних заробітних плат для середнього та молодшого начальницького складу;
  • 5 мінімальних заробітних плат для інших працівників.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Кабінету Міністрів України у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради

       України